Івану* доводилося працювати на двох роботах, щоб забезпечити свою дружину і двох синів: вдень він вирощував та продавав овочі, а вночі возив пасажирів на арендованому таксі. У пошуках добре оплачуваної роботи, Іван послухав пораду одного з пасажирів про те, що у сусідньому селі набирають бригаду для роботи на будівництві у Підмосков'ї. Рекрутер пообіцяв Івану щомісячну зарплату в 400-700 дол. США. Через тиждень Іван і п'ятеро інших чоловіків вирушили потягом до Москви. Рекрутери забрали у чоловіків паспорти і гроші «з міркувань безпеки».
На будівельному майданчику Івану показали місце, де він повинен був спати – двоярусне ліжко в казармі з вісьмома іншими чоловіками. Казарми були вологими і смерділи цвіллю. Чоловіки повинні були працювати з шостої ранку і до пізнього вечора. Вони працювали без перерв чи навіть хвилини відпочинку, за ними постійно стежили охоронці. Виходити за територію або говорити про проблеми зі здоров'ям було заборонено.
Коли робота на будівельному майданчику була майже завершена, охоронці та бригадир стали ще агресивнішими і могли бити робочих навіть через незначні непорозуміння. Бригадир кричав, що він купив Івана за 400 дол. США і що тепер Іван винен йому гроші. Побоюючись за своє життя, Іван переговорив зі своїм товаришем, і вони вирішили втекти до того, як власник продасть їх комусь іншому. Одного разу вночі їм вдалося вислизнути. Пішки діставшися Москви, вони сіли на поїзд назад в Україну.
Після повернення додому, Іван страждав від проблем зі спиною й нирками. Він більше не міг працювати і не мав грошей на лікування. Це поставило його сім’ю в непросту ситуацію. Іван відчував себе спустошеним, безпорадним і злим.
Одного разу син Івана приніс зі школи додому листівку неурядової організації про торгівлю людьми і допомогу постраждалим. Спочатку Іван вагався, не вірячи у можливість отримати підтримку і допомогу, думаючи, що це ще одна пастка. Втім не маючи інших варіантів, він вирішив звернутися до неурядової організації.
Спершу Іван отримав медичну та психологічну допомогу. Пізніше працівники НУО підтримали його в професійній підготовці та допомогли з пошуком нової роботи на складі. Іван відчув, що готовий розпочати власний бізнес і будувати плани на майбутнє. Він взяв участь у тренінгу МОМ із розвитку мікропідприємств і розробив бізнес-план, на який згодом отримав мікро-грант. Іван зареєструвався як приватний підприємець і почав надавати професійні послуги таксі. Після освоєння аспектів управління, бухгалтерського обліку і виходу на стабільний заробіток, Іван вирішив розширити свій бізнес і найняти додатковий персонал. Ґрунтуючись на успіху свого таксі-бізнесу, він відкрив невеликий продуктовий магазин. Крім того, молодший син Івана зміг побувати на морському курорті, ставши учасником літнього табору для дітей із родин постраждалих від торгівлі людьми, організованого за підтримки МОМ.
Сьогодні Іван є успішним підприємцем. Його дружина працює бухгалтером сімейного бізнесу разом із двома найманими працівниками – і ці створені робочі місця є хоч і невеликим, але значущим заходом підтримки для місцевої громади.
*Ім’я змінено для захисту конфіденційності
