Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Євген Федчук
2021.09.30
20:36
Русь
Якби піднятись в небеса орлом
Та ще й над часом аби мати владу,
Віки й віки лишаючи позаду.
Аби роки, як листя листопаду
Опали й оголили, що було
Колись давно. Давно уже настільки,
Що хто й повірить, що було воно.
Щоб вітер часу, як п’янке вино
Та ще й над часом аби мати владу,
Віки й віки лишаючи позаду.
Аби роки, як листя листопаду
Опали й оголили, що було
Колись давно. Давно уже настільки,
Що хто й повірить, що було воно.
Щоб вітер часу, як п’янке вино
Ігор Шоха
2021.09.30
11:29
Парнаська тундра
Поети нині – тамагочі
і тиражують «ценности»
вершиною модерності...
на дифірамби всі охочі,
а от відкрий на правду очі –
як мінімум, відвернуться.
***
і тиражують «ценности»
вершиною модерності...
на дифірамби всі охочі,
а от відкрий на правду очі –
як мінімум, відвернуться.
***
Віктор Кучерук
2021.09.30
06:26
* * *
Справжня сила гарних віршів
У сплетінні дум і слів, –
І у щирості найбільшій
Непідробних почуттів.
Справжня правда у рядочках
Передуманих стократ,
Які висидів, мов квочка
Зосереджено курчат.
У сплетінні дум і слів, –
І у щирості найбільшій
Непідробних почуттів.
Справжня правда у рядочках
Передуманих стократ,
Які висидів, мов квочка
Зосереджено курчат.
Іван Потьомкін
2021.09.29
09:31
***
Петрарці заздримо і Норвіду, й Шевченку:
«Які слова! Таж то сама любов!..»
...Нажаль, слова.
Не загніздилися в серцях
Лаур, Марій, Ликер.
Так і літають нічиї.
Невже на те, шоб справджувавсь
Одвічний парадокс:
«Які слова! Таж то сама любов!..»
...Нажаль, слова.
Не загніздилися в серцях
Лаур, Марій, Ликер.
Так і літають нічиї.
Невже на те, шоб справджувавсь
Одвічний парадокс:
Віктор Кучерук
2021.09.29
06:22
* * *
Люблю валятися на ліжку,
Писати зранку, спати – вдень,
Обнявши, наче жінку, кішку,
Але без грішних одкровень.
Люблю палити сигарети
І оковиту пити теж, –
І бути чуйним, ніби сетер,
І гомінким, як хижий ґедзь.
Писати зранку, спати – вдень,
Обнявши, наче жінку, кішку,
Але без грішних одкровень.
Люблю палити сигарети
І оковиту пити теж, –
І бути чуйним, ніби сетер,
І гомінким, як хижий ґедзь.
Олександр Сушко
2021.09.28
19:15
Пізно
Я не прихильник збройних потерух,
Овечка мирна, безголосий олух.
Хто любить владу - той для мене друг,
Хто гавкає на неї - лютий ворог.
Царям пасує шана і хвала,
Рабам - окови, кліті, батожиша.
А на Майдані знову га-ла--ла!
Овечка мирна, безголосий олух.
Хто любить владу - той для мене друг,
Хто гавкає на неї - лютий ворог.
Царям пасує шана і хвала,
Рабам - окови, кліті, батожиша.
А на Майдані знову га-ла--ла!
Ірина Залюбовська
2021.09.28
13:55
Тінь вогню
Моє життя
неначе стиглий сонях
обличчя
повернуло до землі
дозріла врода
пройдено зеніт
і як води
не вдержиш
неначе стиглий сонях
обличчя
повернуло до землі
дозріла врода
пройдено зеніт
і як води
не вдержиш
Ігор Герасименко
2021.09.28
09:16
Осінній сон
Біль і сором серце затискав,
стало бірюзове небо чорним,
що палало і пекло листкам,
жителі захмарні не почули:
з яблуні плачі, молитви з лип
і з каштанів шепотіння слізне.
Ті, які б завадити змогли б,
з п’єдесталів золотих не злізли.
стало бірюзове небо чорним,
що палало і пекло листкам,
жителі захмарні не почули:
з яблуні плачі, молитви з лип
і з каштанів шепотіння слізне.
Ті, які б завадити змогли б,
з п’єдесталів золотих не злізли.
Олександр Сушко
2021.09.28
08:21
Звільнення
Веде у тьму життя пологий схил,
Скінчилися часи боїв, ордалій...
За райдугою - Лети береги,
Уквітчані жаливою печалі.
Усе позаду: клапті суєти,
Марнотні будні та поем сувої.
І заростають небуттям сліди,
Скінчилися часи боїв, ордалій...
За райдугою - Лети береги,
Уквітчані жаливою печалі.
Усе позаду: клапті суєти,
Марнотні будні та поем сувої.
І заростають небуттям сліди,
Олена Побийголод
2021.09.28
07:47
1. Балада про Час
Висоцький. «Стріли Робін Гуда»
Щільно замок сповито в перебігу літ
ніби в ковдру, у хащі розлогі;
та якщо мовчазний заговорить граніт -
поступово минулого явиться звіт
про походи, бої й перемоги.
Щільно замок сповито в перебігу літ
ніби в ковдру, у хащі розлогі;
та якщо мовчазний заговорить граніт -
поступово минулого явиться звіт
про походи, бої й перемоги.
Віктор Кучерук
2021.09.28
06:01
* * *
Хоч смієшся і пліткуєш,
І не дивишся в мій бік, –
Все одно тебе люблю я
За рум’янець вічний щік.
А за капості найгірші,
Та омани з року в рік, –
Я люблю тебе ще більше
Соромливо, звіддалік.
І не дивишся в мій бік, –
Все одно тебе люблю я
За рум’янець вічний щік.
А за капості найгірші,
Та омани з року в рік, –
Я люблю тебе ще більше
Соромливо, звіддалік.
Микола Дудар
2021.09.27
22:10
***
Власна версія на
почуття занепокоєння, тривоги...
Неспокій все ж одностатевий
Жінкам - своє, не до розваг…
А нам - фальшивим, без напевно
Хіба якщо ведуть до свах…
почуття занепокоєння, тривоги...
Неспокій все ж одностатевий
Жінкам - своє, не до розваг…
А нам - фальшивим, без напевно
Хіба якщо ведуть до свах…
Володимир Невесенко
2021.09.27
21:24
В одесі
Одеса.
Вечір.
Осінніх скверів рудавий крап.
Дюк де Рішельє і музики з гітарами.
Потьомкинські сходи у гору тягнулись, мов трап,
і небо шатром нависало над хмарами.
Зомлілого сонця на хвилях їжачився шар,
Вечір.
Осінніх скверів рудавий крап.
Дюк де Рішельє і музики з гітарами.
Потьомкинські сходи у гору тягнулись, мов трап,
і небо шатром нависало над хмарами.
Зомлілого сонця на хвилях їжачився шар,
Сергій Гупало
2021.09.27
19:38
* * *
Ті розхитані дні недаремно кололись навпіл.
Засліпили дощі те, що бачити людям не треба.
Засліпили себе на осонні та стали за стіл,
Що спирався в байдужім саду на любисткові стебла.
Зрозумів щось не так соловей – і раптово замовк.
А природа собі ди
Засліпили дощі те, що бачити людям не треба.
Засліпили себе на осонні та стали за стіл,
Що спирався в байдужім саду на любисткові стебла.
Зрозумів щось не так соловей – і раптово замовк.
А природа собі ди
Петро Скоропис
2021.09.27
17:27
З Іосіфа Бродського. Тепер, стільки знаючи про моє
Тепер, стільки знаючи про моє
життя – про міста, про в’язниці,
про кімнати, де я божеволів,
та оговтався, про моря, в яких
захлинався, і про тих, кого
я так і не втримав у обіймах, –
тепер ти міг би зітхнути в полегші:
"Доля була до нього щедрою
життя – про міста, про в’язниці,
про кімнати, де я божеволів,
та оговтався, про моря, в яких
захлинався, і про тих, кого
я так і не втримав у обіймах, –
тепер ти міг би зітхнути в полегші:
"Доля була до нього щедрою
Олександр Сушко
2021.09.27
15:12
Молитва
У церковці піп, віряни, дяк,
У хустках жінки, а я без шапки...
Помолімося за Путіна ось так:
"Щоб ти здох, кривавий упиряко!
Щоб тебе замучив геморой!
Голова боліла безкінечно!
Кожну ніч чорнявий sexsy-boy
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У хустках жінки, а я без шапки...
Помолімося за Путіна ось так:
"Щоб ти здох, кривавий упиряко!
Щоб тебе замучив геморой!
Голова боліла безкінечно!
Кожну ніч чорнявий sexsy-boy
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Славко Кара
2021.09.30
Марія Артамонова
2021.09.11
Ірина Басараб
2021.09.08
Ольга Олеандра
2021.08.08
Алекс Міс
2021.07.31
Анна Лисенко
2021.07.17
Володимир Байдужий
2021.07.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення
Executed in 0.064 seconds