Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олена Музичук
2020.02.01
10:29
Дисонанс
Як хочеться намилити копита
Пегасові своєму і коню.
Нема до кого правду говорити,
нема від кого слухати брехню.
Нема кому жалітися. О, Боже,
куди мене занесло і несе?
Подумала, дурна, що я щось можу,
Пегасові своєму і коню.
Нема до кого правду говорити,
нема від кого слухати брехню.
Нема кому жалітися. О, Боже,
куди мене занесло і несе?
Подумала, дурна, що я щось можу,
Сергій Губерначук
2020.02.01
09:04
Серце
Правда,
що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки
у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
що серце в неволю прагне.
Правда.
Тільки
у серця є деякі пільги,
оскільки,
воно – як вино,
одурманює все одно
Тетяна Левицька
2020.02.01
08:56
Недосяжна
Не діждешся вогненної страти,
хоч багаття горить - не чаклунка.
І в обіймах гидких воскресати
не дано мені - прах у стосунках.
Недосяжна, як зірка, що світить
та не гріє душі, а не тіла.
Вже давно наше макове літо
хоч багаття горить - не чаклунка.
І в обіймах гидких воскресати
не дано мені - прах у стосунках.
Недосяжна, як зірка, що світить
та не гріє душі, а не тіла.
Вже давно наше макове літо
Микола Соболь
2020.02.01
05:23
Материнська жура
Ой, де ти, донечко! Де ти, квіточко?
Тебе дома чекаю, леліточко!
Уночі прокидаюсь від гомону
І не вірую чорному ворону.
Материнське сердечко не брила
Я ж гіркою сльозою омила,
Твоє личко навіки рідненьке,
Ти ж для мене назавжди маленька.
Тебе дома чекаю, леліточко!
Уночі прокидаюсь від гомону
І не вірую чорному ворону.
Материнське сердечко не брила
Я ж гіркою сльозою омила,
Твоє личко навіки рідненьке,
Ти ж для мене назавжди маленька.
Володимир Бойко
2020.01.31
23:12
Нашараша
Країна-глюк,
Гидка і неприродна,
Потворний флюс на череві Землі.
Тож треба як
Звихнутися сьогодні,
Аби лизати лапті москалів.
Гидка і неприродна,
Потворний флюс на череві Землі.
Тож треба як
Звихнутися сьогодні,
Аби лизати лапті москалів.
Олександр Миколайович Панін
2020.01.31
21:15
Гіркота надій
Гіркота нездійсненних надій
Почуття не змінила мої,
Пам’ятай, що навіки я твій,
Ти моя, ми з тобою – свої.
Почуття не змінила мої,
Пам’ятай, що навіки я твій,
Ти моя, ми з тобою – свої.
Тетяна Роса
2020.01.31
20:44
Оферта (пропонується як основа для укладання договору між авторами та сайтом))
Я погоджуюсь бути на цьому сайті, якщо модератори і власники визнають, що
1) Я – найяскравіша особистість на цьому ресурсі. Конкурентів тут у МЕНЕ просто не існує, бо я є живим класиком. Тож критикувати МЕНЕ дозволяється тільки класикам, а тут, крім МЕНЕ
Оксана Логоша
2020.01.31
20:11
Баба
Долоні у баби ,як поле ,порізані плугом.
Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
О доле! О доле!Зриває вікониці хуга
І баба завмерла у хаті сумною стернею.
Уже й не згадає якої весни їй чекати-
Така довга стежка.А поряд одні явори
Скриплять, мов за
Як поле-болять і пахнуть сирою ріллею.
О доле! О доле!Зриває вікониці хуга
І баба завмерла у хаті сумною стернею.
Уже й не згадає якої весни їй чекати-
Така довга стежка.А поряд одні явори
Скриплять, мов за
Віктор Кучерук
2020.01.31
17:30
* * *
І в недалекому учора,
І в призабутому колись, –
Вбирав у себе жадним зором,
Мінливу й сталу, мрійну вись.
Або занурювався радо,
Неначе в полудень у тінь, –
То у хмарин пухкі принади,
То в неосяжну вічно синь.
І в призабутому колись, –
Вбирав у себе жадним зором,
Мінливу й сталу, мрійну вись.
Або занурювався радо,
Неначе в полудень у тінь, –
То у хмарин пухкі принади,
То в неосяжну вічно синь.
Іван Потьомкін
2020.01.31
17:07
Не по мені
Не по мені фанати всіх мастей,
А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
Хто словесами зводити навчивсь людей,
Коли вони в жебрацтві чи в одчаї.
***
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
А надто ті, хто маскуватись призвичаївсь,
Хто словесами зводити навчивсь людей,
Коли вони в жебрацтві чи в одчаї.
***
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
Сергій Гупало
2020.01.31
11:51
* * *
Заметіль мете, мете,
Світу білого не видно.
Не знайти мені тебе
І до смерті, очевидно.
Хоч і вже безсильний я –
Не ридаю, а радію.
Бо метелиця - моя
Світу білого не видно.
Не знайти мені тебе
І до смерті, очевидно.
Хоч і вже безсильний я –
Не ридаю, а радію.
Бо метелиця - моя
Надія Тарасюк
2020.01.31
10:12
* * *
«Що із вами, шановна пані?» —
запитання сніжать. Спориш…
Підморозило. Сонце п’яне
засоромилося… Мовчиш…
Роззираєшся — поле вбране
і дороги вузький мотив.
Сонцесяйно було так зрання,
перелісками сніг блудив…
запитання сніжать. Спориш…
Підморозило. Сонце п’яне
засоромилося… Мовчиш…
Роззираєшся — поле вбране
і дороги вузький мотив.
Сонцесяйно було так зрання,
перелісками сніг блудив…
Сергій Губерначук
2020.01.31
09:02
Є ти, єдиний плоттю…
Є ти, єдиний плоттю,
собою ж – роздвоєний.
Тобі здавалося,
то й не довершив.
Караючи самоє своє,
мов дерева викорінював.
А як дух тікав од тебе,
то наздоганяв його інший.
собою ж – роздвоєний.
Тобі здавалося,
то й не довершив.
Караючи самоє своє,
мов дерева викорінював.
А як дух тікав од тебе,
то наздоганяв його інший.
Микола Соболь
2020.01.31
05:54
Дванадцять місяців журби
Не тіш себе думками. У долі різні маршрути.
Пом’яни у січні убієнних кіборгів та Крути…
Небо не надто мирне. Та є Україна сьогодні.
Лютий – вшануймо Героїв небесної сотні.
Березень стеле тумани, пахне весною, димом.
Держдума Росії війну запалила
Пом’яни у січні убієнних кіборгів та Крути…
Небо не надто мирне. Та є Україна сьогодні.
Лютий – вшануймо Героїв небесної сотні.
Березень стеле тумани, пахне весною, димом.
Держдума Росії війну запалила
Королева Гір
2020.01.31
01:51
Квіти-сльозини
Із сліз пахучі квіти виростають,
Та краще би не лити гірких сліз,
А потім їх дощі все поливають,
Й співає їм плакучий верболіз.
А сльози ті, неначе намистини,
Що котяться з очей, немов з джерел,
Вони, неначе росяні краплини,
Та краще би не лити гірких сліз,
А потім їх дощі все поливають,
Й співає їм плакучий верболіз.
А сльози ті, неначе намистини,
Що котяться з очей, немов з джерел,
Вони, неначе росяні краплини,
Олександр Миколайович Панін
2020.01.30
20:49
Про дівчинку та кашу
Дівчинка Саша не любила кашу. Не любила, не дружила, кашу їсти не хотіла.
Якось нудьгують вони на веранді удвох: Саша та каша. Саша - за столом, каша - на столі. …Вранці мати кашу варила, строго доньці говорила: “Спочатку з’їси кашу, а потім можеш гратис
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31
Сергій СергоЗар
2020.01.30
Королева Гір
2020.01.22
Влад Дяден
2020.01.20
Пиріжкарня Асорті
2020.01.20
Рома РічардГрейсон
2020.01.19
Тарас Ріль
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення