- Назад
- Вперед
| ПнПонедельник | ВтВторник | СрСреда | ЧтЧетверг | ПтПятница | СбСуббота | ВсВоскресенье |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 27.02.2023 | 28.02.2023 | 01.03.2023 | 02.03.2023 | 03.03.2023 | 04.03.2023 | 05.03.2023All day: Наталя Забіла: 120 роківAll day: Наталя Забіла: 120 років05.03.2023All day ![]() 5 березня виповнюється 120 років від дня народження відомої української письменниці, поетеси та перекладачки Наталі Забіли. Наталя Забіла походила з дворянського роду з великими мистецькими традиціями. Серед її предків – поет-романтик – Віктор Забіла та відомий академік-скульптор – Парамон Забіла (дід поетеси). «Для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, тільки трохи краще», – говорила письменниця Наталя Забіла. Відтак її перу належить близько 200 творів для дітей – вірші, казки, оповідання, повісті, п’єси, драматичні поеми. Великою популярністю серед дітей користуються збірки: «Ясоччина книжка» (1934), «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Стояла собі хатка» (1974) та ін. Крім того, Наталя Забіла була редакторкою дитячого журналу «Барвінок» (1945-1947), головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України та входила до редколегії «Дитвидаву». У 1972 поетеса стала першим лавреатом премії імені Лесі Українки за п’єсу «Перший крок» та драматичну поему «Троянові діти». Окреме місце в життєтворчості діячки посідає педагогіка. Маючи педагогічну освіту, Наталя Львівна певний час викладала у школі в селі Старий Люботин на Харківщині. Роки вчителювання та педагогічний досвід не минули безслідно для творчої особистості. У 1933 Наталя Забіла укладає для молодших школярів «Читанку» для другого классу, 1939 – «Читанку» для третього класу. У 1945 у видавництві «Радянська школа» виходить її «Читанка» для першого класу у співавторстві з М. Пригарою. Ці підручники користувалися популярністю серед вчителів і перевидавалися кілька разів. Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року № 1982-IX “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках” ювілей Наталі Забіли відзначається на державному рівні. З У фондах Педагогічного музею України зберігаються численні художні твори для дітей Н. Забіли та одна з її читанок. Фото: ЦДАМЛМ України |
| 06.03.2023 | 07.03.2023 | 08.03.2023 | 09.03.2023All day: Григорій Цеглинський: 170 роківAll day: Григорій Цеглинський: 170 років09.03.2023All day ![]() 170 років від дня народження Григорія Цеглинського (1853-1912), українського педагога, письменника, громадського діяча, директора української гімназії в Перемишлі. Народився Григорій Цеглинський 9 березня 1853 в Калyшi. Початкову освіту отримав у Коломиї. Продовжував навчання у вищих класах Станіславської (тепер Івано-Франківськ) гімназії. Тут його учителем був відомий український лексикограф Євген Желехівський, котрий своїми уроками з української мови і літератури великою мірою причинився до розвитку зацікавлень юнака рідною словесністю. Далі студіював українську та класичну філологію на філософському факультеті Віденського університету. По його закінченні (1879) учителював в Академічній гімназії у Львові, розпочав громадську та літературну діяльність, працював у культурно-освітнix товариствах, укладав шкільні підручники для гімназії. Упродовж 1882–1888 був референтом театру «Української Бесіди» товариства «Руська бесіда» у Львові. З 1887 до 1895 – керівник паралельних українських класів при польській гімназії у Перемишлі. З 1895, коли таких класів стало вісім, і до 1910 – директор новозаснованої Державної Української чоловічої гімназії, де сам викладав класичні мови (латинську і грецьку), а також українську мови і літературу. Викладач цієї гімназії, професор Олекса Ярема, так висловив свій погляд на педагогічну діяльність директора: «Досконалити розум, сталити характер, а в серцях своїх учнів розпалювати невгасний вогонь великої ідеї – ось програма виховної діяльности Г.Цеглинського». Згодом Г. Цеглинський створив «Український Інститут для дівчат у Перемишлі» (1905) та «Селянську Бурсу ім. М.Шашкевича» (1907). Діяльна особистість і непересічний організаторський хист Г. Цеглинського проявився і в різних ділянках громадсько-культурного життя Перемишля. Він був серед керівництва перемишльської філії «Просвіти», одним із організаторів місцевих фінансових і кооперативно-економічних установ – «Віри» (1894), «Українські щадниці» (ощадної каси) (1906), брав активну участь у діяльності «Народного дому» та інших товариств і громадських організацій. Як педагог-практик і теоретик Цеглинський був добре обізнаним у Від 1907 Г. Цеглинський жив у Відні, де був послом від Перемишля у парламенті. Помер у Відні 23 жовтня 1912. Його тіло перевезли до Перемишля і перепоховали на місцевому українському цвинтарі 27 жовтня 1912. |
10.03.2023 | 11.03.2023 | 12.03.2023 |
| 13.03.2023 | 14.03.2023 | 15.03.2023 | 16.03.2023 | 17.03.2023 | 18.03.2023 | 19.03.2023 |
| 20.03.2023 | 21.03.2023 | 22.03.2023 | 23.03.2023 | 24.03.2023All day: Едуард Клапаред: 150 роківAll day: Едуард Клапаред: 150 років24.03.2023All day ![]() 150 років від дня народження Едуарда Клапареда (Edouard Claparede; 1873-1940), швейцарського психолога, одного із піонерів дитячої психології, педагога Едуард Клапаред народився 24 березня 1873 в Женеві. Закінчив Університет Женеви 1892, отримавши ступінь бакалавра, а 1897 захистив дисертацію на ступінь доктора медицини. Впродовж року займався клінічною та експериментальною роботою в госпіталі Сальпетрієр у Парижі. Після студіювання природничих наук і медицини присвятив себе психології, яку вивчав у Теодора Флурнуа. У 1901 Е. Клапаред і Т. Флурнуа заснували журнал «Психологічний архів» («Archives de Psychologie»), редактором якого Е. Клапаред залишався до кінця життя. Клапаред зробив вагомий внесок у міжнародне співробітництво психологів завдяки діяльності Міжнародного психологічного конгресу. У 1908 він брав участь у першому Міжнародному психоаналітичному конгресі в Зальцбурзі, а в 1912 особисто познайомився із Зиґмундом Фройдом. У 1912 Е. Клапаред заснував Інститут Руссо, задуманий ним як центр інноваційних досліджень і практичних розробок у сфері освіти. Клапаред займався проблемами експериментальної психології (особливо проблемами сну), клінічною неврологією, зоопсихологією; згодом зосередився на проблемах психічного розвитку дитини. Найвідоміша праця Клапареда «Психологія дитини та експериментальна педагогіка» (1905) була перекладена десятьма мовами. Клапаред запропонував розділити дитячу психологію на прикладну і теоретичну, вважаючи, що в них різне коло проблем. Завданням теоретичної дитячої психології він вважав дослідження законів психічного життя та етапів психічного розвитку дітей, а прикладну дитячу психологію поділяв на психогностику і психотехніку. Психогностика мала на меті діагностику, вимірювання психічного розвитку дітей, а психотехніка була спрямована на розробку методів навчання і виховання. Вважаючи, що психічний розвиток не потребує додаткових стимулів чи чинників, які б його підштовхували, Клапаред розвивав ідею про саморозвиток, саморозгортання тих задатків, що існують у дитини вже при народженні. Механізмами цього саморозвитку є гра та наслідування. Клапаред (як пізніше і його учень Жан Піаже) фактично ототожнював розвиток мислення з психічним розвитком, а тому критерієм поділу дитинства на періоди для нього слугував перехід від одного виду мислення до іншого. Мета освітньої концепції Клапареда - «поставити дитину в центр навчальних програм і методів викладання». Вчений наголошував: «...нам потрібні методи й програми, що обертаються навколо дитини, а не дитина, що абияк обертається навколо програм, складених без урахування її потреб та інтересів». Помер Едуард Клапаред 29 вересня 1940 в Женеві. |
25.03.2023 | 26.03.2023 |
| 27.03.2023 | 28.03.2023 | 29.03.2023 | 30.03.2023 | 31.03.2023 | 01.04.2023 | 02.04.2023 |
