This version of the page http://notagroup.com.ua/ (195.64.238.71) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2023-06-30. The original page over time could change.
Провідна аутсорсингова компанія у Києві. Бухгалтерське, кадрове, юридичне обслуговування бізнесу | Nota Group
  • Головна
  • Наша команда
  • Новини
  • Контакти
  • UA
  • RU
  • EN

БІЛЬШЕ НІЖ ПРОСТО БІЗНЕС

ФІНАНСОВЕ ТА БУХГАЛТЕРСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
ЮРИДИЧНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ
КАДРОВИЙ СУПРОВІД І HR
УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНСАЛТИНГ
КОМПЛАЄНС-МЕНЕДЖМЕНТ

Ми створюємо та захищаємо

вашу бізнес-мрію

Індивідуальні рішення для бізнесу щодо масштабування, розвитку та трансформації

НАШІ ЦІННОСТІ

Репутація

Ми цінуємо свою репутацію і несемо відповідальність за свою роботу

ДОСВІД І ПРОФЕСІОНАЛІЗМ

Наша команда складається з провідних in-house співробітників великого бізнесу, тому ми розуміємо потреби клієнта

РОБОТА НА РЕЗУЛЬТАТ

У роботі ми завжди орієнтуємося на результат, і докладаємо всіх зусиль, щоб досягти заданої мети

ЧЕСНІСТЬ

Ми завжди максимально чесні з нашими клієнтами та пропонуємо прозоре ціноутворення

КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ

Ми гарантуємо конфіденційність будь-якої інформації про діяльність клієнта

КОМФОРТ І СПОКІЙ

З нами клієнт почувається в безпеці, оскільки фахівці, які його супроводжують, повністю інтегровані у всі аспекти його бізнесу.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД

У роботі завжди враховуємо специфіку та потреби бізнесу клієнта, і всі наші дії націлені на його успішний розвиток

ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ

Системи менеджменту якості та менеджменту інформаційної безпеки відповідає міжнародним стандартам відповідно до сертифікатів ISO/IEC 27001:2013 та ISO 9001:2015

НОВИНИ КОМПАНІЇ

Офісне спілкування: 10 заповідей внутрішньої комунікації
Протягом останнього десятиліття правила внутрішньої комунікації докорінно змінилися. Потужний розвиток комунікаційних засобів, глобалізація інформаційного простору, розмиття меж work-life balance продиктували нові умови для побудови внутрішнього діалогу з командою. Одним із переломних моментів комунікаційної політики стала пандемія, яка буквально змусила весь світ сидіти вдома. Оговтавшись від шоку й опанувавши дистанційні комунікативні інструменти раптом виявилося, що такий формат роботи може бути зручним не лише для інтровертів. Тепер межі робочого й особистого, коли працювати можна з дивану у вітальні, стали ще більш розмитими. Змінило внутрішню комунікацію і повномасштабне вторгнення росії. Комунікація стала менш формальною, більш чуйнішою та відкритішою. Тепер індивідуальні запити колег не сприймаються як примха чи особливе ставлення, а є нагодою вберегти цінного працівника, допомогти йому впоратися з емоційними, психологічними чи навіть безпековими викликами, спровокованими війною. За загальним правилом, комунікаційні політики спростилися, стали менш суворими, офісна атмосфера – більш неформальною, а спілкування в офісному житті, об’єднане спільним ворогом, потеплішало. А ще, люди почали більше цінувати свій час – це також вплинуло на робочі комунікації.  Чому варто дотримуватись певних правил у внутрішніх комунікаціях і які 10 заповідей у цій сфері не варто порушувати, розповіли Mind директор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group Яна Декусар і керівник із маркетингу та піару компанії Віолетта Гарбар. Заповідь 1: не помножуйте інформаційний шум Опрацювання будь-якої інформації (позитивної чи негативної) потребує зусиль від організму. Постійне напруження мозку під час отримання нової інформації призводить до психічного виснаження. Уявіть собі, ви можете споживати навіть позитивні новини і при цьому емоційно виснажуватися. Річ у тім, що цієї інформації стало забагато. Війна не додає позитивних новин, навпаки, повідомлення про втрати на фронті та серед цивільного населення, наслідки чергових масованих ракетних ударів боляче резонують у кожному з нас. Ми маємо свідомо підходити до множення інформаційного шуму, особливо в час емоційних потрясінь. Відповідальність за це лежить на кожному з нас. Інформаційна гігієна має стати певним внутрішнім фільтром заради себе й заради тих, хто нас оточує. Комунікація з колегами забирає левову частину робочого дня, а іноді й вечора. Тож перша заповідь, якої треба дотримуватися в офісі або в офіційних чи неформальних робочих чатах, – зменшити обсяг зайвої, несуттєвої, неважливої інформації, не відволікати колег від виконання їхніх основних завдань. Намагайтеся уникати новин про війну. Більшість ваших колег із доступом до інтернету мають можливість самостійно оновлювати новинні стрічки. При цьому вони мають право самі обирати, чи потрібна їм ця інформація, у яких обсягах і наскільки часто. До офісного інформаційного шуму можна віднести також: плітки, чутки; негативні новини; новини особистого характеру, власні переживання. Як обмежити себе від інформаційного шуму? Оберіть час (один раз чи двічі на добу), коли вам хочеться почитати новини. Щоб цей вибір став звичкою, зробіть його частиною якогось ритуалу. Наприклад, читайте стрічку новин, коли п’єте чай чи каву в обід. Окрім внутрішнього спілкування, часто доводиться долучатися до ділової комунікації. Основними орієнтирами ділової комунікації є такі: висловлюйтеся коротко і зрозуміло; уникайте зайвої «води», не заглиблюйтеся в деталі, які не стосуються справи; не повторюйтеся. Здавалося б, такі прості й всім зрозумілі правила, але ними кожен із нас часто нехтує у професійному чи особистому житті. Спокуса донести своє міркування до інших вух може бути настільки великою, що ми будемо перефразовувати цю думку знову й знову. І головне, пам’ятаймо – у часи підвищеного інформаційного шуму кожен із нас може зробити щось для мінімізації зайвої інформації. Заповідь 2: обирайте оптимальний канал для повідомлення Перехід на дистанційний режим роботи, постійні zoom-зустрічі, десятки електронних листів і сотні повідомлень у месенджерах стали красномовним свідченням того, що «докризові» комунікаційні інструменти більше не діють. За останнє десятиліття суттєво змінилися комунікаційні тренди. Один із них – телефонувати лише в крайньому разі. Справжнім моветоном вважається так звана подвійна комунікація: відправити лист на електронну скриньку чи повідомлення в месенджер, а потім зателефонувати й повідомити про відправлення цього листа чи повідомлення. А те, що на голосові повідомлення можна відповідати картинкою з QR-кодами, – уже стало потішним мемом. У всьому цьому має бути міра. Авжеж, якщо у вас важливе і термінове повідомлення, краще зателефонувати чи вдатися до «подвійної комунікації». Головне цим не зловживати. Спробуємо зорієнтувати з найоптимальніших каналів комунікацій. По-перше. Усі важливі перемовини й обговорення ведуться в поштовій скриньці. Одна з причин – у месенджерах повідомлення можна видалити. А електронний лист – це документ, який фіксує всі домовленості і може за потреби слугувати доказом у суді. Крім того, поштові агенти мають зручний пошук і там складно загубити той чи інший важливий лист. По-друге. Не вважається правилом хорошого тону телефонувати незнайомій людині. І насправді в епоху існування десятків месенджерів, цього ніхто не любить. Ви готуєтеся до потенційної телефонної розмови, а ваш співрозмовник – ні. Спонтанні запитання навряд чи стануть запорукою побудови конструктивного діалогу. Своїм несподіваним дзвінком ви ставите людину «по інший бік дроту» в незручне становище й ризикуєте зіпсувати перше враження про себе, навіть якщо після цього ви напишете класного і змістовного електронного листа. Зрештою, дедалі частіше телефонний дзвінок асоціюється з чимось неприємним – «щось трапилося». Це, мабуть, перше, що спадає на думку, коли на екрані телефона висвітлюється контакт керівника чи колеги, з яким зазвичай спілкуєтеся лише в месенджерах. А дзвінок із невідомого номера може завдати ще більше клопоту. Банк пропонує кредит, нав’язливі інтерв’юери просять долучитися до опитування, школа англійської (всоте!) пропонує пройти навчання – усе що завгодно, крім приємної розмови. У професійних колах діє негласне правило: не телефонуй, якщо питання не горить і його можна розв’язати листуванням. Інакше дзвінок може бути розцінений як втручання в зону комфорту чи на особисту територію. Навіть якщо про це не скажуть, вони про це замисляться. Краще напишіть – так ви не дратуватимете людину своїм вторгненням і дасте їй час обміркувати відповідь. Звичайно, є робочі моменти, які вимагають негайного втручання, авжеж є нюанси, які простіше пояснити у слухавку. Іноді треба нагадати про себе. А часом квапити когось за допомогою дзвінків – це і є ваша основна робота. Та все це примітки до основного правила. Є ще винятки – і це особисті контакти: батьки, найближчі друзі, з якими звичка особистого спілкування вироблялася роками й стала вкоріненою частиною вашої комунікації. Усе інше – не в радість ані вам, ані вашому співрозмовнику. Тож не забувайте: етикет сучасності – телефонувати якомога рідше. По-третє. Голосові повідомлення – це вбивці внутрішньої комунікації. Голосові повідомлення є прийнятними, якщо хочеться почути голос коханої людини чи іншого способу прокомунікувати з другом, окрім як записати аудіо, у природі не існує. Але немає такої штатної ситуації, яка б виправдовувала надсилання голосового повідомлення в загальний робочий чат колег. У роботі головне чіткість поставлених завдань і висловлювань, а не глибина чи тембр вашого голосу. По-четверте, дотримуйтеся дистанції. Це правило людство засвоїло ще з часів пандемії. Але в онлайн-комунікаціях також слід дотримуватися дистанції. І кожен комунікаційний інструмент (імейл, месенджер, телефонний дзвінок) має свою дистанцію: Нормальний час очікування відповіді на електронну скриньку – одна-дві доби. Якщо ви відправили листа сьогодні ввечері, чекайте на відповідь завтра протягом робочого дня; Месенджери мають ближчу дистанцію. Хорошим тоном вважається відповідь на повідомлення упродовж одного робочого дня. Телефонний дзвінок – дистанція на відстані декількох телефонних гудків, тут і зараз. Не зловживайте нею. Також не варто забувати про такі елементарні правила, як писати колегам по роботі лише в робочий час, якщо інше не було обумовлено заздалегідь. Якщо ж усі учасники завдання попередньо домовилися відправляти матеріали в міру їхньої готовності навіть поза робочим часом, і це лише прискорить досягнення загального результату, у такому разі у вас є «зелене світло» писати в будь-який час, якщо це не буде порушенням ділового етикету. Якщо ж такої домовленості не було, вирішуйте питання лише в робочі години. Заповідь 3: не ставте зайвого в копію Часто причиною множення інформаційного шуму є надходження листів, які вас не стосуються, долучення до чатів чи груп, у яких обговорюються нерелевантні вам питання. У цієї медалі є другий бік: ретельно обирайте, кого ставити в копію вашої ділової переписки, кого додавати в черговий робочий чат чи запрошувати в групу або на подію в фейсбуці. Окрім того, потрібно чітко розмежовувати потребу написати те чи інше повідомлення в загальну групу співробітників чи колезі особисто; обговорювати те чи інше питання з колегою наодинці чи при всіх. А як працювати з конфліктними ситуаціями, акцентувати на помилці, яку допустив колега, надавати зауваження – приватно чи назагал? Індикатором відповіді на ці запитання може бути кількість адресатів. Якщо ваше повідомлення стосується конкретного колеги – напишіть йому особисто. Якщо ж питання стосується групи колег – краще обговорити все в загальному чаті, аби уникнути переказувань чи хибних інтерпретувань чужих відповідей. Так само й з конфліктами – ефективніше вирішувати їх із безпосередніми учасниками непорозуміння. Будь-які зауваження варто робити тет-а-тет, а не публічно. Якщо ваша претензія виявиться необґрунтованою, доведеться так само публічно спростовувати інформацію чи перепрошувати. Якщо є можливість зустрітися, то особиста зустріч може виявитися ефективнішою за листування – ви зможете бачити реакцію людини. Важливо зважати й на формат зауваження: якщо ви хочете конфлікту, ви звинувачуєте. Якщо ж прагнете уникнути конфлікту, робіть акцент не на своїх особистих бажаннях і невдоволенні, а на загальному завданні. Пам’ятайте, що плітки й чутки не є ефективною комунікацією в офісі чи в електронному спілкуванні з колегами. Тож навіть якщо ви пишете одній людині в приват – пишіть лише те, чим можна поділитися з іншими. Уникайте таких формулювань і слів, за які вам може бути совісно перед колегами, якщо ваше повідомлення буде переслано іншим. Просте правило, яким часто нехтують – робочі чати для роботи. В умовах віддаленої роботи практично все спілкування з колегами перейшло в чати. Досить поширеною стала помилка, коли робочий чат завалюють неробочою інформацією, намагаючись імітувати живе спілкування в офісі, коли обговорюється все і це читають усі. Звісно, якщо ви лише зараз перейшли з офлайну на дистанційку, то такий формат обговорення може стати певною буферною зоною, яка допоможе колегам адаптуватися до зміни робочого середовища. Але дуже швидко такий формат комунікації набридне і ви закликатимете до конструктиву. За загальним правилом, усе, що не стосується роботи, не повинно бути в загальному чаті. Якщо ж вам кортить поділитися з колегами сміховинкою – створіть неформальний чат співробітників, долучіть туди тих, кому це буде цікаво, і пам’ятайте про першу заповідь внутрішньої комунікації. Заповідь 4: слухайте колегу свого Через багатозадачність і стресовість людям важко зосередитися на чомусь одному, сфокусуватися на конкретному моменті, слухати співрозмовника і справді чути, що він каже. Багатолюдні zoom-зустрічі, робочі переговори – це невід’ємні активності нашого робочого життя. Важливо стежити за перебігом подій на таких зустрічах і слухати їхній зміст, навіть якщо у вас горять дедлайни в сотні інших важливих завдань. Як змусити себе повернутися до суті обговорення? Є декілька простих вправ: порухати пальцями ніг, підсумувати сказане, занотовувати важливі фрази; перемикнути увагу. Наш мозок часто уникає того, що відбувається зараз. Тому важливо зосереджуватися на тому, що відбувається в цьому моменті. Якщо ж уважно слухати зараз ви не можете – краще попередити про це організатора зустрічі чи співбесідника, і перенести спілкування на зручніший час. Слухайте – це найважливіша навичка для бесіди. Навіть, якщо ви більше любите говорити чи вам дуже подобається ваш голос. Говорити самому простіше і приємніше. А ось щоб слухати, потрібно докладати зусиль і витрачати енергію. Без цих зусиль конструктивної розмови не вийде. Ви просто по черзі вимовлятимете зв’язані більшою чи меншою мірою думки. Не відволікайтеся. Якщо ви посередині ділової розмови, постарайтеся не планувати, що приготувати на вечерю чи розмірковувати про неприємну розмову з керівником. Якщо хочете завершити розмову, зробіть це, але не продовжуйте бесіду, думаючи про щось своє. Поважайте свого співрозмовника. Як сказав телеведучий Білл Най: «Кожен, з ким ви знайомитеся, знає щось, чого не знаєте ви». Щоб дійсно почути співрозмовника, постарайтеся на час відкинути власні погляди, відкритися цим новим знанням. Стежте за перебігом розмови. Часто під час наради чи заходу нам в голову приходить якась думка і ми припиняємо слухати співрозмовника, розмірковуючи лише про те, що запитаємо самі. Часто трапляється так, що на запитання, яке визріває в нашій голові, спікер уже відповів. Але ми були настільки зайняті своїми думками, що прослухали цей момент. Аби уникнути таких ситуацій, навчіться відпускати зайві думки. Вони приходитимуть і йтимуть, а ви не чіпляйтеся за них. Заповідь 5: правильно поставлене запитання – це половина відповіді Чи розмовляєте ви однією мовою з керівництвом і колегами? Здавалося б таке очевидне запитання має небуквальне значення. Одне з правил ефективної комунікації – говорити на зрозумілій всім учасникам процесу мові. Тож, якщо вам незрозуміле питання чи завдання, краще уточнити й перепитати, а не зробити «так ,як зрозумів», а потім вдаватися до кризового менеджменту, аби виправити ситуацію чи витрачати особистий час для того, щоб переробити завдання. Запитання треба ставити коректно та ввічливо, формулювати їх коротко й зрозуміло, просто, але не примітивно, потрібно дотримуватися логіки побудови запитання. Якщо чогось не знаєте – так і скажіть. Ви не можете бути експертом абсолютно з усіх питань. І це нормально. Заповідь 6: (не) допомагайте тому, хто тоне Такі ситуації траплялися, мабуть, у кожному колективі: коли звичайну ввічливість і доброзичливість одного колеги, інший колега (особливо новенький) розцінює як можливість окупувати час, увагу й ресурс першого. Простіше кажучи – «вилізти на голову». Звісно, кожен член команди має допомагати один одному задля досягнення загальної мети проєкту. Але допомагаючи іншим не варто забувати про свої завдання. Метою в будь-якій роботі має бути досягнення найкращих результатів, а не здаватися хорошими. Достатньо поширеною є помилка, коли хороші, ба навіть дружні стосунки з колегами, а не ефективність роботи ставитися на перше місце. Такий підхід може бути виправданим, якщо ви прийшли на роботу, щоб знайти друзів, а не проявити свої найкращі здібності, заробити грошей і професійно розвиватися. Якщо чиїсь помилки, вчинки, недоліки, нескінченні прохання про допомогу, зловживання робочим часом заважають іншим і шкодять досягненню спільної мети – не бійтеся про це сказати. Не давайте порад, про які вас не просять. Але із цього правила є виняток: непрохана порада є допустимою, якщо без неї може статися щось непоправне. Заповідь 7: пам'ятайте про такт у роботі За останнє десятиліття змінилися не лише правила внутрішніх комунікацій, а й правила ділового етикету. Наріжними каменями ділового етикету стали людяність, простота й щирість. Основні правила такту можна сформулювати так: Усе, що зменшує ефективність інших – під забороною. Що б ви не робили на роботі, пам’ятайте: поруч із вами інші люди. Якщо ваші дії знижують ефективність іншого співробітника, ви – шкідник. Хтось не вміє тихо говорити, хтось слухає музику так, що навіть через навушники її чують інші члени команди. Можливо, в якихось офісах дозволено обідати за своїм робочим столом, але ж хтось може дотримуватися дієти або бути на лікуванні. Так, ваш стіл – це ваші особисті кордони. Але запахи або звуки обмежити складніше. Тому рибу в маленькому офісі краще не їсти навіть на кухні. Іноді компанії ухвалюють рішення бути «прогресивними» і нікому нічого не забороняти – хоч музику слухайте, хоч курку руками їжте. У підсумку все розвалюється, тому що всіх щось дратує, але всі мовчать. У такій ситуації мовчання – це хибне уявлення про вихованість. Бути вихованим і ввічливим – не означає робити все, щоб не образити людину. Це означає вміти підібрати коректні слова, щоб без образ пояснити іншому свої вимоги або побажання. Ось декілька правил, які допоможуть «прокачати» вашу тактовність: Вмикайте телефон на беззвучний режим, не говоріть голосно, а приватні розмови не ведіть у приміщенні загального користування. Важливу робочу зустріч краще провести в конференц-залі, а якщо такої можливості немає – уточніть сусідів по офісу, чи не заважатиме їм ваша зустріч із робочого місця. Переходьте на «ти» лише після того, як ви домовилися про це з колегою. Виняток із цього правила: якщо ви спілкуєтеся англійською. Захворів – сиди вдома. Сексизм і гендерна дискримінація – це пережитки минулого. У прогресивних компаніях, які сповідують європейські та демократичні цінності, немає місця для такої негідної поведінки. Дружні стосунки і фамільярність – це дві великі різниці, відчувайте її. Фамільярності також краще уникати, ви ж вихована людина. Заповідь 8: поважайте різність Усі люди різні. Вони не гірші й не кращі – вони інакші. Кожен член команди є унікальним, зі своїм темпераментом, світоглядом, уподобаннями, досвідом і навіть швидкістю виконання завдань. Для того щоб команда ефективно будувалася на принципах взаєморозуміння, потрібно поважати один одного та зважати на особливості, які й роблять нас унікальними. Не порівнюйте свій досвід із досвідом вашого колеги – вони ніколи не бувають однаковими. А навіть і схожий досвід на кожного впливає по-різному. Заповідь 9: полюбіть ближнього свого Неважливо яка у вас посада чи ранг у компанії – спілкуючись з колегами, потрібно поважати один одного, бути привітним і доброзичливим. Тільки, будь ласка, не перегинайте палицю, адже від надмірної ввічливості до лицемірства – один крок. Дбайте про колег – турбота про людину є найкращим проявом ввічливості. Вітаючись із колегою, дотримуйтеся «золотої середини» між дружністю й сухим тактом. Будьте доброзичливі й відкриті, але при цьому контролюйте, щоб ваша поведінка не стала фамільярною. Простота, щирість, відсутність упереджень і готовність до співпраці тепер цінуються набагато більше, ніж формальні етикетні правила, які були актуальні в минулому. Заповідь 10: не обговорюйте теми-табу в колективі Деякі компанії ухвалюють перелік тем, заборонених для обговорення в колективі, на рівні правил чи політик. Інші компанії – менш радикальні у своїй операційній діяльності. Але факт залишається фактом – є низка тем, які не заведено обговорювати у пристойній компанії. Загальноприйняті заборонені теми: теми пов’язані зі смертю; інтимні теми та плітки про інтимне життя колег; релігія та святині; хвороби; фізичні особливості людей. Умовно заборонені теми: політика; діти; гроші та статус; вік. Існують також теми, які категорично заборонено обговорювати через те, що наслідки таких обговорень можуть бути вкрай непередбачуваними та неприємними. Адже це теми-тригери, у яких кожна людина має власну непохитну думку. Релігія. Кожен у щось вірить (або не вірить), має (або ні) власні релігійні уподобання. І переконувати колегу у правильності чи неправильності обраної віри або релігії – шлях у глухий кут чи навіть до відкритого конфлікту. З давніх-давен релігія була потужним джерелом маніпуляцій. Ворожнеча, замішана на ґрунті релігійних розбіжностей, ставала початком жорстоких воєн. Не варто заводити розмови та дискутувати на цю тему. Політика. Ще одна руйнівна тема. Можна не тільки «зарубати» розмову на початку, а й довести до конфлікту, викликавши негатив і ворожнечу. Нікому не потрібне нав’язування політичних ідеалів, лідерів та поглядів. Власну думку в цій сфері краще тримати біля себе. Хвороби. Вас влаштовує, коли співрозмовник переходить із загальної розмови та починає обговорювати власні хвороби, розповідає про діагноз, симптоми, лікування та повертає бесіду в інше, негативне русло? Мабуть, ні. Враховуйте це. Особисте життя. Це власна територія кожного, тому не варто її порушувати. Нетактовні запитання на особисті теми на кшталт: «Коли ти одружишся?», «Коли народяться діти?», «Скільки заплатив за нову машину і де взяв такі гроші?»… – табу. Певна цікавість до цих питань може проявлятися, але не треба переходити межу. Автори: Яна Декусардиректор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group і Віолетта Гарбар керівник із маркетингу та піару компанії. Джерело: mind.ua
Детальніше

Податки за кордоном. Чи скасують виплати в ЄС, якщо ви працюєте в Україні віддалено
У яких випадках ви можете стати податковим резидентом держави в Європі і скільки втікачів від війни працює віддалено – у колонці для РБК-Україна. Українцям, які отримали статус тимчасового захисту в ЄС, більшість країн надає виплати на проживання та інші базові потреби. Але чи не скасують виплати, якщо людина продовжує в цей час працювати в Україні дистанційно – таке питання хвилює багатьох наших співгромадян. Адже у частини з них залишилася або з'явилася віддалена робота в Україні. Чи може статися так, що біженець автоматично стає податковим резидентом країни ЄС і має платити податки з доходів, які отримує з України? Про це у колонці для TRAVEL РБК-Україна розповіла юрист провідної консалтингової та аутсорсингової компанії Nota Group Олена Колченогова. Скільки українців за кордоном працює віддалено За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), а також даних щодо перетину кордонів станом на початок квітня 2023 року, кількість втікачів від війни з України становила 8,22 мільйона осіб. 5 мільйонів зареєстрували як користувачів тимчасового захисту відповідно до національного законодавства в Європі. Найбільше українців перебуває в Польщі – 1,58 мільйона людей, у Німеччині – 0,92 мільйона, у Чехії – 0,5 мільйона. З України виїхало приблизно 1,7 млн осіб, працевлаштованих на Батьківщині, або 11% української робочої сили, заявляють у Міжнародній організації праці (МОП). Водночас за даними опитування, проведеного соціологічною групою "Рейтинг" восени 2022 року, за кордоном працюють віддалено на українського роботодавця 18% українців. Українцям, які отримали статус тимчасового захисту в ЄС, деякі країни надають виплати. Якщо біженець продовжує в цей час працювати в Україні дистанційно, чи можуть йому через це скасувати виплати? Розглянемо це питання детальніше. Фото: За кордоном працюють віддалено на українського роботодавця щонайменше 18% українців (unsplash.com) Перевіряти доходи українців стали більш суворо Кожна європейська країна, яка прихистила українців та надає соціальну допомогу, проводить досить ретельний аналіз фінансового стану кожного українця, хто звернувся за соцдопомогою. На початку повномасштабної війни такий аналіз вимагав зазвичай лише засвідчень та письмового декларування своїх доходів та фінансового стану на дати прибуття до країни. Цього було достатньо для нарахування соціальних виплат. Однак зараз українці, які виїжджають до Європи та бажають отримувати соціальну допомогу повинні документально підтвердити своє фінансове становище. Як правило, для цього треба надати виписки зі своїх банківських рахунків. Після особистих зустрічей із соціальним працівником та наданням запитуваної інформації та заповнення анкет щодо фінансового положення вирішується питання призначення допомоги. Якщо ж людина працює віддалено, отримує пенсію чи має інший дохід з походженням в Україні, треба повідомити цю інформацію місцевому органу, який призначає соціальну допомогу. Якщо доходу буде не достатньо для мінімального прожиткового рівня у відповідній країні (кожна країна самостійно визначає такий рівень з урахуванням оренди житла, комунальних послуг тощо), українцю призначать соціальну допомогу, зменшену на суму доходу, який особа отримує в Україні. Але зараз країн, які на постійній основі підтримують українських біженців виплатами, залишається в Європі не так багато. Серед них на сьогодні це, наприклад, Німеччина, Швейцарія, Норвегія. На сайті Федерального відомства у справах міграції та біженців Німеччині є можливість детальніше ознайомитися з умовами отримання соціальної допомоги українською мовою. Фото: В країнах Європи ретельніше перевіряють грошові надходження на рахунки українцям (Getty Images) Чи вимагатимуть від українців платити податки в ЄС Через дистанційну зайнятість у українців можуть виникати й податкові питання. Критерії податкового резидентства визначені в Податковому кодексі України. Але не все так однозначно. Українська політик Ніна Южаніна у своєму телеграм-каналі навела відповіді ДПС на свій запит щодо декларування українцями, які виїхали з України у зв’язку з війною, іноземних доходів, у тому числі допомоги, та щодо статусу їх податкового резидентства. Судячи із цих пояснень, перебування за межами України та отримання тимчасового захисту в цих країнах не є єдиною підставою для визначення податкового резидентства, в тому числі перебування понад 183 дні не є достатньо підставою для визначення резидентського статусу. Отже, якщо ви працюєте віддалено на українського роботодавця або маєте зареєстрований ФОП в Україні, ви продовжуєте буди податковим резидентом України з відповідними обов’язками дотримання податкового законодавства України. Разом з тим локальне податкове законодавство іншої країни може визнавати українців резидентами країни перебування. Через що, особа може бути визнана одночасно податковим резидентом двох країн. Чи оподатковують віддалену роботу в Німеччині та Польщі Профільні відомства в Україні вже отримали багато запитів платників податків про податкове резидентство й оподаткування тих українців, які тимчасово виїхали за кордон. Через це Міністерство фінансів України розробило анкету з описом можливих ситуацій, у яких опинилися за кордоном громадяни України, та з переліком питань, які у зв’язку з цим виникають в українців. Наприклад, в Німеччині дохід від трудової діяльності, отриманий з джерел за кордоном (тобто в іншому місці, а не в Німеччині) від роботи за наймом, отриманий особою, яка є резидентом Німеччини відповідно до двосторонньої Угоди про уникнення подвійного оподаткування, оподатковується в Німеччині як країні резидентства, незалежно від того, чи отримано дохід з німецького або іноземного джерела, за винятком випадків, коли робота виконується в Україні. Якщо робота виконується в Німеччині, то дохід оподатковується в Німеччині як в країні резидентства. Фото: Кожна країна має свої вимоги щодо оподаткування (Getty Images) Однак у Польщі фізичні особи вважаються податковими резидентами Польщі, якщо вони: мають центр особистих або економічних інтересів у Польщі (центр життєвих інтересів) або проживають на території Польщі понад 183 дні протягом податкового року. При цьому податковими органами Польщі наголошено, що для українців в Польщі при прийнятті рішення про резидентство у випадку критерію, пов'язаного з кількістю днів, проведених у Польщі, податкові органи враховуватимуть всі дні фізичної присутності в Польщі. Таким чином, якщо українець працює дистанційно на українського роботодавця та перебуває у Польщі понад 183 дні протягом податкового року, він кваліфікуються як податковий резидент Польщі. І дохід такої людини оподатковується в Польщі щодо всіх його загальносвітових доходів, з урахуванням Конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Україною. Якщо виникають подібні питання, варто розглядати вимоги, які встановлює окерме локальне законодавство в кожному випадку. Автор: Олена Колченогова, юрист провідної консалтингової та аутсорсингової компанії Nota Group Джерело: rbc.ua
Детальніше

Як отримати відстрочку від служби під час війни: список документів
Під час дії воєнного стану всі чоловіки в Україні від 18 до 60 років можуть бути призвані на військову службу. Але є винятки – деяким людям можуть надавати відстрочку. Про те, хто має право на відстрочку від служби під час війни, РБК-Україна розповів адвокат та провідний юрисконсульт компанії Nota Group Антон Маринич. Кому можуть надати відстрочку від служби Ці категорії визначено у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". "Важливо, що правом на відстрочку можна скористатися лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Відстрочку не можуть надати, якщо військовозобов’язаного було призвано на військову службу та зараховано до особового складу військової частини", – пояснює фахівець. Можна виділити дві категорії громадян, яким можуть дати відстрочку від служби: ті, кому відстрочка надається в обов’язковому порядку; громадяни, які можуть бути призвані за їх згодою. Кого можуть призвати на службу за їх згодою 1. Заброньованих працівників за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями. "Враховуючи процедуру бронювання, яку має здійснити роботодавець, у ТЦК та СП буде наявна вся інформація про отриману відстрочку таким працівником. Для працівника бажано при собі мати витяг про те, що він заброньований. Такий витяг видає роботодавець, а працівник тільки розписується у спеціальній відомості роботодавця про те, що він цей витяг отримав", – пояснює фахівець. 2. Тих, хто має дружину (чоловіка) з інвалідністю та/або одного зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), якщо у них є інвалідність I чи II групи; Якщо у чоловіка дружина є особою з інвалідністю I чи II групи, підтвердженням для відстрочки будуть документи про встановлення інвалідності та свідоцтво про шлюб. Якщо один із батьків чоловіка має інвалідність, крім документів про інвалідність подається також свідоцтво про народження. Для підтвердження відстрочки у зв’язку із наявністю інвалідності в одного з батьків дружини потрібно надати: свідоцтво про народження дружини, свідоцтво про шлюб, документи про інвалідність. Фото: Заброньованих співробітників можуть призвати, але лише за їх згодою (Getty Images) 3. Особи з інвалідністю незалежно від групи. Для таких громадян підтвердженням може бути: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною; посвідчення, яке підтверджує відповідний статус; пенсійне посвідчення; посвідчення, яке підтверджує призначення соціальної допомоги; довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Зверніть увагу. Таких людей не зобов’язують проходити військово-лікарську комісію для отримання відстрочки. 4. Тих, кого визнали тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я "Такі люди мають пройти військово-лікарську комісію і на підставі висновку такої комісії можуть бути визнані тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я. Відстрочка надається на термін до шести місяців з обов’язковим проходженням військово-лікарської комісії після закінчення терміну дії відстрочки", – зауважує Антон Маринич. 5. Чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років Щоб отримати відстрочку, їм потрібні будуть такі документи: свідоцтво про народження; свідоцтво про шлюб; якщо шлюб було розірвано, тоді треба рішення суду про розірвання шлюбу; рішення органу опіки або посвідчення батька (матері) багатодітної сім'ї. 6. Жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Підтверджуючими документами будуть: свідоцтво про народження дитини (дітей); свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про позбавлення другого з батьків батьківських прав; рішення суду про розлучення та визначення місця проживання з одним із батьків. Фото: Відстрочку можуть отримати жінки і чоловіки, які виховують трьох дітей до 18 років (Getty Images) 7. Жінки та чоловіки, (опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі) які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років. Або які виховують хвору на тяжкі хвороби дитину, яка не має інвалідності: Підтверджуючими документами будуть: свідоцтво про народження; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною або інший документ, що підтверджує визнання дитини особою з інвалідністю. Щодо дитини, яка має тяжку хворобу, але їй не встановили інвалідність - потрібен документ, який видається лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я. 8. Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина з інвалідністю I чи II групи; Для підтвердження треба надати довідку до акта огляду медико-соціальною експертною або інший документ, який підтверджує визнання дитини особою з інвалідністю I чи II групи. Також потрібне свідоцтво про народження. 9. Громадяни, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками – своїми чи дружини (чоловіка). "Таким людям треба надати Акт встановлення факту здійснення догляду за другим із подружжя або одним зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) або посвідчення (довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Для отримання одного з цих документів про догляд необхідно звернутись до районної держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду", – пояснює адвокат. Також треба документ – Висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про те, що хвора дружина (батьки) потребують постійного догляду. Фото: Є категорії осіб, яких можуть призвати на службу за їхнім особистим бажанням (Getty Images) "Зазначені вище категорії можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання", – каже Антон Маринич. Кого ще не можуть призвати на службу під час війни Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: чоловіки, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові й науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти й педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти. "Головна підстава для відстрочки – такі працівники мають працювати за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Навчальний заклад як роботодавець має самостійно подавати відомості до ТЦК та СП щодо своїх працівників. Але бажано таким працівникам оформити собі довідку з місця роботи", - каже співрозмовник. чоловіки, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції або під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії РФ. Підтверджуючими документами можуть бути свідоцтво про смерть близького родича або рішення суду про визнання пропалими безвісти. "Військові, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас, можуть отримати відстрочку під час часткової мобілізації на строк до шести місяців. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою", – додає юрист. Окрема категорія тих, хто має відстрочку: народні депутати України; працівники органів військового управління, військових частин, підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України; працівники Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; працівники Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України; працівники Бюро економічної безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України. Фото: Призову не підлягають ті, кого за висновками лікарської комісії визнали непридатними до військової служби (Віталій Носач/РБК-Україна) У другій категорії громадян, яких не можуть призвати на службу під час мобілізації - ті, хто за висновком військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку. Щоб отримати відстрочку від мобілізації, людині потрібно особисто з’явитись до свого ТЦК та СП та надати документи, які підтверджують ці підстави. Якщо немає можливості пред’явити оригінал, тоді бажано зробити нотаріальні копії, щоб їх могли долучити до особової справи в ТЦК та СП. Але варто враховувати, що законодавством не встановлені конкретні вимоги до документів, які мають підтверджувати право на відстрочку. Автор: Антон Маринич, адвокат та провідний юрисконсульт компанії Nota Group Джерело: www.rbc.ua
Детальніше

ВИЗНАННЯ

Компанію Nota Group та її окремих експертів регулярно відзначають авторитетні дослідження та рейтинги як лідерів консалтингового та аутcорсингового ринку.

НАША КОМАНДА

ЗВ'ЯЖІТЬСЯ З НАМИ

Бізнес-центр Compass FM,
вул. Сім’ї Бродських, 31-33,
м. Київ, 03057, Україна