Макарівський район Київської області утворений постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року, межує з Бородянським, Києво-Святошинським і Фастівським районами Київської області та Радомишльським і Брусиловським районами Житомирської області.

Площа району становить 1363,9 квадратних кілометрів. Сільськогосподарських угідь – 51840 гектари, з них 49002 гектарів ріллі. Загальна площа лісових насаджень – 37210 гектарів.

Територією району протікає 11 річок, загальною протяжністю понад 360 кілометрів.

Район належить до Поліської зони України.

Ґрунти в північній частині піщані та супіщані, в південній суглинкові, на заболочених ділянках - торф’яні. Клімат м’який, помірно вологий.

З корисних копалин зустрічаються родовища цегляно-черепичної глини, карбонатної сировини, граніту, торфу і будівельного піску. По території району проходить автомагістраль Київ-Чоп, є залізнична станція “Буян” Південно-Західної залізниці.

До складу району входить 69 населених пунктів, об’єднаних у 36 сільських та 2 селищні ради. Населення району складає 44892 чоловік.

З давніх-давен на території району розміщувались багатолюдні поселення. Знайдено знаряддя праці та рештки поселень доби пізнього неоліту та бронзи поблизу більшості сіл району. Залишки давньоруських городищ ІХ –ХІІ століть виявлені у селах Бишів, Андріївка, Мотижин, Небелиця, Рожів, Чорногородка, Великий Карашин, Козичанка і Мостище. З півночі на південь територією району тягнуться чотири Змієві вали – захисні споруди часів Київської Русі.

Яскраву сторінку вписали мешканці Макарівщини у літопис визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сучасна територія району майже співпадає із межами тогочасних Макарівської та Ясногородської сотень Київського полку та Рожівської сотні Білоцерківського полку. Ці сотні, складені з місцевих жителів, брали участь у битвах під Зборовом (1649 р.), Берестечком (1851 р.), Батогом (1652 р.).

Наші предки брали активну участь у народних повстаннях: в 1664 році під проводом Дидика, у 1704 – під керівництвом Семена Палія. Під час гайдамацького повстання Київщини (1768 р.) уся територія сучасного Макарівського району була під контролем відомого ватажка, уродженця с. Грузького, Івана Бондаренка.

У 1804 році Макарів стає волосним центром Київського повіту, в який входили 2 містечка, 10 сіл, 12 невеликих поселень, 15 хуторів, 4 німецькі колонії. Із 51157 десятин землі 29949 десятин належало поміщикам, 512 церквам і монастирям, і тільки 20696 десятин – селянам.

Жителі волості брали участь в російсько-японській війні, революції 1905-1907 років, першій світовій війні, подіях 1917-1920 років. У 1921 році Макарівщина та Бишівщина увійшли до складу Радянської України.

З утворенням у 1923 році Макарівського району розпочалось кооперування сільського господарства.

У 1927 році запущено електростанцію на річці Здвиж.

У серпні 1932 року в Макарові організовано філію Трактороцентру. На її базі в 1934 році утворено першу МТС, а в 1937 році – другу. Напередодні Великої Вітчизняної війни в обох МТС налічувалось 136 тракторів, 12 комбайнів, 190 тракторних плугів, 49 культиваторів. Цією технікою оброблялись поля всіх колгоспів району.

В грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників району і делегації 20 районів області.

У 1939 році в Макарівській лікарні налічувалось 70 ліжок, а в лікувальних установах райцентру та району працювало 10 лікарів, 39 фельдшерів і акушерок, 14 медичних сестер.

Чорну сторінку в історії району лишили репресії 30-х років ХХ століття. Лише голодомор 1933 року забрав життя біля 15000 селян.

22 червня 1941 року мирна праця була перервана війною. На початку липня фронт наблизився до Макарова. Оборону тримали воїни 171-ї стрілецької та 28-ої гірськострілецької дивізій, під командуванням генералів Будехо та Потапова. 10 липня гітлерівці захопили Макарів, але загарбати весь район їм вдалося лише наприкінці серпня.

В перші дні окупації фашисти розстріляли в парку над Здвижем понад 300 мирних жителів і захоплених в полон воїнів. Відразу ж розпочалася боротьба проти німецьких окупантів. У березні 1942 року в Макарові було створено підпільну організацію, на чолі якої став А.Г.Лопата.

Підпільні групи були утворені в багатьох селах району. Особливо активно вони діяли в Борівці, Ніжиловичах, Забуянні, Макарівській Буді, Копилові та інших селах. Всього на території району діяли 23 підпільні групи та партизанські загони М.М.Колоса та І.О.Хитриченка.

На території району певний час базувались партизанські з’єднання С.А.Ковпака та М.І.Наумова.

За роки окупації гітлерівцями були пограбовані всі промислові підприємства та колгоспи, зруйновано 21 школу, 19 клубів, півтори тисячі житлових будинків. Майже 10 тисяч чоловік населення Макарівщини залишилось без житла. Вивезено на працю до Німеччини близько 4-х тисяч чоловік.

За роки війни у боротьбі з ворогом зі зброєю в руках, загинуло понад 6700 жителів району і серед них юні месники піонери-партизани селища Кодра З.Кубицький, Д.Шатило, А.Врана, А.Хмара, Ф.Осецький.

Не повернулися з війни 6 братів Лопатіних (Григорій, Олександр, Степан, Федір, Юхим) з села Кодра; 4 брати Деркачі (Віктор, Іван, Леонід, Михайло) і 5 братів Машовців (Василь, Максим, Михайло, Сергій, Степан) із села Мар'янівки.

Понад п'ять з половиною тисяч макарівчан були нагороджені бойовими орденами і медалями, а уродженці села Борівка - Я.С.Клименко, Мотижина - Р.Г. Лазнюк, Чорногородки - М.І.Дюденко стали повними кавалерами ордена Слави.

Макарівська земля виховала чотирьох Героїв Радянського Союзу. Артилеристи, старший сержант Петриченко Андрій Архипович із села Андріївка та гвардії старший лейтенант Новик Микола Петрович із села Гавронщина удостоєні звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Відзначено званням Героя Радянського Союзу уродженця с. Новосілки Кучеренка Івана Хомича, командира підводного човна С-51, який потопив 6 і вивів із ладу 4 кораблі ворога та льотчика Поповича Володимира Трохимовича з села Соснівка.

На території району 56 братських могил, в яких поховано близько 2000 відомих і 1500 невідомих солдатів. У братській могилі в с. Рожів похований Герой Радянського Союзу Гробов А.О., який загинув 24 грудня 1943 року.

На честь полеглих воїнів, партизан, підпільників на території району споруджено більше 50 пам'ятників, обелісків та пам'ятних знаків, меморіали, музейні кімнати та експозиції.

Трудящі району свято бережуть пам'ять про воїнів, які загинули в боях за його визволення, воїнів-земляків, партизан і підпільників.

Після Перемоги розпочалось відновлення народного господарства району. Піднімались з руїн села. Вже в 1948 році всі колгоспи району відновили посівні площі 1941 року і майже досягли довоєнного рівня виробництва основних видів сільськогосподарської продукції.

В 1953 році засновано Макарівський автопарк, а в 1957 році виросли нові корпуси міжколгоспного будівельного підприємства. На базі двох колишніх МТС у 1958 році в с. Калинівка було утворено районне об'єднання "Сільгосптехніки", створено комбінат комунальних підприємств, ремонтно - будівельну організацію.

Великих успіхів у медичному обслуговуванні населення досяг колектив медичних працівників районної лікарні. Медики району за допомогою київських вчених одними із перших у світі розробили і запровадили охоронно-лікувальний режим на основі вчення академіка І.П.Павлова. Лікарню часто відвідували делегації зарубіжних країн, представники Всесвітньої організації охорони здоров'я при Організації Об’єднаних Націй.

З 1957 року в Макарові відкрито медичне училище, в якому нині навчаються секретам зцілення людей 320 студентів на відділеннях лікувальної та медсестринської справи. Щороку 120 випускників училища поповнюють лікувальні установи району та Київської області.

Чорнобильська біда, що боляче вразила долі сотень тисяч людей, торкнула своїм чорним крилом і Макарівський край. У 1986 році в район прибуло майже дев’ять тисяч переселенців із зони відчуження, для яких було побудовано біля 150 квартир та близько 3000 будинків садибного типу у 23 населених пунктах.

На сьогоднішній день аграрний сектор економіки району представляють 19 товариств з обмеженою відповідальністю, 4 приватні підприємства, 2 сільськогосподарські виробничі кооперативи, 2 дочірніх підприємства, 4 селянсько-фермерських господарства, 76 фермерських господарств.

Основні напрямки сільськогосподарського виробництва – вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, в тому числі картоплі та льону, а також виробництво молока і м'яса, вирощування худоби та птиці.

У районі функціонують племінні перепелина та страусова ферми. Успішно діє відділення селекції озимої пшениці інституту землеробства Української академії аграрних наук. Ряд підприємств спеціалізується на виробництві насіння елітної картоплі вітчизняної та зарубіжної селекції.

З метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі в 2000 році був створений і успішно діє Макарівський сільський сервісний центр, який надає послуги сільському населенню.

Центр надає послуги в різних сферах сільськогосподарської діяльності, проводить навчання громадян, що ведуть особисте підсобне господарство.

Макарівський сільський сервісний центр діє в рамках проекту "Підвищення рівня життя сільського населення в Київській області". Створено кредитну спілку власників особистих підсобних господарств району "Господар".

Сільськогосподарські та переробні підприємства району щорічно презентують свої досягнення на обласній виставці-ярмарку „Київська осінь” та міжнародній виставці-ярмарку „Агро – 2004”.

Промисловість району представлена 10 основними підприємствами. З них 9 мають недержавну форму власності. В структурі промислового виробництва пріоритетне місце належить харчовій промисловості. 

У загальному обсязі промислової продукції 74,1 відсотків припадає на виробництво товарів народного споживання. Харчова і переробна промисловість у цій структурі займає 91,8 відсотка.

Основні промислові підприємства пройшли етап приватизації і за минулі роки наростили обсяги виробництва промислової продукції майже у 2 рази. Постійно ведеться пошук новітніх технологій, розширюється асортимент продукції, що виробляється.

Так, Червонослобідський спиртзавод - одне з небагатьох підприємств в Україні, де повністю проведено процес модернізації та переоснащення основного виробництва, що дало можливість значно зменшити споживання електроенергії та знизити собівартість виробленої продукції. При заводі створено підприємство по розливу горілчаних виробів.

ЗАТ фабрика “Світанок” спеціалізується на пошитті верхнього одягу для дорослих і дітей, постільної білизни. Колектив фабрики постійно працює над оновленням асортименту моделей.

ВАТ завод “Потенціал” – одне з найпередовіших підприємств області. Входить у концерн “НОРД”. Основна продукція - комплектуючі деталі для всіх морозильників та холодильників "НОРД", інше обладнання побутової техніки.

ТОВ "Унава-2" з року в рік нарощує об’єми та розширює асортимент ковбасних виробів і має широкий ринок збуту.

В районі успішно працюють Макарівський хлібозавод, цегельний та льонозавод, ряд інших підприємств та організацій.

Районна програма розвитку малого та середнього бізнесу на 2005-2006 роки створює сприятливі умови для функціонування суб’єктів підприємницької діяльності.

В районі зареєстровано близько 202 малих підприємств.

Населення району обслуговують 3 стаціонарні ринки і 312 об’єктів торгівлі та громадського харчування.

Газифіковано 36 населених пунктів, загальна протяжність газопроводів 503 км. 12594 абоненти району користуються природним газом.

28 населених пунктів району мають централізоване водопостачання, загальна протяжність водопроводів біля 130 км.

Медичне обслуговування населення здійснюють центральна районна лікарня, Бишівська дільнична лікарня, 6 амбулаторій та 42 фельдшерсько-акушерські пункти, в яких працює 94 лікарі та понад 344 осіб середнього медичного персоналу. За останній період в центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет.

У районі функціонують Макарівське медичне училище, Мотижинський ліцей, Центр творчості дітей та юнацтва імені Данила Туптала, Макарівська дитяча школа мистецтв та дитячо-юнацька спортивна школа, міжшкільний навчально-виробничий комбінат, дитячий будинок змішаного типу “Барвінок”, Мостищанська допоміжна школа-інтернат, 28 загальноосвітні школи, 22 дошкільні навчальні заклади, 9 навчально-виховних об’єднань “школа - дитячий садок”.

777 педагогічних працівників району приділяють увагу гармонійному розвитку особистості підростаючого покоління. Успішно впроваджується експериментальний курс "Права людини" з 5 по 11 класи у Макарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2. На базі Борівського навчально-виховного об'єднання “загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок” реалізується програма “Школа як осередок розвитку громади” Всеукраїнського Фонду “Крок за кроком”. У рамках проекту "Підвищення рівня життя сільського населення" Міністерства Великої Британії у справах міжнародного розвитку створено експериментальний центр селекційного кролівництва "Мрія" на базі Андріївського навчально-виховного об'єднання “загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок”.

Педагоги Макарівського центру творчості дітей та юнацтва імені Данила Туптала велику увагу приділяють особистісно-орієнтованому розвитку підростаючого покоління. Відомим в області є краєзнавчий клуб “Пошук” (керівник Нетреба Д.С.), який у 2004 році став переможцем обласного конкурсу “Краса і біль України”.

Організація змістовного дозвілля та розвиток народної творчості є головним напрямом діяльності закладів культури району. До послуг населення 211 об’єктів дозвілля: 48 кіноконцертних залів, 18 танцювальних, 68 приміщень гурткової роботи, 43 бібліотеки.

Район славиться народними творчими колективами та майстрами декоративно-прикладного і образотворчого мистецтва. Твори майстрів пензля Л.Вітковської та А.Марчука відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Яскрава мистецька палітра і в члена Спілки композиторів України В.Степурка.

Жителі району мають змогу займатися фізичною культурою та спортом. Для цього  діють районний стадіон  "Колос" у Макарові, дитячо-юнацька спортивна школа та  12 футбольних полів у селах і селищах. У районі функціонують 3 спортивні клуби: футбольний клуб “Мотижинського ліцею” с.Мотижин, спортивний клуб – інвалідів “Фенікс” смт Макарів, спортивний клуб “Арсенал”.

Щедрий наш рідний край і на митців художнього слова.

У 1651 році в родині Макарівського сотника Сави Туптала народився і виріс відомий письменник і церковний діяч Данило Туптало (Димитрій Ростовський), який зарахований до лику святих православної церкви. Його перу належать три книги “Четьї-Мінеї” (“Житіє святих”) та кілька віршованих драм.

Літературне життя Макарівщини наших днів теж багате. Його окрасою стали імена Олександра Підсухи з Ніжилович, Володимира Малика і Петра Сиченка з Новосілок, Віталія Кулаковського з Мостищ, Гната Майстренка із Забуяння, Миколи Олійника з Бишева, Івана Куштенка з Чорногородки.

Творчість відомих майстрів О.М.Підсухи та В.К.Малика введено до навчальних програм з української літератури.

Макарівська земля є батьківщиною Народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка А.Паламаренка, вчених Й.Ремезовського, М.Козицького, І.Карповича, військових А.Лопати, М.Машовця, М.Павленка, П.Комашенка та багатьох інших відомих в державі та за її межами людей.  

За роки незалежності України жителі району повертаються до прадавніх традицій, в селах відроджуються православні общини, будуються нові храми, дослідники відтворюють історію району, відкриваючи маловідомі сторінки рідного краю, а також досягнення сьогодення в ім’я становлення нашої держави.

 

        В центрі композиції розташований прямокутний зверху та заокруглений знизу щит. Співвідношення висоти до ширини щита 8:7. Щит поділений горизонтально на дві рівні частини синьою хвилястою смугою.

У верхній частині щита на зеленому фоні зображена розкрита книга срібного кольору, на ній розміщений православний хрест. Макарівщина – батьківщина видатного духовного діяча XVII – XVIII століть Данила Туптала (Димитрія Ростовського), автора книги “Житіє святих”, який зарахований православною церквою до лику святих.

У нижній частині щита на золотому фоні зображена оборонна стіна, яка символізує захисне значення району в далекому минулому. В ряді сіл існували давньоруські городища (Макарів, Бишів, Андріївка, Мотижин, Чорногородка, Небилиця) та середньовічні замки.

Над оборонною стіною зображений лук зі стрілою та накладеними навхрест шаблями. В XVI - XVIII століттях територія району була ареною національно-визвольної боротьби. Макарівська, Ясногородська, Рожівська козацькі сотні брали активну участь у боях під проводом Б.Хмельницького. Тут діяли селянсько-козацькі загони в період гайдамаччини та Коліївщини, визволяючи край від поневолювачів.

 

Територія району розташована в межах природних зон Полісся (зелений колір) і лісостепу (золотий колір). Північну і південну сторони району омивають води річок Здвиж та Ірпінь, на його території ще й досі збереглися чотири змієвих вали (символіка синьої хвилястої смуги всередині щита).

Зелений колір символізує весну, мальовничі луки, сади, ліс, а також достаток і надію на світле майбутнє. Золотий - знатність, багатство і силу. Синій – велич і красу. Срібний – символ чистоти, світла і слави Божої. Пурпуровий колір символізує гідність і могутність наших предків русичів, а також козацтва.

Герб обрамлює картуш у вигляді вінка, з правого боку - соснової, з лівого - дубової гілок зеленого кольору, як основних видів рослинності краю. Картуш завершується зображенням колосся пшениці золотого кольору, що є одним із основних напрямків сільськогосподарського виробництва району.

Вінок з дубової та соснової гілок перев'язаний навхрест синьою стрічкою.

Співвідношення 2:3, розділений на дві рівні частини синьою смугою 10 %. Зверху - зелений колір 45%, знизу – золотий 45 %. На фон прапора може накладатись щит герба.