Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Тетяна Роса
2020.03.09
17:16
Крижана Галатея
Що було – те було… Із твоєї руки
Проростало зерно урожаєм гірким.
Чи на нього дивись, а чи очі закрий:
Все одно урожай до зерняточка твій.
Сіяв те, що хотів. Все, що виросло -треш,
І нове не зросте, поки це не збереш.
Я не та, що була. Я – згоріла
Проростало зерно урожаєм гірким.
Чи на нього дивись, а чи очі закрий:
Все одно урожай до зерняточка твій.
Сіяв те, що хотів. Все, що виросло -треш,
І нове не зросте, поки це не збереш.
Я не та, що була. Я – згоріла
Євген Федчук
2020.03.09
17:13
Легенда про маргаритки
Ой, було у вдови Марії
Троє славних синів – дубочків,
Троє гарних синів – дубочків,
Ой, було у вдовиці тії.
Чоловік у поході згинув
Ще синочки маленькі були,
Ледь найстаршому п’ятий минув,
Батька голос уже й забули.
Троє славних синів – дубочків,
Троє гарних синів – дубочків,
Ой, було у вдовиці тії.
Чоловік у поході згинув
Ще синочки маленькі були,
Ледь найстаршому п’ятий минув,
Батька голос уже й забули.
Олександр Панін
2020.03.09
17:06
Подалі від Гріха
Подалі від гріха
Тримайтеся подалі
від гріха,
Най доля оминає вас
лиха,
Мов мошкара,
гріхів літають
Тримайтеся подалі
від гріха,
Най доля оминає вас
лиха,
Мов мошкара,
гріхів літають
Олександр Козинець
2020.03.09
14:56
***
Звідки я знаю? – Та я про це знав завжди.
Між короткими вдихами й протяжним видихом,
Що життя – лабіринт, який огортає дим,
Щоб не кожен одразу бачив короткі виходи.
Звідки я знаю, що найбільша чеснота – любов?
Що нічого ціннішого в небо не візьмеш,
Між короткими вдихами й протяжним видихом,
Що життя – лабіринт, який огортає дим,
Щоб не кожен одразу бачив короткі виходи.
Звідки я знаю, що найбільша чеснота – любов?
Що нічого ціннішого в небо не візьмеш,
Олексій Кацай
2020.03.09
13:18
Пілот
Я – пілот…
І нехай на планеті чи в вирії
власних тіл ми усі пасажири є,
та коли курс утримує флот,
я не є пасажир, я – пілот.
Одного…
Не згадають і у епітафії
І нехай на планеті чи в вирії
власних тіл ми усі пасажири є,
та коли курс утримує флот,
я не є пасажир, я – пілот.
Одного…
Не згадають і у епітафії
Світлана Ковальчук
2020.03.09
13:15
***
А вже весна цвірінькає в кущах,
а вже «угу» провадить з голубами,
а вже комашка, гілочка і птах
до сонця пнуться, мов дитя до мами.
Ми спали, Боже, той зимовий сон
такий солодкий і такий цілющий.
І пагін кожен з лагідних долонь
а вже «угу» провадить з голубами,
а вже комашка, гілочка і птах
до сонця пнуться, мов дитя до мами.
Ми спали, Боже, той зимовий сон
такий солодкий і такий цілющий.
І пагін кожен з лагідних долонь
Володимир Бойко
2020.03.09
10:46
Back in USSR
Я пам'ятаю файну хвилю,
Коли мені з'явилась ти,
Та здуру я втікав щосили,
Немов товкли мене чорти.
Сліди любовної невдачі
Я відчуваю дотепер,
Як без причин сміюсь і плачу
Коли мені з'явилась ти,
Та здуру я втікав щосили,
Немов товкли мене чорти.
Сліди любовної невдачі
Я відчуваю дотепер,
Як без причин сміюсь і плачу
Тетяна Левицька
2020.03.09
10:33
Міцні напої
Ти дійсно любиш лиш мене,
чи я із тих, кого ти любиш?
Коньяк, горілка, Каберне
не до снаги, Мартіні - будеш?
Чи віскі велелюбний мій,
більш надаєш ти перевагу?
Отьмарює хмільний напій
та не тамує серця спрагу.
чи я із тих, кого ти любиш?
Коньяк, горілка, Каберне
не до снаги, Мартіні - будеш?
Чи віскі велелюбний мій,
більш надаєш ти перевагу?
Отьмарює хмільний напій
та не тамує серця спрагу.
Олександр Сушко
2020.03.09
10:27
Так і треба?
Чорт в офшорах грошики ловив,
Ну, люд у ніс засунув пальця.
Та корона впала з голови,
Іграшкою стала для паяца.
І у мене є один зубець,
Гострий та колючий, наче шило.
Зажену в м'яке - ухопить грець,
Ну, люд у ніс засунув пальця.
Та корона впала з голови,
Іграшкою стала для паяца.
І у мене є один зубець,
Гострий та колючий, наче шило.
Зажену в м'яке - ухопить грець,
Сергій Губерначук
2020.03.09
10:02
Тринадцятий Перґамент
Візьми Шевченкові томи –
і плач над ними, плач над ними.
Шевченком Бога обійми –
й хрестись хрестами золотими.
Хай сльози відповідь дають
на все пригноблене дитинство,
на те, як зміцнювалась лють
і поставало українство.
і плач над ними, плач над ними.
Шевченком Бога обійми –
й хрестись хрестами золотими.
Хай сльози відповідь дають
на все пригноблене дитинство,
на те, як зміцнювалась лють
і поставало українство.
Микола Соболь
2020.03.09
04:00
Молись за мир
За мир молись не завтра, а тепер.
У цей момент коли читаєш вірша,
Іще живе коротке слово – тиша.
Та приводу шукає живодер.
Росою землю омиває ніч,
Як матінка народжену дитину…
Але сусід готує гільйотину.
У цей момент коли читаєш вірша,
Іще живе коротке слово – тиша.
Та приводу шукає живодер.
Росою землю омиває ніч,
Як матінка народжену дитину…
Але сусід готує гільйотину.
Оксана Логоша
2020.03.08
22:59
Лебідь
Курли,курли ясному дню!
Я повернулась,рідний краю,
Ти ж мене знову зустрічаєш
Плачем вогню.
Горять вогні...Димлять дими-
Чи рай мені,чи капище-
Так і впаду униз грудьми
І стану згарищем.
Я повернулась,рідний краю,
Ти ж мене знову зустрічаєш
Плачем вогню.
Горять вогні...Димлять дими-
Чи рай мені,чи капище-
Так і впаду униз грудьми
І стану згарищем.
Мессір Лукас
2020.03.08
20:51
П’ять звьозд
Ти не просто тепер, ти членкиня піїтьського цеху.
Ледь знаходжу слова, ті слова, що слова, а не мат.
Бо зліпив тебе я, як із глини виліплюють цеглу,
А виходить, що ти.. що тебе.. що для мене нема!
Я нагострюю пера, вмокаю у власну отруту,
Я стрілят
Ледь знаходжу слова, ті слова, що слова, а не мат.
Бо зліпив тебе я, як із глини виліплюють цеглу,
А виходить, що ти.. що тебе.. що для мене нема!
Я нагострюю пера, вмокаю у власну отруту,
Я стрілят
Євген Федчук
2020.03.08
19:54
Легенда про зозулю
Пройшовши крізь мереживо часу,
Змінивши слів за довгий час чимало,
Легенда ця мене зачарувала
І я поринув у її красу,
У світ прадавній, у віки минулі,
Яким уже повернення нема.
Лише легенда в пам’яті трима,
Яку почув у лісі від зозулі.
Змінивши слів за довгий час чимало,
Легенда ця мене зачарувала
І я поринув у її красу,
У світ прадавній, у віки минулі,
Яким уже повернення нема.
Лише легенда в пам’яті трима,
Яку почув у лісі від зозулі.
Козак Дума
2020.03.08
19:33
Закохала
Закохала ти мене у себе,
у свої озера лісові
і мої думки летять до тебе,
і лунає Моцарт в голові…
Серце ти моє заворожила,
спогади мої ти заплела –
тож несе непереборна сила
у свої озера лісові
і мої думки летять до тебе,
і лунає Моцарт в голові…
Серце ти моє заворожила,
спогади мої ти заплела –
тож несе непереборна сила
Олександр Сушко
2020.03.08
18:35
Весна
Нарешті я - вояка запасний,
Чотар додому виштовхнув у плечі.
Вдихають груди запахи весни,
Вгортає обрій клекотом лелечим.
На шостий рік упала з пліч гора,
За комуналку відсьогодні пільга.
Із острахом ступив із пекла в рай,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чотар додому виштовхнув у плечі.
Вдихають груди запахи весни,
Вгортає обрій клекотом лелечим.
На шостий рік упала з пліч гора,
За комуналку відсьогодні пільга.
Із острахом ступив із пекла в рай,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Надія Мезрина
2020.03.01
Оля Кміт
2020.02.28
Маріанна Галич
2020.02.26
Алла Даниленко
2020.02.17
Максим Кусимир
2020.02.12
Максим Баштинов
2020.02.11
Євген Федчук
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення