Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олексій Кацай
2020.03.09
13:18
Пілот
Я – пілот…
І нехай на планеті чи в вирії
власних тіл ми усі пасажири є,
та коли курс утримує флот,
я не є пасажир, я – пілот.
Одного…
Не згадають і у епітафії
І нехай на планеті чи в вирії
власних тіл ми усі пасажири є,
та коли курс утримує флот,
я не є пасажир, я – пілот.
Одного…
Не згадають і у епітафії
Світлана Ковальчук
2020.03.09
13:15
***
А вже весна цвірінькає в кущах,
а вже «угу» провадить з голубами,
а вже комашка, гілочка і птах
до сонця пнуться, мов дитя до мами.
Ми спали, Боже, той зимовий сон
такий солодкий і такий цілющий.
І пагін кожен з лагідних долонь
а вже «угу» провадить з голубами,
а вже комашка, гілочка і птах
до сонця пнуться, мов дитя до мами.
Ми спали, Боже, той зимовий сон
такий солодкий і такий цілющий.
І пагін кожен з лагідних долонь
Володимир Бойко
2020.03.09
10:46
Back in USSR
Я пам'ятаю файну хвилю,
Коли мені з'явилась ти,
Та здуру я втікав щосили,
Неначе то були чорти.
Сліди любовної невдачі
Спостерігаю дотепер,
Як без причин сміюсь і плачу
Коли мені з'явилась ти,
Та здуру я втікав щосили,
Неначе то були чорти.
Сліди любовної невдачі
Спостерігаю дотепер,
Як без причин сміюсь і плачу
Тетяна Левицька
2020.03.09
10:33
Міцні напої
Ти дійсно любиш лиш мене,
чи я із тих, кого ти любиш?
Коньяк, горілка, Каберне
не до снаги, Мартіні - будеш?
Чи віскі велелюбний мій,
більш надаєш ти перевагу?
Отьмарює хмільний напій
та не тамує серця спрагу.
чи я із тих, кого ти любиш?
Коньяк, горілка, Каберне
не до снаги, Мартіні - будеш?
Чи віскі велелюбний мій,
більш надаєш ти перевагу?
Отьмарює хмільний напій
та не тамує серця спрагу.
Олександр Сушко
2020.03.09
10:27
Так і треба?
Чорт в офшорах грошики ловив,
Ну, люд у ніс засунув пальця.
Та корона впала з голови,
Іграшкою стала для паяца.
І у мене є один зубець,
Гострий та колючий, наче шило.
Зажену в м'яке - ухопить грець,
Ну, люд у ніс засунув пальця.
Та корона впала з голови,
Іграшкою стала для паяца.
І у мене є один зубець,
Гострий та колючий, наче шило.
Зажену в м'яке - ухопить грець,
Сергій Губерначук
2020.03.09
10:02
Тринадцятий Перґамент
Візьми Шевченкові томи –
і плач над ними, плач над ними.
Шевченком Бога обійми –
й хрестись хрестами золотими.
Хай сльози відповідь дають
на все пригноблене дитинство,
на те, як зміцнювалась лють
і поставало українство.
і плач над ними, плач над ними.
Шевченком Бога обійми –
й хрестись хрестами золотими.
Хай сльози відповідь дають
на все пригноблене дитинство,
на те, як зміцнювалась лють
і поставало українство.
Микола Соболь
2020.03.09
04:00
Молись за мир
За мир молись не завтра, а тепер.
У цей момент коли читаєш вірша,
Іще живе коротке слово – тиша.
Та приводу шукає живодер.
Росою землю омиває ніч,
Як матінка народжену дитину…
Але сусід готує гільйотину.
У цей момент коли читаєш вірша,
Іще живе коротке слово – тиша.
Та приводу шукає живодер.
Росою землю омиває ніч,
Як матінка народжену дитину…
Але сусід готує гільйотину.
Оксана Логоша
2020.03.08
22:59
Лебідь
Курли,курли ясному дню!
Я повернулась,рідний краю,
Ти ж мене знову зустрічаєш
Плачем вогню.
Горять вогні...Димлять дими-
Чи рай мені,чи капище-
Так і впаду униз грудьми
І стану згарищем.
Я повернулась,рідний краю,
Ти ж мене знову зустрічаєш
Плачем вогню.
Горять вогні...Димлять дими-
Чи рай мені,чи капище-
Так і впаду униз грудьми
І стану згарищем.
Мессір Лукас
2020.03.08
20:51
П’ять звьозд
Ти не просто тепер, ти членкиня піїтьського цеху.
Ледь знаходжу слова, ті слова, що слова, а не мат.
Бо зліпив тебе я, як із глини виліплюють цеглу,
А виходить, що ти.. що тебе.. що для мене нема!
Я нагострюю пера, вмокаю у власну отруту,
Я стрілят
Ледь знаходжу слова, ті слова, що слова, а не мат.
Бо зліпив тебе я, як із глини виліплюють цеглу,
А виходить, що ти.. що тебе.. що для мене нема!
Я нагострюю пера, вмокаю у власну отруту,
Я стрілят
Євген Федчук
2020.03.08
19:54
Легенда про зозулю
Пройшовши крізь мереживо часу,
Змінивши слів за довгий час чимало,
Легенда ця мене зачарувала
І я поринув у її красу,
У світ прадавній, у віки минулі,
Яким уже повернення нема.
Лише легенда в пам’яті трима,
Яку почув у лісі від зозулі.
Змінивши слів за довгий час чимало,
Легенда ця мене зачарувала
І я поринув у її красу,
У світ прадавній, у віки минулі,
Яким уже повернення нема.
Лише легенда в пам’яті трима,
Яку почув у лісі від зозулі.
Козак Дума
2020.03.08
19:33
Закохала
Закохала ти мене у себе,
у свої озера лісові
і мої думки летять до тебе,
і лунає Моцарт в голові…
Серце ти моє заворожила,
спогади мої ти заплела –
тож несе непереборна сила
у свої озера лісові
і мої думки летять до тебе,
і лунає Моцарт в голові…
Серце ти моє заворожила,
спогади мої ти заплела –
тож несе непереборна сила
Олександр Сушко
2020.03.08
18:35
Весна
Нарешті я - вояка запасний,
Чотар додому виштовхнув у плечі.
Вдихають груди запахи весни,
Вгортає обрій клекотом лелечим.
На шостий рік упала з пліч гора,
За комуналку відсьогодні пільга.
Із острахом ступив із пекла в рай,
Чотар додому виштовхнув у плечі.
Вдихають груди запахи весни,
Вгортає обрій клекотом лелечим.
На шостий рік упала з пліч гора,
За комуналку відсьогодні пільга.
Із острахом ступив із пекла в рай,
Олександр Панін
2020.03.08
16:07
Діви-воїни
З циклу – «Химерні світи»
Кажуть, є жінки-бійці,
рід яких древніший
за амазонок.
З химерних хронік.
Кажуть, є жінки-бійці,
рід яких древніший
за амазонок.
З химерних хронік.
Микола Дудар
2020.03.08
12:55
Приховай мене, Боже...
Приховай мене, Боже, розкутого
Між корінням безчасся в оваціях…
Я озвуся на свист після лютого
Як у травні на сонце акація…
Приховай мене, Боже, пропащого
Що таїв і лілеїв - Світланене.
Я вдавав, грішно каюсь, за кращого
Між корінням безчасся в оваціях…
Я озвуся на свист після лютого
Як у травні на сонце акація…
Приховай мене, Боже, пропащого
Що таїв і лілеїв - Світланене.
Я вдавав, грішно каюсь, за кращого
Сергій Губерначук
2020.03.08
08:28
Древньокитайська притча на український лад
Коли всевладний майстер-Бог
створив в екстазі чоловіка,
то той мав сплачувати борг
лише добром, лише до віку.
Так і було б. Але юнак
зненацька занедужав дуже,
занудьгував, та так, та так,
створив в екстазі чоловіка,
то той мав сплачувати борг
лише добром, лише до віку.
Так і було б. Але юнак
зненацька занедужав дуже,
занудьгував, та так, та так,
Віктор Кучерук
2020.03.08
06:16
* * *
Не вмію в усмішці таїти
Душі зболілої печаль, –
Хоч гартувалася й відлита
Вона життям, неначе сталь.
Душа – діянь моїх основа,
Надій і волі цільна плоть, –
Ані мовчанням, ані словом
Її нікому не збороть.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Душі зболілої печаль, –
Хоч гартувалася й відлита
Вона життям, неначе сталь.
Душа – діянь моїх основа,
Надій і волі цільна плоть, –
Ані мовчанням, ані словом
Її нікому не збороть.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Надія Мезрина
2020.03.01
Оля Кміт
2020.02.28
Маріанна Галич
2020.02.26
Алла Даниленко
2020.02.17
Максим Кусимир
2020.02.12
Максим Баштинов
2020.02.11
Євген Федчук
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення