У 1921 році в м. Сталіно був організований Донецький гірничий технікум, який мав статус вищого навчального закладу. У 1926 році технікум був реорганізований у Донецький гірничий інститут (ДГІ) і першим його керівником став директор- організатор Донецького гірничого технікуму Пугач І.М., який у 1941 році за заслуги у створенні першого гірничого інституту в Донбасі був нагороджений орденом В.І. Леніна.
Головним завданням інституту була підготовка кадрів інженерно-технічних робітників для гірничої промисловості Донбасу.
Становлення ДГІ зумовило подальший науково-технічний розвиток регіону, формування плеяди вчених технічного профілю, перетворенню Донбасу у потужний науковий промисловий центр нашої держави.
Основою інституту був гірничий факультет, який був створений на початку 1923–1924 навчального року. Першим його деканом був Бєлов В.І.
Перший випуск гірничих інженерів відбувся у 1924 році.
У 1929-30 роках на факультеті створювались нові кафедри – на базі гірничої було створено кафедри розробки родовищ корисних копалин, шахтне будівництво, геодезомаркшейдерської справи, рудникової вентиляції і гірничорятувальної справи.
З перших років існування факультету його вчені робили вагомий внесок у розвиток гірничої промисловості Донбасу. Крім підготовки кадрів інженерів, викладачі працювали на різноманітних курсах з підвищення кваліфікації маркшейдерів, гірничих майстрів, начальників дільниць, керівників шахт і рудників Донбасу, Уралу, Сибіру, Москви, Північного Кавказу.
У 1929 році в інституті було відкрито аспірантуру, а у 1935 р. відбувся перший захист кандидатської дисертації. Для знайомства з передовими методами виробництва аспіранти-гірники стажувались на вугільних підприємствах Рурського басейну Німеччини.
У 1935 р. ДГІ був перейменований у Донецький індустріальний інститут. Гірничий факультет все більше стає центром гірничої науки. Вчені факультету займалися питаннями модернізації техніки, удосконалення технолоій виробничого процесу у гірничій промисловості.
У різні роки на факультеті велась підготовка фахівців за такими спеціальностями і спеціалізаціями: експлуатація підземних родовищ корисних копалин, збагачення корисних копалин, гірниче машинобудування, будівництво гірничих підприємств, гірнича електромеханіка, розробка пластових родовищ корисних копалин, вищі інженерні курси (ВІК), збагачення вугілля, інженерно-педагогічні курси, маркшейдерська справа, підземна газифікація вугільних родовищ, гідровідбійка вугілля, геологія і розвідка корисних копалин, технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин, управління гірничими підприємствами, екологія і охорона навколишнього середовища, розробка родовищ корисних копалин, геомеханічні процеси гірничого виробництва, охорона праці в гірничому виробництві.
Велика заслуга у формуванні й становленні гірничого факультету у передвоєнні роки належить декану О.М. Найдишу. У 1939 р. захистив кандидатську дисертацію й одночасно із завідуванням кафедрою РРКК керував факультетом. Під час війни доцент О.М. Найдиш працював у Кузбасі, де обіймав посаду заступника начальника технічного відділу комбінату. В 1945р. був призначений заступником директора інституту ДНІ, що підпорядковувався Наркомату вугільної промис-ловості, а у 1958р. повернувся на кафедру РРКК, де почав займатися теоретичними питаннями розкриття й підготовки шахтних полів, які пізніше стали основою докторської дисертації.
Після О.М. Найдиша посаду декана гірничого факультету у різні роки обіймали такі відомі вчені: М.Г. Єльяшевич (1941–1943р.), В.К. Мєдунов (1943–1962р.), О.О. Денисенко (1963–1965р.).
З 1966 р. до 1968 р. деканом був д.т.н., професор М.П. Зборщик. Заслужений працівник вищої школи УРСР. Академік Інженерної академії СРСР, Лауреат премій Ради Міністрів СРСР і Державної премії України. Засновник наукового напряму- «Охорона в регіональних зонах розвантаження гірничих виро-бок глибоких вугільних шахт». Автор двох наукових відкриттів і нової біогеохімічної теорії самоза-горання вугілля і вуглисто-глинистих порід. Автор тритомного навчального посібника «Геомеханіка підземної розробки вугільних пластів», в перекладі виданого в Китаї.
З 1969 по 1971р. деканом був відомий вчений, д.т.н., проф., заслужений діяч науки України, член Академії гірничих наук України К.Ф.Сапицький. У 1945р. вступив до ДІІ, де здобув кваліфікацію “гірничий інженер”. У 1954р. захистив кандидатську, у 1969р.-докторську дисертацію.
У 1960-1961р. працював заступником головного інженера тресту «Торезантрацит». Пройшов шлях від асистента до завідувача кафедри РРКК. Працював начальником навчальної частини ДІІ, деканом Торезького загальнотехнічного факультету. Підготував 26 кандидатів і 3 доктори технічних наук. Наукові інтереси питання вдосконалення технології та техніки видобутку вугілля, створення технологічних схем безлюдного виймання тонких пластів. Отримав 25 авторських посвідчень на винаходи. Автор 210 друкованих наукових праць і кількох художніх творів: роману, повістей, п'єс на шахтарську тематику. Нагороджений орденом і двома медалями, кавалер знаку «Шахтарська слава».
У 1972–1981 рр. К.Ф. Сапицького на посаді декана змінив к.т.н., доцент В.П. Прокоф'єв.
З 1981 по 1986 р. деканом д.т.н., проф. К.В.Кошелєв, який з 1973р. працював в ДПІ. Спочатку завідував кафедрою шахтного і підземного будівництва, з 1977 по 1999р.- кафедрою фізики гірських порід і геомеханіки. Засновник наукової школи з підвищення стійкості гірничих виробок на великих глибинах за рахунок використання способу їх охорони, який базується на використанні несучої здатності породного масиву, шляхом його локальної розвантаження від підвищених напруг. Підготував 12 кандидатів технічних наук. Автор 6 монографій та 250 наукових статтей. Його наукові досягнення відзначені срібною медаллю ВДНГ СРСР, преміями Мінвуглепрому та Держбуду СРСР.
З 1986 по 1994 рр. факультет очолив д.т.н., проф. С.М.Александров— досвідчений виробничник, який раніше працював гірничим майстром, начальником дільниці, помічником головного інженера та начальника шахти. У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію, працював директором шахти ім. Ворошилова тресту «Артемвугілля», у 1976 р.— обрано завідувачем сектора МакНДІ з боротьби з пилоутворенням на крутих пластах. З 1977 по 1979 рр.— головний інженер шахти «Анадирська» тресту «Північсхідвугілля». З 1979р. у ВНЗ працює старшим науковим співробітником, асистентом, доцентом, деканом ГФ, директором гірничого інституту, проректором ДонНТУ, професором кафедри ОПіА. Нагороджений орденом Леніна, бронзовою медаллю ВДНГ, лауреат Ленінської премії.
Наступним деканом став д.т.н., проф. Ю.В.Бондаренко. У 1963р. він закінчив ДПІ і розпочав трудову діяльність гірничим майстром на шахті ім.М.Ізотова. Навчався в аспірантурі ДПІ та після захисту кандидатської дисертації кілька років працював старшим науковим співробітником в Горлівському відділенні Донецького науково-дослідного вугільного інституту. З 1975р. знову працює в ДПІ- спочатку доцентом, потім професором кафедри РРКК. У 80 роки працював професором Аннабинського національного університету (Алжир). Потім працює професором кафедри РРКК і у 1994р. Ю.В.Бондаренко був обраний деканом ГФ. Під його керівництвом на факультеті відбулися суттєві зрушення, які кардинально змінили обличчя факультету, який перетворився на один із провідних в університеті. Так з 1995 р. на факультеті додатково почався прийом студентів за напрямом «Менеджмент», у 1999 р. гірничий факультет був перейменований у «Факультет геотехнологій і управління виробництвом».
З 2001 до 2009р. деканом ФГТУ був д.т.н., професор Ю.Ф. Булгаков, який у 1970 р. вступив у ДПІ, де у 1976р. одержав кваліфікацію “гірничий інженер-механік”.
З 2010р. факультет знов перейменовано в гірничий і його деканом обрано д.т.н., проф.Подкопаєва С.В., який у 1986р. закінчив гірничий факультет Донецького політехнічного інституту за сеціальністю «Технологія и комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин».
Кандидатури студентів щодо нагородження нагрудними почесними знаками «Кращий студент гірничого факультету» і «Активіст гірничого факультету» пропонуються деканатом гірничого факультету на засіданні Вченої ради гірничого факультету, а також затверджуються на цьому засіданні за результатами відкритого голосування. Разом зі знаками видаються свідоцтва про нагородження встановленого зразку, яке затверджується головою і секретарем Вченої ради факультету.
Вручення нагрудних почесних знаків «Кращий студент гірничого факультету» і «Активіст гірничого факультету» та свідоцтв про нагородження відбувається в урочистій обстановці на засіданні Вченої ради гірничого факультету або на урочистих зборах факультету.
Нагрудний почесний знак «Активіст гірничого факультету» представляє собою металевий знак на застіжці з зображенням емблеми гірничого факультету ДонНТУ, п'єдесталу з визначенням першого місця римською цифрою «І». Колір знаку синьо-золотий з трикольоровим п'єдесталом (червоний, синій, зелений). Нагрудним почесним знаком «Активіст гірничого факультету» нагороджуються студенти факультету, що приймають активну участь у житті факультету.
Нагрудний почесний знак «Кращий студент гірничого факультету» представляє собою металевий знак на застіжці з зображенням емблеми гірничого факультету ДонНТУ, золотистим вінком і стрічкою з написом «Кращий студент». Цим знаком нагороджуються студенти, що закінчили навчання за освітньо-професійною програмою «Бакалавр» на відмінно та приймали активну участь в суспільному житті факультету.
Нагрудний почесний знак «Знак гірничого факультету» представляє собою металевий знак на застіжці з зображенням емблеми гірничого факультету ДонНТУ і золотистиго вінка. Цим знаком нагороджуються особи з числа викладачив і випускників факультету, які приймають активну участь у житті факультету