Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олександр Сушко
2021.09.28
19:15
Пізно
Я не прихильник збройних потерух,
Овечка мирна, безголосий олух.
Хто любить владу - той для мене друг,
Хто гавкає на неї - лютий ворог.
Царям пасує шана і хвала,
Рабам - окови, кліті, батожиша.
А на Майдані знову га-ла--ла!
Овечка мирна, безголосий олух.
Хто любить владу - той для мене друг,
Хто гавкає на неї - лютий ворог.
Царям пасує шана і хвала,
Рабам - окови, кліті, батожиша.
А на Майдані знову га-ла--ла!
Ірина Залюбовська
2021.09.28
13:55
Тінь вогню
Моє життя
неначе стиглий сонях
обличчя
повернуло до землі
дозріла врода
пройдено зеніт
і як води
не вдержиш
неначе стиглий сонях
обличчя
повернуло до землі
дозріла врода
пройдено зеніт
і як води
не вдержиш
Ігор Герасименко
2021.09.28
09:16
Осінній сон
Біль і сором серце затискав,
стало бірюзове небо чорним,
що палало і пекло листкам,
жителі захмарні не почули:
з яблуні плачі, молитви з лип
і з каштанів шепотіння слізне.
Ті, які б завадити змогли б,
з п’єдесталів золотих не злізли.
стало бірюзове небо чорним,
що палало і пекло листкам,
жителі захмарні не почули:
з яблуні плачі, молитви з лип
і з каштанів шепотіння слізне.
Ті, які б завадити змогли б,
з п’єдесталів золотих не злізли.
Олександр Сушко
2021.09.28
08:21
Звільнення
Веде у тьму життя пологий схил,
Скінчилися часи боїв, ордалій...
За райдугою - Лети береги,
Уквітчані жаливою печалі.
Усе позаду: клапті суєти,
Марнотні будні та поем сувої.
І заростають небуттям сліди,
Скінчилися часи боїв, ордалій...
За райдугою - Лети береги,
Уквітчані жаливою печалі.
Усе позаду: клапті суєти,
Марнотні будні та поем сувої.
І заростають небуттям сліди,
Олена Побийголод
2021.09.28
07:47
1. Балада про Час
Щільно замок сповито в перебігу літ
ніби в ковдру, у хащі розлогі;
та якщо мовчазний заговорить граніт -
поступово минулого явиться звіт
про походи, бої й перемоги.
Час не стер ці діяння погордо:
з нього тільки зірви верхній пласт,
ніби в ковдру, у хащі розлогі;
та якщо мовчазний заговорить граніт -
поступово минулого явиться звіт
про походи, бої й перемоги.
Час не стер ці діяння погордо:
з нього тільки зірви верхній пласт,
Віктор Кучерук
2021.09.28
06:01
* * *
Хоч смієшся і пліткуєш,
І не дивишся в мій бік, –
Все одно тебе люблю я
За рум’янець вічний щік.
А за капості найгірші,
Та омани з року в рік, –
Я люблю тебе ще більше
Соромливо, звіддалік.
І не дивишся в мій бік, –
Все одно тебе люблю я
За рум’янець вічний щік.
А за капості найгірші,
Та омани з року в рік, –
Я люблю тебе ще більше
Соромливо, звіддалік.
Микола Дудар
2021.09.27
22:10
***
Власна версія на
почуття занепокоєння, тривоги...
Неспокій все ж одностатевий
Жінкам - своє, не до розваг…
А нам - фальшивим, без напевно
Хіба якщо ведуть до свах…
почуття занепокоєння, тривоги...
Неспокій все ж одностатевий
Жінкам - своє, не до розваг…
А нам - фальшивим, без напевно
Хіба якщо ведуть до свах…
Володимир Невесенко
2021.09.27
21:24
В одесі
Одеса.
Вечір.
Осінніх скверів рудавий крап.
Дюк де Рішельє і музики з гітарами.
Потьомкинські сходи у гору тягнулись, мов трап,
і небо рядном нависало над хмарами.
Зомлілого сонця на хвилях їжачився шар,
Вечір.
Осінніх скверів рудавий крап.
Дюк де Рішельє і музики з гітарами.
Потьомкинські сходи у гору тягнулись, мов трап,
і небо рядном нависало над хмарами.
Зомлілого сонця на хвилях їжачився шар,
Сергій Гупало
2021.09.27
19:38
* * *
Ті розхитані дні недаремно кололись навпіл.
Засліпили дощі те, що бачити людям не треба.
Засліпили себе на осонні та стали за стіл,
Що спирався в байдужім саду на любисткові стебла.
Зрозумів щось не так соловей – і раптово замовк.
А природа собі ди
Засліпили дощі те, що бачити людям не треба.
Засліпили себе на осонні та стали за стіл,
Що спирався в байдужім саду на любисткові стебла.
Зрозумів щось не так соловей – і раптово замовк.
А природа собі ди
Петро Скоропис
2021.09.27
17:27
З Іосіфа Бродського. Тепер, стільки знаючи про моє
Тепер, стільки знаючи про моє
життя – про міста, про в’язниці,
про кімнати, де я божеволів,
та оговтався, про моря, в яких
захлинався, і про тих, кого
я так і не втримав у обіймах, –
тепер ти міг би зітхнути в полегші:
"Доля була до нього щедрою
життя – про міста, про в’язниці,
про кімнати, де я божеволів,
та оговтався, про моря, в яких
захлинався, і про тих, кого
я так і не втримав у обіймах, –
тепер ти міг би зітхнути в полегші:
"Доля була до нього щедрою
Олександр Сушко
2021.09.27
15:12
Молитва
У церковці піп, віряни, дяк,
У хустках жінки, а я без шапки...
Помолімося за Путіна ось так:
"Щоб ти здох, кривавий упиряко!
Щоб тебе замучив геморой!
Голова боліла безкінечно!
Кожну ніч чорнявий sexsy-boy
У хустках жінки, а я без шапки...
Помолімося за Путіна ось так:
"Щоб ти здох, кривавий упиряко!
Щоб тебе замучив геморой!
Голова боліла безкінечно!
Кожну ніч чорнявий sexsy-boy
Тетяна Левицька
2021.09.27
10:09
Небесное счастье
Сон томится в объятьях ситца,
до утра не уснуть ранимой,
Пусть тебе незабудка снится
в эту лунную ночь, любимый.
Бусы неба в степи лучатся,
каплей солнца на дне колодца.
Каждой хочется жемчуг счастья,
до утра не уснуть ранимой,
Пусть тебе незабудка снится
в эту лунную ночь, любимый.
Бусы неба в степи лучатся,
каплей солнца на дне колодца.
Каждой хочется жемчуг счастья,
Олександр Сушко
2021.09.27
09:44
Весна
Світанок. Осонцена музика
Цвіте у вишневім саду.
Тумани зав'язую вузликом,
Росицю до чаю кладу.
Між думами, вкритими кригою,
Сміються краплини весни.
А щебіт пливе понад стріхою,
Цвіте у вишневім саду.
Тумани зав'язую вузликом,
Росицю до чаю кладу.
Між думами, вкритими кригою,
Сміються краплини весни.
А щебіт пливе понад стріхою,
Ігор Шоха
2021.09.27
08:49
Ігри купідона
Чекаю на щасливу мить
як панацею,
допоки серце ще болить
за однією.
Коли оновлює весна
мою ікону,
то домальовує вона
як панацею,
допоки серце ще болить
за однією.
Коли оновлює весна
мою ікону,
то домальовує вона
Віктор Кучерук
2021.09.27
05:51
Привар
Мені пригадується з болем,
І почуттям сумним вини, –
Уже поросле лісом поле,
А на подвір’ях бур’яни.
Хати пусті й сади безплідні,
І ферм згорілих корпуси,
Де, наче сироти безрідні,
Снують украй голодні пси.
І почуттям сумним вини, –
Уже поросле лісом поле,
А на подвір’ях бур’яни.
Хати пусті й сади безплідні,
І ферм згорілих корпуси,
Де, наче сироти безрідні,
Снують украй голодні пси.
Микола Дудар
2021.09.26
23:27
Прикинуся глухим...
Години мабуть зо дві, може й навіть більше
Звичайним собі днем, а може й у святковий
До чого доторкнусь - відлуння шепче віршем
І небо сиве сиве, і в ньому одні сови…
Одне моє життя, одного завжди мало
Цікава днина часу та, штовхалися якісь…
Доро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Звичайним собі днем, а може й у святковий
До чого доторкнусь - відлуння шепче віршем
І небо сиве сиве, і в ньому одні сови…
Одне моє життя, одного завжди мало
Цікава днина часу та, штовхалися якісь…
Доро
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Марія Артамонова
2021.09.11
Ірина Басараб
2021.09.08
Ольга Олеандра
2021.08.08
Алекс Міс
2021.07.31
Анна Лисенко
2021.07.17
Володимир Байдужий
2021.07.14
Конрад Ренегат
2021.07.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Всі актуальні голосування
|
|
|
|
|
|
|
Постійні рейтингові голосування: Творчість кого з названих авторів (R1) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R2) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (ЛП) найбільш імпонує вам: |
• Архів голосувань>>
Коментарі
1 2 3
Переглянути все
Executed in 0.1969 seconds