This version of the page http://notagroup.com.ua/ (195.64.238.71) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2021-12-25. The original page over time could change.
Ведущая аутсорсинговая компания в Киеве. Бухгалтерское, кадровое, юридическое обслуживание бизнеса | Nota Group
  • ru
  • ua
  • en
  • Головна
  • Наша команда
  • Новини
  • Контакти
ФІНАНСОВЕ ТА БУХГАЛТЕРСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
ЮРИДИЧНИЙ СУПРОВІД
КАДРОВИЙ СУПРОВІД ТА HR
УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНСАЛТИНГ

ХТО МИ

ВАШ BPO-ПАРТНЕР № 1 (Business Process Outsourcing)
Команда професіоналів надає комплексний супровід усіх бізнес-процесів на аутсорсингу за основними напрямками: фінансове, бухгалтерське і кадрове обслуговування, юридичний супровід та управлінський консалтинг.
Ми допомагаємо бізнесу в Україні зосередитися на реалізації своєї головної бізнес-ідеї, не відволікатися на рутинні процеси та відчувати себе в безпеці.

100+
ЗАДОВОЛЕНИХ КЛІЄНТІВ
30 млн грн +
ОБОРОТ КОМПАНІЇ
50+
ПРАЦІВНИКІВ

НАШІ ЦІННОСТІ

РЕПУТАЦІЯ

Ми дорожимо своєю репутацією та несемо відповідальність за нашу роботу.

ДОСВІД І ПРОФЕСІОНАЛІЗМ

Наша команда складається з провідних in-house працівників великого бізнесу, тому ми розуміємо потреби кожного клієнта.

РОБОТА НА РЕЗУЛЬТАТ

Ми завжди орієнтуємося на результат, і докладаємо усіх зусиль задля поставленої мети.

ЧЕСНІСТЬ

Ми завжди максимально чесні з нашими клієнтами, та пропонуємо прозоре ціноутворення.

КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ

Ми гарантуємо конфіденційність будь-якої інформації щодо діяльності клієнта.

КОМФОРТ І СПОКІЙ

З нами клієнт відчуває себе в безпеці, адже його супроводжують фахівці, повністю інтегровані в усі аспекти його бізнесу.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД

У роботі завжди враховуємо специфіку та потреби бізнесу клієнта, і всі наші дії націлені на його успішний розвиток.

ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ

Системи менеджменту якості та менеджменту інформаційної безпеки відповідають міжнародним стандартам, що підтверджується сертифікатами ISO/IEC 27001:2013 та ISO 9001:2015.

НОВИНИ КОМПАНІЇ

Перевірений – отже озброєний, або навіщо бізнесу регулярно перевіряти звітність
Коли й навіщо бізнесу потрібен фінансовий аудит, а також як за його допомогою уникнути проблем із законом та залучити інвесторів, розповідають представники аутсорсингової компанії Nota Group: директор фінансово-бухгалтерського напряму Дмитро Рибальченко та керівник практики аутсорсингу бухгалтерського обліку й аудиту Світлана Кучер. Що таке фінансовий аудит, навіщо він потрібен компаніям у цілому та гемблінговим компаніям зокрема? Фінансовий аудит – це перевірка бізнесу, його фінансової звітності на якість та відповідність вимогам законодавства України. Він здійснюється незалежним аудитором та має велике значення як для засновника, так і для інвесторів. Власники завжди хочуть зрозуміти, що вони мають та що відбувається з їхнім бізнесом. Особливо якщо говорити про українські компанії, в тому числі гемблінгові. Доволі розповсюджена практика, коли потоки йдуть не на компанію, а на сторонні суб'єкти. У цілому це все належить власнику, але якщо провести аудит, виявляється, що компанія насправді є не великим потоком, а тоненьким струмочком. Завдяки аудиту власник бачить, які активи та фінансові потоки є в компанії, куди вони спрямовані, може реструктурувати та оптимізувати їх. З огляду на цю інформацію ухвалюються виважені управлінські рішення, залучаються зовнішні інвестори. Гемблінгові компанії завжди були й будуть під пильним наглядом державних органів, інвесторів, партнерів, конкурентів. Тому мати можливість у будь-яку хвилину підтвердити прозорість ведення своєї господарської діяльності – одне з найважливіших завдань керівництва такого бізнесу. Проте у гемблінгу фінансовий аудит потрібен передусім для того, щоб вийти на іноземного інвестора. У цілому аудит важливий під час залучення будь-якого фінансування, наприклад банківського. Якщо потрібен кредит, банк захоче розібратись, чи можна довіряти звітності, чи правильні дані. Аудит підтвердить звітність, завдяки чому банк зрозуміє, що документам можна вірити. Що показує фінансовий аудит та як ці знання можуть застосовувати власники бізнесу? Фінансовий аудит підтверджує достовірність фінансової звітності компанії, перевіряє правильність ведення бухгалтерського обліку, дає можливість визначити ефективність ведення бізнесу, прибутковість. Фінансові показники оцінюються об’єктивно та неупереджено. Своєчасно виявлені та виправлені помилки в обліку допоможуть уникнути штрафних санкцій під час перевірок. Чому компанії варто проводити фінансовий аудит регулярно, а не тільки тоді, коли припече або коли потрібно показати цифри партнерам? Регулярність проведення фінансового аудиту тримає компанію та її відповідальних осіб у правильному тонусі, суттєво знижує ризик недбалості та шахрайства. Також є суттєва відмінність між тим, щоб надати для перегляду фінансовий аудит за першим запитом, показуючи «відкрите обличчя», чи змушувати партнерів чекати на його результати кілька тижнів чи місяців. Як аудит допомагає уникнути проблем із законом та бізнесом? Безпосередньо фінансовий аудит не скаже, як уникнути проблем. Але аудит за запитом власника – може. Така перевірка показує, які моменти можна виправити, а процеси – поліпшити. Часто такий аудит власники проводять перед офіційними перевірками, адже стан обліку може бути неякісним або структурно працювати неправильно. Аудит за запитом допомагає уникнути проблем із контролюючими органами та в цілому налаштувати роботу так, щоб бізнес працював ефективніше. Регулярне проведення аудиту фінансової звітності мінімізує ризики додаткових нарахувань та штрафів у разі проведення перевірок державними органами, наприклад камеральних, непланових чи планових. Дає змогу відшукати та вчасно виправити помилки й недоліки різного характеру. Він формує надійний тил для спокійного ведення бізнесу завдяки впевненості у правильності всіх виконаних дій, а також відповідності їхнього відображення в обліку згідно з вимогами чинного законодавства. Як часто потрібно проводити повний аудит? Чи є проміжні варіанти? Повний аудит слід проводити за підсумками року. Його результати становлять вичерпний перелік питань, на які звернуть увагу інвестори, контролюючі органи, партнери. Проміжні варіанти – так, вони мають повноцінне право на існування, а в низці компаній вже проводяться на постійній основі. Здебільшого власники звертаються за проведенням проміжного аудиту за результатами кварталу, що минув. Бізнес швидко змінюється, гемблінговий – у тому числі. Отримана інформація дає змогу тримати руку на пульсі щодо фінансового стану впродовж року, контролювати виконання поставлених завдань, а також суттєво скорочує час на підготовку та подачу річної звітності, проведення річного аудиту. Також знижує відсоток несподіванок за підсумками року у вигляді неочікуваних фінансових результатів. Які ризики виникають під час проведення фінансового аудиту? Найголовніший ризик аудиту – це його неякісність. Запобігти цьому потрібно насамперед із боку перевіряльників, упевнившись у їхній надійності, досвіді. Також важливо отримати підтримку від представників компанії, які мають забезпечити розкриття повної інформації, сприяння проведенню перевірки. Усе інше – не ризики, а наслідки. Можливо, неприємні для замовника: викривлення звітності, невідповідність даних обліку, недбалість, шахрайство тощо. Хто може проводити фінансовий аудит? Аудиторські компанії, які перебувають у Реєстрі, за яким стежить Аудиторська палата України. Для них це винятковий вид діяльності. Це можуть бути міжнародні або українські компанії. Зазвичай вони проводять перевірки для великих інвесторів. Аудит за запитом власника можуть взяти на себе аутсорсингові компанії. У тому числі така перевірка може проводитися в межах підготовки до великого фінансового аудиту офіційними аудиторськими компаніями. Коли компанія звертається до аудиторської фірми, то отримані під час аудиту дані отримують тільки власники? Чи є випадки, коли аудитори зобов’язані передавати звіти до державних служб? У законі є градація компаній, які потрапляють під обов'язковий аудит фінансової звітності й зобов'язані публікувати аудиторський звіт на своєму сайті з коротким висновком аудитора. Це середні, великі підприємства, а також кілька специфічних категорій: монополісти, видобувні компанії тощо. Решта компаній такого обов'язку не мають. І знову ж таки аудит за запитом власника – це конфіденційна інформація, якою він розпоряджається на свій розсуд і має право нікому не показувати результати. Між замовником і виконавцем завжди укладається договір про нерозголошення інформації, отриманої під час проведення аудиту. Як розпорядитись звітом – замовник вирішує сам у всіх випадках, коли оприлюднення аудиторських висновків разом із річною звітністю прямо не передбачене законодавством. Чи допомагає фінансовий аудит залучати інвесторів? Безумовно, надання інвесторам можливості ознайомитись із результатами аудиту, а краще – аудитів кількох років поспіль, показує відкритість компанії, прозорість ведення бізнесу, відповідність вимогам чинного законодавства. Компанія, яка проводить фінансовий аудит до запиту інвесторів, перебуває в тонусі. У неї завжди готова ця інформація, й щойно інвестори звертаються із запитом, власники можуть відразу надати дані. Це дає змогу об’єктивно оцінити стан речей у компанії. У будь-якій нормальній угоді інвестори завжди дивляться на аудиторську звітність. Аудит допомагає в таких угодах залучати партнерів. У тому числі це стосується залучення капіталу в банках. Банки просять надати аудиторський звіт і, якщо він є, підвищують клас позичальника. Відповідно, це впливає на вартість кредиту – ставка може бути нижчою. Тобто аудит допомагає знайти не тільки інвестора, але й фінансового партнера з максимально вигідними умовами співпраці.
Детальніше

Практика вирішення спорів щодо захисту даних у контексті GDPR (порівняльний аналіз)
Починаючи ранок із перегляду вхідної пошти за чашкою кави або чаю, доволі часто можна потрапити під лавину повідомлень про оновлення політики конфіденційності від різноманітних сервісів і компаній, чиїми послугами ви користуєтесь. Усьому причиною є дотримання законодавства про захист персональних даних, зокрема й Загального регламенту про захист даних (англ. General Data Protection Regulation (далі – GDPR або Регламент). Пандемія коронавірусної хвороби сприяє стрімкому переведенню багатьох процесів в онлайн, що своєю чергою спричиняє нові питання та виклики у сфері захисту даних для всіх учасників ринку незалежно від галузі та місцезнаходження. У зв'язку з набуттям чинності GDPR для всіх осіб в межах Європейської економічної зони (ЄЕЗ) і поза її межами, у країнах – членах ЄЕЗ на виконання положень GDPR було утворено національні наглядові органи з питань захисту даних, які вже розпочали свою роботу. З огляду на початок діяльності цих органів постають питання щодо практичної реалізації положень Регламенту та – найголовніше для бізнесу в умовах екстериторіальної дії GDPR – щодо реалій притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних. Сьогодні досі залишаються актуальними питання застосування вимог GDPR, що є свого роду викликами для сучасних компаній та організацій, розв'язавши які бізнес зможе стверджувати про ефективну мінімізацію ризиків, пов'язаних із обробкою даних. Для деяких компаній дотримання Регламенту може зумовити труднощі через те, що немає чітких роз'яснень і рекомендацій від наглядових органів для певних сфер. Щоправда, не всі компанії (з різних причин) докладали зусиль для дотримання Директиви 95/46/ЄС, якою було врегульовано питання захисту даних у ЄС та яка була чинною до набрання чинності GDPR, про що також не варто забувати. Тож передусім пропонуємо ретроспективно розглянути питання становлення законодавчого підґрунтя для обробки даних на теренах ЄЕЗ із середини 1990-х до сьогодні. Коротко про Регламент У Європі після трансформації та удосконалення було імплементовано Регламент Європейського Парламенту і Ради ЄС 2016/679 "Про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних" від 27.04.2016 р., який набув чинності у 2018 році. Регламент ухвалено на заміну Директиви 95/46/ЄC Європейського Парламенту і Ради "Про захист громадян стосовно обробки персональних даних та про вільне переміщення таких даних" від 24.10.95 р. (далі – Директива). На відміну від GDPR, Директивою було встановлено право кожного з 28 членів ЄС ухвалити й адаптувати законодавство відповідно до потреб своїх громадян. Натомість Регламент вимагає його повного ухвалення усіма 28 країнами без будь-якої свободи дій. Тобто GDPR вимагає від усіх 28 країн ЄС відповідати положенням Регламенту. Директиву було скасовано через те, що її положення не охоплювали того, як дані потрібно зберігати, збирати й передавати в сьогоднішніх реаліях цифрової епохи. Як і багато інших нормативно-правових актів, ці нормативні акти не встигають за темпами технологічного прогресу. Регламент – це основа законодавства ЄС про захист даних. Основною метою GDPR є надати людям більше контролю над тим, як їхні персональні дані збирають, використовують та захищають у цифровому світі. Регламентом також установлено жорсткіші правила обробки та стандарти щодо захисту даних. Зокрема, визначено вимоги щодо обов'язкового використання технічних засобів захисту даних (шифрування та ін.). Ще однією важливою особливістю GDPR є закріплення вищих порогів для юридичного обґрунтування обробки даних. Він надає широке коло прав споживачам послуг, змушуючи компанії бути прозорими в тому, як вони збирають і зберігають персональні дані своїх клієнтів та обмінюються ними. Варто зауважити, що з урахуванням основної мети Регламенту, яка полягає в захисті даних, що так чи інакше належать громадянам і резидентам країн – членів ЄЕЗ, установлено, що його дія поширюється за принципом екстериторіальності на будь-які організації, які обробляють такі дані. Стан розвитку законодавства у сфері захисту ПД в Україні Своєю чергою, задля виконання умов, зокрема, Договору про Асоціацію України з ЄС щодо забезпечення належного рівня захисту персональних даних, у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт від 07.06.2021 р. № 5628 (далі – Законопроєкт). Законопроєкт досить детально та розширено регулює та впроваджує процедури обробки даних. Оскільки його розробляли з урахуванням більшості положень Регламенту, він вийшов досить об'ємний, детальний і передбачає значні нововведення. Законопроєкт обстоює та захищає права українських громадян під час обробки їхніх даних. Тож якщо раніше в деяких випадках бізнес виправдовував себе та не впроваджував вимоги GDPR, бо працює на території України та цілеспрямовано не обробляє дані європейців, то з ухваленням Законопроєкту ситуація зміниться й рівень обробки та захисту даних потрібно буде переглянути. У контексті ризиків невідповідності законодавству у сфері захисту даних у недалекому  айбутньому пропонуємо розпочати з головного й розглянути штрафні санкції, запропоновані авторами Законопроєкту. Отже, якщо нині відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних становить від 3400 грн до 34000 грн (найбільший штраф), то згідно із Законопроєкту діапазон штрафів для компаній істотно розширюється і становитиме від 30000 грн до 150000000 грн. Потрібно зазначити, що для визначення штрафу братимуть до уваги сукупність чинників. Водночас за кожен факт правопорушення буде окремий штраф. Один штраф, але за найбільш серйозне порушення накладатимуть лише в разі вчинення кількох правопорушень у межах однієї обробки даних. Крім того, штраф передбачено, навіть якщо порушення законодавства у сфері захисту персональних даних не призвело до порушення прав суб'єктів персональних даних, але відбулося. Розмір такого покарання сягатиме до 30000 грн. Отже, для притягнення винної особи до ідповідальності навіть не потрібно доводити завдану шкоду. Тепер, коли зрозуміло, що Законопроєктом передбачено істотну відповідальність, пропонуємо детальніше ознайомитися з тим, за яких підстав вона може виникати. У межах професійної діяльності Асоціації "Digital Ukraine" та проведення аудитів компаній із питань належної обробки даних, ми виявили та зрозуміли найболючіші проблеми організацій, які здійснюють масову обробку персональних даних. Тому нижче розгляньмо ті моменти, які залишаються без уваги в компаніях, але за які доведеться сплатити найсуворіші штрафи. Відповідно до Законопроєкту персональні дані означають будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яку ідентифіковано або може бути ідентифіковано. В умовах диджиталізації це інформація, яка дає змогу ідентифікувати таку фізичну особу прямо або опосередковано, зокрема, за допомогою посилання на ідентифікатор, як-от: дані про місце розташування, онлайнідентифікатор (IP address, cookies), один або кілька факторів, специфічних для фізичної, фізіологічної, генетичної, розумової, економічної, культурної або соціальної ідентичності цієї фізичної особи. Обробка даних розпочинається майже з першої комунікації компанії з потенційним клієнтом. Збір даних може охоплювати не тільки стандартні дані про прізвище та ім'я. Іноді у процесі надання послуг може відбуватися передавання чутливих даних, наприклад про здоров'я – під час санаторно-курортному відпочинку, або про політичні чи релігійні переконання – під час певних групових турів. У такому разі на контролера покладено більше вимог для належної обробки чутливих даних, зокрема й отримання згоди, проведення оцінки впливу на права таких клієнтів, призначення відповідальної особи з питань захисту персональних даних. Європейська й українська практики Оскільки Законопроєкт неодноразово посилається на практику Європейського суду з прав людини в питаннях захисту персональних даних, можемо з великою ймовірністю стверджувати, що розгляд практичних європейських кейсів уже тепер стане у пригоді в найближчому майбутньому. Одним із нещодавніх прикладів є ситуація з компанією "Bisnode", яка надає рішення з цифрового бізнесу, маркетингу та кредитної інформації, з головним офісом у Стокгольмі. Навесні 2019 року польський орган із захисту даних призначив свій перший штраф для цієї фірми в розмірі 220 тисяч євро за невиконання її зобов'язань щодо прав суб'єкта даних, передбачених ст. 14 GDPR. Справа в тому, що Bisnode збирала дані про осіб із відкритих джерел, не повідомляючи їх про мету та строк обробки. Наглядовий орган зобов'язав компанію зв'язатися з шістьма мільйонами людей, чию інформацію компанія зберігає чи іншим чином обробляє, щоб виконати вимоги щодо інформаційного повідомлення згідно з Регламентом. Своєю чергою Bisnode аргументувала відмову тим, що вона не володіє електронними адресами більшості суб'єктів даних, а направляти поштою – це значні витрати для компанії. Зрештою за відмову виконати припис наглядового органу та, як наслідок, порушення Регламенту компанія дістала фінансове покарання. Отже, законність обробки потрібно завжди враховувати. У випадку з Bisnode треба пам'ятати, що, отримуючи чиїсь дані від третіх осіб, ви берете на себе обов'язок забезпечити законну обробку таких даних. Інакше претензії суб'єктів даних мають великі шанси бути задоволеними. Ще одним нещодавнім прикладом є ситуація, у якій опинився польський банк Bank Millennium S.A., порушивши через дії своєї ж кур'єрської служби відразу дві статті GDPR. Цей день точно запам'ятається співробітникам банку надовго. Зауважимо, що ситуація, у якій опинився Банк, доволі типова та може статися з будь-якою організацією. Утім, у згаданому випадку вирішальним стало саме те, як керівництво Банку зреагувало. Bank Millennium S.A. надіслав посилку з даними своїх клієнтів, але внаслідок непередбачуваних обставин відправлення було втрачено. Дізнавшись про те, що стався витік даних, керівництво Банку вирішило не вживати жодних заходів щодо цього та залишити ситуацію як є. Проте хтось дізнався й подав скаргу до наглядового органу. За результатами розгляду скарги UODO (наглядовий орган Польщі) установив у діях Банку порушення ст. 33 (повідомлення про інцидент наглядового органу) та ст. 34 (повідомлення про інцидент суб'єктам персональних даних) Регламенту. Справді, відповідно до положень GDPR у компаній є право не повідомляти про інциденти, але за виключної умови, що такий інцидент та його наслідки не завдають шкоди суб'єктам даних. У цій же ситуації абсолютно точно можна констатувати, що витік імен, ідентифікаційних кодів, домашніх адрес, номерів облікових записів та інших персональних даних не можна приховувати. Подібні ситуації можуть статися в будь-якій індустрії, тому на приклади їх розв'язання варто звертати увагу. З 2018 до 2021 року динамічно зростає тенденція до накладення штрафів за порушення вимог Регламенту. Щодо загальної статистики в ЄС, то варто зазначити, що за останні два роки до онлайн-порталу Європейської комісії з GDPR звернулися 4,3 мільйони громадян і підприємств. Також не можна оминути дані згідно з недавнім дослідженням FRA: 69 % населення ЄС віком від 16 років чуло про GDPR, 71 % людей у ЄС чули про свої національні органи із захисту даних, 51 % знають, що вони можуть отримати доступ до своїх особистих даних, що зберігаються в компаніях. Щодо стану розгляду порушень законодавства у сфері захисту даних в Україні, то, за даними Департаменту у сфері захисту персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, кількість повідомлень про порушення прав людини на захист персональних даних у 2020 році зросла у двічі й становить 2031 звернення проти 1061 звернення у 2019 році. З-поміж 2031 звернень, отриманих за 2020 рік, майже півтори тисячі скарг стосувалися порушення права людини на невтручання в особисте й сімейне життя під час здійснення діяльності зі стягнення заборгованості за грошовими зобов'язаннями фізичних осіб або, інакше кажучи, колекторської діяльності. Щодо найпоширеніших порушень обробки даних в Україні, то, за даними Уповноваженого, до них належать незаконне поширення персональних даних через мережу Інтернет та неправомірне витребування згоди на обробку персональних даних у випадках, коли така згода не потрібна, нарівні з неправомірним поширенням персональних даних у месенджерах і соціальних мережах та порушенням права на захист персональних даних під час упровадження електронних сервісів. ВИСНОВОК: Навіть якщо ви впевнені, що GDPR вас не стосується, радимо ознайомитися детальніше з його положеннями та Законопроєктом або звернутися за консультацією до фахівців, щоб бути певними, що в компанії побудовано зрозумілі процедури обробки даних і діяльність відбувається за принципом мінімізації ризиків відповідно до законодавства. Отже, не варто недооцінювати, наскільки важливо адаптуватися до європейських та українських нововведень. Компаніям з усіх галузей необхідно враховувати політику, процедури та технології, які вони використовують для обробки персональних даних. Крім того, вони повинні гарантувати, що персонал повністю усвідомлює свої зобов'язання. Своєчасна співпраця стосовно дотримання організаційних і технічних вимог із захисту персональних даних та регулярна підготовча робота з персоналом є запорукою безпеки даних ваших клієнтів та вашого бізнесу.
Детальніше

Чому сексуалізація в рекламі більше не працює?
Верховна Рада у вересні ухвалила закон про заборону сексизму в рекламі, який набере чинності з 8 січня 2022 року. Народні обранці заборонили демонструвати переваги однієї статі над іншою в фізичному, інтелектуальному або соціальному аспекті, показувати стереотипні ролі чоловіка та жінки, насильство за ознакою статі, а також тіло людини як сексуальний об'єкт. Заборона діє на слова, звуки і зображення, що натякають на сексуальний контакт, якщо вони безпосередньо не стосуються рекламованого продукту. Як працюватиме новий закон, які штрафи передбачає і як вплине на бізнес, розповіла виданню Mind СЕО «Октава Капітал», керуючий партнер Nota Group, голова комітету гендерної політики Національної асоціації адвокатів України, координатор Women in Security при ASIS Ukraine Тетяна Андріанова. Часто доводиться зустрічати повідомлення на кшталт «Sex. Оскільки ми щойно привернули вашу увагу, тож слухайте…». Маємо для вас новину – це більше не працює. Воно перестало працювати тоді, коли із сексу зняли ярлик табуйованої теми, коли споживачі почали все менш прихильно ставитися до використання в рекламі особливостей чоловічого та жіночого тіла як способу привернення уваги. Принаймні, у цивілізованому світі. Сексизм, об’єктивізація, мізогінія, різноманітні прояви дискримінації, гендерні стереотипи. Це не лише «модні» словечка, що перекочували в український лексикон із Заходу. Це – вирок сучасному суспільству, яке, скориставшись своїм правом на апеляцію, спрямовує сили на викорінення цих ганебних явищ. Звідки прийшов тренд проти дискримінації жінок? Для цивілізованих країн протистояння цим явищам – не є чимось новим, власне, воно вже давно перетнуло межу свого апогею: усі міжнародні акти написані, стандарти запроваджені, а нові правила поведінки прописуються в генетичні коди націй. Тепер у фокусі уваги демократичних країн нові виклики: загроза демократії та вільному вибору крізь призму впливу соціальних мереж або шляхи уникнення кліматичної катастрофи… Проте тренд протидії дискримінації мало-помалу дістався до країн перехідної економіки, які не просто сліпо запроваджують міжнародні практики, а й навчаються правільно їх тлумачити та застосовувати на практиці. Конвенція ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, Угода про асоціацію України з Європейським Союзом, Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018–2023 роки, Глобальні цілі сталого розвитку ООН – усі ці документи передбачають низку зобов’язань України стосовно протидії сексизму. Крім того, Рекомендація CM/Rec (2019)1 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам щодо попередження сексизму та боротьби з ним (від 27 березня 2019 року), рекомендує Україні на рівні національного законодавства заборонити сексизм у ЗМІ та рекламі. Прагнучи самоорганізуватися ще 10 років тому учасники ринку реклами розробили Стандарт недискримінаційної реклами за ознакою статі. На них протягом років посилалися як суди, так і контролюючі органи. Проте на законодавчому рівні поняття «дискримінаційна реклама» була введена лише нещодавно. 5 жовтня 2021 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо протидії дискримінації за ознакою статі». Цим законом визначено поняття «дискримінаційна реклама» та «дискримінаційна реклама за ознакою статі». Нові правила рекламування наберуть чинності 8 січня 2022 року. Що зміниться для рекламодавців, споживачів і суспільства? Є всі підстави сподіватися, що цей закон зітре з вулиць міст рекламу, яка нещадно експлуатує стереотипи про чоловіків та жінок, а з усвідомлення розробників і замовників реклами думки про те, що демонстрація принад сексуальної красуні (красунчика) чи частин її (його) тіла – підвищить інтерес до рекламованої техніки, квартир чи їжі. Якою має бути реклама, щоб вважатися дискримінаційною за ознакою статі? Це словесна або зображувальна реклама щодо будь-якої переваги однієї статі над іншою (інтелектуальна, фізична, соціальна); щодо стереотипної ролі чоловіка або жінки, що пропагує принизливе та зневажливе ставлення; принижує людську гідність за ознакою статті; демонструє насильство; використовує зображення тіла (частини тіла) людини виключно як сексуального об’єкта для привернення уваги споживача. Такі твердження та/або зображення законом у рекламі забороняються. Але на цьому боротьба с дискримінацією не закінчується. Законом забороняється реклама, що містить дискримінацію за походженням людини, її соціальним і майновим станом, расовою та національною належності, статтю, освітою, політичними поглядами, ставленням до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб.   Хто нестиме відповідальність за порушення закону? Закон «Про рекламу» визначає, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами. Але розміри штрафів, передбачених законом про рекламу, – у п'ятикратній вартості виготовлення реклами – дуже символічні. І навряд чи така відповідальність зупинить креативників на шляху реалізації своїх ідей із дискримінаційним відтінком. Притягуючи винних до відповідальності за дискримінаційну чи сексистську рекламу, компетентним органам слід торувати новий шлях. Але певні стежки у цьому питанні уже протоптані – кількість судових справ щодо розгляду скарг на дискримінаційну за ознакою статі рекламу щорічно зростає, а до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів й Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надходить сотні скарг на таку рекламу. Але це не означає, що замовники реклами можуть розраховувати на декларативність нових антидискримінаційних та антисексистських норм. Якщо раніше суди та контролюючі органи опиралися у цих питаннях на стандарти, установлені ринком, на міжнародні акти та Конституцію України, то зараз вони можуть послуговуватися нормами закону, що, ймовірно, прискорить процес притягнення до відповідальності винних осіб, зробить цей процес ефективнішим. До прикладу. Паризька рада з управління містом заборонила сексистську та дискримінаційну зовнішню рекламу ще 2017 року. Такі самі правила на той момент діяли в Лондоні, Женеві та інших містах Європи. З розвиненими містами – усе зрозуміло. Але навіть країни з перехідною економікою боролися з сексистською рекламою шляхом запровадження змін до законодавства. Наприклад, у Молдові такі зміни були внесенні ще 2016 року. Як бачимо, Україна стала на цей шлях однією з останніх країн прогресивної демократії. Отже, з огляду на практику застосовування інших норм законодавства про рекламу, навряд чи замовникам реклами (бізнесу) варто побоюватися величезних штрафів від відповідальних органів влади. Чого варто побоюватися – то це репутаційних ризиків, адже сучасне суспільство більше не виявляє толерантності до стандартів рекламування, які ще у 1990-х роках вважалися нормою. Будь-який репутаційний скандал може обернутися катастрофою – і для малої компанії, і для глобальної конгломерації. Тож перш ніж виходити з рекламою в люди слід ретельно пересвідчитися, чи не порушує вона чинних (й тих, які будуть чинні з 2022 року) норм законодавства та відповідає цінностям цільової аудиторії.   Автор: Тетяна Андріанова, керуючий партнер Nota Group Джерело: https://mind.ua/openmind/20233206-intim-ne-proponuvati-chomu-seksualizaciya-v-reklami-bilshe-ne-pracyue
Детальніше

ВИЗНАННЯ

Компанію Nota Group та її окремих експертів регулярно відзначають найавторитетніші дослідження і рейтинги як лідерів консалтингового й аутсорсингового ринку.

НАША КОМАНДА

ЗВ'ЯЖІТЬСЯ З НАМИ

Бізнес-центр Compass FM,
вул. Смоленська, 31-33,
м. Київ, 03005, Україна