Коли ви будете читати цей номер “Львівської Пошти”, то, можливо, вже знатимете, чи ухвалив наш парламент закон про антикорупційний суд, та яким є кінцевий варіант цього документa. Адже вже сьогодні, 7 червня, нардепи повинні зробити вирішальний крок. Після учорашнього парламентського засідання їм залишилось розглянути менше шести десятків правок до президентського законопроекту. І вирішити найважливіше: наскільки великими будуть шанси на формування справді незалежного суду для корупціонерів? А це залежатиме від ролі, яку наші законодавці зрештою відведуть міжнародним експертам при наборі українських антикорупційних суддів. Напередодні одного із найважливіших голосувань  нинішнього скликання парламенту ще не було впевненості у тому, що наші політики виконають обіцянки перед українцями та західними фінансовими донорами і політичними союзниками.

Зрозуміло, що антикорупційний суд в один момент не вирішить усіх наших проблем, достеменно невідомо, через скільки місяців після законодавчого рішення (якщо таке буде) він запрацює, скільки ще знадобиться років, щоб пересвідчитись чи він ефективний, але створення справді незалежного антикорупційного суду буде шансом на те, що розпіарені владою антикорупційна та судова реформи матимуть результати. А не як донині: корупціонерів ловлять, але чим більше в них грошей і вищі посади, тим легше їм уникнути покарання. Не телевізійні шоу із корупціонерами потрібні нашій країні, а реальні вироки тим, хто звик жити на вкрадені в українців гроші. Якщо це звучить дуже пафосно, то нагадаймо про речі меркантильніші. Від створення незалежного антикорупційного суду залежить подальша фінансова і політична підтримка України з боку Заходу.

“Запровадження справді незалежного антикорупційного суду це найбільш важливий, негайний крок, який може зробити влада України для того, щоб задовольнити ці вимоги та скоротити корупцію, яка продовжує загрожувати національній безпеці України, її добробуту та економічному розвитку. Ми погоджуємося з МВФ, що будь-яке законодавство про створення антикорупційного суду має відводити центральну роль Раді міжнародних експертів, щоб гарантувати відбір кваліфікованих суддів. США хочуть чітко заявити, що законодавство про створення суду має задовольняти МВФ, який надає важливу фінансову допомогу уряду України. Тому ми закликаємо уряд України обговорити законодавчі пропозиції напряму із МВФ та ухвалити закон, який відповідатиме вимогам МВФ. Антикорупційний суд має виконати важливу роботу на благо народу України”, – йдеться у заяві речниці Державного департаменту США Гедер Науерт від 5 червня, повідомляє Голос Америки.

А з огляду на те, скільки наша держава має сплатити за зовнішніми боргами у найближчі роки, без продовження міжнародної підтримки, без продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом Україні загрожує нова фінансова криза. “Львівська Пошта” про це вже неодноразово писала. І зараз, за рік перед президентськими та парламентськими виборами в Україні, наша влада має про це пам’ятати. З іншого боку, багато нинішніх нардепів та чиновників  можуть бути потенційними “клієнтами”  незалежного антикорупційного суду… І вибори треба вигравати і далі якось себе вберегти. От ця дилема і не давала спокою нашим політикам в останні місяці.

фото: kmu.gov.ua

Ми зараз не будемо  вчергове описувати різні сценарії: а що буде у випадку провалу парламенту із голосуванням за антикорупційний суд? Чи що буде, якщо  нардепи закон ухвалять, але збережуть “підводні камені”? Ця епопея добігає кінця й аналізувати потрібно  буде вже те, що “наголосують” наші народні обранці.

Але й напередодні не можна було не звернути увагу на те, що ще більше масла у вогонь підлив прем’єр Володимир Гройсман, який 5 червня на спільному із спікером ВРУ Андрієм Парубієм брифінг пригрозив своєю відставкою, а отже і відставкою всього уряду у випадку, якщо парламент не ухвалить закон про антикорупційний суд.

Виглядає на те, що ця заява суто політтехнологічна. Гройсман  веде свою гру вже на наступні вибори, малоймовірно, що президентські 2019-го, але цілком ймовірно, що парламентські. Також зрозуміло, що нинішній прем’єр не хоче бути таким самим “камікадзе”, яким свого часу виступив його попередник Арсеній Яценюк.

У випадку припинення співпраці з МВФ економічна ситуація в країні буде непростою, і прем’єру доведеться “відповідати”. Гройсман публічно дав зрозуміти, що не має наміру ставати цапом відбувайлом і фактично провів лінію відповідальності між собою та Президентом і президентською командою у парламенті. І показово, що він це зробив на спільному брифінгу із спікером Андрієм Парубієм, представником “Народного фронту”. Самого Гройсмана експерти вже давно вважають більше “народнофронтовиком”, аніж представником президентської команди.

В ситуації із створенням антикорупційного суду кожен хоче зіграти на свою користь, щоб потім було що розповідати виборцям. В цьому контексті важливо спостерігати за голосування усіх без виключення фракцій ВРУ щодо  питання антикорупційного суду.