Провід ОУН з глибоким сумом сповіщає українців, що 9 вересня 2007 року у Києві на 95-му році життя відійшов у вічність Василь Степанович Кук – останній головнокомандуючий Української Повстанської Армії, один з провідних діячів революційної Організації Українських Націоналістів часів збройної боротьби за незалежність, автор ряду публікацій на тему національно-визвольних змагань, керівник наукового відділу Всеукраїнського Братства ветеранів ОУН-УПА  ›››

Нашим співрозмовником є народний артист України Сергій Бондур — соліст Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей і юнацтва, танцівник і хореограф.З плином років шанувальники балету дедалі глибше розуміють, якого колосального артиста має Україна в його особі. Людина-світло, людина-усмішка, людина-харизма. Майстер. У його арсеналі понад сімдесят феєричних ролей, і кожна з них — неповторна.  ›››

Нашою гостею є художниця, член Спілки дизайнерів України Марина Соколова, що обрала для своєї творчості дуже непросту «основу» — тканину. Виявляється, на трепетному, примхливому і ніжному шовку можна створювати речі не тільки для повсякденного вжитку, але й шедеври на віки. Художники Сходу це доводять протягом 2000 років! А чим українці гірші?  ›››

Рада Покаржевська — вільна птаха індустріально-урбаністичних нетрів Донбасу. Вона примудряється так витьохкувати серед териконів, немов сидить на зеленій живій гілці, що хитається над сонячною річкою,— стільки в цьому голосі жвавості, нахабності-наївності, радості, вигадки, задерикуватості.  ›››

Віктор Женченко... Співак, поет, актор, діяч культури. Талановита, універсальна людина, яка вміє захоплюватися щиросердно чеснотами й талантами інших людей, а це вже рівень богоугодного ставлення до світу.  ›››

На колір і смак товариш не всяк. Комусь подобається штучний газон, пепсі-кола і комікси, хтось віддає перевагу лісовій квітучій галявині, джерельній воді і живому театру. У царині музичної культури ситуація з уподобаннями більш заплутана, розмита і вельми безрадісна. Маскульт і кіч затягують і засмоктують усіх без розбору. Штучне замулює натуральне, електронні «самограйки» душать виконавську майстерність. Прогресивна Європа цим давно «наїлася», йде активна боротьба за все натуральне, екологічно чисте, за живе. «Фонограмна» музика піддається осміянню і вигнанню. Дедалі дієвим стає гасло: «Хочеш бути знаменитим, умій добре співати». По-справжньому, без хитрощів. Співоча Україна в цьому плані тільки підводить голову.  ›››

Доля Миколи Луківа здається парадоксальною. За три десятиліття творчого життя він випустив тридцять поетичних книжок, написав триста пісень, поміняв лише два місця роботи — 11 років працював у «Літературній Україні» і ось уже 22 роки незмінно очолює часопис «Дніпро». Здається, його шлях легкий: за книжками приходили літературні премії (ім. М. Островського, Г. Сковороди, В. Вернадського, С. Гулака-Артемовського), у періодиці друкувались добірки нових віршів, по радіо часто звучать його поезії, а останнім часом відбувся справжній вибух пісенного мистецтва Миколи Луківа. «От щасливчик долі!»,— мимоволі спадає на думку. Які джерела цього успіху? Чим він захищений? Певна розгадка криється в його біографії.  ›››

Коли співає чоловічий вокальний квартет «Гетьман», то мимоволі виникає образ чотирьох кремезних ватагів, до того ж сонячно усміхнених. О, які це потужні, чисті, красиві і, я б сказав, дисципліновані голоси! Напевно тому, що творчий шлях колективу розпочинався в ансамблі Збройних сил України.  ›››

В українській столиці на вулиці Костьольній, практично поруч з галасливим Майданом Незалежності, розташована затишна галерея «Грифон», у сокровенній тиші якої делікатно переміщаються поціновувачі образотворчого мистецтва. Коли вони знову виринають на вулицю, то керамічний грифон (згідно з грецьким міфом, казкові птахолеви охороняють золоті скарби) над входом однозначно підморгує пронизливим оком: найбільші скарби накопичуються в душах, а не в кишенях. Галерея — справжня творча лабораторія, оскільки нею керує не функціонер при мистецтві, а художник Микола Овчінніков.  ›››

В її імені і прізвищі — Оксана Полтавець — закодовані небо (о скільки повітря й простору в тому о-а-а: Оксана) і земля козацька, її слава (недарма Полтавець римується із словами боєць і жнець). Блакитноока, білява, усміхнена, терпелива, талановита, рафіновано інтелігентна, вона здається улюбленицею долі, що виросла в елітарному мистецькому середовищі. Але всі її досягнення — це не щасливі білети фортуни, а велика праця, замішана на спротиві життєвого матеріалу.  ›››