Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олександр Панін
2020.03.10
13:41
Вибір
«Він облетів усі закапелки
Всесвіту»,
Так можна було б сказати,
якби Всесвіт
не був нескінченним…
Зупинись, перепочинь,
дивний чоловік,
Всесвіту»,
Так можна було б сказати,
якби Всесвіт
не був нескінченним…
Зупинись, перепочинь,
дивний чоловік,
Сергій Губерначук
2020.03.10
10:18
Передчуття
На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утечуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утечуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Іван Потьомкін
2020.03.10
09:30
Гаман
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем
Тетяна Левицька
2020.03.10
09:22
Серцю не накажеш
Не пишіть більше в чаті про те, що, я добра, вродлива,
саме те, що вам треба для серця і тіла й душі.
Не від Вас шаленію весною, з якого я дива
буду пити отруту солодку на Вашім плечі.
Не розказуйте казку, про очі мої дивовижні,
блискавиці у них
саме те, що вам треба для серця і тіла й душі.
Не від Вас шаленію весною, з якого я дива
буду пити отруту солодку на Вашім плечі.
Не розказуйте казку, про очі мої дивовижні,
блискавиці у них
Олександр Сушко
2020.03.10
09:14
Анум!
Бублком скрутила жінка ноги
І затято штудіює дзен.
Годі! Нум порозумуєм трохи
Про життя-буття, про те, про се.
Нащо ті китайські прибамбаси
Як мудрець під боком? Ще й який!
Гарно Камасутру вчив на Марсі,
І затято штудіює дзен.
Годі! Нум порозумуєм трохи
Про життя-буття, про те, про се.
Нащо ті китайські прибамбаси
Як мудрець під боком? Ще й який!
Гарно Камасутру вчив на Марсі,
Ігор Деркач
2020.03.10
08:21
Заповітне слово
Великі люди і маленькі
по всіх усюдах на Землі
ще пам'ятають про Шевченка,
а особливо – москалі.
Не помиляється людина,
що розуміє заповіт, –
якщо існує Україна,
по всіх усюдах на Землі
ще пам'ятають про Шевченка,
а особливо – москалі.
Не помиляється людина,
що розуміє заповіт, –
якщо існує Україна,
Домінік Арфіст
2020.03.10
06:41
в мене немає вчителя...
в мене немає вчителя
штатного небожителя
генія і гонителя –
ні…
ні платежів прострочених
пророкувань зурочених
темних і заморочених
снів…
штатного небожителя
генія і гонителя –
ні…
ні платежів прострочених
пророкувань зурочених
темних і заморочених
снів…
Микола Соболь
2020.03.10
05:32
Весна прийшла
Рахую дні до квіту абрикоси,
Що сповістить усім: «Весна прийшла!» –
І пташеня від радості голосить,
Й дзумить на сонці сонна ще бджола.
Та відступили снігові завії,
Дзвінкі віддзюркотіли ручаї…
І не втрачають промінця надії
Що сповістить усім: «Весна прийшла!» –
І пташеня від радості голосить,
Й дзумить на сонці сонна ще бджола.
Та відступили снігові завії,
Дзвінкі віддзюркотіли ручаї…
І не втрачають промінця надії
Матвій Смірнов
2020.03.10
02:12
Кожного дня
Кожного дня, приблизно о сьомій ранку,
Коли сирена будильника виє сигнал відбою,
Він прокидається, він відгортає фіранку
І починає мирити себе із собою,
З небом, з вікном із крапельками сльоти,
Із інтер’єром кімнати, кольором стін,
Із необхідністю з
Коли сирена будильника виє сигнал відбою,
Він прокидається, він відгортає фіранку
І починає мирити себе із собою,
З небом, з вікном із крапельками сльоти,
Із інтер’єром кімнати, кольором стін,
Із необхідністю з
Тетяна Роса
2020.03.09
17:16
Крижана Галатея
Що було – те було… Із твоєї руки
Проростало зерно урожаєм гірким.
Чи на нього дивись, а чи очі закрий:
Все одно урожай до зерняточка твій.
Сіяв те, що хотів. Все, що виросло -треш,
І нове не зросте, поки це не збереш.
Я не та, що була. Я – згоріла
Проростало зерно урожаєм гірким.
Чи на нього дивись, а чи очі закрий:
Все одно урожай до зерняточка твій.
Сіяв те, що хотів. Все, що виросло -треш,
І нове не зросте, поки це не збереш.
Я не та, що була. Я – згоріла
Євген Федчук
2020.03.09
17:13
Легенда про маргаритки
Ой, було у вдови Марії
Троє славних синів – дубочків,
Троє гарних синів – дубочків,
Ой, було у вдовиці тії.
Чоловік у поході згинув
Ще синочки маленькі були,
Ледь найстаршому п’ятий минув,
Батька голос уже й забули.
Троє славних синів – дубочків,
Троє гарних синів – дубочків,
Ой, було у вдовиці тії.
Чоловік у поході згинув
Ще синочки маленькі були,
Ледь найстаршому п’ятий минув,
Батька голос уже й забули.
Олександр Панін
2020.03.09
17:06
Подалі від Гріха
Подалі від гріха
Тримайтеся подалі
від гріха,
Най доля оминає вас
лиха,
Мов мошкара,
гріхів літають
Тримайтеся подалі
від гріха,
Най доля оминає вас
лиха,
Мов мошкара,
гріхів літають
Олександр Козинець
2020.03.09
14:56
***
Звідки я знаю? – Та я про це знав завжди.
Між короткими вдихами й протяжним видихом,
Що життя – лабіринт, який огортає дим,
Щоб не кожен одразу бачив короткі виходи.
Звідки я знаю, що найбільша чеснота – любов?
Що нічого ціннішого в небо не візьмеш,
Між короткими вдихами й протяжним видихом,
Що життя – лабіринт, який огортає дим,
Щоб не кожен одразу бачив короткі виходи.
Звідки я знаю, що найбільша чеснота – любов?
Що нічого ціннішого в небо не візьмеш,
Олексій Кацай
2020.03.09
13:18
Пілот
Я – пілот…
І нехай на планеті чи в вирії
власних тіл ми усі пасажири є,
та коли курс утримує флот,
я не є пасажир, я – пілот.
Одного…
Не згадають і у епітафії
І нехай на планеті чи в вирії
власних тіл ми усі пасажири є,
та коли курс утримує флот,
я не є пасажир, я – пілот.
Одного…
Не згадають і у епітафії
Світлана Ковальчук
2020.03.09
13:15
***
А вже весна цвірінькає в кущах,
а вже «угу» провадить з голубами,
а вже комашка, гілочка і птах
до сонця пнуться, мов дитя до мами.
Ми спали, Боже, той зимовий сон
такий солодкий і такий цілющий.
І пагін кожен з лагідних долонь
а вже «угу» провадить з голубами,
а вже комашка, гілочка і птах
до сонця пнуться, мов дитя до мами.
Ми спали, Боже, той зимовий сон
такий солодкий і такий цілющий.
І пагін кожен з лагідних долонь
Володимир Бойко
2020.03.09
10:46
Back in USSR
Я пам'ятаю файну хвилю,
Коли мені з'явилась ти,
Та здуру я втікав щосили,
Неначе то були чорти.
Сліди любовної невдачі
Я відчуваю дотепер,
Як без причин сміюсь і плачу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли мені з'явилась ти,
Та здуру я втікав щосили,
Неначе то були чорти.
Сліди любовної невдачі
Я відчуваю дотепер,
Як без причин сміюсь і плачу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Надія Мезрина
2020.03.01
Оля Кміт
2020.02.28
Маріанна Галич
2020.02.26
Алла Даниленко
2020.02.17
Максим Кусимир
2020.02.12
Максим Баштинов
2020.02.11
Євген Федчук
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Реєстрація нового користувача