Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Микола Соболь
2022.07.31
06:25
Після горобиної ночі
Ця ніч не плакала й не вила,
як попередня у димар.
Вона була украй безсила
чи від, чи до фатальних чвар.
Вона стомилася і, певно,
перебувала на межі…
Як біснувала. Та даремно.
Ми стали з нею геть чужі.
як попередня у димар.
Вона була украй безсила
чи від, чи до фатальних чвар.
Вона стомилася і, певно,
перебувала на межі…
Як біснувала. Та даремно.
Ми стали з нею геть чужі.
Віктор Кучерук
2022.07.31
05:32
* * *
То умовляють благально,
То ставлять нас на колінця
І убивають безжально
За те, що ми українці.
Тільки ординцям не вдасться
Втілити вічну спонуку, –
Будуть купатися в щасті
Наші красиві онуки.
То ставлять нас на колінця
І убивають безжально
За те, що ми українці.
Тільки ординцям не вдасться
Втілити вічну спонуку, –
Будуть купатися в щасті
Наші красиві онуки.
Олександр Козинець
2022.07.30
22:34
Панельні будні
Наші панельні будні
Від спеки рятує душ.
А розмови нічні
Стали, мов вірші-верлібри.
Поки достатньо дощів.
Море тепер — калюжі,
Бо на море зараз не слід.
Ми туди й не поїдемо.
Від спеки рятує душ.
А розмови нічні
Стали, мов вірші-верлібри.
Поки достатньо дощів.
Море тепер — калюжі,
Бо на море зараз не слід.
Ми туди й не поїдемо.
Олександр Сушко
2022.07.30
20:56
Оце й усе
Ми не обираємо колискку
І в труну кладуть у ту, що є.
Піп вишукує зі смерті зиску,
Він - бере, а ти - грошву даєш.
От якби ти дав мені живому,
То, напевно б, лишився живим.
А тепер в труні. Діброви гомін
І в труну кладуть у ту, що є.
Піп вишукує зі смерті зиску,
Він - бере, а ти - грошву даєш.
От якби ти дав мені живому,
То, напевно б, лишився живим.
А тепер в труні. Діброви гомін
Козак Дума
2022.07.30
17:40
Воно
Обличчя втрачено давно,
осталася одна лиш морда.
Воно всього лише лайно,
хоч пнеться виглядати гордо.
Але напевно поспішив –
не морда навіть, просто пика.
Іще кого не розсмішив –
осталася одна лиш морда.
Воно всього лише лайно,
хоч пнеться виглядати гордо.
Але напевно поспішив –
не морда навіть, просто пика.
Іще кого не розсмішив –
Іван Потьомкін
2022.07.30
16:23
***
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Тетяна Левицька
2022.07.30
10:47
Макраме
Тужу, радію безупинно,
Плету із віршів макраме,
І вірю, що ніхто у спину
Зі злості камінь не жбурне.
Можливо, мислю недолуго,
Не всі дороги обійшла?
Хоч бачила і зраду друга,
Плету із віршів макраме,
І вірю, що ніхто у спину
Зі злості камінь не жбурне.
Можливо, мислю недолуго,
Не всі дороги обійшла?
Хоч бачила і зраду друга,
Ярослав Чорногуз
2022.07.30
09:09
Ну коли?
Ну чого поїхала так рано?
Я ще не натішився з краси.
І на серці — туга, наче рана,
Жаль, неначе жало від оси.
ПРИСПІВ:
І застигла ув очах сльозинка,
І замлоїло попід грудьми.
Я ще не натішився з краси.
І на серці — туга, наче рана,
Жаль, неначе жало від оси.
ПРИСПІВ:
І застигла ув очах сльозинка,
І замлоїло попід грудьми.
Віктор Кучерук
2022.07.30
06:09
* * *
Ані жодного сліду, ні просвіту,
Аніякого звуку здаля, –
Захисти мене грішного, Господи,
Якщо знаєш, що мучуся я.
Заблукалий, болотом обляпаний,
Прориваючи мокру траву, –
Сам не знаю, куди я чалапаю
І навіщо так важко живу.
Аніякого звуку здаля, –
Захисти мене грішного, Господи,
Якщо знаєш, що мучуся я.
Заблукалий, болотом обляпаний,
Прориваючи мокру траву, –
Сам не знаю, куди я чалапаю
І навіщо так важко живу.
Тетяна Левицька
2022.07.29
10:12
Кіноплівка
Повітря свіжого ковток,
І цілий світ у жменьці.
Колиска... мама... перший крок...
Колінця у зеленці.
Садочок... манка.. нежить... сніг...
Запалення легенів...
Політ на крилах уві сні...
І цілий світ у жменьці.
Колиска... мама... перший крок...
Колінця у зеленці.
Садочок... манка.. нежить... сніг...
Запалення легенів...
Політ на крилах уві сні...
Володимир Невесенко
2022.07.29
10:03
Од плину час ніхто не встереже
Од плину час ніхто не встереже.
Мине усе: знайоме і незнане.
Мине оте, що ще колись настане
і навіть те, що не настане вже.
Летять літа, міняються світи,
не обженеш себе – як не біжи ти.
Наблизився до долі – й можна б жити,
Мине усе: знайоме і незнане.
Мине оте, що ще колись настане
і навіть те, що не настане вже.
Летять літа, міняються світи,
не обженеш себе – як не біжи ти.
Наблизився до долі – й можна б жити,
Ігор Герасименко
2022.07.29
10:00
Відпочинок по-французьки
Притомилися – на трави впасти.
Музонько, Пегаса припаркуй!
Ні, припни в легкій, ласкавій казці,
на галявці, де розцвів буркун.
Спалахнув. У сяєві кружляє
сонцекрила і дзвінка сім’я.
Та у рухах золотої зграї
Музонько, Пегаса припаркуй!
Ні, припни в легкій, ласкавій казці,
на галявці, де розцвів буркун.
Спалахнув. У сяєві кружляє
сонцекрила і дзвінка сім’я.
Та у рухах золотої зграї
Іван Потьомкін
2022.07.29
09:59
***
«Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. Нема у тім нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають ружі.
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. Нема у тім нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають ружі.
Микола Соболь
2022.07.29
07:28
Село і люди
Як билися ув унісон серця
і душі їх, напевно, мали крила…
А, як сім’єю вийшли з під вінця –
він цапом став, ну, а вони – кобила.
* * *
Любов пройшла. Стосунків геть нема.
У ліжку та на кухні теж непруха…
Хіба ж ти винувата в цім сама?
і душі їх, напевно, мали крила…
А, як сім’єю вийшли з під вінця –
він цапом став, ну, а вони – кобила.
* * *
Любов пройшла. Стосунків геть нема.
У ліжку та на кухні теж непруха…
Хіба ж ти винувата в цім сама?
Віктор Кучерук
2022.07.29
06:20
* * *
Снаряд, начинкою страшною,
Усе безжально спопеля, –
Повита димною пітьмою,
Горить замучена земля.
Від болю корчиться і стогне,
В незборній величі сумній,
Адже, майбутнім щастям повне,
Життя продовжується в ній.
Усе безжально спопеля, –
Повита димною пітьмою,
Горить замучена земля.
Від болю корчиться і стогне,
В незборній величі сумній,
Адже, майбутнім щастям повне,
Життя продовжується в ній.
Євген Федчук
2022.07.28
18:52
Дві стріли кримського хана Хаджі-Гірея
Безмежний степ, без краю і кінця,
Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Бо кожен день від краю і до краю
Його в своїх набігах облітає,
Зна його ріки всі і озерця.
Він тут володар. Хоче – наведе
Хмар дощових, то сонцю дасть сушити,
Що геть жовтіють т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Бо кожен день від краю і до краю
Його в своїх набігах облітає,
Зна його ріки всі і озерця.
Він тут володар. Хоче – наведе
Хмар дощових, то сонцю дасть сушити,
Що геть жовтіють т
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
місяць Панасюк Ірина Іванівна Осінній
2022.07.10
Галина Тименюк
2022.06.28
Хелен Норвуд
2022.06.17
Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16
Олександра Самойленко
2022.05.24
Іронія Я
2022.05.20
Віолетта Лі
2022.05.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення
Executed in 0.0728 seconds