Below is the text of the page https://castles.com.ua/wkolodno.html stored 2019-05-10 by archive.org.ua. The original page over time could change. View as original html

Велике Колодно

[./] English Контакти Книги Новини RSS Галерея Телетайп Населені пункти Типи об'єктів Топ-13 Блог Guest-Up-Oh? Львівщина Броди і район Буськ і район Городок і район Дрогобич і район Жидачів і район Жовква і район Золочів і район Кам'янка-Бузька і район Батятичі Велике Колодно Великосілки Вирів Вислобоки Дернів Дідилів Кам'янка-Бузька Кам'янка-Бузька. Миколаївська церква Неслухів Новий Став Новий і Старий Яричеви Тадані Цвинтар Першої світової Львів Миколаїв і район Мостиська і район Перемишляни і район Пустомити і район Радехів і район Самбір і район Сколе і район Сокаль і район Старий Самбір і район Стрий і район Турка і район Яворів і район Велике Колодно Правда гарно? Костел над ставом. Велике Колодно. Кам'янка-Бузьський район. Тут був Швейк. Але костелу не бачив. Карта Ну, слово " Велике " в назві - чистий тобі ура-патріотизм, пафос і взагалі якась аномалія. Тисяча двісті жителів - це ще не "Велике". Хіба от щоб з Колодним в Закарпатті не плутали. Хоча по Україні Колодних безліч - ну а де немає колод, всюди вони є, правда? Орієнтир для бажаючих відвідати село - Жовтанці , а там вже недалеко. В історію літератури Велике Колодно (до речі, відоме ще з 1550 року) увійшло під псевдонімом. Ярослав Гашек в своїй епопеї про хороброго вояку Швейка назвав село Климонтів . Чомусь. Хоча називалося воно в ті часи просто Клодно (Klodno). Туди Швейк направився в пошуках свого загубленого батальону та покинутої роти - і направився саме з сусідніх Жовтанців, де його ледь не звинуватили у дезертирстві.А далі йде опис села: Хоч село було велике, там виявився лише один пристойний будинок – велика сільська школа, яку в цьому суто українському краю вибудувало галицьке крайове управління з метою посилення полонізації села. Під час війни ця школа пройшла кілька етапів. Тут розміщувалися російські і австрійські штаби, а під час великих боїв, які вирішували долю Львова, гімнастичний зал було перетворено на операційну. Тут відрізали руки і ноги, здійснювали трепанацію черепів. Позаду школи, у шкільному саду, від вибуху крупнокаліберного снаряда залишилася велика вирва. В кутку саду стояла міцна груша, на одній з її гілок теліпався шматок перерізаної вірьовки, на якій ще недавно гойдався місцевий греко-католицький священик. Його було повішено за доносом директора місцевої школи – поляка і звинувачено в тому, що був членом партії старорусів і під час російської окупації відправляв у церкві службу божу за перемогу зброї російського православного царя. Це була неправда, бо у той час обвинуваченого тут не було взагалі. Він перебував тоді на невеликому курорті, якого взагалі не торкнулася війна, – у Бохні Замурованій, де лікувався від каменів у жовчному міхурі. У повішенні греко-католицького священика відіграли роль декілька факторів: національність, релігійна ворожнеча і курка. Річ у тім, що нещасний священик перед самою війною вбив у своєму городі одну з директорових курок, які видзьобували посіяне ним насіння дині. Дім покійного греко-католицького священика стояв пусткою, і , можна сказати, кожен взяв собі що-небудь на пам'ять про отця духовного. Один селянин-поляк забрав додому навіть старий рояль, кришку якого використав для ремонту дверцят свинячого хліва. Частину меблів, як водиться, солдати порубали на дрова, і тільки випадково в кухні залишилася цілою велика піч зі знаменитою плитою, бо греко-католицький священик нічим не відрізнявся від своїх римо-католицьких колег, любив попоїсти і любив, щоби на плиті і в духовці стояло багато горшків і пателень. Стало традицією готувати в цій кухні для офіцерів всіх частин, які приходили. Нагорі, у великій кімнаті, влаштовували щось на кшталт офіцерського зібрання, столи і стільці збирали по всьому селу». А тепер про костел Ярослав Гашек не даремно й словом не згадав костел в Клодному-Климонтові. В часи Першої світової війни цього імпозантного храму просто ще не існувало. Спорудили святиню аж в 1932 році. З виду не скажеш - виглядає значно старшим (що лише для жінок прокляття, а для пам'ятки цілком собі комплімент), лише форма дзвіниці виразно говорить про тридцяті роки. Проект костелу був виконаний архітектором Альфредом Броневським . Кошти на будівництво та проект дали власники села, магнати Сапєги , що мешкали фактично по-сусідству, в Білці Шляхетській (зараз - Верхня Білка неподалік траси на Золочів Храм було освячено в 1934 р. під титулом Воздвиження Хреста. Правилося тут лиш 10 років: в кінці війни храм закрили. В радянські часи в храмі був склад зерна та приміщення для сушіння сільгосппродукції - але розписи стін збереглися непогано. В 1992 р. костел трохи привели до пуття місцеві католики, та використовувати храм не стали. До речі, Швейк міг бачити інший колодненський об'єкт: в 1860 р. тут було споруджено муровану каплицю. І не дивно: в селі було багато католиків, які належали до парафії в Жовтанцях. В 1906 р. навіть була утворена власна парафіяльна експозитура. а в 1920-х роках - самостійна парафія, чи не єдина сільська парафія, яка складалася всього з одного села. Розписи заслуговують на кілька слів. Ну так, часи арт-нуво вже були позаду. Ну так, мода на художні стилі добиралася в Колодно так само довго, як джинси-банани в СРСР, але! Ці благородні, нереально гарні обличччя з велетенськими очима, цей провінційний трибьют Альфонсу Мусі і тому, що він започаткував - це торкається якихось струн всередині. Ці обличчя хочеться роздивитися і запам'ятати. Тим більш, доля храму незрозуміла, що з ним буде далі, скільки він ще простоїть над великим ставом - невідомо нікому. навіть ангелам з гігантськими очима. За інформацією блогера Дяка , в листопаді 2009 р. в костелі в Великому Колодному йшла служба, вікна затягнені цератою. Дякую подружжю Яворських (Львів) за те, що поділилися зі мною цією красою, та Ігорю Седельнику (теж Львів) за інформативну допомогу. Ще ілюстрації: Барельєф мадонни над головним входом до храму. Арійський тип у всій красі. Стріха башти. Інтер'єр і естрер'єр храму. Алекс і вікно. :) Ангели в капличці. Замки і храми України - некомерційний проект, що роками підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини . Допомогти проекту: гривневий рахунок 4149 4996 4440 7668, євровий - 5168 7573 7196 8977, payPal - uhaha@ua.fm Будемо дуже вдячні за будь-яку пожертву. © All rights reserved. Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України. Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю Розробник