Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ярослав Чорногуз
2020.02.13
01:30
Підбадьорливе
Не ревнуй до кожної спідниці…
Хай пускають «бісики» з-під вій,
Хоч і гопки скачуть молодиці –
Я тепер навіки тільки твій.
Не ревнуй… Мої козацькі вуса –
Наче ті антени у кота –
Реагують на одну спокусу…
Хай пускають «бісики» з-під вій,
Хоч і гопки скачуть молодиці –
Я тепер навіки тільки твій.
Не ревнуй… Мої козацькі вуса –
Наче ті антени у кота –
Реагують на одну спокусу…
Олександр Панін
2020.02.12
22:57
Дві самотності
Зла самотність,
зла самотність,
зла самотність
Гризла,
зла самотність,
зла самотність
Гризла,
Гренуіль де Маре
2020.02.12
21:20
Про значення поезії у житті та поза ним ;)
Усе протекло поміж пальцями:
Всі води, сонця й піски.
Лишилося стежку намацати
На древній місток хисткий
Між прірвами (ну і клекочуть – аж
Не знати, котра вже й гірш!).
Ітимеш – згадати б хоч «Отче наш»,
Всі води, сонця й піски.
Лишилося стежку намацати
На древній місток хисткий
Між прірвами (ну і клекочуть – аж
Не знати, котра вже й гірш!).
Ітимеш – згадати б хоч «Отче наш»,
Володимир Бойко
2020.02.12
19:42
Смітник
Я б’юсь, мов риба, кинута на сушу.
Не вирвавшись, затерп у горлі крик:
«Навіщо ви мені плюєте в душу?
Вона і так нагадує смітник!»
В ній шрами від чобіт колишніх друзів,
І вм’ятини від каблуків повій,
Уривки пошматованих ілюзій,
Не вирвавшись, затерп у горлі крик:
«Навіщо ви мені плюєте в душу?
Вона і так нагадує смітник!»
В ній шрами від чобіт колишніх друзів,
І вм’ятини від каблуків повій,
Уривки пошматованих ілюзій,
Олександр Сушко
2020.02.12
16:31
Передмова до книжки Олександра Сушка "Берегиня"
Першу частину книжки прози О.Сушка складають есеї, як сам автор визначає жанр цих творів. Мабуть, їх можна назвати й новелами. Суть не в жанрі.
Короткі розповіді про різноманітні події – від кумедних до трагічних. Тут і фантастика-фентезі, і повнокровн
Уляна Світанко
2020.02.12
15:24
Близькість
Ми бранці обставин,
Заручники часу,
По кліточці бавиш...
Спиняєшся...
Вчасно...
Додолу білизна,
За вітром сумління,
Усе так приблизно,
Заручники часу,
По кліточці бавиш...
Спиняєшся...
Вчасно...
Додолу білизна,
За вітром сумління,
Усе так приблизно,
Євген Федчук
2020.02.12
13:36
* * *
До подій осені 1943 р. на Волині.
Вони ввійшли в село посеред днини
Не криючись, бо на своїй землі.
Їм сторожко дивилися у спини
З півтемряви дорослі і малі.
Наказ єдиний: ляхів не жаліти,
Щоб в їхніх душах поселився жах.
Вони ввійшли в село посеред днини
Не криючись, бо на своїй землі.
Їм сторожко дивилися у спини
З півтемряви дорослі і малі.
Наказ єдиний: ляхів не жаліти,
Щоб в їхніх душах поселився жах.
Ігор Деркач
2020.02.12
11:44
Міні-романи
Де ви, мої нефертіті,
милі навіки жінки?
Я пам’ятаю ті миті,
сині волошки у житі
і – за водою – вінки.
Канули за течією
як силуети купав
милі навіки жінки?
Я пам’ятаю ті миті,
сині волошки у житі
і – за водою – вінки.
Канули за течією
як силуети купав
Олена Музичук
2020.02.12
10:39
Літо
Ох, літо красне! Я любив би і тебе,
Якби не ця жара, та комарі, та мухи.
Ти, гублячи усіх, являєш нам себе,
І мучиш; як поля, ми боїмось засухи;
Благаємо води, та небо голубе
Не посилає ні дощу, ні завірюхи,
Бо провели її вином та хороводом
І п
Якби не ця жара, та комарі, та мухи.
Ти, гублячи усіх, являєш нам себе,
І мучиш; як поля, ми боїмось засухи;
Благаємо води, та небо голубе
Не посилає ні дощу, ні завірюхи,
Бо провели її вином та хороводом
І п
Сергій Губерначук
2020.02.12
09:40
Дев’ятий Перґамент
І що розм’якшить серце кожне?
Що при Мериві було – не згадає ніхто?
А залякані – ми.
Я один, хто осмілився
перед гнівом Твоїм.
Бо дорогий Ти мені,
аби мовчати перед Тобою.
Що при Мериві було – не згадає ніхто?
А залякані – ми.
Я один, хто осмілився
перед гнівом Твоїм.
Бо дорогий Ти мені,
аби мовчати перед Тобою.
Тетяна Левицька
2020.02.12
09:17
Віддаляємся
Віддаляємся, зрада,
ще страшніше ножа.
Краще болісна правда,
ніж чудова олжа.
Я усе розумію,
що було, те було,
і спокусливе тіло,
ще страшніше ножа.
Краще болісна правда,
ніж чудова олжа.
Я усе розумію,
що було, те було,
і спокусливе тіло,
Микола Соболь
2020.02.12
05:29
Вибір за тобою
Не протився. Доля – це сьогодні.
Вчора вже навіки відійшло.
Приготуй нове назавтра тло
Варіантів у тебе є сотні.
Не кляни потому власний вибір.
Бо картину малював ти сам.
Краще тихо дякуй небесам,
Вчора вже навіки відійшло.
Приготуй нове назавтра тло
Варіантів у тебе є сотні.
Не кляни потому власний вибір.
Бо картину малював ти сам.
Краще тихо дякуй небесам,
Олександр Панін
2020.02.11
22:31
Сині очі
Блакитні очі, сині очі –
Щемливий пристрасті сюжет,
Хвилює, зваблює, тріпоче,
Бездонний, вбивчий фіолет…
Щемливий пристрасті сюжет,
Хвилює, зваблює, тріпоче,
Бездонний, вбивчий фіолет…
Оксана Логоша
2020.02.11
21:17
Аритмія
О панно сіросте! О сиросте,пробач!
Тебе не втішу я ні захватом, ні шаною.
Безсніжжя.Над ялиновими храмами,
І над ставків невсніженими ранами
Не сніг шугає, а жахкий пергач.
Де бездоріжжя? Де хаос вітрів
Чи пташки одинокої привранішня молитва?
Немає
Тебе не втішу я ні захватом, ні шаною.
Безсніжжя.Над ялиновими храмами,
І над ставків невсніженими ранами
Не сніг шугає, а жахкий пергач.
Де бездоріжжя? Де хаос вітрів
Чи пташки одинокої привранішня молитва?
Немає
Євген Федчук
2020.02.11
11:52
Балада про абрикос
Мустафа – іще маленький хлопчик,
Оце п’ята минула зима.
Він свої великі чорні очі
Увесь час відкритими трима.
Хоче все побачити і почути,
У шпарину кожну зазирне,
Весь пісок слідами переплута,
Ні одну калюжу не мене.
Оце п’ята минула зима.
Він свої великі чорні очі
Увесь час відкритими трима.
Хоче все побачити і почути,
У шпарину кожну зазирне,
Весь пісок слідами переплута,
Ні одну калюжу не мене.
Тетяна Левицька
2020.02.11
10:46
Душею назовні
Місяць - зримий пейзаж Фаберже,
чорна "Мазда" чекає за рогом.
Ти іще не спіткнулась, а вже
тисне серце ядуча тривога.
Сніг іскриться, безе хрумкотить
на підошвах слизьких ботильйонів*.
Перед тишею небо щомить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...чорна "Мазда" чекає за рогом.
Ти іще не спіткнулась, а вже
тисне серце ядуча тривога.
Сніг іскриться, безе хрумкотить
на підошвах слизьких ботильйонів*.
Перед тишею небо щомить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Максим Кусимир
2020.02.12
Максим Баштинов
2020.02.11
Євген Федчук
2020.02.03
Дара Двора
2020.02.02
Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31
Сергій СергоЗар
2020.01.30
Королева Гір
2020.01.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення