This version of the page http://maysterni.com/contact.php (194.28.85.110) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2021-05-30. The original page over time could change.
Поетичні майстерні - Самвидав
Голосування | Теми | Школа | Конкурс | УкрАрт
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Фотогалерея| Новини |  Уніан  |   Чат   | Історія
 Угрупування |  до 33   |  до 55  | до 85  | Вічність
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2021.05.30 19:57
Хвороба Альцгеймера
До будинку для літніх людеи на світанку
день у день до дружини приходив дідусь.
Відчиняв тихо двері : "Вітаю, Оксанко!
Як здоров'ячко, мила?" - всміхався у вус.

А вона дивувалася, не впізнавала.
Придивлялась до рис, що ясніли теплом.
Годував іі

Євген Федчук
2021.05.30 19:19
Битва під Дорогочином в 1238 році
У роздумах великих князь Данило.
Чутки зі сходу линуть все страшніш.
Знов злі монголи зі степів з’явились,
З якими зустрічався вже раніш
На Калці. Добре лють їх пам’ятає.
Добро, що звідти вирвався живим.
Тепер йому лиш вістки прилітають,
Як вони йд

Ніна Виноградська
2021.05.30 18:07
Травневе
Кульбабами зазолотився день,
З небесним сонцем обнялись земнії.
І хор вишневояблучних пісень
Реальним став, виходячи із мрії.

Де пахнуть верби і джмелиний рій
Гуде-співає в жовтому цвітінні,
Ряд осокорів, тополиний стрій —

Домінік Арфіст
2021.05.30 13:57
із циклу "важко видихуване"
хиріє хвоя і хвощ…
щодень – реп’яхи і плющ…
шалена шарада площ…
зловісна завіса гущ…
один лише щебінь… шлак…
лише ящірки… щурі…
шинок – лушпайки… шмурдяк…
шлях – шибениці… штирі…

Володимир Невесенко
2021.05.30 12:53
За обрій сонце упало томне
За обрій сонце упало томне.
Дрімала в тиші загускла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.

Рябіло море в сріблястих брижах,
і, мов наяди з морських глибин,
скакали тіні на скелях рижих,

Іван Потьомкін
2021.05.30 12:41
Заклад
«Поки ти отут стовбичиш,
Твій господар стільки випив,
Що скотився вже під лаву», –
Так орел коневі правив.
«Якщо так, то зо два тижні,
Буду я стоять, мов злидень».
«То ж часу, друже, не гаймо,
Та давай-но позмагаймось!»

Віктор Михайлович Насипаний
2021.05.30 12:00
Холодно - весняне
Плетуть дороги день. Втікають вікна в світ.
Краде весна думки. І ранок сам не свій.
Між чорно - білих клавіш душ кричать міста.
Згубивсь між стін сердець голодний сонця птах.

Живем, як тіні. Скупо ділим хліб - вино.
По колу йдем німі. Гріхи ж - душ

Володимир Бойко
2021.05.30 11:38
Парадоксальні думки – 10
Дефіцит розуму перекривається профіцитом нахабства. Кожна мала дірка прагне стати великою. Інколи те, що високо стирчить, насправді мілко плаває. І великий буває невеликим, і малий буває чималим. Майстер діла з віком стає майстром слова. Ко

Іван Низовий
2021.05.30 10:30
* * *
Я сам себе лякаю час від часу,
Аби чужих ще більше залякать:
Ніколи вже на простори Донбасу
Не зійде світла Божа благодать!

Я сам із себе, грішного, сміюся,
Щоб тошно стало недругам усім, –
Допоки я боюсь, але сміюся,

Ніна Виноградська
2021.05.30 09:33
Одна іду
І якби я хотіла бути поруч
З тобою, сивим, ув оці роки.
Іти неспішно на життєву гору,
Підставити плече у час тяжкий.

І слухати мелодії кохання,
Які ти так талановито грав.
І довго говорити, аж до рання,

Олександр Сушко
2021.05.30 08:22
Польоти
Із городу ледь приповз до хати
(з ночі перекопував межу).
Правдою не буду вас лякати,
Краще казку гарну розкажу

Про зелене море буйнотрав'я,
Мавок, що блукають у лісах.
Жару їм учора, ох і дав я!

Сергій Губерначук
2021.05.30 07:56
Прощання з весною
Це була весна.
Це в її орґан
поринали ми
кожен Божий день,
кожну нашу ніч
всесвіт відморгав
зоряним вінком
неземних пісень.

Микола Соболь
2021.05.30 06:40
Півонії
Цей аромат не сплутати ні з чим.
Дурманить він іще до цвіту липи.
І відчуття: немов наливки випив
й проспектом йдеш світ за очі нічним…
Підморгують несплячі ліхтарі.
А, що їм сон? Такий травневій повів*
і місяць завжди сповнений любові,
а в небі пе

Микола Соболь
2021.05.29 19:06
Дощ
Із ночі ллється безперервно дощ,
дрібоче об залізне підвіконня,
відлунням відбивається у скроні
чекає, мабуть, всенебесних прощ.
Сльозинкою стікає по вікну.
Чи мариться воно, чи це насправді
привиділося, що у вертограді
земля спиває неба таїну…

Олександр Бобошко Заколотний
2021.05.29 16:02
Ділки, почався поділ. Вам – Олімп...
Ділки, почався поділ. Вам – Олімп,
а хтось не буде гідним і скоринки.
Знущатимуться з черні королі,
і борозни псуватиме старий кінь.

Стерильним до чистилища – не час.
Утім, нещасних ніби й не замало:
того, хто не на кесаря навчавсь,

Юлія Івченко
2021.05.29 14:44
Він брав парасолю...
він брав парасолю, чорну свою парасолю.
він йшов крізь дощі на важку і потрібну роботу.
вона була схожа йому на юну, тендітну Асоль,
оту, що не втратила віри чекати його усоте.

він дихав так важко, він, може, вхопив застуду…
розчулено серце її крич
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори на сторінці:

Іра Буцяк
2021.05.28

Оксана Ксюша
2021.05.24

Юрчиш Птах
2021.05.21

Денис Шейко
2021.05.10

Богдан Басалик
2021.05.06

Дмитро Несен
2021.05.01

Катерина Ейсмонт
2021.04.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники







  Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення
Тема  
Зміст  
Ваш е-мейл