• 30.05.2005 – Резолюція VI науково–практичної конференції «Стратегія виживання. Адаптація і реабілітація населення України в умовах техногенних перевантажень»
• 14.07.2005 – Виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи щодо поводження з відходами в Київській області
• 20.07.2005 – Засідання круглого столу «Інтегрована товарна політика на шляху вступу України до СОТ та Європейське Співтовариство»
• 13.09.2005 – Стенограма доповіді Виконуючого обов'язки Міністра охорони навколишнього природного середовища Павла Ігнатенко на засідання Верховній Раді України «День Уряду України»
• 13.09.2005 – Стенограма доповіді Голови Державного Комітету з питань житлово–комунального господарства Олексія Кучеренко на засідання Верховній Раді України «День Уряду України»
• 13.09.2005 – Стенограма співдоповіді Голови Комітету з питань екологічної політики Геннадія Руденка на засіданні Верховній Раді України «День Уряду України»
• 14.12.2005 – «Забруднення довкілля та його вплив на здоров’я дітей в Україні»
• 08.02.2006 – Резолюція 3-й Международной конференции «Сотрудничество для решения проблемы отходов»
• 28.03.2006 – Тези виступу заступника Голови Держспоживстандарту Ахіджанова Б.Р. під час громадських консультацій на тему: «Стандартизація як інструмент підвищення конкурентоспроможності української продукції»
• 28.03.2006 – Тези виступу Генерального директора державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» Георгія Філіпчука під час громадських консультацій на тему: «Стандартизація як інструмент підвищення конкурентоспроможності української продукції»
• 20.09.2006 – Резолюція Міжнародної науково–практичну конференції «Відкритий діалог: влада, промисловість та громадянське суспільство. Сталий розвиток довкілля в Україні»

Резолюція VI науково–практичної конференції
«Стратегія виживання. Адаптація і реабілітація населення України
в умовах техногенних перевантажень»

м. Дніпропетровськ

30–31.05.2005

Організатори: Придніпровський центр чистих виробництв, Український державний науково–дослідний інститут медико–соціальних проблем інвалідності, Дніпропетровська Міська рада, Міжнародна академія наук екології і безпеки життєдіяльності, Всеукраїнська громадська організація «Жива планета».

У конференції брали участь близько 100 фахівців підприємств, держадміністрацій і органів місцевого самоврядування, вчені і інженерно–технічні працівники вузів, академічних, науково–дослідних інститутів і організацій, громадських організацій України.

Найважливішою задачею для майбутнього України є проблема екологічної безпеки її населення і природного середовища. Без рішення екологічних задач неможливо стати на шлях стійкого економічного розвитку країни, неможливо інтегруватися в співтовариство європейських держав, забезпечити нормальні умови життєдіяльності майбутніх поколінь.

Усе вищевідзначене дозволяє розглядати екологічну ситуацію в Україні як досить напружену. Саме зараз в епоху економічної кризи економічні й екологічні задачі потрібно вирішувати одночасно, підкоряючи єдиної стратегії «стійкого розвитку», першою ступінню якої є «Екологізация економіки» і формування Інтегрованої товарної політики (Integrated Product Policy – IPP).

Протягом тривалого часу основною задачею так називаної природоохоронної діяльності на Україні було виявлення і покарання винних у забрудненні навколишнього середовища, фіксація й аналіз наслідків техногенного впливу на природу, вивчення впливу шкідливих факторів на людину, рослинний і тваринний світ.

Увесь світ давно відійшов від оборонної концепції, спрямованої на аналіз наслідків техногенного впливу, а не на виявлення й усунення причин забруднення навколишнього середовища. Усі розвинуті країни світу давно перейшли від полеміки на біля екологічні теми і „созерцательно” – пасивної екології, – до активної діяльності по екологізації промислового і сільськогосподарського виробництва, створенню умов для виживання і забезпеченню гідного рівня життя для населення.

Учасники конференції вважають, що ініційована вченими Придніпров'я за участю фахівців інших регіонів України більше 10 років тому Програма «Адаптація і реабілітація населення України в зонах екстремального техногенного впливу» може бути однією з основних частин стратегії сталого розвитку країни і не втратила своєї актуальності в даний час з урахуванням будівництва в Україні демократичного суспільства і намірами країни увійти до Європейського співтовариства.

Ціль програми:

Інтеграція зусиль по сумісній діяльності в сферах науки, медицини, техніки, освіти і управління з метою рішення задач профілактики, пристосовування і реабілітації населення для забезпечення сталого розвитку, сталого споживання і поліпшення екологічної обстановки в Україні.

Основні напрями реалізації програми:

• розробка і реалізація освітніх і просвітницьких екологічних програм охорон здоров'я для всіх категорій населення;
• виконання наукових досліджень по створенню адаптогенів, іммуногенів і детоксикантів (переважливо природного походження), методик їх застосування, технологій і устаткування для їх виробництва;
• виконання наукових досліджень по систематизації відомих і створенню нових немедикаментозних методів виживання й адаптації людини до техногенного впливу;
• створення промислового виробництва адаптогенів, іммуногенів і детоксикантів переважливо на базі сировинних джерел України, та радіопротекторів нового покоління;
• мінімізація конфліктності буття і взаємодії людини з природою.

Основні розділи програми:

1. Створення мережі безперервної екологічної освіти, виховання населення, підготовки і перепідготовки фахівців.
2. Розробка системи діагностики, пристосовування, оздоровлення і реабілітації осіб, що брали доля в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або що отримали порушення здоров'я в результаті техно– і геопатогенних дій.
3. Розробка системи діагностики і прогнозування захворювань; розробка методики, встановлення відповідності і меж варіювання відношення інтегральної оцінки екологічного стану середовища і здоров'я людини.
4. Розробка і упровадження немедикаментозних методів адаптації людини до техногенного впливу.
5. Пошук природних джерел рослинних адаптогенів, антистресорів, іммуногенів, де токсикантів і розробка на їх основі лікувально–профілактичних і терапевтичних засобів.
6. Розробка промислових технологій і створення виробництв адаптогенів, іммуногенів, антистресорів та детоксикантів.
7. Розробка і упровадження нових харчових продуктів на основі рослинної сировини з використанням натуральних біодобавок з адаптогенними і імуногенними властивостями, забезпечуючих профілактику захворювань екологічної етіології, а також антитехногенну дію на організм людини.
8. Розробка і організація виробництва екологічної техніки і засобів виживання.

Учасники конференції звертаються до Верховної Ради України, Президента і Уряду країни, до адміністрацій і органів місцевого самоврядування регіонів з пропозицією прискорити створення і реалізацію стратегії сталого розвитку України і її регіонів з включенням у неї як однієї з основних складових частин Програми «Адаптація і реабілітація населення України в зонах екстремального техногенного впливу».

Учасники конференції вважають необхідним:

1. Розробити та впровадити Програму «Адаптація і реабілітація населення України в зонах екстремального техногенного впливу» на загальнодержавному рівні.
2. Звернути увагу на необхідність формування програми сталого споживання як одного з механізмів Інтегрованої Товарної Політики.
3. Взяти активну доля в розвитку «Програмі екологічного маркування в Україні» з метою популяризації «зеленої продукції».
4. При реформуванні регіонів України, зокрема Придніпров'я, забезпечувати формування еколого–соціальної ринкової економіки.
5. Для проведення науково – методичної, практичної, просвітницької і інформаційної роботи створити Центр медичної екології і центри адаптації і реабілітації людини до техногенних перевантажень.
6. Розробити положення про зони критичного техногенного навантаження.

Засідання Комітету Верховної Ради України
з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастроф
щодо поводження з відходами в Київській області

Київcька обл.

14.07.2005

Відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи щодо поводження з відходами в Київській області в рамках підготовки до проведення «Дня Уряду України» 13 вересня 2005 р. у Верховній раді України з порядком денним: «Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення» (постанова Верховної Ради України № 2766–IV від 07.07.2005 р.).

В засіданні прийняли участь: Голова Комітету – Геннадій Руденко, представники секретаріату Комітету, Мінприроди України, місцевого самоврядування м. Обухів та м. Бровари, громадськості й бізнесу.

Під час засідання, була відзначена незадовільна робота Мінприроди України, особливо за 2 останніх роки, щодо вирішення питань в цій сфері. Учасниками засідання було обговорено багато питань щодо вдосконалення законодавчої та нормативно–правової бази, створення сприятливих умов до впровадження нових технологій щодо вирішення питань пов’язаних з відходами. Руденко Г.Б. зазначив необхідність консолідації зусиль влада–бізнес–громадськість та запропонував всім зацікавленим організаціям надавати пропозиції щодо розгляду питань на «Дні Уряду України» 13 вересня 2005 р. до секретаріату Комітету за адресою: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5.

Під час обговорення учасниками засідання було також зазначено брак інформаційно–просвітницької роботи з населенням щодо вирішення проблеми твердих побутових відходів та проведення просвітницьких заходів й практичних занять у дитячих навчальних закладах.

З цього приводу виступила керівник Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» – Берзіна Світлана, яка доповіла про впровадження з вересня інформаційно–просвітницького проекту «Натисні на смиття!», за сприянням Мінприроди України та Управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві.

Проект включає вивчення життєвого циклу продукції, практичні заняття (виїзд на виробництво) та міжшкільні змагання як з теоретичних так і практичних знань (збір та сортування відходів). В проекті візьмуть участь понад 200 загальноосвітніх закладів м. Києва та України.

До відома:

На даний, час в області налічується 12 об'єктів (полігони, шламонакопичувачі, золовїдвали), на яких зберігаються промислові відходи і 36 звалищ для твердих побутових відходів, їх загальна площа сягає 472 га, обсяг накопичених відходів – 56 млн. 140 тис. т. В Броварському районі розташовано 4 шламонакопоиувачи промислових відходів гальванічного виробництва. В 2–х шламонакопочувучах розміщено відходи підприємств м. Києва: ВАТ «Радикал», у кількості 120 тис. т. відходів 3 класу небезпеки (з 1998р. не функціонує) і ВАТ «Хімволокно» (з 2001 р. не функціонує, у кількості 152 тис. т. відходів 3 і 4 класів небезпеки. На шлаконакопичувачах комунального підприємства «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» і ДП «Київського заводу порошкової металургії» розміщено відповідно 48,09 і 617,78 тис. т. відходів 4 кл. небезпеки.

В Білоцерківському районі (с. Черкас) експлуатується полігон для розміщення відходів гумово–технічних виробів ЗАТ СП «РОСАВА». Обсяг розміщених відходів на ньому складає 29,72 тис.т.

На золовідвалі Трипільської ТЕС Обухівського району, площа якого складає 125 га накопичено 22,298 млн.т. золошлакових відходів. В цьому ж районі на звалищі скопу ВАТ «Картонно–паперового комбінату» розміщено 800,0 тис.т. відходів.

Відповідно до даних обласного статистичного управління станом на 01.01.2005 р. в сховищах організованого складування та на територіях підприємств накопичилося 21 887 878,319 т. промислових відходів. Із них: 1–го класу небезпеки – 999,270 т., 2–го – 3514,284 т., 3–го –5692,651 т. та 4–го – 21 877672,114.

Загальна площа місць видалення твердих побутових відходів (ТПВ) складає понад 260 га. В 2004 році на них розміщено 1 015 741,6 т. відходів, з них близько 700 тис.т. із міста Києва (полігон ТПВ №5 ВАТ «Київспецтранс»).

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 915 (із наступними змінами) «Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини» в Київській області прийняті та затверджені 03.03.2003 р. «Першочергові та перспективні заходи щодо створення та розвитку матеріально–технічної бази утилізації відходів як вторинної сировини, у тому числі використаної тари».

Заходами передбачено створити в області мережу приймально–сортувальних пунктів (стаціонарних, пересувних) для використаної тари (упаковки) із забезпеченням їх складськими приміщеннями для накопичення тари, відповідним технічним обладнанням та укомплекувати кваліфікованим персоналом.

На виконання заходів в більшості районів Київщини створені додаткові пункти по прийманню вторинної сировини (поліетилену, ПЕТ–пляшок, макулатури та інших ресурсноцінних відходів). Тобто заходи по впровадженню системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації вищевказаних відходів знаходяться на стадії виконання.

На даний час будується сміттєпереробний завод на землях Погребівської с/р Васильківського району.

Розроблений проект першої черги сміттєпереробного заводу на землях запасу Озерської сільської ради Бородянського району продуктивністю 100 тис. ТПВ з полігоном для їх видалення, обсягом 1 млн.тонн. Введення об'єкта в експлуатацію планується в 4 кварталі 2006 року. Корпорацією «Укрвторресурси», яка здійснює проект, ведуться переговори про залучення інвесторів щодо участі в частковому фінансуванні проекту.

В м. Бровари побудований сміттєприймальний пункт з сортуванням відходів.

Протягом першого півріччя 2005 року в області проведена значна робота, спрямована на поліпшення стану довкілля, благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій. Ліквідовано 1710 стихійних та несанкціонованих сміттєзвалищ, впорядковано та очищено від сміття 6762 км. вулиць, 682 майдани, 460 га скверів, 498 га парків, 1585,2 км лісосмуг уздовж шляхів. Приведено у належний стан та впорядковано 1021,3 км берегів річок і водоймищ.

Протягом останніх років здійснені практичні заходи щодо приведення стану зберігання непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) у у відповідності до вимог ст.П Закону України «Про пестициди і агрохімікати», а саме, перезатарено в герметичні контейнери для довгострокового зберігання 787,571 тонни вказаних відходів з централізованих складів в смт. Згурівка Згурівського, с.Багрин Васильківського, смт. Ольшаниця Рокитнянського, смт. Клавдієво–Тарасове Бородянського районів і господарств Бориспільського, Рокитнянського районів та Ірпінського регіону.

Контейнери з отрутохімікатами, які зберігалися в смт. Ольшаниця, Згурівка та Клавдієво–Тарасове розміщені на спеціально побудованих майданчиках з твердим покриттям (сховищах).

Передано на утилізайію 26,815 тонн ХЗЗР'з господарств Вишгородського району товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛГА», м. Шостка Сумської області.

З метою попередження виникненню безгосподарських складів, в яких зберігаються заборонені й непридатні до використанн ХЗЗР, проведена робота по визначенню власників всіх складів та місць зберігання ХЗЗР. Здійснені заходи по запобіганню негативного впливу вказаних об'єктів на довкілля та здоров'я людей (ремонт складських приміщень, перезатарення отрутохімікатів в нову тару тощо).

На даний час на складах господарств і хімоб'єднань Київської області зберігається 1054,70 тонн отрутохімікатів.

У 2005 році передбачено проведення робіт з контейнеризації та утилізаціїї непридатних до використання ХЗЗР в Бориспільському, Баришівському та Обухівському районах згідно з «Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки в Київській області на період до 2005 року», затвердженою рішенням 8 сесії Київської обласної ради XXIII скликання від 19.08.99р. На здійснення вказаних робіт , з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища заплановано фінансування у сумі 200,0 тис грн.

Найбільш благополучна екологічна ситуація на полігонах ТПВ, які експлуатують: ТОВ «Десна–2» Броварського району; Києво–Святошинського районного виробничого управління житлово–комунального господарства; ТОВ «Утіл–Сервіс» Бородянського району. Вказані об'єкти облаштовані всіма необхідними інженерними спорудами для запобігання негативного впливу на навколишнє природне середовище. На них додержується технологія складування відходів, регулярно проводиться контроль за станом підземних вод, повітря і грунту. Перевищеь встановлених ГДК не виявлено.

Проблемними є такі місця видалення відходів: полігон №5 (підпорядкований ВАТ«Київспецтранс»), сміттєзвалища м. Обухів (підпорядковане КП «Теплотрансбуд») та м.Біла Церква (підпорядковане КАТЦ–1028).

Перше експлуатується в умовах підвищеної екологічної небезпеки у зв'язку з накопиченням великих об'ємів фільтрату в тілі полігону (біля 500 тис куб.м). Установка по очищенню фільтрату німецької фірми «Раїї Кокпет» працює нерегулярно.

Останні два об'єкти, влаштовані в 50–60–х роках двадцятого сторіччя без проектів, переповнені. Розміщення відходів на них здійснюється за рахунок нарощування висоти. Відсутні інженерні споруди для запобігання негативного впливу на навколишнє середовище.

В області відсутні підприємства по переробці та утилізації токсичних відходів (відпрацьованих люмінісцентних ламп, акумуляторів, нафтопродуктів тощо). Однак налагоджена система їх збору та відправлення на утилізацію в інші регіони України.

Засідання круглого столу «Інтегрована товарна політика на шляху вступу України до СОТ та Європейське Співтовариство»

м. Київ

20.07.2005

Засідання організоване за ініціативою Всеукраїнської громадської організації «Жива Планета» за участю Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства економіки та європейської інтеграції України, Національної академії наук України, бізнесу та громадськості, з метою інформування виробників щодо принципів сталого споживання та механізмів впровадження Інтегрованої Товарної Політики на шляху глобальних інтеграційних процесів в Україні.

Під час засідання розглядатимуться наступні питання:

1. Обов’язкові та добровільні екологічні інструменти, які використовуються СОТ.
2. Інтегрування екологічних вимог та управління (мінімізації) екологічних ризиків відповідно вимогам ЄС.
3. Екологічні аспекти маркетингу.

Учасники круглого столу відмітили, що у сучасних умовах слід як аксіому сприймати ту обставину, що ресурс безповоротного споживання фактично вичерпано, а виробничий і науково–технічний потенціал суспільства за допомогою відповідних економічних та законодавчих інструментів має спрямовуватися на мінімізацію споживання первинних природних ресурсів, на забезпечення їхньої оборотності (рециклювання).

Таким чином, сучасна екологічна політика в Україні повинна мати інтегрований характер, що означає необхідність присутності природоохоронної складової, екологічних орієнтирів та пріоритетів у всіх сферах діяльності будь–яких відомств та установ, а також підприємств незалежно від форми власності, забезпечення відповідних активних міжсекторальних зв’язків. Інтегрована екологічна політика є також ключовим елементом стратегії сталого розвитку як на національному, так і на міжнародному рівні.

До відома:

Важливими аспектами Інтегрованої Товарної Політики, крім соціальних та економічних, є екологічні інструменти, які використовуються СОТ, і в свою чергу розділяються на інструменти адміністративного, економічного та інформаційного регулювання. Всі вони, як інструменти екологічної політики, можуть оцінюватися з різних позицій, включаючи виконання ними функцій інтегрування екологічних вимог та управління (мінімізації) екологічних ризиків.

Важливими природоохоронними механізмами СОТ є також інформаційні інструменти. їх можна визначити як механізми впливу на продавців (торгові мережі) та споживачів, які можуть бути і добровільними і обов'язковими. Прикладом обов'язкових є маркування продукції щодо вмісту в продукції шкідливих речовин.

В останні роки все більш активно застосовуються добровільні інформаційні інструменти, які з точки зору ринкових вимог трактуються як більш перспективні. Вони відрізняються від обов'язкових тим, що переваги та недоліки приховання та подачі екологічної інформації оцінює не держава шляхом санкцій або заохочення, а ринок. До добровільних інформаційних інструментів відносять споживацькі звіти (репорти) та екологічне маркування продукції, яке, як свідчить досвід багатьох компаній є найефективнішим інструментом. Екологічне маркування закріплене міжнародним стандартом ІSО 14024 з відповідними процедурами та вимогами.

З метою популяризації екологічного маркування та інтегрування критеріїв оцінки екологічності продукції в 1994 році було створено Глобальну Мережу Екологічного маркування (Global Ecolabelling Network (GEN)).До складу GEN входять 36 країн світу, а з 2004 року членом GEN стала і Україна – було визнано українську Програму екологічного маркування та включено український знак «Екологічно чисто та безпечно» до міжнародного реєстру. Програма розвитку екологічного маркування в Україні впроваджується з 2002 року за сприяння Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та ініціативою Всеукраїнської громадської організації «Жива планета».

Основна мета цієї програми – формування попиту на товари, яки мінімізують негативний вплив на навколишнє природне середовище та здоров’я людини протягом всього життєвого циклу, адже система сприяє підвищенню саме екологічно пріоритетної продукції та стимулює попит на «екологічні» товари.

Функціонування системи екологічного маркування базується на створенні конкурентних обставин на ринку серед продукції, що співставляється за функціями та якістю через додатковий (екологічний) критерій оцінки життєвого циклу товару.

Визнання українського знаку в міжнародній системі сертифікації є одним з важливих факторів, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських виробників на світовому ринку.

За результатами П’ятої Конференції Міністрів країн–Членів СОТ (2004 р.), в рамках обговорення було висловлено побажання включити ще додаткові параграфи щодо заохочення прискорення роботи та запрошення багатосторонніх установ у сфері захисту навколишнього середовища до участі в ролі спостерігачів у переговорах. Включення цих параграфів заплановано на серпень–вересень 2005 року.

Ключовим чинником санації господарської системи та якісної зміни екологічного стану України є реструктуризація економіки. Лише за умови зміни співвідношення галузей господарства, великих, середніх та малих підприємств із різким зростанням питомої ваги приватної власності можна оптимізувати господарську систему, переорієнтувати її на забезпечення потреб населення і зробити чутливою до впливу податкових та інших економічних інструментів. Податкова та бюджетна політика держави є регуляторами ринкової економіки й узгодження економічних та природоохоронних інтересів.

Стенограма доповіді Виконуючого обов'язки Міністра охорони навколишнього природного середовища Павла Ігнатенко на засідання Верховній Раді України «День Уряду України»

Шановні народні депутати, шановний Головуючий!

Я тільки єдине хотів сказати, що по–перше, що питання екологічної безпеки і тим більше відходів це питання державної ваги, вони потребують найвищої трибуни. А по–друге, у нас діє норма Регламенту, яка мені забороняє, як виконуючому обов’язки, як урядовцю виступати із місця народного депутата, тільки урядова ложа і трибуна. Це згідно Регламенту.

Я хотів вас всіх привітати, користуючись нагодою, з початком сезону і виразити таке сподівання, що питання, які стосуються екології і охорони природи не будуть на заваді політичним подіям, які відбуваються.

У міжнародній практиці система поводження з відходами стала невід’ємною складовою частиною промислової інфраструктури. Ця система включає комплекс заходів, що визначаються такою послідовністю.

Перше. Обмеження утворень виробництва відходів.

Друге. Утилізація – це рециплінг і регенерація.

І третє. Це екологічно безпечне видалення відходів.

Виходячи із цих концептуальних положень і будується стратегія управління у сфері поводження з відходами. Починаючи з 1998 року після прийняття 5 березня 1998 року Верховною Радою України Закону України «Про відходи», у період з 1998 по 2004 роки наведення положень цього закону і в дію напрацьовано досить потужну правову базу.

На сьогодні прийнято більше 50–ти нормативно–правових актів державного рівня з яких 14 Законів України близько 30 рішень і постанов уряду, яке стосується і поступово наближається до вимог європейського законодавства. На цьому я хотів би особливо наголосити, бо питання євроінтеграції, адаптації до європейського законодавства – це є над пріоритетним завданням роботи міністерства.

При цьому визначальним є вирішення таких питань. Встановлення обов’язків виробників відходів, як центрального суб’єкта про відносини в тій сфері.

Встановлення повноважень органів державної влади і функцій органів управління. Визначення кола спеціально уповноважених органів управління відходами і їх функцій.

Формування як комплексу загальних і спеціальних вимог щодо екологічного безпечного використання, знешкодження та транскордонного перевезення відходів. Ці проблеми ви знаєте, проблеми пов’язані із цими завозами, завезення відходів Закарпаття. Встановлення комплексно–економічних стимулів для ефективного використання відходів, обмеження подальшого утворення та накопичення відходів, стимулювання процесу залучення відходів у виробничий цикл, як вторинних матеріально–сировинних ресурсів.

Це питання особливо важливе із точки зору енергозбереження, і з точки зору екологічних вимог. Тому на цьому я ваше запитання зокрема наголошу. Забезпечення екологічно–обґрунтованого видалення тих відходів, які не підлягають утилізації, це дало змогу започаткувати здійснення у державі реальне управління потоками відходів і проводити більш жорсткий контроль, щодо дотримання вимог екологічної безпеки при поводженні з ними, що призвело до суттєвих позитивних результатів. Збільшились надходження до природоохоронних фондів навколишнього природного середовища за розміщення відходів. Це означає, що покращились механізми обліку відходів і дисципліна плати підприємств за це розміщення. Це дозволило, починаючи з 19..., 2002 року виділити окрему бюджетну програму поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, із солідним фінансуванням за рахунок державного фонду навколишнього природного середовища у сфері поводження з відходами. Хоч і солідно, але вкрай недостатньо. Які запроваджені у 2002 році додаткових пільг суб’єктам підприємницької діяльності, які займаються збиранням і заготівлею відходів, як вторинної сировини, своєчасним введення ліцензування в цій сфері, значно збільшились обсяги збирання макулатури, склобою, відходів пластмас, відпрацьованих мастил, тощо.

За показниками збирання вказаних сировинних ресурсів, заготівельні підприємства країни вийшли на рівень 90–91–ого років. Це дуже високий показник, коли спостерігався найвищий рівень їх збирання. Власне, якщо бачите, на діаграмі видно на скільки ці роботи були дієвими.

В плані вирішення стратегічних завдань, визначених законом України про відходи, відповідальним рішенням Уряду в країні здійснюються роботи щодо удосконалення нормативно–правового регулювання поводження з відходами в частині розробки форм первинного обліку відходів, форм та інструкцій інструктивних матеріалів, які, із складанням паспортів відходів, методичних вказівок, щодо встановлення нормативів утворення відходів, порядку зберігання відходів на території підприємств. Це – відповідно до статей 6–ї, 7–ї, 26–ї Закону України про відходи.

Виконання завдань і заходів загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами в період до 2005 року. Зараз це питання ми ставимо на обговорення Кабінету Міністрів і з приводу того, щоб продовжити термін дії цієї програми до 2010 року.

Виконання завдань і заходів програми використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 теж з продовженням 2010 року.

Контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади у сфери поводження з відходами відповідно до статей 22–ї, 23–ї, 37–ї Закону про відходи.

Виконання завдань і заходів програми поводження з твердими побутовими відходами, робота що вдосконалення організаційно–економічного механізму системи збирання, заготівлі та утилізації використаної тари, упаковки, які запроваджено в рамках дії постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 2001 року за номером 925. Ця постанова достатньо виявилася проблематичною, і особливо в процесі скасування регуляторних норм, які заважають веденню бізнесу, підприємництва. Але я вважаю її хоча і недосконалою, але дуже важливою, і з цього приводу окремо на ваші запитання, якщо вони будуть стосуватися діяльності компанії «Укр........комресурси», я скажу окремо.

Разом з тим, ситуація у сфері поводження з відходами залишається дуже складною це пов’язано з тим, що існує відчутний розрив між чинною нормативно–правовою базою і спрямованістю держави забезпечити виконання їх положень. Станом на 1 січня 2005 року загальний обсяг накопичених відходів за експертними оцінками сягають, вибачте, але від 20 до 30 мільярдів тонн.

Тим більш жахіття, що питання не стосується тільки цифри 30 мільярдів тонн, а жахіття стосується того, що дві різні думки, які прозвучали у засобах масової інформації і оприлюднені, цифра 20 мільярдів тонн і цифра 30 мільярдів тонн – це ті цифри, які подають реально фахівці – науковці і управління системою нашого міністерства.

Тому це, я вважаю, найбільша проблема у діяльності... у сфері поводження з відходами – це відсутність достовірної повної обгрунтованої наукової інформації про реальний стан справ у державі. Що у розрахунок на один квадратний кілометр площі території України складає 50 тисяч тонн. Уявіть собі, який це показник, це один з найбільших високих показників накопичення відходів у світі.

Особливістю структур... утворення відходів в Україні у зв’язку з сировинною орієнтацією економіки є домінування у їх складі гірничопромислових відходів. Із цих 100 відсотків 88 відсотків відходів – це гірничопромислові відходи. Тоді як частина відходів інших галузей промисловості становить десять, сировинно–побутових всього–на–всього два відсотка.

Переважна частина цих відходів утворюється на підприємства Дніпропетровської, Донецької, Запорізької областей, які дійсно є і залишаються, і, сподіваюся, будуть економічним потенціалом держави.

Накопичені у минулі роки відходи видобувної, гірничо–металургійної та переробної промисловості можна розглядати як значний додатковий ресурсно–мінеральний потенціал держави. Зазначені техногенні накопичення відходів формувалися протягом багатьох років. Навіть не багатьох років, а десятиріч. Вони мають непостійний склад і невитримане просторове розміщення, зазнають якісних змін під впливом різних факторів.

Визначення її промисловості значимості як джерел мінеральної сировини потребує додаткових досліджень. Державним кадастром родовищ та проявів корисних копали враховується, бачите на діаграмі, 630 перспективних об’єктів, що виникли у наслідок виробничої діяльності підприємств вищезазначених галузей промисловості. Але з них, на жаль, за 14 років незалежності тільки 12 об’єктів вивчено детально, і цим 12 об’єктам присвоєно статус техногенного родовища, що дало можливість їх перевести у цей статус.

Одночасно ці об’єкти є джерелом забруднення навколишнього природного середовища. А величезні площі близько 160 тисяч гектарів зайняті під ці накопичення, виведені із господарського обігу. ......., як–то кажуть, найбільший і найцінніший ресурс України – земля, він знаходиться під впливом цих відходів, колосальні об 'єми. І з цього приводу в міністерства є абсолютно зрозуміла, чітка концепція, що далі робить в цій сфері. Я два слова скажу, потім вже на... я думаю, що запитання будуть, поясню більш детально.

Зараз прийняті такі рішення, що до кінця цього місяці, до кінця вересня буде проведена робота щодо перевірки всіх родовищ, які можна, всіх полігонів, яким можна присвоїти статус родовищ, вони будуть переведені в статус техногенних родовищ. Потім буде процес оголошення тендерів і видачі ліцензій на ті техногенні родовища з обов'язковою вимогою до природоохоронних заходів з точною культивацією цих земель.

Сучасні техніко–економічні умови свідчать про перспективність освоєння цих накопичень з одночасним приведенням цих об'єктів в екологічно безпечний стан. При цьому мають бути точні законодавчі засади, віднесення накопичення відходів, техногенні родовища, передачі права власності на відходи, тощо.

Одночасно такий підхід має стати додатковим фактором створення нових робочих місць для працівників, що вивільняються в базових галузях промисловості і стане важливою складовою розв'язання складних екологічних та соціально–економічних проблем гірничодобувних регіонів України.

Що стосується утворення токсичних відходів, то на підприємствах України відповідно статистичної звітності у 2004 році їх склало близько 63 мільйонів тонн. Стосовно 2003 року їх обсяг, це дуже добре, зменшився на 25,6%. Це я навожу цифри 2004 року. В нас, на жаль, зараз я передаю цифри на перше півріччя немає із–за складнощами з статистичною звітністю.

Окрему групу твердих відходів становлять непридатні для та заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин. За даними офіційної статистики кількість цих відходів накопичення України становить близько 20 тисяч тонн, але, знову ж таки, наголошую на цьому – це умовна цифра і, я вважаю, це ганьбою те, що до цих пір ми не знаємо до кілограму, скільки знаходиться в нас пестицидів, де вони знаходяться, в якому стані і який план заходів щодо їх знищення по кожному із об’єктів.

Я зроблю все, я вам це обіцяю, що на протязі року питання по пестицидам в країні буде вирішено. Вирішено їх по утилізації й знищенню. Зберігаються вони десь близько на 5 тисячах складах різних форм власності та в переважній більшості з порушеннями існуючих екологічних і санітарних норм. Їх вплив на довкілля важко перецінити , бо є пряма залежність між їх станом і накопиченням, і вплив на здоров’я людей, вплив на ґрунтові води, вплив на земельні ресурсі, які фактично виведені вже зі складу господарської діяльності.

Станом на 1 січня 2005 року за даними статистичної звітності у сховищах організовано складування на території підприємств і накопичено близько 1,6 мільярдів тонн токсичних відходів. Це жахлива цифра.

Із загальної кількості утворених відходів 58 відсотків розміщено в місцях організованого складування відходів, із яких 16 відсотків – у сховищах, що експлуатуються з порушенням умов екологічної безпеки або не відповідають діючим нормативам. У 2003 році було 19, за рік удалося зменшити на 3 відсотки ці показники.

Тверді побутові відходи в основному захороняються на 3 тисячах сміттєзвалищах і полігонах. 177 сміттєзвалищ перевантаженні. 467 не відповідають нормам екологічної безпеки.

Украй незадовільно проводиться робота по санації існуючих сміттєзвалищ та їх рекультивації.

Галузеві міністерства такі, як Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінпаливенерго, практично не планують у своїх галузевих програмах заходи щодо впровадження на підприємствах, які належать до сфери їх управління сучасних науково обґрунтованих технологічних рішень щодо утилізації, знешкодження та видалення відходів відповідними фінансовими забезпеченнями. Це призвело до надмірного накопичення відходів на територіях зазначених підприємств.

Накопичення великої кількості безхазяйних відходів було насамперед тим, що місцеві державні адміністрації, я на цьому наголошую, та органи місцевого самоврядування не забезпечують виконання вимог Закону України „Про відходи” внаслідок чого, вищезгадані об’єкти поводження з відходами не відводяться земельні ділянки, практично не працюють комісії по поводження з безхазяйними відходами, неналежним чином забезпечується введення реєстрів, місць утилізації та видаленні відходів, розроблення та реалізація регіональних і місцевих програм поводження з відходами, сприяння роз’яснювання законодавства про відходи населенню.

Протягом багатьох років не реформується система державного статистичного обліку відходів, що не відповідають сучасним потребам, тим більше, європейським нормам. Таким чином, головною проблемою у зазначеній сфері продовжують бути: умови зберігання та видалення відходів, які не відповідають екологічним та санітарно–епідеміологічним вимогам; незадовільне становище щодо утилізації; знешкодження та видалення відходів через відсутність достатньої кількості відповідних спеціалізованих підприємств та полігонів для централізованого розміщення промислових та побутових відходів; відсутність належної системи обліку відходів. Невикористання в повній мірі центральними місцевими органами державної влади повноважень, визначених статтею 18–23 Закону України „Про відходи”. Низька екологічна свідомість населення. Незадовільне фінансування заходів у сфері поводження з відходами на всіх рівнях: національному, регіональному, місцевому, підприємств.

Я вважаю, що проблема відходів, це не проблема зараз регіонів, не проблема підприємств, а вона вже вийшла практично на рівень проблеми загальнодержавної, тому при розробці концепції ми робимо особливий акцент на тому, що зараз у державі повинна бути загальнонаціональна стратегія поводження з відходами, їх управління і фінансування. Вкрай низька плата за розміщення відходів, яка не відповідає європейській практиці і не стимулює підприємство, утворюючи відходи, впроваджувати заходи щодо їх утилізації або передачі цих відходів в спеціалізоване підприємство.

Наявність велика кількість несанкціонованих звалищ і відходів, нерозвинутість. регуляторного та організаційно–економічного механізму стимулювання підприємницької діяльності, так би мовити, нарощення темпів утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення.

Відсутність ефективного контролю за потоками відходів.

Неефективне застосування механізму покарання та правопорушення у сфері поводження з відходами.

Відсутність постійного моніторингу, контролю і якості навколишнього природного середовища в місцях накопичення відходів, в першу чергу небезпечних. Виходячи з вищезазначеного, існуюче становище у сфері поводження з відходами можна характеризувати як незадовільне.

Зважаючи на вище викладену, важливою складовою удосконалення державної політики у сфері поводження з відходами є поетапність вирішення проблем відходів з виділенням відповідних пріоритетів. То найбільш невідкладних заходів у вирішення проблеми належить і це було взято нами для роботи в уряді за основу. Подальше розроблення і запровадження низки нормативно–правових документів та приведення в дію положень Закону України «Про відходи», які мають враховувати, зокрема, принципи європейського законодавства. Виконання завдань запланованих у заходах за недержавні програми поводження з токсичними відходами.

Програма «Використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року з продовженням терміну до 2010».

Програми «Поводження з твердими побутовими відходами». Впровадження організаційно–економічного механізму, напрямку забезпечення утилізації відходів і зменшення їх утворення, а також забезпечення вимог екологічної безпеки при поводженні з небезпечними відходами. Перегляд плати за розміщення відходів. Ця робота повинна проводитись у тісній взаємодії з місцевими і центральними органами влади, обов’язкова підтримка є, фундаментальною підтримкою Верховної Ради і вас, народних депутатів.

При цьому в центр цієї роботи має бути перенесений на регіональний рівень і зосередитися на наступному: ліквідації несанкціонованих звалищ, впорядкування полігонів і міст розміщення відходів, створення об’єктів утилізації за зберігання, знешкодження та захоронення відходів, у тому числі токсичних і в першу чергу відповідним відведенням під ці цілі земельних ділянок.

Організація збирання і видалення побутових відходів забезпечивши при цьому роздільне збирання корисних компонентів цих відходів з подальшим їх використанням у народному господарстві. Вжитті заходів щодо стимулювання суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами.

Для роз’яснення поставлених завдань місцеві органи влади повинні запланувати у місцевих бюджетах для них кошти, які повинні виділити терміново.

Вирішення зазначених проблем ... .... вимагає невідкладних прийняття саме таких нормативно–правових актів.

Перше. Законопроекту про упаковку відходи упаковки.

Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері поводження з відходами. Законопроект підготовлений. Там потребують зміни до, внесення змін до законів про охоронну...

Про місцеві державні адміністрації, про місцеве самоврядування в Україні, про страхування, Кодексу про адміністративні правопорушення і обов’язково до Кримінального Кодексу України, проект Закону України про ратифікацію протоколу про відповідальність та компенсацію по Базельській конвенції „Про контроль та транскордонне перевезення небезпечних відходів та їх видалення”, що дасть змогу у повній мірі використовувати положення Базельської конвенції щодо посилення контролю і відповідальність за перевезення небезпечних відходів, відповідно до міжнародних вимог.

Ще зміни... проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами... метою перегляду термінів її виконання, змісту та обсягу фінансування програми, я казав вже, до 2010 року.

Проекту Постанови Кабінету Міністрів про внесення змін до постанов урядів про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, в якому, зокрема, передбачити утвердження форми надання підприємствам, установам, організаціям, які використовують тару, упаковку, інформації щодо забезпечення цієї діяльності.

Проекту рішення уряду щодо реформування статистичної звітності у сфері поводження з відходами, в якому як пріоритетним напрямком передбачати удосконалення існуючої звітності у сфері поводження з небезпечними відходами.

Проекту рішення уряду щодо затвердження положень про передачу в державне управління перспективних запасів відходів видобувної, збагачення і переробки мінеральної сировини з метою оцінки їх якості техногенних родовищ корисних копалин та порядку передачі об’єктів накопичення відходів, які можуть бути віднесені до техногенних родовищ, іншому власнику господарювання з використанням тендерних процедур, низки нормативних документів щодо промислової експлуатації полігонів ............. відходів з метою залучення цінних компонентів відходів, господарський обіг та проведення цих місць в екологічно безпечний стан.

Дякую за увагу.

Стенограма доповіді Голови Державного Комітету з питань житлово–комунального господарства Олексія Кучеренко на засідання Верховній Раді України «День Уряду України»

Шановний Адаме Івановичу! Шановні народні депутати! Шановні члени уряду і запрошені гості!

Розвиток населених пунктів в Україні та індустріальних центрів, де на обмежених територіях утворюється значний обсяг побутових відходів та близьких до них відходів торгівельних, промислових та інших підприємств перетворили поводження з ними в одну з найбільш гострих господарських і природоохоронних проблем. Зокрема, це поводження з твердими побутовими відходами.

Щорічно в Україні утворюється близько 10 мільйонів тонн побутових відходів, в добу на душу населення це близько 0,7 кілограма. На звалищах накопичено понад 60 мільйонів тонн побутових відходів, рівень їх утилізації близько 35 відсотків. Діюча нормативно–правова база в сфері відходів відстає від сучасних вимог, а методи поводження з ними і технології, які використовуються в Україні, розроблені, на жаль, ще за радянських часів і не відповідають загальноприйнятим світовим стандартам.

Потужності більшості з майже шести тисяч існуючих полігонів, значною мірою, вже вичерпали свій ресурс і понад три тисячі стихійних сміттєзвалищ стали фактором антропогенного навантаження на довкілля.

Будівництво нових полігонів ТПВ стає в Україні дедалі складнішою проблемою через протидію з боку місцевого населення, природозахисних громадських організацій, а, також, через відсутність у місцевих органів влади практики виділення земельних ділянок та надання гарантій для залучення коштів у їх будівництво.

Лише незначна кількість побутових відходів знешкоджувалася в містах Києві, Дніпропетровську, Харкові та Севастополі на сміттєспалювальних заводах, побудованих у 80–х роках. Сьогодні працює тільки київський завод.

Кризові явища в економіці, вже незалежної України, не дали можливості розвинути сферу поводження з побутовими відходами, впровадити сучасні методи та технології.

Однією з найболючіших проблем в цій сфері є тарифна політика. Середній тариф на вивезення та розміщення твердих побутових відходів складає близько 11–ти гривень за кубічний метр, або 46 гривень за тонну.

Такий тариф, на жаль, не забезпечує підприємствам, працюючим в цій сфері, можливості дотримуватися відповідних технологічних норм та правил при здійсненні своєї діяльності.

В багатьох містах тарифи не переглядалися протягом 5–6 років, оскільки вони включені до квартирної плати. За цей період значно підвищилися ціни на паливно–мастильні, експлуатаційні матеріали, збільшилася мінімальна заробітна плата, тощо.

Як наслідок, підприємства і галузі, практично всі збиткові, не оновлюється техніка, накопичується заборгованість із заробітної плати, порушуються графіки вивезення сміття.

Так, наприклад, зношеність парку сміттєвозів становить понад 75 відсотків, а, наприклад, у Миколаївській області, та Кіровоградській, по 100 відсотків.

Витрати населення на поводження з побутовими відходами сьогодні становлять 0,1 відсотка середнього доходу. Хоча світова практика показує, що такі витрати дорівнюються одному, а то і більше, відсотку.

І навіть з таких умов, за таких тарифів, рівень оплати населенням послуг з вивезення та розміщення ТПВ складає 75 відсотків.

Основними чинниками, що викликають такий стан галузі, на наш погляд, є наступ ні. В першу чергу – це невиконання місцевою владою вимог, визначених Законом України про місцеве самоврядування та про житлово–комунальні послуги в частині фінансування, розвитку та утримання об’єктів галузі, встановлення економічно обґрунтованих тарифів, а також організація належного контролю за розміщенням та використанням полігонів та сміттєзвалищ.

Я хочу вам навести один дуже і дуже цікавий і яскравий приклад. У Києві минулого року утворено понад 3,6 мільйона тонн відходів, з них – 0,6 мільйони тонн потрапила на сміттєпереробний завод «Енергія». 1,4 мільйона тонн розміщені на полігонах, а останні 1,6 мільйона тонн просто зникли. Тобто малі перевізники сміття розміщені на перегоні, щоб не платити за утилізацію, просто звалюють свій вантаж в парках, лісах тощо, чим порушують законодавство про охорону довкілля.

Хотів звернути вашу увагу також на питання оцінки ресурсного потенціалу ТПВ, зокрема, це стосується можливості використання побутових відходів, як джерела вторинної сировини та в енергетичних цілях, а також використання полігонного газу на полігонах великих міст в рамках Кіотського протоколу.

Вже прийнято цілу низку законодавчих актів у сфері поводження з ТПВ, але діюча нормативно–правова база в цій сфері зорієнтована в першу чергу на захоронення побутових відходів і відстає від сучасних світових вимог довести рівень використання побутових відходів, як вторинної сировини до 60 відсотків від загального обсягу.

Це вимагає кардинальної зміни у підході до розвитку галузі, що передбачає вирішення питання у використанні відходів, як вторинної сировини та в енергетичних цілях.

Що стосується законодавчого забезпечення, то на сьогодні базовим в цій сфері є Закон України «Про відходи», але він майже не врегульовує питання поводження з побутовими відходами, частково умови діяльності суб’єктів господарювання на ринку житлово–комунальних послуг в тому числі і у сфері поводження з побутовими відходами, а також стратегічні напрями розвитку галузі визначені Законом «Про житлово–комунальні послуги», але ще раз хочу підкреслити, він, на жаль, не виконується сьогодні місцевими владами.

Всі питання в цій сфері плануються врегулювати проектом Закону України «Про побутові відходи», над яким сьогодні працює комітет. Вказаний законопроект повинен стати законом прямої дії, законодавчо визначити права та обов’язки суб’єктів у сфері поводження з побутовими відходами, правові та організаційні засади підвищення якості послуг та поліпшення санітарно–епідеміологічного стану населених пунктів. Хочу нагадати що 2004 року Урядом затверджена програму погодження з твердими побутовими відходами, метою якої є створення необхідних правових механізмів для 0забезпечення повного збирання та транспортування, утилізації, знешкодження та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини. Для виконання заходів програми Комітетом вже розпочато роботу з розроблення необхідних нормативно–правових актів.

Нещодавно Верховною Радою України прийнято Закон України «Про благоустрій населених пунктів», який зокрема встановлено вимоги до поводження з твердими побутовими відходами та санітарної очистки населених пунктів на ринкових засадах.

Крім цього, Комітетом розроблено національну стратегію поводження з твердими побутовими відходами в Україні за допомогою датського агентства охорони навколишнього середовища. Національна стратегія, як програмний документ, дає орієнтир для місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, щодо технічного розвитку галузі, мінімізації утворення відходів, підвищення рівня утилізації, а також визначення напрямків фінансового і інституційного розвитку в сфері поводження з ТПВ.

Я хочу сказати, що не має сумнівів, що сьогодні українське сміттє–звалища чекають на свого інвестора. Також чекає взагалі ця сфера. Сортування, переробка та утилізація побутових відходів – це найпривабливіші сфери діяльності для бізнесменів усіх країн світу. Одним з напрямів сміттє–бізнесу – є облаштування приватних полігонів для захоронення ТПВ. Наприклад, 30% полігонів Європи є приватними. В Україні приватних полігонів одиниці. Наприклад, в місті Бровари.

Для розвитку цього бізнесу в Україні існують певні ризики в цій сфері. Це в першу чергу значні початкові капітальні вкладення та високі кредитні ставки, це збитковість ведення сміттє–бізнесу через необґрунтовано низькі тарифи в сфері поводження з побутовими відходами, це відсутність достатніх джерел фінансування для забезпечення діяльності з переробки побутових відходів, це, безумовно, непередбачуваність і, певною мірою, популізм органів місцевого самоврядування, щодо відношення до бізнес–структур на ринку послуг в цій сфері. Це недостатній контроль органів місцевої влади та місцевого самоврядування за додержанням норм чинного законодавства. Так, не зважаючи на дерегламентацію повноважень центральних і місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування щодо державного регулювання у сфері поводження з відходами, які визначені Законами України «Про відходи», «Про забезпечення санітарного контролю», «Про місцеві адміністрації і місцеве самоврядування», з боку державних органів влади неефективно здійснюються заходи щодо попередження екологічних правопорушень на полігонах, звалищах, в тому числі стихійних.

Відсутність ефективного нагляду посадовими особами за діяльністю підприємств в зазначеній сфері сприяє їх безвідповідальності та бажанню перекласти вказані обов’язки на плечі держави.

Проблема побутових відходів існує, загострюється і вимагає конкретних дій на державному та місцевому рівні. Зокрема, найближчим часом необхідно, на наш погляд, на загальнодержавному рівні запровадити ринкові механізми здійснення діяльності в цій сфері, використавши світовий досвід. В першу чергу, це законодавче закріплення практики «забруднювач – платник», внести зміни до української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності з віднесенням сміттєвозів до товарної позиції «автомобілі спеціального призначення». На місцевому рівні необхідно переглянути тарифну політику в сфері поводження з побутовими відходами, запровадити роздільне зберігання і збирання складових побутових відходів, створити умови для залучення приватного бізнесу у сфері поводження з побутовими відходами, посилити контроль діяльності підприємств усіх форм власності, працюючих у цій сфері.

Комітет сподівається, що спільними зусиллями за підтримки Верховної Ради ці завдання будуть позитивно вирішені.

Дякую за увагу.

Стенограма виступу Голови Комітету з питань екологічної політики Геннадія Руденка на засідання Верховній Раді України «День Уряду України»
13.09.2005 13:16:11

Доброго дня, шановні народні депутати, шановні члени, я не знаю, уряду чи тимчасового уряду. Приємно, що ми з урядовцями збігаємося в оцінці ситуації, яка є незадовільною. Про що йде мова? Полігони, звалища, сховища, шламонакопичувачі, терикони – ця вся проблема займає в Україні 165 тисяч гектарів, це близько чотирьох відсотків території України. Тому деякі були думки депутатів, що скоро можна всю Україну перетворити в суцільний смітник. Так, шанси є, тобто можна таке змагання розпочати. Це один з найбільших показників, я сказав: чотири відсотки території займають різні відходи, – найбільший показник в світі, мабуть. І я хотів би навести деякі факти: на тисячу доларів ВВП у передових країнах Європейського Союзу утворюється 32 кілограми відходів, у Польщі – 124 кілограми, в Угорщині – 324, ну, а в Україні – ми лідери: 15 тисяч кілограмів на тисячу доларів ВВП. Ці цифри є оцінкою, повторюю, з якою ми збігаємося з урядовцями: незадовільна. Вона лежить на всіх нас, це не лише урядова проблема, це проблема депутатів, органів місцевого самоврядування, каральних органів.

У США та ЄС проблемою сміття, ну, взагалі займаються дійсно цивілізованим шляхом вторинної переробки більшої частини відходів. На Заході, зрозуміло, що окрім проблем, це і досить непоганий ресурс, дійсно який дає заощадження енергії, переробка вторинної сировини поліпшує стан довкілля. Ну, а щодо нашого нераціонального підходу у поводженні з відходами, безумовно, ми вже маємо екологічну кризу, але ми чекаємо на ще більшу кризу, тому що відчувається значне недофінансування цієї галузі.

Концепція законодавства про відходи та практика застосування спрямовані на реалізацію, на жаль, в Україні принципу платності розміщення відходів, а не на стимулювання залучення відходів для вторинної переробки. Закон «Про відходи» не розкриває методи правового та економічного регулювання у сфері залучення відходів в господарський обіг в якості додаткових джерел сировини. Україна не розвиває ринкові відносини у сфері збору, заготівлі та промислового використання відходів в якості вторинних ресурсів, хоча розвинуті країни світу вже домоглися того, що 50–70 відсотків відходів виробництва та споживання йде в повторне використання. Така практика якби була створена в Україні, дасть можливість створити величезну кількість робочих місць, про які казав наш Президент, тому, пане Президент, зверніть на це увагу.

Високий рівень використання відходів у європейських країнах був досягнутий завдяки тому, що в країнах ЄС реалізується принцип відповідальності виробників за збір та переробку окремих видів продукції після її використання. Тут доречно зазначити, що в жодній країні світу ще не вдалося створити умови для прибуткової діяльності з роздільного збирання відходів. І тому держава через прийняття відповідних законодавчих актів стимулює підприємства займатися вирішенням проблеми знищення навантаження цих відходів, зменшення навантаження цих відходів на довкілля. Ну, а що у нас?

Закон 2004 року про бюджет та внесення змін до Закону України про бюджет 2005 року було скасовано пільги, які передбачені для заготівельних підприємств на податок на додану вартість та прибутковий податок підприємств, які займаються в цій галузі.

Внаслідок цього діяльність заготівельних підприємств і збирання та заготівлі відходів, як вторинної сировини стала нерентабельною, темпи збирання відходів, як сировини вторинної знизились. Заготівельні підприємства, основним видом діяльності яких є збирання та заготівля відходів як вторинної сировини, опинилися перед загрозою банкрутства і з 1500 заготівельних підприємств, які є в Україні припинили роботу більше 100 підприємств. Це зменшення 6 відсотків робочих місць понад 600, дійсно, робочих місць.

Разом з цим Кабмін ще в жовтні 2002 року мав би підготувати законодавчі акти, які відповідно до Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України про відходи мали б регулювати і стимулювати господарську діяльність у сфері поводження з вторинними мінеральними ресурсами.

Хочу наголосити, що відсутність законодавчо визначених економічних механізмів стимулювання цієї діяльності є однією з причин щорічного збільшення кількості відходів України.

Постановою Кабміну від 26 липня 2001 року 915 було створено фінансово–економічний механізм, який дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси у вигляді оплати суб’єктами підприємницької діяльності, які виробляють та імпортують продукцію в тарі і упаковці за надані послуги і збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари, в яку була упакована їх продукція. Але цей нормативний акт в значній мірі суперечить ринковим відносинам, зокрема передбачає домінуюче становище державної компанії Укреком...ресурсів у цьому полі в Україні. І адміністративні важелі в управлінні використаної тари також, я можу сказати, що за 2002– 2004 рік Укр... ресурси забрав, зібрали майже 200 мільйонів гривень. І хотілося б найближчим часом, щоб урядовці доповіли, які результати використання цих коштів.

Обсяги залучення відходів, як вторинної сировини у господарський обіг, за рахунок цього фактору, не збільшилися – це наш висновок. І покращення... стану не відбулося.

Як наслідок, в Україні стрімко зростає кількість і різновид твердих побутових відходів, переважною більшістю, у складі яких саме становлять відходи упаковки.

Сьогодні необхідно терміново створити нормативно–правову базу для розвитку інфраструктури ринку вторинних ресурсів, конкурентної системи збирання, переробки та утилізації відходів упаковки.

У питаннях поводження з побутовими відходами хотів би поставити, мабуть, тверду двійку насамперед, органам державного екологічного контролю і санітарного епідеміологічного нагляду за усунення в попередженнях екологічних правопорушень на полігонах і звалищах, в тому числі, стихійних, якими так пишається, зокрема, Київщина.

Мабуть, в цьому контексті заслуговує на увагу досвід Севастополя, де вперше була розроблена програма санітарної чистки міста із врахуванням сукупності критеріїв екологічної місткості території та впливу соціально–економічних факторів.

Говорячи про власність на відходи, слід звернути увагу на те, що відповідно до Кодексу про надра, про що казав виступаючий пан міністр, всі відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які вивчені, оцінені та визнані такими, що мають промислове значення, відноситься до техногенних родовищ корисних копалин.

Вони включаються до державного фонду корисних копалин України, використовуються в порядку, визначеному Кодексом України про надра. Тобто є власністю народу України.

На території України знаходиться, і про це теж було доповідачем сказано, 1500 місць розташування відходів, які у відповідності до Кодексу про надра потенційно можуть бути віднесені до техногенних родовищ.

Лише 630 з них досліджувались і рахуються, як перспективні. Дванадцять вивчено детально і на них затверджені запаси. Тільки п’ять розробляються.

Справжнім скарбом в частині вирішення проблем бюджетного дефіциту і соціальних проблем суспільства має стати використання в повній мірі сировинно–ресурсного потенціалу з участю держави в переробці відходів. Тобто мова йде про активний розвиток на базі техногенних родовищ індустрії з переробки відходів.

Доведу це на прикладі відходів гірничо–металургійного комплексу. В грудні минулого року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про відходи», яким багатомільйонні за тоннажем відходи гірничо–металургійного комплексу були прирівняні до металобрухту, що позбавило бюджет значних природоохоронних надходжень. Ймовірне підґрунтя корумпованої зацікавленості прийняття цього закону, що вилучення з обліку майже 52 мільйонів тонн відходів гірничо–металургійного комплексу, які в середньому містять до 30 відсотків заліза. Це близько 15 мільйонів тонн металовиробів, що при ціні металобрухту 700 гривень за тонну становить приблизно 10,5 мільярдів гривень. Це прямі втрати бюджету.

А тепер підрахуємо участь держави в переробці 30 мільярдів тонн відходів, які, ми сказали є на Україні. Навіть 10 відсотковий коефіцієнт видаткової частини їх переробка може дати доход до бюджету порядку 20 мільярдів гривень. Цих коштів вистачило б на повне покриття витрат на попередження негативного впливу відходів на довкілля і здоров’я громадян.

Програма діяльності Кабінету Міністрів в основному носить декларативний характер і не вирішують проблему відходів. Їм недостає конкретики і послідовності у виконанні прийнятих рішень.

Питання ліквідації відходів у першу чергу токсичних і непридатних до використання пестицидів актуальні для всіх регіонів. Я не розділяю оптимізму пана міністра, що в 2006 році ми закриємо цю проблему, немає для цього коштів, на жаль.

Якщо сказати про сферу поводження з токсичними відходами, то, мабуть, буде втрачений наступний рік, ми бачимо це з проекту бюджету. Для зменшення впливу на навколишнє середовище всіх інших відходів витрачається, мабуть, рік нинішній, тому що цього року, на жаль, природоохоронний фонд майже нічого не фінансує. І уряду необхідно втрутитися у вирішення цієї проблеми.

Комітет неодноразово звертався до уряду з пропозицією щодо створення державного фонду поводження з радіоактивними відходами і на це є закон. Але, на жаль, наші звернення залишаються не почутими. І висловлюю надію, що новий уряд змінить ставлення до проблеми поводження з радіоактивними відходами, яких в Україні досить серйозна кількість.

Я хочу підтримати критично питання щодо наших колег з Комітету національної безпеки по Павлоградському хімзаводу. Ми з вами були свідками трагедії по Новобогданівці і на Павлоградському хімзаводі де було засідання нашого комітету створені серйозні потужності по утилізації боєприпасів, але, на жаль, я вважаю це корупція з боку Міністерства оборони. Павлоградський хімічний завод фактично не завантажений цією проблемою. І його потужності задіяні на ... відсотків. Це ганьба, на жаль урядовцям. Дякую за увагу.

Резолюція 3-й Международной конференции «Сотрудничество для решения проблемы отходов»

Наметившийся в Украине рост экономики сопровождается накоплением отходов производства и потребления, в связи с чем повышение эффективности управления отходами является одной из важнейших задач.

В международной практике система обращения с отходами стала неотъемлемой составной частью промышленной инфраструктуры и включает комплекс мер по снижению объемов образования отходов, максимально возможному вовлечению их в хозяйственный оборот и экологически безопасному удалению.

В настоящее время в Украине в основном создана нормативно-правовая база в сфере обращения с отходами, которая постепенно приближается к требованиям европейского законодательства. Вместе с тем, реальная ситуация с отходами продолжает оставаться неудовлетворительной.

Медленно внедряются малоотходные технологии, в том числе в связи с недостаточной поддержкой государством инновационных процессов.

Отсутствуют действенные экономические стимулы для сбора, переработки -отходов. Недостаточно разработана нормативно-правовая база для развития малого и среднего бизнеса в этой сфере. Не существует развитой инфраструктуры сбора, транспортировки, переработки и удаления отходов.

Информационное обеспечение субъектов хозяйственной деятельности, касающееся технологий утилизации отходов, строительства и эксплуатации объектов обращения с отходами, находится не на должном уровне.

Острой является проблема отсутствия соответствующих современным требованиям полигонов промышленных и бытовых отходов. Остаются нерешенными проблемы разработки техногенных образований - объектов размещения отходов добычи и обогащения, которые содержат значительные запасы ценного сырья.

Отсутствует эффективная система контроля над потоками отходов. Несовершенство форм статистической отчетности затрудняет получение достоверной информации об объемах образования, использования отходов и состояния рынка вторичного сырья.

Низкая плата за размещение отходов не отвечает современным требованиям и мировой практике.

В Украине накоплено значительное количество токсичных отходов, в том числе стойких органических загрязнителей (СОЗ). Проблема их обезвреживания, безопасного хранения и удаления требует скорейшего решения.

Изменившаяся структура потребления привела к обострению проблемы утилизации отработанной тары и упаковки. Все более актуальным становится вопрос утилизации оргтехники и бытового оборудования, обновление которых происходит значительно активнее, чем ранее. Однако, условия для привлечения населения к сбору и заготовке отдельных видов отходов как вторичного сырья, не созданы.

Участники Конференции считают необходимым усовершенствовать законодательство с целью обеспечить:

• условия для предотвращения образования и уменьшения объемов образования отходов, для внедрение ресурсосберегающих технологий;
• реализацию принципа ответственности производителя за сбор и переработку отдельных видов продукции после ее использования;
• формирование в Украине рыночных механизмов обращения с отходами;
• стимулирование притока инвестиций в сферу обращения с отходами;
• установление нормативов платежей, которые стимулируют сбор и утилизацию отходов как вторичных ресурсов, и приведение этих нормативов в соответствие европейской практике;
• развитие регуляторного и организационно-экономического механизмов стимулирования как разработок и внедрения новых технологий и оборудования, так и предпринимательской деятельности в сфере обращения с отходами;
• усиление ответственности за правонарушения в сфере обращения с отходами;
• предоставление предприятиям по сбору и переработке отходов налоговых льгот;
• стимулирование увеличения объемов производства продукции из вторичного сырья;
• реформирование системы государственного статистического учета отходов и разработки их новой статистической классификации;
• разработку новой редакции классификатора отходов,- гармонизированной с европейскими стандартами, а также методических основ определения категории опасности отходов;
• усовершенствование первичного учета отходов и внедрение соответствующих форм отчетности;
• усовершенствование паспортизации отходов и внедрения соответствующих форм;
• пролонгировать «Общегосударственную программу обращения с токсичными отходами» и «Программу использования отходов производства и потребления на период до 2005 года», разработать комплекс соответствующих мероприятий;
• расширить гигиенические и экологические исследования в сфере производства продукции с применением отходов производства и потребления;
• повысить качество мониторинга окружающей среды;
• разрабатывать, совершенствовать и внедрять технологии переработки органических отходов растительного игживотного происхождения, твердых бытовых отходов, осадков бытовых сточных вод как альтернативных источников энергии;
• сотрудничать, обмениваться информацией и обсуждать проблемы в сфере управления отходами на местом, региональном и международном уровнях.

Участники 3-й Международной конференции "Сотрудничество для решения проблемы отходов" положительно оценивают деятельность организаторов данного мероприятия и предлагают провести очередную конференцию в 2007 г.