Прозора структура власності, захищеність активів, хороший продукт, конкурентний бізнес-план і професійна команда стануть запорукою успіху на шляху залучення інвесторів
Рано чи пізно кожна компанія стикається з потребою залучення грошових коштів. Стартапи потребують інвестицій для реалізації існуючої ідеї, діючий бізнес вимагає вливань для підтримки операційної діяльності, а активно розвиваючі компанії намагаються залучити кошти ззовні для розширення.
Найчастіше бізнес вдається до зворотних інвестицій, таким як банківські кредити, розміщення облігаційних позик, єврооблігації. Однак не всім компаніям підходить ця форма залучення коштів. Тоді в обмін на фінансування вони продають частки в бізнесі інвестору. Варіанти можуть бути різними: зменшення частки інвестора пропорційно повернутим інвестицій, остаточне відчуження частки в обмін на безповоротну інвестицію і т. д.
Структура – запорука інвестицій
Незалежно від типу інвестора інвестиційна цінність підприємства полягає в його прибутковості, перспективності розвитку, наявності матеріальної бази, прозорою структурою власності і активів, а також грамотного юридичного оформлення діяльності компанії.
Структура компаній, які є привабливими для інвестора, повинна відповідати декільком критеріям, таким як:
– прозорість цілей діяльності;
– прозорість корпоративної структури;
– реєстрація групи компаній в «репутаційних» юрисдикціях;
– податкова оптимізація діяльності;
– зрозумілі для інвестора можливості і ризики при виході з бізнесу;
– продумана стратегія розвитку компанії та інші.
В першу чергу залучуваний інвестор повинен розуміти цілі і сферу діяльності компанії, в основу якої покладено конкурентний продукт – будь то послуга або товар. Компанія повинна бути транспарентною, ставити перед собою конкретні завдання і бути готовою до можливої трансформації в процесі ведення бізнесу. Останнім часом прозорість корпоративної структури виходить на перший план як для потенційних інвесторів, так і для бізнес-власників. Це в першу чергу пов’язано з тим, що посилюються правила проведення фінансового моніторингу та політики KYC (know your client), вимоги банків при відкритті рахунків. Крім того, набирає обертів практика, коли банки відмовляють в обслуговуванні вже відкритих рахунків клієнтів, якщо у працівників банку виникає підозра щодо діяльності компанії або неповного розкриття структури власності.
Найбільш привабливим з точки зору інвестора виглядає об’єкт, який представляє собою єдину юридичну особу, що концентрує фінансово-господарську діяльність, активи і менеджмент групи. Однак варто зазначити, що на практиці часто створюються структури-«піраміди» – з єдиною материнською компанією, яка об’єднує корпоративний контроль над групою компаній, між якими поділено бізнес-процеси.
При хаотичній структурі групи компаній розраховувати на великі вливання ззовні безглуздо. Для залучення інвестицій в результаті структурування розподіл доходів компанії має стати публічним, управління фінансовими і управлінськими ризиками дочірніх компаній має контролюватися холдинговою компанією, і її ж частка повинна домінувати в статутних капіталах операційних компаній.
Холдинг
Така побудова структури, коли в неї входить холдингова компанія, операційні, торговельні, власницькі та інші компанії, загальноприйнято і зрозуміло бізнес-спільноті. Структурування групи компаній подібним чином сприяє спрощеному контролю за діяльністю і всіма активами, допомагає уникнути складних і нагромаджених схем управління. Зокрема, кожній з компаній відведено своє місце і визначені функції в структурі групи. Холдингові компанії використовуються для володіння акціями, забезпечення оперативного і стратегічного управління всією структурою. Холдингова компанія необхідна для акумуляції фінансових потоків і їх подальшого розподілу у вигляді дивідендів або внутрішньогрупових позик. Для такої компанії варто вибирати «репутаційну» юрисдикцію, у якій підписано велику кількість угод про захист інвестицій та уникнення подвійного оподаткування, з низькими податковими ставками і великою кількістю податкових пільг.
Операційні компанії використовуються безпосередньо для ведення господарської діяльності – надання послуг або виробництва товарів. Такі компанії мають фактичне місцезнаходження в юрисдикції реєстрації, офіс, працевлаштований персонал. Акціями або частками операційних компаній володіє холдингова компанія. Прибуток таких компаній розподіляється або як дивіденди на користь холдингової компанії, або у вигляді витрат на користь дочірніх підприємств.
Мета створення і введення в структуру торгової компанії – оптимізація оподаткування при придбанні та продажу продукції операційних компаній. Місцем реєстрації таких компаній можуть бути як юрисдикції, в яких зареєстровані операційні компанії, так і юрисдикції, де знаходяться головні ринки збуту продукції.
Власницька компанія створюється в структурі груп компаній для того, щоб перекидати на неї IP-права, необоротні активи, а також збирати на її рахунках пасивний дохід – роялті, орендні платежі та ін. Така акумуляція активів і платежів дозволяє убезпечити самі активи від випадків звернення стягнення на операційні компанії. Оскільки для підбору юрисдикції реєстрації власницьких компаній застосовуються ті ж вимоги, що і до холдингових, часто функції власницької компанії на практиці передають самому холдингу.
Податкова оптимізація
Ще одним аспектом, який приваблює інвесторів, є податкова оптимізація діяльності. Для цього вкрай важливо на етапі структурування звертати увагу на податковий режим країни реєстрації, наявність певної юрисдикції в списках офшорних зон, наявність податкових пільг і т. д.
Для цих цілей необхідно вибирати юрисдикції, між якими підписані договори про уникнення подвійного оподаткування. При відсутності такої угоди при виплаті дивідендів за загальним правилом виникають такі податкові зобов’язання:
– репатріаційної податок – в юрисдикції, де дивіденди виникають;
– податок на прибуток – в юрисдикції, в якій знаходиться одержувач таких дивідендів.
При наявності вищевказаних договорів оподаткування може бути оптимізовано таким чином:
– виплата виключно репатріаційного податку;
– виплата виключно податку на прибуток;
– виплата податків за сукупною зниженою ставкою в обох юрисдикціях.
Будь-який інвестор при придбанні частки в бізнесі хоче розуміти, які у нього управлінські можливості, розмір дивідендів, можливості виходу з бізнесу і ризики, пов’язані з виходом. Висновок корпоративного договору (shareholder agreement) допоможе попередити майбутні конфлікти, убезпечити як власника компанії, так і інвестора, встановити правила спільної діяльності і фінансування бізнесу, врегулювати питання розподілу прибутку та інші. Як згадувалося вище, в Україні з червня 2018 року закріплений інститут корпоративних договорів для товариств з обмеженою відповідальністю. І хоча Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» регулює не всі питання, що виникають при укладенні зазначених договорів, це спрощує виконання укладених поза юрисдикцією України shareholder agreement.
Крім того, власникам компанії, яка хоче привернути інвестиції, варто подбати про продуману стратегію розвитку компанії на кілька років вперед. Адже така стратегія є показником, що бізнес прийшов в свою нішу всерйоз і надовго, а засновники чітко розуміють, як розвивати діяльність і управляти новими вливаннями грошових коштів.
Рідко які компанії спочатку відповідають всім описаним критеріям, тому бізнес потребує юридичного, управлінського та фінансового перезавантаження.
З чого почати
Щоб упорядкувати процеси, необхідний комплексний підхід, і поодинці з таким завданням не впоратися. Для ефективного структурування бізнесу необхідне залучення професійної команди аудиторів, юристів і фінансових аналітиків, які проведуть фінансовий аудит, due diligence, виявлять існуючі проблеми, слабкі місця і потенційні ризики компанії.
Наступним етапом, виходячи з результатів комплексної діагностики компанії, можна назвати виправлення існуючих помилок, правильне оформлення документів, реєстрацію незареєстрованих прав на активи (нерухомість, інтелектуальну власність і т. д.), При необхідності – отримання дозволів українських регуляторів (Національного банку, Антимонопольного комітету, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України і т. д.), оптимізацію корпоративної структури компанії, створення нових управлінських, операційних або власницьких компаній.
Не існує єдиної структури, універсальної для всіх видів бізнесу, немає і однієї юрисдикції, в якій всім компаніям буде комфортно вести господарську діяльність. Весь процес структуризації або реструктуризації компанії для залучення інвестицій залежить від виду бізнесу, цільового інвестора, оборотів компанії і багатьох інших факторів.
Коливання на міжнародному ринку капіталу, розвиток технологій, нестабільна економічна ситуація створюють для залучення інвестицій в українське підприємництво певні перепони. Однак відкритість до змін, прозора структура власності, захищеність активів на різному рівні, хороший продукт, конкурентний бізнес-план і професійна команда стануть запорукою успіху на шляху залучення інвесторів.
Руслан Редька, партнер Практики корпоративного права ЮК Juscutum.
«Юридична практика», № 3 від 15 січня 2018 р.