Історичний шлях Баришівщини тісно пов’язаний із звитяжною та драматичною історією України.
Вперше Баришівка згадується в Троїцькому літопису в 1125 році як городище Баруч. Із джерел сімнадцятого століття ми дізнаємось про городище Баришовське.
Пращури баришівчан захищали свою незалежність в битвах із Золотою ордою, литовськими феодалами та польською шляхтою. Гучною хвилею прокотились по баришівській землі народні повстання під проводом Наливайка, Павлюка та Острянина.
Трагічними сторінками ввійшов в історію регіону початок двадцятого століття. Ще трагічнішими стали більш історично – близькі події середини цього віку - громадянська війна, голодомор та священна Велика Вітчизняна війна.
Ратною борнею, звитяжним трудом наших предків освячена історія теперішнього Баришівського району.
В Україні зв`язку з проведенням реформи адміністративно-територіального поділу згідно з постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7 березня 1923 року, в Україні замість 14 повітів було створено 7 округів, замість 247 волостей – 111 районів. В склад Київського округу ввійшло 20 районів, в тому числі – і Баришівський.
Територія району складає 95763 га. Площа сільськогосподарських угідь становить 77187 га, в тому числі : ріллі - 61502 га, багаторічних насаджень-1534 га, сіножатей -4690 га, пасовищ - 9950 га.
В районі налічується 38 населених пунктів, в яких проживає 41,5 тис. жителів, в тому числі: сільського –30,6, тис міського – 10,9 тис. В населених пунктах діє одна селищна та 25 сільських рад. Із створенням району відбулось ряд помітних соціально-економічних змін. Так, у 1924 році було механізовано видобуток торфу на торфорозробці, яку з`єднали ширококолійною залізницею зі станцією Баришівка. Звідси паливо відправляли на Згурівський, Носівський, Старинський, Яготинський цукрові і Березанський пивоварний заводи.
Місцева влада приділяла належну увагу відбудові сільського господарства, його інтенсифікації та кооперуванню. У 1925 році в селах працювали сільськогосподарські та споживчі товариства.
Невтомна праця трудівників була спонукальною у розвитку освіти та культури. Саме в цей час в Баришівці діє відома комерційна школа, в якій викладають Микола Зеров, Юрій Клен. Слави набула школа кобзарського мистецтва. Неперевершені шедеври творились руками веселинівських майстринь вишивки – Ганною Собачко-Шостак, Ликерою Цибульовою, Марією Щур та іншими.
На початку 1933 року було оголошено про дострокове виконання завдань побудови соціалізму.
Для допомоги колгоспним господарствам технікою у вересні 1932 року була створена МТС, яка в 1934 році мала 40, а у 1936 – 76 тракторів і обслуговувала 32 колгоспи.
Водночас розвивалась промисловість. За роки першої і другої п`ятирічок побудовано електростанцію, маслозавод та підприємство з переробки м`яти.
Почалась Велика Вітчизняна війна. За два роки окупації гітлерівці знищили тисячі громадян, спалили ряд сіл, вивезли народне добро до Німеччини.
Війська 136-ї стрілецької дивізії Воронезького фронту 21 вересня 1943 року визволили район.
За відвагу і мужність на фронтах Великої Вітчизняної війни п¢ятьомнашим землякам – Івану Біймі, Лаврентію Волошину, Михайлу Юршину, Андрію Лук`янцю, Петру Цвілію присвоєно звання Героя. А Іван Бишовець з Перемоги, Федір Шостак з Масківець стали повними кавалерами орденів солдатської Слави.
У період післявоєнної відбудови народного господарства Баришівська МТС першою в області відновила роботу.
Змінювалось соціально-культурне обличчя району. Інтенсивно будувалось житло, прокладались дороги.
Друга половини 20 століття характерна будівництвом великих підприємств та інтенсифікацією виробництва сільгосппродукції.
Зводиться птахівничий комплекс під Березаню, плодоконсервний завод, Морозівська птахофабрика, Семенівська свинофабрика, завод “Молнія”, Березанський домобудівний комбінат.
В сільськогосподарському виробництві активно впроваджуються нові форми господарювання.
В селах та райцентрі вводяться в дію школи зі спортзалами, їдальнями, навчальними кабінетами. Зростає добробут населення.
80-90-ті роки характерні будівництвом об`єктів культурно-освітнього призначення. У Баришівці споруджено спортивний комплекс, центр позашкільної роботи “Мрія”, меморіал загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. Біля с.Борщів піднеслась монументальна скульптура воїна, який уособлює мужність і героїзм захисників древнього Києва.
Після Чорнобильської трагедії зазнав змін територіальний устрій району, було побудовано біля десятка нових поселень, район прийняв більше 9 тисяч жителів Поліського краю.
На сьогодні Баришівщина – потужний регіон столичної області. Свідченням цьому є здобутки трудових колективів району. Нині це регіон з розвиненим промисловим потенціалом, реформованим агропромисловим комплексом та інфраструктурою.
Поступово зростають доходи населення, скорочується безробіття, заборгованість із заробітної плати.
В минулому році сільгоспвиробниками всіх форм власності вироблено 85,5 тис. тонн зерна, що перевищує валовий збір 1999 року в два рази. Все ширше запроваджуються в рослинництві високосортові та рентабельні культури, відновлюється вирощування овочів та картоплі.
Змінюється на краще ситуація в галузі тваринництва. В 2002 році вироблено 13.2 тис. тонн м¢яса, 117,6 млн. штук яєць, що перевищує показники минулих років у декілька разів. Є зростання у виробництві молока.
Збільшується загальна кількість прибуткових господарств, підвищується їх рентабельність, зростає плата за оренду земельних паїв.
Програмою соціально-економічного і культурного розвитку району на 2003 рік передбачено реальні рубежі зростання виробництва промислової продукції. В планах відновлення – випуск продукції на шкірзаводу, переробно-заготівельному підприємстві.
За рахунок інвестицій створено ТОВ “Віта Україна”, яке розширює свої виробничі потужності. Стабільно працює кондитерська фабрика “Валіо”. Планується освоїти випуск нової продукції на КПКП “Молнія”, ВАТ “Баришівський молокопродукт”. Нарощує потенціал малий та середній бізнес. Щорічно зростають надходження з цих підприємств до бюджету.
За останні роки поступово вирішуються соціальні питання. Діють довгострокові програми щодо соціального захисту людей похилого віку, багатодітних сімей, інвалідів, дітей, інших малозахищених верств населення.
Район має розгалужену мережу закладів соціально-гуманітарної сфери. Діє 25 загальноосвітніх шкіл, ЦПР “Мрія”, музична та дитячо-юнацька спортивна школи.
Працюють всі заклади культури. Серед аматорських колективів – одинадцять носять звання “Народний”.
Реалізуються конкретні шляхи поліпшення медичного обслуговування населення.
В центрі постійної уваги соціальний захист населення. Зріс середньорічний розмір пенсій до 128 грн. На ці цілі власних коштів в минулому році використано майже 7 млн. грн.
З кожним роком міцніють і розширюються дружні зв¢язки району з братніми регіонами Білорусії та Росії, громадою німецького міста Пуллах.
Районна державна адміністрація проводила і на далі буде проводити необхідну організаторську роботу по зміцненню економічного потенціалу району, підвищенню життєвого рівня населення району.
