Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Микола Соболь
2019.09.21
15:41
Червоний хрест
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!
Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!
Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,
Ніна Виноградська
2019.09.21
15:32
Дочекаємось
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.
Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.
Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в
Матвій Смірнов
2019.09.21
15:28
Орфей
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.
Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.
Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов
Сергій Губерначук
2019.09.21
14:23
Амінь!
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…
24 березня 1989 р., Київ
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…
24 березня 1989 р., Київ
Ігор Деркач
2019.09.21
11:56
Осінні витинанки
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.
Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.
Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.
Любов Бенедишин
2019.09.21
11:07
Покутне
Пробач мені, Боже!
Ця чаша – остання.
І не допоможе
мрій «кровопускання».
Хильнула зневіри,
мов дозу отрути.
Страждання – під шкіру –
Ця чаша – остання.
І не допоможе
мрій «кровопускання».
Хильнула зневіри,
мов дозу отрути.
Страждання – під шкіру –
Ніна Виноградська
2019.09.21
11:00
Доні
Старий Єлєць у день осінній
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!
У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!
У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі
Олександр Сушко
2019.09.21
07:34
Сумовите
Я не суддя і не коп,
Вирок - поблажливий докір.
Жлоб - він і в Африці жлоб,
Знайде причину відмовки.
Перша - катма грошенят,
Пенсія теж малувата.
Ти ж бо, поете,- талант!
Вирок - поблажливий докір.
Жлоб - він і в Африці жлоб,
Знайде причину відмовки.
Перша - катма грошенят,
Пенсія теж малувата.
Ти ж бо, поете,- талант!
Віктор Кучерук
2019.09.21
06:25
* * *
Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць
Лиш той талановитіше опише,
Хто світ прекрасний бачить до дрібниць.
Він може буть жадливим самоуком,
Нечутним і невидним поблизу,
Та знати міру кольорам і звукам,
І відчувати запахам межу.
І супокій удаваний зірниць
Лиш той талановитіше опише,
Хто світ прекрасний бачить до дрібниць.
Він може буть жадливим самоуком,
Нечутним і невидним поблизу,
Та знати міру кольорам і звукам,
І відчувати запахам межу.
Ніна Виноградська
2019.09.20
18:41
Початок
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це
Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це
Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти
Іван Потьомкін
2019.09.20
18:02
Свята Земля
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...
Любов Бенедишин
2019.09.20
17:13
Монологи
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.
Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.
Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –
Микола Соболь
2019.09.20
06:42
Історична буцегарня
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…
Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Ниє тіло від втоми та болю,
Світить лампа у сорок свіч…
Ти підпишеш, усе, що захочуть,
Кров ніколи не спинить катів.
І ледь жевріють стомлені очі,
Віктор Кучерук
2019.09.20
06:40
* * *
Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.
Освітляючи зміряний шлях, –
Наближається осінь до мене,
Як нещастя незборного жах.
Наближається осінь до краю
Отієї сумної межі
За якою зими не буває
Й будуть квітнути весни чужі.
Сергій Губерначук
2019.09.19
18:38
Меланхолія
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.
Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.
Не райський плід належав цим вустам.
Вони грішили віршами три роки.
А я позаду відбувався сам,
Ігор Деркач
2019.09.19
17:39
Безумство хоробрих
Я пам’ятаю юного хлопчину,
душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.
Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...душа якого рвалась у політ.
Спіткала доля у лиху годину
і рано полетів у інший світ.
Малі герої гартували тіло.
Хотіли жити подихом одним.
А от ризикувати не уміли,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Юлія Ляхович
2019.09.16
Михайло Олегович Гордон
2019.09.15
Вероніка Головня
2019.09.04
Микола Кора
2019.09.01
Сергій Негода
2019.08.11
Дмитро Заєць
2019.08.06
Світлана Короненко
2019.08.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Всі актуальні голосування
|
|
|
|
|
|
|
Постійні рейтингові голосування: Творчість кого з названих авторів (R1) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R2) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (ЛП) найбільш імпонує вам: |
• Архів голосувань>>
Коментарі
1 2 3
Переглянути все