Анонси статей

[/] Тел.: (044) 223-22-58 Відділ реклами: (044) 228-74-82 Тел.: (044) 228-74-82 E-mail: dsg@dimsadgorod.com Пошук... Головна Про нас Передплата Реклама Оголошення Співробітництво Наші послуги Новини Контакти Журнал «Дім, сад, город» Журнал «Пасіка» Журнал «Виноград. Вино» Журнал «Квіти України» Журнал «Будьмо здорові» Бібліотека журналу «Дім, сад, город» Тематичні збірки найкращого Розвиваючі ігри для дітей Розпродаж літератури минулих років Газета "Отчий поріг" Тримати пасіку – справа не з дешевих А особливо, коли розпочинаєш все, як то кажуть, з нуля. Потрібні вулики, рамки, дріт, вощина, медогонка, воскотопка та інший інвентар. Далі теж недешево, але бджоли вже на себе заробляють і віддячують пасічникові певним прибутком. Про це на сайті AgroPortal.ua розповів пасічник із Полтавщини Володимир Опришко, який займається бджолярством 12 років і має 20 вуликів. За словами Володимира Опришка, особисто він ніколи не рахував, у скільки йому обходиться утримання бджіл. Насамперед для нього це хобі, яке приносить задоволення. Його мед смакують в Ужгороді, Києві, Полтаві, Харкові. Уже має своїх постійних клієнтів. Минулого року соняшниковий мед продавав місцевим по 100 грн, липовий – по 150 грн, а, наприклад, в Ужгороді на той час він коштував 450 грн. Робити якісь прогнози щодо ціни на новий сезон пасічник не береться, адже у будь-якому випадку продає продукцію за мінімальною ціною, щоб люди мали змогу посмакувати натуральний мед. Свою пасіку Володимир Опришко нікуди не вивозить, стоїть у селі. Останнім часом багато земель розорюють, саджають ГМО соняшник, а бджола не бере там мед. Цього року посіяли багато гречки, тож мають надію, що будуть із медом. «Кожна пасіка стоїть у різних місцях, і від рослин дуже залежать смакові якості меду. Мені пощастило, у нас дуже багато квітів. Зараз зацвіла акація, її збираємо ой як не часто. Це дуже примхлива рослина: коли жарко – горить, коли дощ – пропадає, потім будуть липа, соняшник і гречка», – розповідає бджоляр. «Вулик – це маленька держава. Кожна бджола, яка народжується, розпочинає свою діяльність із вигодовування личинок. Коли вона підростає, то може робити стільники, а через деякий час летіти за нектаром. Радіус польоту бджіл – 3 км, а рій може відлетіти від вулика більш як на 10 км. Ще у вулику є охорона, яка слідкує за тим, щоб жодна бджола із сусіднього вулика не влетіла до їхнього. Є бджоли, які знаходяться завжди з маткою: вони її доглядають, чистять, годують», – зауважив Володимир Опришко, власник пасіки. Поради для початківців від Володимира Опришка: - Ставтеся до своїх підопічних з любов’ю та не розчаровуйтесь, якщо траплятимуться помилки. - Вибирайте бджіл мирних порід, наприклад, Українську степову. - За можливості краще закінчити школу бджоляра, наприклад, у Гадячі. - Головне – любити бджолярство і самому працювати, як бджола. Із журналу «Пасіка» №7, 2022 Час втретє підгорнути картоплю Як відомо, просто посадити картоплю в землю недостатньо. Важливо ще правильно доглядати грядки. І один з головних моментів – своєчасне підгортання сходів. Для чого це потрібно? – Одночасно з підгортанням ми видаляємо бур'яни, які пригнічують картоплю під час боротьби за живлення та вологу, уповільнюють ріст підростаючих пагонів. – При підгортанні розпушується ґрунт, а значить поліпшується доступ вологи й кисню до коріння. – Після підгортання у картоплі краще розвивається коренева система і відростають столони (підземні пагони). Саме на них і утворюються молоді бульби. Все просто: чим вище і ширше ми нагорнемо горбочки, тим більше столонів наросте. Отже, якість підгортання прямо пропорційна кількості врожаю. – Картоплі, яку підгорнули, не загрожують погодні катаклізми: горбочки захистять її від вітру та сильних злив. А ще не дадуть їй полягти, коли вона сильно розростеться. Коли братися за роботу? Підгортати картоплю бажано чим частіше. Але зазвичай грядки з картоплею у більшості городників займають досить велику площу, тож процедура ця дуже тривала. Тому, як правило, її виконують 2–3 рази за сезон. Перше підгортання починають майже відразу після того, як картопля зійде. Паростки на той час досягнуть висоти 7–10 см, тому їх легко засипати ґрунтом повністю. Не варто хвилюватися – через деякий час вони знову з'являться над землею. Друге підгортання. А вже через кілька тижнів доведеться знову братися за реманент. Кущики підростуть і досягнуть висоти 15–20 см, а це означає, що земляні горбочки повинні будуть підрости разом із ними. Головне, щоб встигнути виконати підгортання до того, як картопля зацвіте. Інакше існує великий ризик, що рослини скинуть бутони. Третє підгортання вже не таке обов'язкове. Найчастіше його виконують за потребою. Наприклад, якщо горбочки, які нагорнули після перших двох підгортань, виявилися недостатньо високими. Через це кущі можуть розвалюватися на всі боки. Ще один важливий чинник, через який потрібно буде втретє підгорнути картоплю – поява бульб на поверхні землі. За таких обставин потрібно відразу братися за справу. Інакше вживати такі картоплини не можна буде: вони позеленіють на світлі і в них утвориться отрута (рослинний глікозид соланін). Як правильно виконувати агрозахід? Підгортати картоплю краще рано-вранці або ввечері. За дуже спекотної погоди цього не варто робити, бо розпушений ґрунт випаровуватиме ще більше вологи, ніж зазвичай. Це спричинить його пересихання навіть у глибших шарах, тоді молоді пагони отримають опіки. Перед підгортанням картоплю краще полити. Це поліпшить її стан і, до того ж, з вологої землі легше буде сформувати горбочки. Якщо висота кущів дозволяє, то можна їх не поливати, а дочекатися, коли пройде невеликий дощ. Саме невеликий, бо після сильної зливи, коли вода стоїть у міжряддях, краще кілька днів перечекати, а вже потім виконати цю роботу. Доцільно буде поєднати підгортання з підживленням. З цією метою добрива зручно розсипати у міжряддях і закласти їх у ґрунт під час розпушування. Підійдуть аміачна селітра в суміші з сульфатом калію, нітрофоска або нітроамофоска, перепрілий гній або курячий послід. Під час роботи варто замульчувати міжряддя, розклавши в них скошену траву або вирвані бур'яни. Горбочки під час підгортання варто робити досить високими – від 10 до 30 см, залежно від розміру кущиків. Тоді у вас вийдуть рівні рядки із зеленими верхівками кущиків у центрі. І ростимуть вони просто “на очах”. Р. Савченко Із журналу «Дім, сад, город» №7, 2022 Бджоли – індикатори забруднення Бджоли можуть не тільки давати мед, а й бути прекрасним індикатором забруднення навколишнього середовища. Саме так стверджують вчені-екологи, хіміки, біологи, медики….. Всі забруднювальні середовище речовини рано чи пізно потрапляють у бджолиний вулик. Бджола, збираючи нектар і пилок з квітів, разом з ними поглинає також і ті токсичні речовини, що потрапили на квіти з опадами, пилом, у результаті використання пестицидів, з викидами продуктів згоряння, надзвичайно швидко накопичуючи різноманітні отрути як у своєму організмі, так і вносячи їх у мед та інші продукти бджільництва. Тривалість життя бджоли 32 дні, 10 з яких вона проводить у вулику. А 20–22 дні бджоли літають у радіусі до 7 км і за цей час встигають накопичити у своєму тільці значні кількості токсинів, важких металів, пестицидів тощо. В організмі бджоли найбільше накопичується хрому і нікелю, а цинку і кобальту – дуже мало. Водночас важкі метали не потрапляють в мед, якщо їх зміст не перевищує 30 мг/кг. Масове застосування інсектицидів в сільському господарстві – серйозна загроза для бджіл та інших запилювачів. Наприклад, головні підозрювані в справі про раптове зменшення чисельності бджіл – інсектициди неонікотиноїди, які можуть вражати нервову систему цих комах. Вони впливають на здатність бджіл до навчання, їх здатність до розпізнавання запахів і орієнтації в просторі. Все це заважає збирати їжу, знижує чисельність і кількість бджолиних сімей, що в довгостроковій перспективі може знизити врожайність сільськогосподарських культур. Джерело: https://www.bsmu.edu.ua/ Із журналу "Пасіка" №7, 2022 Навантаження винограду Молодих виноградарів часто турбує питання навантаження кущів. Зокрема, що означає це поняття, як його правильно визначити і що треба робити, аби воно сприяло підвищенню врожайності. Навіть досвідчені майстри не завжди приходять до спільної думки щодо навантаження. Тож редакція пропонує читачам поділитися своїми спостереженнями і досвідом на сторінках журналу. Отже, про навантаження виноградної лози. Що таке навантаження винограду? Навантаження винограду – це та кількість вічок, які треба залишити на всіх плодових пагонах куща після його обрізування. Головне, не допускати як недовантаження, так і перевантаження його. Від правильно навантаженого куща можна отримати доволі високий урожай якісних плодів. Недовантажені кущі дають низькі врожаї та "жирують". На занадто перевантажених – слабко росте лоза, знижується якість ягід і в наступні 1–2 роки урожай буде незначним. Величина навантаження залежить від сили куща і його стану, сортових особливостей, кількості плодових ланок (тобто типу формування куща), від складу ґрунту, зрошення тощо. Сильнорослі кущі та сорти потребують більшого навантаження у порівнянні зі слабкорослими. Орієнтовно можна вважати, що за багаторукавного віялового формування куща при площі живлення 2,5–2,0 м, навантаження на кущ має бути від 40 до 60 вічок. У сильнорослих сортів, які потребують довгого обрізування, навантаження повинно бути іншим – у середньому від 80 до 200 вічок на кущ. Основним показником у визначенні навантаження куща є величина приросту і діаметр однорічних лоз. За наявності на кущі не менше 70 % помірно розвинених лоз завдовжки 1,5–2,5 м і товщиною 7–10 мм, його навантаження має зберігатися в обсягах минулого року. Якщо ж на якомусь із кущів є багато недостатньо розвинених лоз завдовжки менше 0,8 м і діаметром біля основи менше 6 мм, навантаження порівняно з попереднім роком слід зменшити. Якщо ж на старій деревині з'явилися "жируючі" пагони та помітно збільшилася вегетативна сила на плодових стрілках, навантаження куща треба збільшити. Кількість здорових вічок, які варто збільшити на кущі після обрізування, називається навантаженням куща вічками; середнє число пагонів, які залишаються після виламування, – навантаженням його пагонами. Із журналу «Дім, сад, город» №7, 2022 Заповідні місця України: Феофанія «Феофанія» — парк-пам ’ ятка Сучасний парк «Феофанія» входить до складу природно-заповідного фонду України, який є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Парк розташований на південно-західній околиці Ки­єва, на мальовничих схилах Феофаніївської балки (між Голосієвом, Теремками, Пироговом). До Фео­фанії безпосередньо примикає приміське село Хо­тів (Хотівське городище скіфських часів (датується 6—4 ст. до н.е.)). У 1972 році урочище Феофанія було оголошено парком-пам’яткою, а з 1992-го — це парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. З 2006 року має статус Садово-парковий комплекс Національної академії наук України «Феофа­нія». Опікується цими землями державна установа «Ін­ститут еволюційної екології НАН України». У районі Феофанії розміщений Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир, Інститут теоретичної фі­зики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України, Науковий центр екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України. Історія місцевості Територія, де зараз розташований сучасний парк, вперше була згадана у 1471 році, як Лазарівщина, що була володінням київського тіуна (розпорядника) Ходи­ки, згодом — хутір Лазарівка. Наприкінці XVIII століття місцевість належала Софійському чоловічому монас­тирю. Сучасна назва, ймовірно, з’явилася з 1803 року, коли тут оселився і заснував скит єпископ Феофан Шиянов (Феофанію було передано йому під дачу). З 60-х років XIX століття належала Михайлівському мо­настирю. За адміністративно-територіальним устроєм хутір входив до Хотівської волості. З 1919 року — це був приміський радгосп, а після закінчення Другої світової війни — науковий і лікувальний осередок. Деякі з дже­рел в урочищі «Феофанія» вважаються цілющими. Наприкінці 40-х — на початку 50-х років минулого сторіччя на території Феофанії група під керівництвом академіка С. О. Лебедєва працювала над створенням першого у континентальній Європі комп’ютера. Сучасна територія «Феофанія» — це великий за­тишний парк, з доглянутою рослинністю та щедрим на чистоту повітрям. Кияни відпочивають тут від шуму мега­полісу, отримуючи справжнє задоволення від прогуля­нок доріжками та стежинами парку. Узимку — це одне з найпопулярніших місць Києва для купання на свято Водохреща 19 січня. Паркові насадження та природ­ний ландшафт у всі пори року мають ефектний вигляд на фоні розташованого поблизу Свято-Пантелеймонівського монастиря. Особливістю парку «Феофанія» є гармонійне поєднання красивого природного і сучас­ного штучного дизайнерського ландшафту, тут виса­джена велика кількість красивих та унікальних рослин, на території є три цілющі джерела, каскад озер, спор­тивні та ігрові майданчики для дітей. Парк «Феофанія» — красиве місце для відпочинку і спілкування з природою для мешканців столиці та гос­тей нашого великого міста. Адже останні наукові дослі­дження доводять, що на природі люди відчувають себе щасливішими: чим зеленіший простір, в якому вони знаходяться, тим сильніший ефект відпочинку. Отож відвідайте парк «Феофанія» і сповна насоло­діться цією чудовою природною оазою... Журнал «Квіти України», №6 за 2021 р. Сальвії квітують до морозів Жоржини – живе втілення Сонця Це цікаво: походження котів Захистіть рослини від шкідників і хвороб Сторінка 1 із 23 1 2 3 4 ... 6 7 8 9 10 © КП «Редакція журнала «Дім, сад, город», 1980 - 2022 р. Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів у ЗМІ та мережі інтернет можливе лише з письмового дозволу редакції 02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 22-А Тел.: (044) 223-22-58, (044) 228-74-82 Відділ реклами: (044) 228-74-82 dsg@dimsadgorod.com , Сторінка в facebook Технічна підтримка та наповнення сайту - Овсієнко Р.В. Cтворено Sigmasoft