– Ви успішно працюєте в кіно, на телебаченні й у театрі. А що Вам найближче?

Сьогодні нікого не дивує, що актори проявляють себе у різних сферах. І це правильно, це стихія їх діяльності. Музи мистецтва - сестри, вони споріднені, тому маємо приклад багатьох акторів, котрі працюють в різних сферах. А до свого списку я б додала ще й радіо.  Вже деякий час ми, у співпраці з Національним радіо та радіо «Культура»,  ставимо радіоп'єси  невеликого формату та  радіовистави. Колись давно, ще в шестирічному віці моєю найпершою роллю була роль у радіовиставі за Ч. Айтматовим «Тополек мой в красной косынке», де я з маминого начитування зображала хлопчика Самата. Далі, на початку професійного шляху, мені більше усміхалось кіно. Театр завжди був поза конкурсом, це ж бо моя основна робота. Він же мене і найбільше випробував, і це добре. У інших бува навпаки - робота в театрі не складається, проте в кінематографі -злет. Телебачення несподівано покликало мене, я навіть не уявляла, що робота тут виявиться такою плідною і такою потрібною людям.  Про це я чую щоразу, коли виходжу в людні місця.

– Ваша улюблена казка в дитинстві, і на кого з казкових героїв Ви схожі?  
У мене з дитинства улюбленою казкою була українська народна казка «Колобок». Пам'ятаєте: «Колобок-колобок, я тебе з'їм!» І я весь час по життю, як отой Колобок, втікаю з однієї пащі, з другої… Кочусь собі по світу і думаю, що пригоди Колобка можна символічно порівняти з моєю кар'єрою. Ця казка вчить ще з дитинства бути мудрим.
– Мама співала Вам колискову, і якщо пам'ятаєте, то яку?
Так, мама співала мені колискову «Тихесенький вечір». А потім, коли я трішки підріс, вона дуже любила співати «Черемшину» - це була її улюблена пісня. Вона мене садовила собі на коліна і ми вдвох дуже голосно співали: «Всюди буйно квітне черемшина…». У нас було багато бузку, і цю традицію я переніс в свій маєток. Бачите, скільки ми насадили бузку? І коли він цвіте, нагадує мені про матір.
– А у Вас вистачало часу співати колискові своїм дітям?
Через брак часу це не завжди виходило. Це пріоритет моєї дружини Тетяни. Найголовніша її професія - бути мамою. Ну а коли в мене є можливість, то намагаюсь підкріпити авторитет мами. Діти ростуть… але дякувати Богу, Господь обдарував їх розумом, повагою до Святинь, до ікони, до молитви.

Шевченко. Ні, краще так – Тарас Григорович Шевченко.
Людина з портрету. А портрет обов’язково повинен висіти в куточку української культури або класі української літератури, прибраний рушниками, та навіювати академічний спокій та повагу.
Якщо спитати кого-небудь на вулиці про Шевченка – ким він був, чим він жив, чим страждав і про що думав, то набір відповідей має вийти приблизно таким: це видатний український поет, кобзар, він душею вболівав за долю української культури та українського народу (обов’язково простого та трудящого), він поклав життя та зазнав страшних гонінь за свої переконання та ідеали…

Дізнавшись про те, що Марія Бурмака готує новий англомовний альбом, планує сольні концерти у США та Канаді, виступ у Колумбійському університеті, ми вирішили поспілкуватися зі співачкою і дізнатися про її життя і плани детальніше.

О.: Як ти починаєш свій день?
М.: Прокидаюсь о сьомій ранку від мелодії будильника, який встановлюю на своєму мобільному телефоні. А телефон завжди спить разом зі мною. Прокидаюсь і відразу перечитую повідомлення, які надійшли за ніч. П’ю каву і збираю Яринку до школи.

О.: Хто твої батьки?
М.: За професією мої батьки вчителі. А в житті для мене і моєї доньки Яринки – це найдорожчі люди на землі.