Яремче – найяскравіша квітка у пишному віночку гірських поселень. Розквітла ружа, що приваблює свої гостей розкішшю та неповторною красою. Знаменитий курорт українських Карпат, що допомагає вилікувати не тільки тіло, а й втомлену роботою та турботами душу. Порівняно молоде поселення виникло у 1787 році, і вже з часу свого виникнення – це найбільш відвідуваний туристичний цент Прикарпаття, до якого з'їжджалися з усіх куточків Європи. Основна маса відпочиваючих – це знатні та заможні туристи з велелюдних Кракова, Варшави, Відня та Львова. Дивовижно, але навіть за часів Радянського Союзу Яремче не втратило свого основного статусу і продовжувало бути улюбленим місцем відпочинку дорослих та дітей.
Яремче — перлина українських Карпат
Відпочинок у Яремчі
У Яремчі не тільки чистий гірський клімат, але й зручне розташування. Всього за якихось 68 км від обласного центру – і ви на місці. Ви точно не проїдете повз дивовижного містечка, яке з усіх боків оточене стіною гір та лісів. Це унікальна територія, яка знаходиться в межах Карпатського національного біосферного заповідника, тому околиці міста вражають своєю красою та чистотою. Уже століттями туристи різних вікових категорій відвідують Яремче. Для активних та сильних духом тут можна організувати похід у навколишні гірські ліси, спуски на санках чи лижах, катання на конях, рафтинг, захоплюючі маршрути на гірських квадроциклах та велосипедах, різного роду екскурсії на природі та містом. Родзинкою відпочинку стануть відвідини місцевих пастухів в горах, які не тільки ознайомлять зі своїм побутом, а й навчать, як приготувати найсмачніший натуральний сир з овечого молока (бринзу). Звичайна прогулянка лісом принесе не менше задоволення: у вас не вистачатиме рук на всі лісові скарби. Справжні білі гриби у вдалий сезон тут практично під кожним деревом. Для любителів тихого та спокійного відпочинку Яремче може запропонувати профілактичний чи лікувальний курс в місцевих санаторіях.
Нічний вид Яремче (Яремча) з висоти пташиного польоту
Яремче – справжній осередок гуцульської культури з дуже добре розвинутою інфраструктурою. У місті чимало магазинчиків та великий супермаркет, незліченна кількість ресторанів, кафе та колиб. Серед великого розмаїття готелів, туристичних комплексів, приватних садиб, таборів, санаторіїв ви зможе з легкістю підібрати надійний та комфортний варіант. У Яремчі не буде затримок з розвагами – тут їх досхочу. Окрім звичних природних принад, таких, як водоспад у центрі міста та заповідник з дикими звірями, у місті можна приємно провести час у різноманітних саунах, лазнях, більярдних, нічних клубах. Останнім часом стало модно ніжитися в гарячій воді у величезних чанах просто на розпаленому вогнищі, в оточенні гірської річки та зеленого лісу під відкритим небом.
м. Яремче, рафтинг по річці Прут
Всі, мабуть, хто раніше чув про Яремче, знають про місцевий сувенірний ринок. Серед величезного асортименту виробів гуцульських майстрів, можна вибрати від магнітика до оригінальних предметів домашнього інтер'єру. Килими, шкатулки, тарілки, кераміка, люльки, магнітики, різноманітні шкіряні та дерев'яні вироби, народні музичні інструменти, різного роду вбрання – від верхнього до сорочок та платтів, вишиванки, вироби з овечої шерсті, взуття, різноманітні трав'яні чаї, мед, сири, консервація – все, чого забажає ваша душа. Вечірня прогулянка по місту по-новому відкриє Яремче – місцева влада доклала максимум зусиль для прикраси своєї квітки.
Яремчанський сувенірний ринок
Кожна пора року в Яремчі неймовірна та неповторна. Влітку, в останній тиждень липня місто святкує своє день народження. Для туриста – це ціла театралізована вистава, в якій беруть участь місцеві мешканці. Починаючи від традицій святкування та закінчуючи костюмами – подібного ви точно ніде не побачите. Взимку, окрім традиційного катання на лижах та санках, можна у справжніх гуцульських традиціях відсвяткувати Новий Рік та Різдво. Десь з кінця грудня містом вже витає повноцінний новорічний настрій, який продовжується протягом цілого місяця. Вам захочеться приїздити святкувати зимові свята у Яремче кожного року, адже той колорит та ті неймовірні емоції навряд чи можна буде повторити в домашніх умовах.
До слова, просто у Яремчі є 200 метровий підйомник, з якого відкриваються неймовірні пейзажі на саме місто та його околиці. Якщо вам цього замало, тоді можна відвідати сусідні Буковель (32 км), Ворохту чи Яблуницю (35 км), Драгобрат (50 км). Безперечно, якщо ви полюбляєте лижі, то вам не обійтися без цієї поїздки, але якщо ви просто бажаєте по-європейськи, з комфортом та весело провести свою відпустку – вам з головою вистачить Яремче!
Яремчанський залізничний міст
Що подивитися у Яремчі
- Підвісний міст над Прутом;
- Залізничний міст, вік котрого понад 100 років;
- Справжню перлину Яремче – водоспад Пробій;
- Неймовірний Карпатський заповідник з дикими звірями, які вразять своєю красою та особливо сподобаються діткам;
- Музей етнографії та екології з унікальними експонатами;
- Старовинні дерев'яні церкви XVII — XVIII ст. з цілющою атмосферою;
- Ресторан, що було побудовано у справжніх гуцульських традиціях, без єдиного цвяха;
- Сувенірний ринок з багатим різноманіттям витворів гуцульської майстерності;
- Цілюще джерело та скелі, названі на честь опришківського ватажка та народного героя Довбуша;
- Чарівний водоспад «Дівочі сльози».
Розташування:
Координати GPS:
Галерея фотографій
Історія міста і постаті.
Яремче. Де опришки випили фатальну каву?
Яремче - місто обласного підпорядкування, туристичний центр і гірськолижний курорт Прикарпаття. Майже сто років тому це місто отримало статус курорту. Нині більша частина Яремчанської туристичної зони, а це саме Яремче і п’ять прилеглих сіл: Микуличин, Татарів, Ворохта, Яблуниця і Поляниця, розташовані на території Карпатського національного парку.
Тому в Яремчі можна побачити унікальний карпатський водоспад висотою 8 метрів, оглянути Карпати в мініатюрі та власноруч погодувати оленів, які живуть у відкритому вольєрному господарстві, пише Укрінформ.
ЧИ БУВ У ЯРЕМЧІ ЯРЕМА?
Яремче розмістилося у південно-західній частині Івано-Франківської області, у центральній частині українських Карпат. Місто розташоване поміж Ґорґан, Покутсько-Буковинських Карпат і Чорногори.
Перша історична згадка про Яремче датуєтьcя 1787 роком. За переказами, понад 200 років тому тут поселився втікач від феодального тиску Ярема Годованець. З його іменем і пов’язують назву міста. «У переказі, поданому Зінчуком у зібранні «Казки Гуцульщини» розповідається, що в селі Княждвір теперішнього Коломийського району жив колись князь, який мав двох синів: Микулу і Ярему. Микулі князь дав ті землі, де тепер Микуличин, а Яремі – де тепер Яремче», - йдеться у книзі Габорака «Назви Населених пунктів Івано-Франківщини». Тут також є припущення про поселення на честь посланця Хмельницького Яреми Копчевського, який брав участь у штурмі Пнівського замку і побував у Ямні під час визвольної війни українців у 1648-1654 роках. Втім, є й інші версії походження назви міста.
Цю назву пов’язують зі священиком Яремицьким, який був парохом у селі Ямна у 60-х роках 18 століття.
Допускають і тюркське походження назви Яремче, яка означає «повертати назад». Нібито так назвали цей населений пункт монголо-татари, які, маючи страх перед непрохідними карпатськими горами і лісами, повернули звідси назад.
- Яремче має походження з тюркської мови. У Туреччині є чотири топоніми з такою назвою. Один із них – величезний порт. В Азербайджані є два Яремча. Що означає це слово? Воно походить від слова «ярім» – половина. Перед Яремчем є село Дора. Так ось це слово означає «різати». Отже, отримуємо «різати навпіл». Відразу після Яремча є населений пункт Татарів. Тут не важко зрозуміти, хто різав. Можна допустити, що «відрізали» значить відібрали від іншого міста, а точніше - захопили. Адже саме тут збирались тюрки, яничари, візирі і султани, які йшли захоплювати Європу. Станіславівська фортеця була однією з тих, яка мала зупинити турецько-татарську навалу. Тому в назві Яремче не варто шукати Ярему. Тут радше треба досліджувати, що захопили і для чого відрізали турки. Це нам дає можливість переосмислити історію, - говорить дослідник топографічних назв Прикарпаття і краєзнавець Андрій Микитин.
Насправді Яремче довго було присілком Дори. Отримати статус населеного пункту вдалося після того, як тут звели залізницю Делятин-Вороненко. У 1895 році в Яремчі навіть збудували один із найбільших у Європі залізничний арковий міст за віденським проектом, який було вщент зруйновано у період Другої світової.
Фото: wiki-carpathians
Майже сто років тому, аби відокремити Яремчу від Дори, тут створили «Клуб Яремчанський». Саме його активісти відкрили в Яремчі першу поштову контору та видали газету «Яремче». За два роки Яремчу вдалося відділитись від Дори й отримати статус окремого населеного пункту з печаткою та гербом, на якому був зображений олень. А в 1929 році Яремче, разом із містами Ворохта та Моршин отримує з волі президента Республіки Польщі статус курорту.
КУПЕЛІ, ФОТОСАЛОНИ І БАБУСЯ АНДРУХОВИЧА
- На той час Яремче дуже інтенсивно розвивається. Тут звели майже 50 віл та пансіонатів. З’являються перші купелеві заклади. Один із них належить доктору Йозефу Матушевському. Він запровадив інгаляторії та соляні ванни. Сіль везли з Делятина, використовували природні грязі з Черче. Пізніше доктор Матушевський мігрував у Польщу. Там досі стоїть йому пам’ятник. В одній руці він тримає лікарський саквояжик, а іншою - знімає перед людьми капелюха, - розповідає старший науковий співробітник Яремчанського Музею етнографії та екології Карпатського краю Світлана Флис.
За її словами, саме в цей період в Яремчі дуже потужно розвивається фотосправа. Нині старі світлини Гуцульщини «розповідають її історію, наче кадри документального фільму, на яких річка Прут, водоспади, високі полонини, засніжена Говерла, зелені смереки, поселення Ворохта, Яблуниця, Микуличин, Татарів, Яремче, Дора, хрещаті дерев’яні церкви, кам’яні залізничні мости, скелі Довбуша, камінь Кратера, розкішна гуцульська ноша, звичаї і обряди, шляхетні постави й обличчя гуцулів».
- Фотосалони та фотоательє були майже в кожному населеному пункті . Ось у Ворохті був знаменитий салон «Фото Блажа». Він належав Адольфу Блажу, який намагався не пропустити жодної визначної події, як-от, відкриття нової гміни, храмові свята, змагання зі стрибків з трампліна, театральні вистави та інше. Усі світлини мали штамп «Фото Адольфа Блажа». Тут свого часу любила фотографуватися і бабуся письменника Юрія Андруховича. У своїй книзі «Таємниця» він написав, що бабуся Ірина Карлівна Скочдополь у 30-х роках 20 століття проживала в селі Яблуниця тоді Надвірнянського повіту і в неділю пішки через горби вибиралася звідти до Ворохти у фотосалон Блажа, святково вбираючись то гуцульською господинею, то варшавською панею, - розповідає Світлана Флис.
Вона зізнається, більшість зі світлин Блажа нині зберігаються у Кракові. Про долю самого митця нічого не відомо. Втім, одну з них Світлана Флис має у власній колекції. Каже, це надзвичайно гарний краєвид Ворохти. Фото тоді робили за технологією, що передбачала додавання срібла. А тому навіть нині такі старі світлини можна збільшити до будь-якого розміру, зберігаючи якість зображення.
Уже на початку Першої світової війни у готелі Франциска Гануса любив зупинятись письменник Богдан Лепкий. Є версія, що тут він мав промову перед молодими людьми, які прагнули записатися до Легіону Українських Січових Стрільців. Пізніше, в готелі Франциска Гануса, нині це будівля Яремчанської міської ради, з письменником трапилась неприємна подія - згоріла його віршована драма «Мотря».
- Богдан Лепкий приїхав до Яремча в 1914 році. Йому здавалося, що війна тут скінчилась. Дівчата пропонували суницю, місто усміхалося, і письменник пішов до водоспаду. Біля смереки його зупинили і попередили, що прохід закритий. Попросили документи, а потім сказали: «Е, пане, Вам паперів не треба», - бо впізнали письменника, - розповідає Світлана Флис.
ЛЮЛЬКА КОВПАКА І ЛЕГЕНДИ ПРО ОПРИШКІВ
У радянський період у Яремчі відкрився Музей партизанської слави. Він проіснував до 1993 року, а тоді був перейменований на Музей визвольної боротьби. Тепер це - філія Музею народного мистецтва Покуття та Гуцульщини, який пропонує експозиції та виставки народного мистецтва. Проте у фондах цього музею і досі зберігаються особисті речі червоноармійців Руднєва та Ковпака.
- Є люлька Ковпака, одяг, медалі, ордени, документи його. Нині наш музей створює нову концепцію. Не виключено, що тут відкриють відділення історії та краєзнавства, і тоді це буде окрема експозиція, - говорить завідувач відділення Яремчанського музею етнографії та екології Карпатського краю Богдана Фаштрига.
За її словами, музей також має велику експозицію опришківського руху. Адже його ватажок Олекса Довбуш часто бував саме в Яремчі. У селі Ямна проживала сестра Довбуша і звідси походив його побратим і племінник Павло Орфенюк. Він загинув у бою з поляками, коли очолив загін після смерті Довбуша.
- Опришківський рух породив чимало легенд, переказів і пісень, в яких карпатські бунтівники поставали в образах могутніх і шляхетних героїв, наділених надлюдськими якостями. Втім реальні історії з життя цих відчайдухів нерідко були не менш химерні. Як-от історія з кавою, за яку деяким опришкам довелося заплатити свободою і життям. Чи пили опришки каву? Один раз – точно. І цей випадок виявився фатальним, - розповідає Світлана Флис.
За її словами, ця легенда дійшла до нинішніх днів у гуцульському діалекті. Вона розповідає про те, що хлопці принесли з успішного походу всілякого добра, а разом з ним - і каву. Але не знали, як її приготувати. Спершу мочили, товкли, а вже потім змололи, зварили і пили зі сметанкою, аж доки на запах кави не прийшов керівник карального загону Герлічка, який і схопив бунтарів.
МІЛЬЙОН ТУРИСТІВ ТА ЇХНІ МАРШРУТИ
До речі, про самого Довбуша, якого тут називають ще карпатським Робіном Гудом, теж складено багато легенд, переказів і пісень. Йому навіть присвячено туристичний маршрут «Стежка Довбуша». Він веде по хребті гори Маковиця до «каменю Довбуша». Насправді, це – величезна брила, яку ніби скинув Довбуш із гори на ворогів, бо був наділений надприродними силами. Розповідають, тут, у горах Довбуш сховав і свої скарби. Яремчанці жартують, як є час, їх можна пошукати. Але найбільший скарб, кажуть, знайшов той, хто бодай раз приїхав до Яремча і побачив Карпати.
У Яремчі можна споглядати не лише гори. Олень благородний разом із лисицями, козулями, кабанами та павичами проживають у міні-зоопарку, на території Карпатського національного парку, поблизу сімейного курорту «Ведмежа гора». Вольєри площею понад 5 га тут звели п’ять років тому з метою просвітницької діяльності щодо охорони тварин і лісу. Тож просто неба тут можна спілкуватися з природою, годувати оленя з руки та спостерігати за життям карпатського лісу з оглядової вежі. Трохи далі від вольєрів, мандруючи вздовж річки Жонки, можна натрапити на водоспад «Дівочі сльози», а ще далі - на парк-музей «Карпати в мініатюрі». Він пропонує гостям оглянути просто неба 17 об’єктів культурної та архітектурної спадщини Яремча і довколишніх сіл. Це один із екологічних маршрутів, яким радять пройтись і дорослим, і дітям.
- Щороку туристичну зону Яремча відвідує понад мільйон туристів. Окрім проживання в зелених садибах, а їх є близько 600, ми пропонуємо нашим гостям оздоровлення і подорожі. Для цього в нас є 43 піші маршрути, протяжністю 400 км на території Карпатського національного парку, 17 велосипедних маршрутів і 4 водні - для рафтингу (спортивний сплав гірською рікою, - авт.), протяжністю 89 км, а для любителів гірськолижного спорту пропонуємо розваги на ТК «Буковель», - розповіла нам спеціаліст відділу туризму Яремчанської міської ради Наталя Блага.
Вона зауважила, що Яремче нині стає фестивальним містом. Наступного року тут відкриють Міжнародний гуцульський фестиваль, а серед щорічних свят - День міста, який відзначають в останню неділю липня, Івана Купала та мистецьке дійство «Віадук», яке традиційно відбувається у Ворохті.
Екстремальний і не дуже рафтинг на річці Прут
Влітку, особливо в період повної води, на Яремчанщині великою популярністю користуються сплави гірськими річками – в першу чергу це Прут або Чорний Черемош. Хтось робить це самостійно з власними плавзасобами (ми все ж рекомендуємо такий варіант лише тим туристам, хто має відповідну підготовку і усю необхідну екіпіровку). Всім іншим – краще звертатися до професіоналів.
Ми, приміром, для себе відкрили клуб Скита Рафтинг. Він базується у Ворохті, однак є доволі мобільним і готовим запропонувати туристам сплави в інших частинах району. Працюють вони за принципом «все включено», тобто відпочивальникам не потрібно турбуватися про обладнання, спеціальний одяг та багато інших супутніх моментів. Адже тут туристам також готові запропонувати трансфер до місця початку сплаву, перекус у разі тривалого «запливу» та навіть фото/відео зйомку.
Також великим плюсом є те, що клуб пропонує різні за складністю та тривалістю маршрути – як для тих, хто хоче випробувати свої сили вперше, так і для більш досвідчених екстремалів, причому різних вікових груп. Для новачків та великих груп тут пропонують сплави на багатомісних рафтах з інструктором, а для більш впевнених рафтерів – одно- та двомісні байдарки.
І чи не найголовніше – це безпека сплаву. З цим у клубу Скита Рафтинг також усе в порядку, адже місцеві інструктори є професіоналами своєї справи, проходять відповідну атестацію, можуть адекватно оцінити ваші можливості та надати увесь необхідний інструктаж перед сплавом.
Для мене це був перший в житті сплав на рафті, і хоча перед початком я дещо нервувала, на ділі все виявилося надзвичайно цікаво та безпечно. Навіть трошки пошкодували, що обрали найпростіший та найкоротший маршрут. І захотіли спробувати ще раз. Можливо навіть колись дійдемо до великого сплаву на добу-дві через усю річку – з перекусами прямо у рафті та зупинками на ночівлю.
Музей мініатюр Карпат в Яремче
Якщо ж ви налаштовані на більш пізнавальний відпочинок, вас може зацікавити Музей мініатюр Карпат в Яремче, що знаходиться лише в 400 метрах від місцевого залізничного вокзалу – на початку урочища Багровець в Карпатському національному природному парку (який сам по собі є також вартим уваги).
Тут зібрані точні копії усіх головних пам’яток Карпат, як природних, так і архітектурних, у масштабі 1 до 25. В першу чергу це зручно для тих відпочивальників, які хочуть поближче ознайомитися з історією краю, але приїхали сюди ненадовго чи не налаштовані на постійні переїзди.
Наприклад, в музеї можна побачити мініатюрні копії обсерваторії на горі Піп Іван, кількох дерев’яних церков, костьолів і, звісно ж, знаменитої будівлі ресторану «Гуцульщина» в Яремче. Особливою гордістю тут є копія залізничного вокзалу в селі Татарів з діючою міні-залізницею, більше схожого на старовинний палац. Особливо подобається ця інтерактивна атракція дітям.
Загалом в Музеї мініатюр Карпат наразі нараховується близько 20 об’єктів, але вже є плани з розширення. Зокрема, тут планують додати мініатюрні копії замків Закарпаття, хати Олекси Довбуша та інтерактивні об’єкти, наприклад, з дзвіницею.
Виконані ці мініатюри українськими майстрами з пластика на 3D-принтері. На один такий витвір йде від 1 до 7 місяців роботи. До речі, виробляє ці мініатюри наша українська фірма, чиї послуги також широко затребувані у Європі для подібних атракцій.
Ще одним позитивним моментом тут є орієнтованість на людей з обмеженими можливостями – для них вхід на територію парку-музей безкоштовний, а люди з вадами зору такою отримують додаткову можливість відчути представлені мініатюри на дотик.
До речі, одним лише спогляданням мініатюр у музеї не обмежуються. Також ввечері на терасі організовують покази кіно, здебільшого на патріотичну чи екологічну тематику. Це доволі непогана ідея хоча б тому, що навколо – дивовижна природа. Сидиш собі, дивишся кіно – а навколо така краса.
З відкритої тераси музею можна побачити мальовничий штучний поріг через річку Жонка, створений для того, щоб переломлювати потік води за противоповеневою технологією, яку використовували ще гуцули. Історія з усіх боків!
Працює музей у понеділок з 12:00 до 20:00, у вівторок-неділю з 10:00 до 20:00. Вартість квитків для дорослих 30 гривень, для дітей 20 гривень.
До речі, біля входу в музей є джерело з чистою питною водою.