100 років історії

Історично Жмеринка складалась з різних поселень, які зберегли свої назви-на схід від залізниці розмістилась власне Жмеринка, на північний схід - Велика Жмеринка, на південний схід - Петрівка, на південь Кавказ, ще південніше Корчівка. Безпосередньо до міста прилягають села Мала Жмеринка, Леляки, Тартак, Подільське та селище міського типу Браїлів. В історичних матеріалах згадується про Жмеринку на початку XVIII століття, як про село Браїлівської волості, Вінницького повіту ,Подільської губернії.

У другій половині XIX століття, коли Подільська губернія стала центром цукрової промисловості, виникла потреба в будівництві залізниці. На той час в губернії нараховувалось 29 цукрових заводів.

Власне Жмеринка - велика вузлова станція Правобережжя України, заснована в 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка на місці вирубаного дубового пралісу .В зв'язку з будівництвом залізниці Київ-Балта(1865-1870рр.)Жмеринка стала залізничним селищем. Рух поїздів по залізниці Одеса-Жмеринка-Київ розпочався 8/06/1870.По залізниці Жмеринка - Волочиськ - у вересні 1871 року, Жмеринка-Могилів -Подільський-30/09/1892 року.

Свою назву Жмеринка отримала від сіл розташованих по п обидві сторони від залізничної колії-Велика і Мала Жмеринка. Що ж до походження самої назви, то існують різні версії: одні дослідники вважають ,що вона походить від польського вислову "жму руку", сказаному при зустрічі двох переможців, інші вбачають її в тому, що на території сучасного міста було поселення, в якому жили гончарі, які з глини виготовляли різний посуд - "жали ринки". Ще є гіпотеза ,що "джемері", то є густий темний ліс, хащі ,на місці якого виникли ці поселення. Та найбільш ймовірною є слідуюча.

Давньогрецький історик Геродот свідчить ,що подільська земля відома світові ще за 5 віків до н.е. Він згадує алозонів і неврів, які заселяли ці землі. З його праць ми дізнаємось ,що південь України в ті далекі часи населяли кіммерійці, яких ассірійці називали"GIM(M)IR"("ГІММІР"). В українській мові (як і в інших слов'янських мовах ) звук "ж" чергується із звуком "г". Можливо звідси і пішла назва наших далеких предків. Вона збереглася у назвах подільських поселень Чемеринці, Чемер, Чемериси, в назві трави чемериці, одежі-чемерки, а згодом і назві поселення - Жмеринка.

Як відомо люди з давніх давен селились біля річок. А чи була річка біля нашого міста? Так, була. Про свідчать фахівці водопостачання: на великій глибині вона протікає і тепер. А в ті давні часи вона звивалась з північного сходу на південь ,несучі свої голубі води серед дрімучих лісів, широкими долинами, зарослими очеретом, чагарниками лозами, минаючи численні пагорби на своєму шляху. Про це свідчать назви околиць міста ,які залишились в пам'яті пізніших поколінь: Заріччя, Порубаний ліс, Пеньківка, Грисяний лісок, Березина, Корчівка.

В кінці 60-х років XX століття під час земляних робіт пов'язаних з будівництвом басейну біля стадіону "Локомотив" були знайдені знаряддя праці первісних людей: зубила, скребки ,крем'яні сокири, долота, а також черепки гончарних виробів, дивна статуека, що нагадувала жінку. Отже на території нашого міста жили наші пращури ще в сиву давнину. На території, що прилягає до міста є пам'ятник археології поселення трипільської культури. В 12 км від Жмеринки біля села Межирова збереглися вали Скіфського городища, а біля Станіславчика- ще й досі височить козацька могила - свідок відчайдушної боротьби українського народу за волю, незалежність.

Саме тут пролягав давній Кучманський шлях, по якому чужеземці-загарбники в татарських гостроверхих шапках на прудких степових конях мчали в глибини Поділля.

Украинская Баннерная Сеть Цей веб-сайт розміщений в Інтернет безкоштовно за підтримки Програми розширення доступу та навчань в Інтернет (IATP). Програма розширення доступу та навчань в Інтернет (ІАТР) - це проект Бюро в справах освіти та культури (ЕСА) Держдепартамента США, який фінансується в рамках Акту на підтримку свободи (FSA). ІАТР адмініструється Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).