
Більше ніж просто бізнес. Основні тренди бізнесу або Чому парадигма «Nothing personal, it’s just business» більше не діє
Війна звела до абсолюту суспільний запит на справедливість у різноманітних її проявах. Українське суспільство більше не влаштовує той стан речей, який існував раніше. Занадто велику ціну ми платимо за гідне майбутнє. Кожен із нас на своєму місці має робити для перемоги максимум і навіть трохи більше. Позбавлений бюрократичних кайданів, які суттєво стримують розвиток державного сектору, бізнес може стати реальним агентом змін, утверджувати ті цінності, які сьогодні дорогою ціною виборюються на полі бою.
Парадигмі «Nothing personal, it’s just business» немає місця у нашому сьогоденні. Той, хто зрозуміє цю просту істину не просто залишатиметься «на плаву», а й робитиме свій внесок у майбутнє. Ось декілька трендів, які обумовлюватимуть розвиток бізнесу у найближче десятиліття.
Дослідження «Future of Work 2030: як підготуватись до змін в Україні» прогнозує, що у найближче десятиліття Україна зіштовхнеться з безпрецедентно масштабними змінами. Ці зміни будуть продиктовані не лише зміненими запитами післявоєнного суспільства, а й глобальними трендами: технологічним прогресом, диджиталізацією, глобалізацією та кліматичними змінами. Для того, щоб зберігати конкурентоздатність, українській економіці доведеться йти пліч-о-пліч з цими тенденціями. А українському бізнесові, який є головною артерією життєздатності економіки, — стати в авангарді цих всеосяжних та інтенсивних трансформацій.
Фото: Октава Капітал
Це дослідження також попереджає: у найближче десятиліття молодь очікуватиме участі компанії в розв’язанні екологічних і соціальних проблем суспільства, лідерських позицій щодо нагальних соціальних, економічних проблем. Що? Ви апелюєте до того, що споживачами вашого продукту чи послуги є не молодь? У такому разі замисліться над тим, що через декілька років ця молодь стане вашим основним кадровим потенціалом. І саме ця молодь не даватиме компанії другого шансу у питанні корпоративної соціальної відповідальності. Репутація цінуватиметься понад усе.
Фото: Октава Капітал
Курс на соціальну відповідальність
Отже, бізнес має не лише відповідально ставитися як до свого продукту, так і до свого споживача, а й декларувати активну соціальну позицію. Війна в Україні лише загострила ці запити. Суспільство, яке щодня «бомбить» (у буквальному і в переносному значені цього слова) від російських ракет, — не толерує жодних реверансів у бік агресора, оголошує бойкот компаніям, які не вийшли з російського ринку. Виявлений будь-який зв’язок бізнесу, політика чи чиновника з росією — означає буквально фінансове чи професійне самогубство. Українське суспільство, зранене війною, більше не розпізнає напівтонів, не сприймає напівправди.
Орієнтація на соціально відповідальний бізнес є світовим трендом. Компанії мають дбати про своїх співробітників. І йдеться не лише про впровадження гнучкого графіка і формату роботи, перетворення управлінської культури та трансформації комунікативного підходу, а й про те, що ефективно конкурувати зможуть лише ті бізнеси, які виявляють турботу про фізичний і психічний комфорт працівника.
За даними МОЗ України, близько 15 млн українців потребують психологічної підтримки через війну. Згідно з дослідженням Gradus Research, 57% українців пережили певну травматичну подію, яка стосувалася них самих та їхніх близьких. Бізнес має всіляко дбати про підтримку ментального здоров’я своїх співробітників, допомагати впоратися з емоційними стражданнями, розвивати антикрихкість та стресостійкість.
Отже, війна в Україні не послабила вимоги до соціальної відповідальності, а навпаки — лише посилила їх. Україна щодня виборює своє право на існування і право на майбутнє для прийдешніх поколінь. Кожен з нас несе відповідальність за це майбутнє.
Фото: freepik
ESG — більше ніж просто абревіатура
Певними орієнтирами у поступальному глобальному рухові вперед є Цілі сталого розвитку ООН. Це ухвалені до 2030 року ключові напрямки розвитку країн цивілізованого світу, які мали б вивести людство на траєкторію життєстійкого розвитку. Цілі сталого розвитку є одними із визначальних для міжнародного бізнесу при побудові стратегій і політик.
Декілька років тому, глобальним світом почала ширитися і розвиватися концепція ведення бізнесу за принципами ESG, що розшифровується як екологічна, соціальна та управлінська сталості (Environmental, Social, and Governance, ESG). Перший компонент передбачає різноманітні екологічні проєкти; другий — заходи щодо взаємодії з суспільством, а також з персоналом; цей компонент, зокрема, про піклування, навчання та інклюзивність. Третій компонент — про прозорість діяльності компанії, нульову толерантність до корупції, вибір бізнес-партнерів.
Війна на європейському континенті, яка стала найбільшим безпековим викликом після Другої Світової війни, — похитнула підвалини Цілей сталого розвитку ООН, які орієнтуються, серед іншого на партнерство, мир, справедливість та сильні інститути. Війна в Україні стала справжнім краш-тестом й для світового ESG-тренду. Адже відмова від співпраці з країною-агресором — це також про ESG-цінності.
Фото: Октава Капітал
Збройна агресія росії в Україні стала лакмусовим папірцем міцності та дієвості задекларованих сталих принципів і трендів. Одні компанії досі вирішують вони «до красивих» чи «до розумних», а тим часом продовжують збагачуватися за рахунок рублів, заплямованих кров’ю українців. Інші ж — з перших днів вторгнення покинули російський ринок. Ті перші поступово стають вигнанцями цивілізованої спільноти. А другі - активно демонструють ESG-свідомість та високі ціннісні орієнтири. Це свідчить про те, що глобальні цілі та глобальні ESG-тренди витримали перевірку війною. Тож українським компаніям слід пильніше придивитися до цих трендів.
Війна не є приводом для того, щоб відмовлятися від ідей сталого розвитку чи ESG-трендів. Навпаки, для того, щоб подолати наслідки соціальної кризи, реалізувати проєкти, направлені на відбудову країни, буде потреба у значних інвестиціях. І для потенційних інвесторів хорошим сигналом стане те, що бізнес в Україні є ESG-свідомим.
Фото: Тетяна Андріанова, СЕО «Октава Капітал», керуючий партнер Nota Group
ESG — це не просто модний тренд, це те, що бізнес може зробити для захисту і упередження криз, а також для інвестування в майбутнє України. Яким чином? Завдяки зменшенню негативного впливу на довкілля, слідуванню соціальним потребам (зараз головною понтонною є допомога, що наближує країни до перемоги), прозорості та відкритості, високим професійним стандартам, програмам кадрового резерву, централізованою моделлю системи управління ризиками та внутрішнього контролю. Принаймні, такі ESG-цінності обрала для себе група компаній «Октава».
Якщо кожен український бізнес обере такий шлях, це стане неоціненним внеском в майбутнє України, як квітучої, перспективної держави, яка є відкритою для іноземних інвесторів.
Направду, посадити дерево може кожен із нас. Як і кожен з нас може проявляти абсолютну нетерпимість до корупції, дбати про своїх співробітників та колег, допомагати один одному, підтримувати один одного, бути чуйними, співпрацювати з волонтерами, благодійними організаціями чи місцевими органами влади задля подолання соціальних криз.
Це те, що не вимагає великих фінансових затрат, але це саме те, що закладає підвалини для того, щоб наше завтра було світлішим.
Фото: freepik
Капітал першого рангу
Глобальна перспектива сьогодні керує світом. Змінюються соціальні контексти, технології, геополітична та демографічна ситуації (загальним трендом є те, що населення планети старіє: за підрахунками ООН, до 2025 року у всьому світі налічуватиметься 2,1 мільярда людей віком понад 60 років). Справжнім викликом для бізнесу є необхідність ведення «холодної війни» за таланти та за кваліфікованих співробітників.qПереоцінити пріоритети працівників змусив ще локдаун. За цей період мільйони людей у всьому світі втратили роботу, а загальний рівень добробуту суттєво знизився. Утім, локдаун допоміг засвоїти деякі позитивні уроки, наприклад те, що ефективно працювати співробітники можуть й з дому, що комфортне середовище праці є великою перевагою.
Фото: Тетяна Андріанова, СЕО «Октава Капітал», керуючий партнер Nota Group
В Україні кадрова ситуація ще драматичніша, адже з пандемії ми одразу ввійшли в повномасштабне вторгнення, яке досі триває. З початку великої війни, за даними верховного комісара з питань біженців ООН, близько 9 млн українців стали біженцями (і це переважно жінки, діти, літні люди). Скорочення робочої сили, гендерний дисбаланс та міграція людей за кордон призвели до браку фахових співробітників. Ця тенденція лише загострюватиметься.
Отже, на Україну (зрештою, як і на світ) насувається новий тренд: масове переформатування ринку праці. Першу скрипку в цьому процесі відіграватиме зміна парадигми політик управління людським капіталом. Ці політики визначатимуться у нових підходах до комунікації, корпоративної культури, гнучкості роботи. Зросте рівень відкритості та делегування повноважень, а статуси не відіграватимуть колишньої ролі - все це призведе до зміни лідерства як такого та зменшення контролю.
Конкурентною в очах співробітника буде компанія, яка не лише пропонує привабливі та гнучкі умови праці, зручне середовище для праці, а й хороші можливості для зростання, навчання, високі корпоративні цінності, повагу до інакшості. Компаніям майбутнього слід відмовлятися від застарілих уявлень, стереотипів та обмежень. Бути екологічно і соціально свідомими. Цінувати різноманітність.
Управління людським капіталом — це важлива складовою успіху будь-якого бізнесу. Це буде нова реальність, у якій гнучкість, динамічність і довгостроковий вплив на суспільство є основними факторами нової корпоративної екосистеми.
Фото: Октава Капітал
Комплаєнс на всіх рівнях
Про важливість запровадження комплаєнс-політик в Україні говорили задовго до великої війни. Це той тренд, який вже перестав бути модним. Він є життєво необхідним. Крім того, Україна задекларувала незворотність європейського курсу та європейську ідентичність Українського народу. А надання в червні 2022 року Україні статусу кандидата на членство в ЄС утвердило ці прагнення.
Тож бізнес, який прагне працювати на європейському ринку, зобов’язаний у своїй діяльності відповідати внутрішнім та зовнішнім вимогам, нормам та стандартами Європейського Союзу. На економічній мапі європейського ринку немає місця для компаній, які вперто працюють методами 90-х. Компанія з такою системою ментальності є приреченою на вимирання. Той, хто тримається за минуле не зможе адаптуватися у сучасній системі економічних координат, основу якої складає прозорість діяльності на всіх рівнях.
Фото: Октава Капітал
Зрештою, комплаєнс є обов’язковою вимогою не лише для приватного сектору. Прозорість діяльності, громадський контроль і публічність — це основні фактори, які сьогодні висуваються до державних органів. Щоправда, державному сектору належить подолати тривалу дорогу до відмови від радянського мислення. Віримо, вони подужають цей шлях.
Прозорість і публічність взаємовідносин є індикаторами ефективної взаємодії бізнесу і держави. У сучасному суспільстві держава не може бути антагоністом бізнес-середовища. Навпаки — держава має бути основним партнером бізнесу. Міцна, стійка взаємодія державних інституцій та приватного сектору гарантує поступальний рух вперед.
У європейському майбутньому України не може бути місця для корупції. На жаль, ситуація в Україні свідчить про те, що це негативне явище ми ще не викорінили, але є й хороша новина — ми в процесі. Антикорупційні правоохоронні органи сьогодні втілюють суспільний запит на справедливість на практиці. Усі ці корупційні чистки на різних рівнях функціонування держави є незворотним етапом трансформації країни, яка щодня платить надвелику ціну за право називатися європейською.
Подробнее

Чи законно вручати повістку через родичів: пояснення юриста
Під час мобілізації в Україні повістки можуть вручати будь-де: на вулиці, в готелях, торгових центрах тощо. Але є важливий нюанс: такий документ людина має отримати особисто, і після отримання поставити свій підпис.
У коментарі РБК-Україна адвокат та провідний юрисконсульт компанії Nota Group Антон Маринич пояснив, чи можуть вручати військовозобов’язаним повістки не особисто, а через їхніх родичів.
Чи можна вручити повістку через родичів: головне
Вручення повісток військовозобов’язаним через родичів не передбачено законодавством. Законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлює чіткі вимоги до форми повістки, місця вручення та коло осіб, що можуть їх вручати, звертає увагу Антон Маринич.
"Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів" № 1487 від 30 грудня 2022 року визначено перелік уповноважених осіб, які можуть вручити повістку. При тому, на родичів або інших близьких осіб військовозобов’язаного такі обов’язки з вручення не покладаються", – каже фахівець.
При цьому є окремі вимоги для призовників. А саме – незалежно від того, чи була отримана повістка, призовник зобов’язаний прибути до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, звертає він увагу.
"Законодавцем були прийняті зміни до Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", відповідно до яких під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться", – підсумовує Антон Маринич.
Раніше стало відомо, що деяких чоловіків, які зняті з обліку в ТЦК, не випускають за кордон. Антон Маринич пояснював РБК-Україна, чи справді можутьне випускати за кордон знятих з військового обліку чоловіків.
Також фахівець вказав на те, як під час дії воєнного стану працює легальний спосіб виїзду чоловіків за кордон.
Автор: Антон Маринич, адвокат та провідний юрисконсульт компанії Nota Group
Джерело: rbc.ua
Подробнее

Офісне спілкування: 10 заповідей внутрішньої комунікації
Протягом останнього десятиліття правила внутрішньої комунікації докорінно змінилися. Потужний розвиток комунікаційних засобів, глобалізація інформаційного простору, розмиття меж work-life balance продиктували нові умови для побудови внутрішнього діалогу з командою.
Одним із переломних моментів комунікаційної політики стала пандемія, яка буквально змусила весь світ сидіти вдома. Оговтавшись від шоку й опанувавши дистанційні комунікативні інструменти раптом виявилося, що такий формат роботи може бути зручним не лише для інтровертів. Тепер межі робочого й особистого, коли працювати можна з дивану у вітальні, стали ще більш розмитими.
Змінило внутрішню комунікацію і повномасштабне вторгнення росії. Комунікація стала менш формальною, більш чуйнішою та відкритішою. Тепер індивідуальні запити колег не сприймаються як примха чи особливе ставлення, а є нагодою вберегти цінного працівника, допомогти йому впоратися з емоційними, психологічними чи навіть безпековими викликами, спровокованими війною. За загальним правилом, комунікаційні політики спростилися, стали менш суворими, офісна атмосфера – більш неформальною, а спілкування в офісному житті, об’єднане спільним ворогом, потеплішало. А ще, люди почали більше цінувати свій час – це також вплинуло на робочі комунікації.
Чому варто дотримуватись певних правил у внутрішніх комунікаціях і які 10 заповідей у цій сфері не варто порушувати, розповіли Mind директор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group Яна Декусар і керівник із маркетингу та піару компанії Віолетта Гарбар.
Заповідь 1: не помножуйте інформаційний шум
Опрацювання будь-якої інформації (позитивної чи негативної) потребує зусиль від організму. Постійне напруження мозку під час отримання нової інформації призводить до психічного виснаження. Уявіть собі, ви можете споживати навіть позитивні новини і при цьому емоційно виснажуватися. Річ у тім, що цієї інформації стало забагато.
Війна не додає позитивних новин, навпаки, повідомлення про втрати на фронті та серед цивільного населення, наслідки чергових масованих ракетних ударів боляче резонують у кожному з нас. Ми маємо свідомо підходити до множення інформаційного шуму, особливо в час емоційних потрясінь.
Відповідальність за це лежить на кожному з нас. Інформаційна гігієна має стати певним внутрішнім фільтром заради себе й заради тих, хто нас оточує.
Комунікація з колегами забирає левову частину робочого дня, а іноді й вечора. Тож перша заповідь, якої треба дотримуватися в офісі або в офіційних чи неформальних робочих чатах, – зменшити обсяг зайвої, несуттєвої, неважливої інформації, не відволікати колег від виконання їхніх основних завдань. Намагайтеся уникати новин про війну. Більшість ваших колег із доступом до інтернету мають можливість самостійно оновлювати новинні стрічки. При цьому вони мають право самі обирати, чи потрібна їм ця інформація, у яких обсягах і наскільки часто.
До офісного інформаційного шуму можна віднести також:
плітки, чутки;
негативні новини;
новини особистого характеру, власні переживання.
Як обмежити себе від інформаційного шуму?
Оберіть час (один раз чи двічі на добу), коли вам хочеться почитати новини. Щоб цей вибір став звичкою, зробіть його частиною якогось ритуалу. Наприклад, читайте стрічку новин, коли п’єте чай чи каву в обід.
Окрім внутрішнього спілкування, часто доводиться долучатися до ділової комунікації. Основними орієнтирами ділової комунікації є такі:
висловлюйтеся коротко і зрозуміло;
уникайте зайвої «води», не заглиблюйтеся в деталі, які не стосуються справи;
не повторюйтеся.
Здавалося б, такі прості й всім зрозумілі правила, але ними кожен із нас часто нехтує у професійному чи особистому житті. Спокуса донести своє міркування до інших вух може бути настільки великою, що ми будемо перефразовувати цю думку знову й знову.
І головне, пам’ятаймо – у часи підвищеного інформаційного шуму кожен із нас може зробити щось для мінімізації зайвої інформації.
Заповідь 2: обирайте оптимальний канал для повідомлення
Перехід на дистанційний режим роботи, постійні zoom-зустрічі, десятки електронних листів і сотні повідомлень у месенджерах стали красномовним свідченням того, що «докризові» комунікаційні інструменти більше не діють.
За останнє десятиліття суттєво змінилися комунікаційні тренди. Один із них – телефонувати лише в крайньому разі.
Справжнім моветоном вважається так звана подвійна комунікація: відправити лист на електронну скриньку чи повідомлення в месенджер, а потім зателефонувати й повідомити про відправлення цього листа чи повідомлення. А те, що на голосові повідомлення можна відповідати картинкою з QR-кодами, – уже стало потішним мемом. У всьому цьому має бути міра.
Авжеж, якщо у вас важливе і термінове повідомлення, краще зателефонувати чи вдатися до «подвійної комунікації». Головне цим не зловживати.
Спробуємо зорієнтувати з найоптимальніших каналів комунікацій.
По-перше. Усі важливі перемовини й обговорення ведуться в поштовій скриньці. Одна з причин – у месенджерах повідомлення можна видалити. А електронний лист – це документ, який фіксує всі домовленості і може за потреби слугувати доказом у суді. Крім того, поштові агенти мають зручний пошук і там складно загубити той чи інший важливий лист.
По-друге. Не вважається правилом хорошого тону телефонувати незнайомій людині. І насправді в епоху існування десятків месенджерів, цього ніхто не любить. Ви готуєтеся до потенційної телефонної розмови, а ваш співрозмовник – ні. Спонтанні запитання навряд чи стануть запорукою побудови конструктивного діалогу. Своїм несподіваним дзвінком ви ставите людину «по інший бік дроту» в незручне становище й ризикуєте зіпсувати перше враження про себе, навіть якщо після цього ви напишете класного і змістовного електронного листа.
Зрештою, дедалі частіше телефонний дзвінок асоціюється з чимось неприємним – «щось трапилося». Це, мабуть, перше, що спадає на думку, коли на екрані телефона висвітлюється контакт керівника чи колеги, з яким зазвичай спілкуєтеся лише в месенджерах. А дзвінок із невідомого номера може завдати ще більше клопоту. Банк пропонує кредит, нав’язливі інтерв’юери просять долучитися до опитування, школа англійської (всоте!) пропонує пройти навчання – усе що завгодно, крім приємної розмови.
У професійних колах діє негласне правило: не телефонуй, якщо питання не горить і його можна розв’язати листуванням. Інакше дзвінок може бути розцінений як втручання в зону комфорту чи на особисту територію. Навіть якщо про це не скажуть, вони про це замисляться. Краще напишіть – так ви не дратуватимете людину своїм вторгненням і дасте їй час обміркувати відповідь.
Звичайно, є робочі моменти, які вимагають негайного втручання, авжеж є нюанси, які простіше пояснити у слухавку. Іноді треба нагадати про себе. А часом квапити когось за допомогою дзвінків – це і є ваша основна робота. Та все це примітки до основного правила. Є ще винятки – і це особисті контакти: батьки, найближчі друзі, з якими звичка особистого спілкування вироблялася роками й стала вкоріненою частиною вашої комунікації. Усе інше – не в радість ані вам, ані вашому співрозмовнику. Тож не забувайте: етикет сучасності – телефонувати якомога рідше.
По-третє. Голосові повідомлення – це вбивці внутрішньої комунікації. Голосові повідомлення є прийнятними, якщо хочеться почути голос коханої людини чи іншого способу прокомунікувати з другом, окрім як записати аудіо, у природі не існує. Але немає такої штатної ситуації, яка б виправдовувала надсилання голосового повідомлення в загальний робочий чат колег. У роботі головне чіткість поставлених завдань і висловлювань, а не глибина чи тембр вашого голосу.
По-четверте, дотримуйтеся дистанції. Це правило людство засвоїло ще з часів пандемії. Але в онлайн-комунікаціях також слід дотримуватися дистанції. І кожен комунікаційний інструмент (імейл, месенджер, телефонний дзвінок) має свою дистанцію:
Нормальний час очікування відповіді на електронну скриньку – одна-дві доби. Якщо ви відправили листа сьогодні ввечері, чекайте на відповідь завтра протягом робочого дня;
Месенджери мають ближчу дистанцію. Хорошим тоном вважається відповідь на повідомлення упродовж одного робочого дня.
Телефонний дзвінок – дистанція на відстані декількох телефонних гудків, тут і зараз. Не зловживайте нею.
Також не варто забувати про такі елементарні правила, як писати колегам по роботі лише в робочий час, якщо інше не було обумовлено заздалегідь. Якщо ж усі учасники завдання попередньо домовилися відправляти матеріали в міру їхньої готовності навіть поза робочим часом, і це лише прискорить досягнення загального результату, у такому разі у вас є «зелене світло» писати в будь-який час, якщо це не буде порушенням ділового етикету. Якщо ж такої домовленості не було, вирішуйте питання лише в робочі години.
Заповідь 3: не ставте зайвого в копію
Часто причиною множення інформаційного шуму є надходження листів, які вас не стосуються, долучення до чатів чи груп, у яких обговорюються нерелевантні вам питання. У цієї медалі є другий бік: ретельно обирайте, кого ставити в копію вашої ділової переписки, кого додавати в черговий робочий чат чи запрошувати в групу або на подію в фейсбуці.
Окрім того, потрібно чітко розмежовувати потребу написати те чи інше повідомлення в загальну групу співробітників чи колезі особисто; обговорювати те чи інше питання з колегою наодинці чи при всіх. А як працювати з конфліктними ситуаціями, акцентувати на помилці, яку допустив колега, надавати зауваження – приватно чи назагал?
Індикатором відповіді на ці запитання може бути кількість адресатів.
Якщо ваше повідомлення стосується конкретного колеги – напишіть йому особисто. Якщо ж питання стосується групи колег – краще обговорити все в загальному чаті, аби уникнути переказувань чи хибних інтерпретувань чужих відповідей. Так само й з конфліктами – ефективніше вирішувати їх із безпосередніми учасниками непорозуміння.
Будь-які зауваження варто робити тет-а-тет, а не публічно. Якщо ваша претензія виявиться необґрунтованою, доведеться так само публічно спростовувати інформацію чи перепрошувати. Якщо є можливість зустрітися, то особиста зустріч може виявитися ефективнішою за листування – ви зможете бачити реакцію людини.
Важливо зважати й на формат зауваження: якщо ви хочете конфлікту, ви звинувачуєте. Якщо ж прагнете уникнути конфлікту, робіть акцент не на своїх особистих бажаннях і невдоволенні, а на загальному завданні.
Пам’ятайте, що плітки й чутки не є ефективною комунікацією в офісі чи в електронному спілкуванні з колегами. Тож навіть якщо ви пишете одній людині в приват – пишіть лише те, чим можна поділитися з іншими. Уникайте таких формулювань і слів, за які вам може бути совісно перед колегами, якщо ваше повідомлення буде переслано іншим.
Просте правило, яким часто нехтують – робочі чати для роботи.
В умовах віддаленої роботи практично все спілкування з колегами перейшло в чати. Досить поширеною стала помилка, коли робочий чат завалюють неробочою інформацією, намагаючись імітувати живе спілкування в офісі, коли обговорюється все і це читають усі. Звісно, якщо ви лише зараз перейшли з офлайну на дистанційку, то такий формат обговорення може стати певною буферною зоною, яка допоможе колегам адаптуватися до зміни робочого середовища. Але дуже швидко такий формат комунікації набридне і ви закликатимете до конструктиву.
За загальним правилом, усе, що не стосується роботи, не повинно бути в загальному чаті.
Якщо ж вам кортить поділитися з колегами сміховинкою – створіть неформальний чат співробітників, долучіть туди тих, кому це буде цікаво, і пам’ятайте про першу заповідь внутрішньої комунікації.
Заповідь 4: слухайте колегу свого
Через багатозадачність і стресовість людям важко зосередитися на чомусь одному, сфокусуватися на конкретному моменті, слухати співрозмовника і справді чути, що він каже.
Багатолюдні zoom-зустрічі, робочі переговори – це невід’ємні активності нашого робочого життя. Важливо стежити за перебігом подій на таких зустрічах і слухати їхній зміст, навіть якщо у вас горять дедлайни в сотні інших важливих завдань.
Як змусити себе повернутися до суті обговорення? Є декілька простих вправ: порухати пальцями ніг, підсумувати сказане, занотовувати важливі фрази; перемикнути увагу.
Наш мозок часто уникає того, що відбувається зараз. Тому важливо зосереджуватися на тому, що відбувається в цьому моменті. Якщо ж уважно слухати зараз ви не можете – краще попередити про це організатора зустрічі чи співбесідника, і перенести спілкування на зручніший час.
Слухайте – це найважливіша навичка для бесіди. Навіть, якщо ви більше любите говорити чи вам дуже подобається ваш голос. Говорити самому простіше і приємніше. А ось щоб слухати, потрібно докладати зусиль і витрачати енергію. Без цих зусиль конструктивної розмови не вийде. Ви просто по черзі вимовлятимете зв’язані більшою чи меншою мірою думки.
Не відволікайтеся. Якщо ви посередині ділової розмови, постарайтеся не планувати, що приготувати на вечерю чи розмірковувати про неприємну розмову з керівником. Якщо хочете завершити розмову, зробіть це, але не продовжуйте бесіду, думаючи про щось своє. Поважайте свого співрозмовника. Як сказав телеведучий Білл Най: «Кожен, з ким ви знайомитеся, знає щось, чого не знаєте ви». Щоб дійсно почути співрозмовника, постарайтеся на час відкинути власні погляди, відкритися цим новим знанням.
Стежте за перебігом розмови. Часто під час наради чи заходу нам в голову приходить якась думка і ми припиняємо слухати співрозмовника, розмірковуючи лише про те, що запитаємо самі. Часто трапляється так, що на запитання, яке визріває в нашій голові, спікер уже відповів. Але ми були настільки зайняті своїми думками, що прослухали цей момент. Аби уникнути таких ситуацій, навчіться відпускати зайві думки. Вони приходитимуть і йтимуть, а ви не чіпляйтеся за них.
Заповідь 5: правильно поставлене запитання – це половина відповіді
Чи розмовляєте ви однією мовою з керівництвом і колегами? Здавалося б таке очевидне запитання має небуквальне значення. Одне з правил ефективної комунікації – говорити на зрозумілій всім учасникам процесу мові.
Тож, якщо вам незрозуміле питання чи завдання, краще уточнити й перепитати, а не зробити «так ,як зрозумів», а потім вдаватися до кризового менеджменту, аби виправити ситуацію чи витрачати особистий час для того, щоб переробити завдання. Запитання треба ставити коректно та ввічливо, формулювати їх коротко й зрозуміло, просто, але не примітивно, потрібно дотримуватися логіки побудови запитання.
Якщо чогось не знаєте – так і скажіть. Ви не можете бути експертом абсолютно з усіх питань. І це нормально.
Заповідь 6: (не) допомагайте тому, хто тоне
Такі ситуації траплялися, мабуть, у кожному колективі: коли звичайну ввічливість і доброзичливість одного колеги, інший колега (особливо новенький) розцінює як можливість окупувати час, увагу й ресурс першого. Простіше кажучи – «вилізти на голову».
Звісно, кожен член команди має допомагати один одному задля досягнення загальної мети проєкту. Але допомагаючи іншим не варто забувати про свої завдання.
Метою в будь-якій роботі має бути досягнення найкращих результатів, а не здаватися хорошими. Достатньо поширеною є помилка, коли хороші, ба навіть дружні стосунки з колегами, а не ефективність роботи ставитися на перше місце. Такий підхід може бути виправданим, якщо ви прийшли на роботу, щоб знайти друзів, а не проявити свої найкращі здібності, заробити грошей і професійно розвиватися.
Якщо чиїсь помилки, вчинки, недоліки, нескінченні прохання про допомогу, зловживання робочим часом заважають іншим і шкодять досягненню спільної мети – не бійтеся про це сказати. Не давайте порад, про які вас не просять. Але із цього правила є виняток: непрохана порада є допустимою, якщо без неї може статися щось непоправне.
Заповідь 7: пам'ятайте про такт у роботі
За останнє десятиліття змінилися не лише правила внутрішніх комунікацій, а й правила ділового етикету. Наріжними каменями ділового етикету стали людяність, простота й щирість.
Основні правила такту можна сформулювати так:
Усе, що зменшує ефективність інших – під забороною.
Що б ви не робили на роботі, пам’ятайте: поруч із вами інші люди.
Якщо ваші дії знижують ефективність іншого співробітника, ви – шкідник. Хтось не вміє тихо говорити, хтось слухає музику так, що навіть через навушники її чують інші члени команди. Можливо, в якихось офісах дозволено обідати за своїм робочим столом, але ж хтось може дотримуватися дієти або бути на лікуванні. Так, ваш стіл – це ваші особисті кордони. Але запахи або звуки обмежити складніше. Тому рибу в маленькому офісі краще не їсти навіть на кухні.
Іноді компанії ухвалюють рішення бути «прогресивними» і нікому нічого не забороняти – хоч музику слухайте, хоч курку руками їжте. У підсумку все розвалюється, тому що всіх щось дратує, але всі мовчать. У такій ситуації мовчання – це хибне уявлення про вихованість.
Бути вихованим і ввічливим – не означає робити все, щоб не образити людину. Це означає вміти підібрати коректні слова, щоб без образ пояснити іншому свої вимоги або побажання.
Ось декілька правил, які допоможуть «прокачати» вашу тактовність:
Вмикайте телефон на беззвучний режим, не говоріть голосно, а приватні розмови не ведіть у приміщенні загального користування. Важливу робочу зустріч краще провести в конференц-залі, а якщо такої можливості немає – уточніть сусідів по офісу, чи не заважатиме їм ваша зустріч із робочого місця.
Переходьте на «ти» лише після того, як ви домовилися про це з колегою. Виняток із цього правила: якщо ви спілкуєтеся англійською.
Захворів – сиди вдома.
Сексизм і гендерна дискримінація – це пережитки минулого. У прогресивних компаніях, які сповідують європейські та демократичні цінності, немає місця для такої негідної поведінки.
Дружні стосунки і фамільярність – це дві великі різниці, відчувайте її. Фамільярності також краще уникати, ви ж вихована людина.
Заповідь 8: поважайте різність
Усі люди різні. Вони не гірші й не кращі – вони інакші. Кожен член команди є унікальним, зі своїм темпераментом, світоглядом, уподобаннями, досвідом і навіть швидкістю виконання завдань.
Для того щоб команда ефективно будувалася на принципах взаєморозуміння, потрібно поважати один одного та зважати на особливості, які й роблять нас унікальними.
Не порівнюйте свій досвід із досвідом вашого колеги – вони ніколи не бувають однаковими. А навіть і схожий досвід на кожного впливає по-різному.
Заповідь 9: полюбіть ближнього свого
Неважливо яка у вас посада чи ранг у компанії – спілкуючись з колегами, потрібно поважати один одного, бути привітним і доброзичливим. Тільки, будь ласка, не перегинайте палицю, адже від надмірної ввічливості до лицемірства – один крок. Дбайте про колег – турбота про людину є найкращим проявом ввічливості.
Вітаючись із колегою, дотримуйтеся «золотої середини» між дружністю й сухим тактом. Будьте доброзичливі й відкриті, але при цьому контролюйте, щоб ваша поведінка не стала фамільярною.
Простота, щирість, відсутність упереджень і готовність до співпраці тепер цінуються набагато більше, ніж формальні етикетні правила, які були актуальні в минулому.
Заповідь 10: не обговорюйте теми-табу в колективі
Деякі компанії ухвалюють перелік тем, заборонених для обговорення в колективі, на рівні правил чи політик. Інші компанії – менш радикальні у своїй операційній діяльності. Але факт залишається фактом – є низка тем, які не заведено обговорювати у пристойній компанії.
Загальноприйняті заборонені теми:
теми пов’язані зі смертю;
інтимні теми та плітки про інтимне життя колег;
релігія та святині;
хвороби;
фізичні особливості людей.
Умовно заборонені теми:
політика;
діти;
гроші та статус;
вік.
Існують також теми, які категорично заборонено обговорювати через те, що наслідки таких обговорень можуть бути вкрай непередбачуваними та неприємними. Адже це теми-тригери, у яких кожна людина має власну непохитну думку.
Релігія. Кожен у щось вірить (або не вірить), має (або ні) власні релігійні уподобання. І переконувати колегу у правильності чи неправильності обраної віри або релігії – шлях у глухий кут чи навіть до відкритого конфлікту. З давніх-давен релігія була потужним джерелом маніпуляцій. Ворожнеча, замішана на ґрунті релігійних розбіжностей, ставала початком жорстоких воєн. Не варто заводити розмови та дискутувати на цю тему.
Політика. Ще одна руйнівна тема. Можна не тільки «зарубати» розмову на початку, а й довести до конфлікту, викликавши негатив і ворожнечу. Нікому не потрібне нав’язування політичних ідеалів, лідерів та поглядів. Власну думку в цій сфері краще тримати біля себе.
Хвороби. Вас влаштовує, коли співрозмовник переходить із загальної розмови та починає обговорювати власні хвороби, розповідає про діагноз, симптоми, лікування та повертає бесіду в інше, негативне русло? Мабуть, ні. Враховуйте це.
Особисте життя. Це власна територія кожного, тому не варто її порушувати. Нетактовні запитання на особисті теми на кшталт: «Коли ти одружишся?», «Коли народяться діти?», «Скільки заплатив за нову машину і де взяв такі гроші?»… – табу. Певна цікавість до цих питань може проявлятися, але не треба переходити межу.
Автори: Яна Декусардиректор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group і Віолетта Гарбар керівник із маркетингу та піару компанії.
Джерело: mind.ua
Подробнее