ІНТЕРПРОСТОРИ ПОДОЛУ

Інтерпростори промрайону:
між зеленими схилами та Дніпром
Промисловий Поділ, що на Північ від Оленівської, може здатися простим та одноманітним. Проте, домінуюча індустріальна обгортка здатна приховувати невидимі на перший погляд явища. Серед післявоєнної забудови можна знайти вуличку, старішу за більшість вулиць історичного Подолу. За безліччю парканів — руїни кінця 19-го століття. У зелених хащах — неформальні стежки, що ведуть до оглядових майданчиків з краєвидами на строкату архітектуру та Дніпро. Тут можна знайти сучасну точкову забудову та руїни старих підприємств, які приваблюють урбексерів — «міських сталкерів».
Інтерпростори не належать повністю ані минулому, ані майбутньому. Вони вже втратили свою автентичність та водночас не є запланованими в урбаністичному значенні. Вони дозволяють відійти від традиційного протиставлення старого та нового, минулого та майбутнього, індустріального та креативного, автентичного та штучного. Вони дають можливість знайти спільне серед різного.
На перший план виходить теперішнє, де резиденти/тки стають дослідниками/цями. Їх цікавить ностальгія за радянськими часами, але вони не дрейфують заради неї в минуле. Їх цікавлять візіонерські архітектурні проєкти, але вони не готові заради них відірватися від реального життя. Їхня увага зосереджена на тих фрагментах просторів з минулого, які вбудувались у сьогодення, та міських практиках із потенціалом для майбутніх проєктів.
Інтерпростори ніби існують поза міськими часами. Вони відрізняються від гетеротопій Мішеля Фуко та спільних просторів Річарда Сеннета. У них ще можна знайти «місцевих жителів», але вони поки не є відкритими, тому не можуть вважатися спільними.
У дослідженні переплітаються історії «місцевих жителів» судноремонтного й авторемонтного заводів та уявні діалоги між ними та «відвідувачами». Архітектурне дослідження кахельного та майолікового заводу, чисельних пивзаводів та елеваторів поєднується з історіями їхніх творців та користувачів. Дослідницьку увагу також не оминув місцевий транспорт: трамвай-фланер, катер-метеор та фунікулер.
Інтерпростори промрайону між схилами та Дніпром — спільний дослідницький проєкт резидентів району, незалежної агенції «Урбан Куратори» та майстерні «Сері/граф», який покликаний привернути увагу до нематеріальних цінностей індустріальної спадщини. Він досліджує потенціал просторів, які здатні інтеґрувати різні соціальні групи, світогляди та часи в контексті ПромПодолу.
ПромПоділ — частина найбільшого в місті промислового району Києва поруч з Дніпром та «історичним Подолом». Район, який почав розбудуватися в дореволюційний час, але був розширений переважно в радянські часи.
Дослідження поєднало архітектуру, графіку, урбаністику та антропологію. Проєкт «Інтерпростори промрайону між зеленими схилами та Дніпром» складається із pop-up виставки, що вперше проходить в Кооперативі, та інтервенції на вулицях ПромПодолу. Як і дисципліни, він синтезував різні друкарські техніки: цифровий друк та ручний шовкодрук.
Команда проєкту:
Анастасія Пономарьова / «Урбан Куратори» / кураторка
Ірина Яковчук / «Урбан Куратори» / дослідниця
Варвара Ягнишева / «Урбан Куратори» / архітекторка
Євгенія Полосіна / «Сері/граф» / ілюстраторка, мисткиня
Анна Іваненко / «Сері/граф» / ілюстраторка, мисткиня
Єлизавета Гільгурт / літредакторка
Катя Круассанова / ілюстраторка
У досліджені були також використані архітектурні креслення Юлії Порхун та Анастасії Стрижевської.
«Сері/граф» — київська візуальна студія, що з 2015 року займається друкованою графікою, графічним дизайном та ілюстрацією. Засновниці Анна Іваненко та Женя Полосіна працюють також з напрямком ручного шовкодруку, створюють власні артпринти й зіни. Також є співзасновницями щорічного фестивалю ПРИНТ ФЕСТ/100.
Проєкт здійснюється за підтримки та у партнерстві з ЖК О44;
поліграфією «24 print» та брендом «Zakrtka», також резидентами Подолу.
Мапа їдалень, що також є інтерпросторами, доповнює виставку та доступна онлайн. Ми дослідили деякі з них і пропонуємо тобі також стати їх дослідником!