Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Козак Дума
2022.07.30
17:40
Воно
Обличчя втрачено давно,
осталася одна лиш морда.
Воно всього лише лайно,
хоч пнеться виглядати гордо.
Але напевно поспішив –
не морда навіть, просто пика.
Іще кого не розсмішив –
осталася одна лиш морда.
Воно всього лише лайно,
хоч пнеться виглядати гордо.
Але напевно поспішив –
не морда навіть, просто пика.
Іще кого не розсмішив –
Іван Потьомкін
2022.07.30
16:23
***
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Тетяна Левицька
2022.07.30
10:47
Макраме
Тужу, радію безупинно,
Плету із віршів макраме,
І вірю, що ніхто у спину
Зі злості камінь не жбурне.
Можливо, мислю недолуго,
Не всі дороги обійшла?
Хоч бачила і зраду друга,
Плету із віршів макраме,
І вірю, що ніхто у спину
Зі злості камінь не жбурне.
Можливо, мислю недолуго,
Не всі дороги обійшла?
Хоч бачила і зраду друга,
Ярослав Чорногуз
2022.07.30
09:09
Ну коли?
Ну чого поїхала так рано?
Я ще не натішився з краси.
І на серці — туга, наче рана,
Жаль, неначе жало від оси.
ПРИСПІВ:
І застигла ув очах сльозинка,
І замлоїло попід грудьми.
Я ще не натішився з краси.
І на серці — туга, наче рана,
Жаль, неначе жало від оси.
ПРИСПІВ:
І застигла ув очах сльозинка,
І замлоїло попід грудьми.
Віктор Кучерук
2022.07.30
06:09
* * *
Ані жодного сліду, ні просвіту,
Аніякого звуку здаля, –
Захисти мене грішного, Господи,
Якщо знаєш, що мучуся я.
Заблукалий, болотом обляпаний,
Прориваючи мокру траву, –
Сам не знаю, куди я чалапаю
І навіщо так важко живу.
Аніякого звуку здаля, –
Захисти мене грішного, Господи,
Якщо знаєш, що мучуся я.
Заблукалий, болотом обляпаний,
Прориваючи мокру траву, –
Сам не знаю, куди я чалапаю
І навіщо так важко живу.
Тетяна Левицька
2022.07.29
10:12
Кіноплівка
Повітря свіжого ковток,
І цілий світ у жменьці.
Колиска... мама... перший крок...
Колінця у зеленці.
Садочок... манка.. нежить... сніг...
Запалення легенів...
Політ на крилах уві сні...
І цілий світ у жменьці.
Колиска... мама... перший крок...
Колінця у зеленці.
Садочок... манка.. нежить... сніг...
Запалення легенів...
Політ на крилах уві сні...
Володимир Невесенко
2022.07.29
10:03
Од плину час ніхто не встереже
Од плину час ніхто не встереже.
Мине усе: знайоме і незнане.
Мине оте, що ще колись настане
і навіть те, що не настане вже.
Летять літа, міняються світи,
не обженеш себе – як не біжи ти.
Наблизився до долі – й можна б жити,
Мине усе: знайоме і незнане.
Мине оте, що ще колись настане
і навіть те, що не настане вже.
Летять літа, міняються світи,
не обженеш себе – як не біжи ти.
Наблизився до долі – й можна б жити,
Ігор Герасименко
2022.07.29
10:00
Відпочинок по-французьки
Притомилися – на трави впасти.
Музонько, Пегаса припаркуй!
Ні, припни в легкій, ласкавій казці,
на галявці, де розцвів буркун.
Спалахнув. У сяєві кружляє
сонцекрила і дзвінка сім’я.
Та у рухах золотої зграї
Музонько, Пегаса припаркуй!
Ні, припни в легкій, ласкавій казці,
на галявці, де розцвів буркун.
Спалахнув. У сяєві кружляє
сонцекрила і дзвінка сім’я.
Та у рухах золотої зграї
Іван Потьомкін
2022.07.29
09:59
***
«Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. Нема у тім нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають ружі.
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. Нема у тім нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають ружі.
Микола Соболь
2022.07.29
07:28
Село і люди
Як билися ув унісон серця
і душі їх, напевно, мали крила…
А, як сім’єю вийшли з під вінця –
він цапом став, ну, а вони – кобила.
* * *
Любов пройшла. Стосунків геть нема.
У ліжку та на кухні теж непруха…
Хіба ж ти винувата в цім сама?
і душі їх, напевно, мали крила…
А, як сім’єю вийшли з під вінця –
він цапом став, ну, а вони – кобила.
* * *
Любов пройшла. Стосунків геть нема.
У ліжку та на кухні теж непруха…
Хіба ж ти винувата в цім сама?
Віктор Кучерук
2022.07.29
06:20
* * *
Снаряд, начинкою страшною,
Усе безжально спопеля, –
Повита димною пітьмою,
Горить замучена земля.
Від болю корчиться і стогне,
В незборній величі сумній,
Адже, майбутнім щастям повне,
Життя продовжується в ній.
Усе безжально спопеля, –
Повита димною пітьмою,
Горить замучена земля.
Від болю корчиться і стогне,
В незборній величі сумній,
Адже, майбутнім щастям повне,
Життя продовжується в ній.
Євген Федчук
2022.07.28
18:52
Дві стріли кримського хана Хаджі-Гірея
Безмежний степ, без краю і кінця,
Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Бо кожен день від краю і до краю
Його в своїх набігах облітає,
Зна його ріки всі і озерця.
Він тут володар. Хоче – наведе
Хмар дощових, то сонцю дасть сушити,
Що геть жовтіють т
Лиш вітер, мабуть ті простори знає,
Бо кожен день від краю і до краю
Його в своїх набігах облітає,
Зна його ріки всі і озерця.
Він тут володар. Хоче – наведе
Хмар дощових, то сонцю дасть сушити,
Що геть жовтіють т
Ярослав Чорногуз
2022.07.28
18:41
Реальність і мрія
Вже тепле літо котиться на спад,
Хоч сяє ще блават у високості...
Сивіти злегка починає сад,
Іржаві пасма — до сосни у гості.
Але примчить грайливий вітерець --
Своїм духмяним подихом цілющим
В гущавину ввірветься навпростець,
Хоч сяє ще блават у високості...
Сивіти злегка починає сад,
Іржаві пасма — до сосни у гості.
Але примчить грайливий вітерець --
Своїм духмяним подихом цілющим
В гущавину ввірветься навпростець,
Тетяна Левицька
2022.07.28
09:57
Російському солдату
Яка ж ти мерзото, російський солдате!
І як таких покидьків носить земля?!
Прийшов на чужину жінок гвалтувати,
Палити ракетами гречні поля.
Вбивати народ, що віками сміливо
Виборював право на волю в бою,
Щоб діток ростити і жити щасливо,
І як таких покидьків носить земля?!
Прийшов на чужину жінок гвалтувати,
Палити ракетами гречні поля.
Вбивати народ, що віками сміливо
Виборював право на волю в бою,
Щоб діток ростити і жити щасливо,
Віктор Кучерук
2022.07.28
05:55
* * *
Гудуть джмелями БПЛА ворожі,
Собі шукаючи мішень, –
Пробач, матусю, що не можу
Тебе провідати в цей день.
Сріблиться попіл на руїнах,
Немов на сонці біла сіль, –
Поволі спогади нетлінні
Про тебе плинуть звідусіль.
Собі шукаючи мішень, –
Пробач, матусю, що не можу
Тебе провідати в цей день.
Сріблиться попіл на руїнах,
Немов на сонці біла сіль, –
Поволі спогади нетлінні
Про тебе плинуть звідусіль.
Володимир Бойко
2022.07.28
00:16
Сіро-чорні думки – 2
Без українських гнид московським вошам ніц не світить.
Міфотворці причисляють себе до лику державотворців.
Якщо не піти геть від москви, то москва припреться до тебе.
Бути людиною найперше означає не бути тварюкою.
Хто не зігрітий добром, ста
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
місяць Панасюк Ірина Іванівна Осінній
2022.07.10
Галина Тименюк
2022.06.28
Хелен Норвуд
2022.06.17
Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16
Олександра Самойленко
2022.05.24
Іронія Я
2022.05.20
Віолетта Лі
2022.05.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення
Executed in 0.1037 seconds