незахищене втомлене тіло,
забраковане надуманим станом,
де за кадром бажання і мрії,
а у центрі нещадний регламент,
де панують клоновані фрази,
безкінчення повторення ком,
і особи , інфіковані страхом,
аромату рибин з молоком.
2 коментарі
Блюзово-алкогольне
Твої випадкові знайомі,
Моя напівдика сутність,
Присутність і неприсутність,
Замішані сни на втомі –
Це все віддаляло нас.
Я зла і розбито-сонна.
Портвейн у бокалі кисне.
Пишу, ніби марю, звісно,
Ця ніч, як і блюз, – мінорна.
Пісочно стікає час.
далі »
4 коментарі
23 березня цього ж таки року у Майдані відбувся вельми цікавий вечір – вечір літературний. Цього разу своєю присутністю нас порадував досить рок-н-рольний письменник Тарас Прохасько. Для початку розповім трішки про самого автора. далі »
5 коментарі
Я люблю своє місто: клубочок запилених вулиць,
Оберемок капличок, суцвіття околиць і площ.
Здичавілі алеї і парки недбало згорнулись
Під захмареним небом, яке випромінює дощ.
Тут натхнення вирує і музи гуляють за руки
І малюють художники сивий, обвітрений Стир.
Пам’ятає бруківка закоханих радість, розлуку,
Знаю, вірити важко, послухай мене і повір.
коментарі
Розмита туш і напівголе тіло
Напівпорожня в сутінках кімната,
Що потонула у півтонні диму,
Напівпустого як і цупка вата.
Наполовину кружки я зробила кави,
І з половиною усмішки на обличчі
Я йду робити свої „напів” справи
У незахищене зимове місто.
Де вже вирує настрій напівсвята
Наполовину друзі тягнуть за собою,
А ти ідеш з напів обличчям ката,
Наполовину вбитого юрбою.
І потім половину ночі
Серед шумного наповпу осіб,
Ти відчуватимеш припади півтошноти,
І дежавю примарних голосів.
Вже не врятує навіть пів таблетки,
рецепт не випишуть тобі в аптеці,
ти можеш взяти лише білі тапки
тобі туди, де не зупинить втеча.
3 коментарі
***
Аналістані мимейнемо
і жижилеїця уна
у сологай мерелейдемо
абишти снау биш тисна
***
Слава богу –
богу слава,
що сі квіти ожили,
слава богу,
богу слава –
щоб ви мертві всі були.
***
далі »
2 коментарі
Твоя присутність занадто відчутна….
взявши лезо , я легенько порізала палець. спочатку ллється кров, а потім дивним чином перетворюється у сльози. пам’ятаєш ми хотіли спробувати її один у одного . а що ж пробувати зараз – сльози чи кров? аморфне тіло чи безтямну душу? твоє , моє чи наше спільне?!
не знаю…
підкажи мені! напиши, як у тому вірші, що присвятив своїй байдужо-флегматичній половині, як ти тоді думав! закричи, що вже не можеш терпіти мою поведінку і бачити в очах пустоту!
пусти свій дикий скрім на волю – моє серце сприйме його децибели. я витримаю. а ти ні…
не знаю…
далі »
2 коментарі
« попередня сторінка · наступна сторінка »
Loading ...