Розділ: Орфографія
Тема: Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні е, и, о
Кількість завдань: 21
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- при зміні слова ненаголошений Е зникає: сонЕчко – сонце;
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (джерело);
- у словах, які перевіряємо наголосом: вЕсняний – вЕсни, вЕличезний – вЕлич;
- у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво);
- при зміні слова Е чергується з І: застЕбнути – застІбка
И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталеве, виринає.
Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (пиріг, кишеня).
Відповідь – А.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- при зміні слова ненаголошений Е стає наголошеним: весняне – весни, величезний – велич;
- при зміні слова ненаголошений Е зникає:сонечко – сонце:
- у буквосполученнях –ере-, -еле- : джерело;
- у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марЕво;
И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів: виринає (а також рИне), пиріг, кришталеве.
Відповідь – А.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.
Щоб з’ясувати, який голосний Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: зеленіти, бо зЕлень; веселощі, бо вЕсело.
Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: вишенька, мавпеня, книжечка; у сполученнях -ере-, -еле-: шелест, велетень, берегти; у суфіксах -еньк, -есеньк, -енк, -ен, -ер, -ечк, -тель: ріднесенький, восьмеро, визволитель.
Пишемо Е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає: шершень, бо шершня; жоден, бо жодного.
Пишемо Е після ж, ч, ш, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и: чернетка.
И пишемо у відкритих складах -ри-, -ли-: тривожний;
У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевіряється, такі слова треба запам’ятати: мигдаль, пиріг (пиріжок), кишеня (кишеньковий), кисень, сезонний.
Відповідь – Д.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.
Щоб з’ясувати, Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: клекотіли, бо клЕкіт; стеблина, бо стЕбла; зернина, бо зЕрна; зупинися – бо зупИнка.
Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: горлечко, стежечка; у словах-винятках: марево, зарево; у сполученнях -ере-, -еле-: очерет.
Пишемо Е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає: справедливий, бо правда.
И пишемо в дієслівних коренях -бир-, -мир-, -пир-, -тир-, -стил-, -дир- перед наголошеним суфіксом -а-(-я-): забирати;
У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевіряється, такі слова треба запам’ятати: левада, пиріг, операція, ретельно.
Відповідь: А.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (позначення ненаголошеного [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- при зміні слова ненаголошений е зникає: стЕжечка – стежка.
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (осередок);
- у словах, які перевіряються наголосом (земляний – зЕмлі, крилатий - крИла, плекати - плЕканий, блищати – блИск, піднебесний – нЕбо, пекти – пЕчений, верховий – вЕрхи);
- завжди в суфіксах дієприкметників (побілЕний);
- у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво, але мережИво, бо це конкретне поняття);
- коли при зміні слова е чергується з і: злетіти – політ;
И пишемо у буквосполучення ри-, ли- (кривавий).
Правопис деяких слів потрібно запам’ятати: тремтіти.
Відповідь – А.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у словах, які перевіряються наголосом (скЕлистий – скЕля, вЕрховний – вЕрхи, рЕберце – рЕбра, клЕкотіти – клЕкіт, рЕшітце – рЕшето, причЕпити – причЕпа, збЕрігається - бЕрежний);
- при зміні слова ненаголошений Е зникає: качЕчка – качка, але кошИчок, бо кошИк;
- завжди в закінченнях дієприкметників – розроблЕний;
- у сіфіксі – ець – виборЕць;
И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – бриніти.
У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И правилами не регламентується. Такі слова потрібно запам’ятовувати : цитата, коридор, ремісник.
Відповідь – Г.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [Е], [И], [О] в коренях слів
Завдання перевіряє правильну передачу на письмі ненаголошених голосних звуків.
Пам'ятайте, що після літер на позначення шиплячих звуків пишемо е:
- перед м'якими приголосними (увечері);
- перед складом з е (чернетка);
- перед складом з голосним и, що походить з давнього і (щетина) – тут нам може допомогти російська мова (щетина, звук [т'] м'який);
- перед шиплячими (діжечка).
Пишемо о:
- перед твердими приголосними (щока);
- перед складом з голосним и, що походить з давнього и (чорний) – у російській мові натомість маємо ы (черный);
- у деяких словах за традицією (свіжості, пекучості, меншості – за аналогією до молодості).
Правильне написання цих слів:
«чернетка», «щетина», «чотири»,
«чорнило», «вечорові», «пшоно»,
«щока», «меншості», «пшениця»,
«пекучості», «увечері», «чорний»,
«свіжості», «шести», «жонатий».
Відповідь – Б.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.
Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: цистерна, динамо, Америка, силует, диплом, бригада, режим, речитатив, таксист, Лейпциг.
Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»; на початку слів; перед голосними та й; після приголосних у кінці слова: хірург, мерсі, соціологія, Шекспір, архів.
Відповідь – Д.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.
Літеру Е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка В.
Памʼятаймо, що в таких випадках треба дібрати перевірне слово, у якому ненаголошений стає наголошеним: заручини, бо заручИти, невидимка, бо невИдимий; п’ятирічка, бо перша частина складного слова закінчується на голосний и; у деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и ніяк не перевіряється: обітниця.
Відповідь – В.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.
Літеру Е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка Д: ненаголошений стає наголошеним у спільнокореневих словах: щебетати, бо щЕбіт; у деяких словах написання е та и ніяк не перевіряється, його треба запам'ятати: тремтіти; держати.
Відповідь – Д.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях та суфіксах слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (позначення написьмі ненаголошеного [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (березень);
- у словах, які перевіряються наголосом (клекотіти – клЕкіт, звеличений – вЕлич, скелястий – скЕля, заскреготав – скрЕгіт, повернутися – вЕрне, гречаний – грЕчка);
- у пестливих словах, тобто у тих, які звучать лагідно, ніжно: крапелька, вітерець (у суфіксах -ельк-, -еньк-, -ець тощо);
- завжди в суфіксах дієприкметників (утворений);
- у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво, але палИво, плетИво, бо це конкретні поняття);
- у суфіксі іменників -енн(я) (мислення);
- коли при зміні слова Е чергується з І: зачепити – чіпкий;
- в окремих словах, які потрібно запам’ятати (лЕвада, мЕтушня).
И чергується з Е в деяких дієслівних коренях перед суфіксами -а-, -ува- (стЕлити – застИлати, дЕрти – здИрати).
Також И пишемо в іменниковому суфіксі -ин- (мілина).
Відповідь – Б.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.
Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: дирижабль, президент, Америка, мереживо, речитатив, величезний, Сирія, кишеня, Пакистан, лиман, Ватикан, Флорида, критичний, синус, корида, рецидив.
Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»; на початку слів; перед голосними та й; після приголосних у кінці слова: дезінфекція, дезінформація.
Пишемо е в суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марево.
Відповідь – Б.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О
Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.
Щоб з’ясувати, який голосний Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: зеленіти, бо зЕлень; шептати, бо шЕпіт; оселитися, бо осЕля; гречаний, бо грЕчка; клекотати, бо клЕкіт; колесо, бо колЕса; нести, бо принЕсений; пекти, бо пЕкар; висипати, бо сИпати; розпочинати бо почИн.
Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: горобеня.
Пишемо Е після ж, ч, ш, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и: кучерявий, зачепити, причепити.
И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо -ер- переходить в -ира-: витерти – витирати.
У деяких словах написання е та и правилами не регламентується: марЕво, трЕмтіти, решЕто, чЕбрець, ненавИдіти. Написання таких слів перевіряти за орфографічним словником.
Відповідь – Г.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- при зміні слова ненаголошений Е зникає: вітерець – вітру, але ножичок, бо ножИк.
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (ожеледь, оберемок);
- у словах, які перевіряються наголосом (веселка – вЕсело, шелестіти – шЕлест, кремезний – крЕмінь, лицедій – лИчко).;
- у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марЕво;
- коли при зміні слова Е чергується з І: сутеніти – сутІнки, зачекати – очІкування.
И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталик.
Відповідь – Г.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в суфіксах слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у пестливих словах, тобто в тих, які звучать лагідно, ніжно: водиченька, криниченька, парканчик, котичок (у суфіксах -ельк-, -еньк-, -ик, -ичок- тощо);
- в іменниках 4 відміни на позначення маленьких тварин (вовченя);
- у суфіксі -тель (вихователь).
И пишемо в таких випадках:
- у суфіксах -иськ-, -ищ-, -ик, -иц , -ин (сховище, вогнище, страховисько, згарище, порадниця, посміховисько, доньчин, русалчин);
- у суфіксах -ичок-,- ичк-, які походять від -ик-, -иц- (вуличка – вулиця);
- у суфіксі -ив- у словах на позначення конкретних понять (варИво, печИво, добрИво, плетИво,палИво).
Відповідь – Д.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (беззастЕРЕежно);
- у словах, які перевіряються наголосом (змалЕчку – малЕча, крЕемезний – крЕмінь, клЕкотить - клЕкіт);
- завжди в суфіксах дієприкметників (упереджЕний, упевнЕний, змушЕний);
- коли при зміні слова е чергується з і: очЕвидячки – очІ,увечЕрі – вечІрній.
И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс -а,тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – набИрати.
И пишемо в словотворчих частках чи-, чим- (чИмдуж).
И пишемо, коли при зміні слова ненаголошений и стає наголошеним: грИмить – грИмати.
Правопис певних слів треба запам’ятовувати: увічливо, бентежний, керівний тощо.
Відповідь – Г.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (мерехтіння, шелест, мереживо);
- у словах, що перевіряють наголосом (серпанок – серп);
- в іменниках на позначення абстрактних понять (марево), але якщо слово означає конкретний предмет, то вживаємо суфікс -ив- (мереживо, морозиво);
- у суфіксі -енн- в іменниках середнього роду (побачення).
И пишемо, коли ненаголошений голосний при зміні слова зникає (палиця – палка).
Правопис певних слів треба запам’ятати: левада, криниця, метушня тощо.
Відповідь – В.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.
И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс -а, тобто -ер- переходить в –ир-: завмирала.
И пишемо в кореневих сполуках ри-, ли- (тривога).
У деяких дієсловах при зміні відбувається чергування е з и (стеле – вистилати).
И також пишемо, коли при зміні слова ненаголошений И стає наголошеним: дзеркальний – дзеркало, смиренний – мир, дрижати – дригати.
Правопис певних українських та іншомовних слів треба запам’ятати: меридіан, теоретичний, диригент, абрикос, дистанція, метушливий, метелик, химерний, християнин тощо.
Відповідь – Г.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях та суфіксах слів
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (беззастережно);
- у словах, що перевіряють наголосом (клекотіти – клЕкіт, змалЕчку - малЕнький)
- завжди в суфіксах дієприкметників (упереджений, змушений);
- коли при зміні слова е чергується з і: очевидячки – очі, увечері – вечір)
- в окремих словах, які не можна перевірити наголосом і які потрібно запам’ятати (бентежний, керівник).
И пишемо у відкритих складах -РИ-, -ЛИ- в групі слів (кришити).
Також И пишемо в прислівниках, утворених за допомогою словотворчих часток чи-, чим- (чимдуж).
Відповідь – Г.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестіння);
- у словах, що перевіряють наголосом (черговий – черга, постелити – стелить, відгриміти – гримати).
И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс -а-, тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – забирати.
Також И пишемо, якщо при зміні слова цей звук не зникає: кошичок – кошик, вогнище – вогник.
И пишемо в суфіксі іменників на позначення конкретних предметів (печиво).
И також пишемо в суфіксах -иц-, -ін: власниця, височина.
Також и пишемо традиційно в корені слова після р (дрижати, тривожний).
Відповідь – А.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів
Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.
Е пишемо в таких випадках:
- у буквосполученнях -ере-, -еле- (обережно, мерехтіння, велетень);
- у словах, що перевіряють наголосом (підгребти – гребля, кремезний – кремінь, гримить – гримати, надвечірок – вечір, вчинити - чинить ).
Також е пишемо, якщо при зміні слова цей звук чергується з і: полетіти – політ, зачекати – очікування.
И пишемо традиційно в корені слова після р (тривожний).
Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (оленятко).
Відповідь – В.
Побажання та зауваження будь ласка пишіть на
- Усі завдання ЗНО з української мови і літератури за темами
- Усі тести ЗНО з української мови і літератури онлайн
- Завдання й відповіді ЗНО з української мови і літератури минулих років
- Усе про тест ЗНО з української мови і літератури
- Програма ЗНО з української мови і літератури
- Усе про власне висловлення на ЗНО з української мови
- Приклади написання власного висловлення з української мови
- Перелік творів ЗНО з української літератури
- Скорочені версії творів ЗНО з української літератури
- Подкасти для підготовки до ЗНО з української літератури
- Тести ЗНО онлайн з інших предметів
- Дорожня карта учасника ЗНО
- Дорожня карта вступника на бакалавра
