Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олександр Сушко
2019.02.09
09:20
Так буде
Прозрів. Тепер не бевзик-пришелепа,
Сатирик між поетів - глупства прес.
Тому, коли згребе владар Ереба,
Зітхне Парнас: Нарешті біс пощез!"
Полишу вас, на стрічу рушу з Богом,
Бажаю мирно - без розп'ять і плах.
Якщо солодкий сон триває довго,
Сатирик між поетів - глупства прес.
Тому, коли згребе владар Ереба,
Зітхне Парнас: Нарешті біс пощез!"
Полишу вас, на стрічу рушу з Богом,
Бажаю мирно - без розп'ять і плах.
Якщо солодкий сон триває довго,
Ярослав Чорногуз
2019.02.09
06:02
Ода критику
Оце людина справді має дар!
Піїти, критики тримайте дози –
Як солітер – довжезний коментар –
Нас висікли, як сидорову козу.
Один сушив, а цей уже січе,
Суддя більш «професійний» він і строгий…
І вирок, наче уй через плече.
Піїти, критики тримайте дози –
Як солітер – довжезний коментар –
Нас висікли, як сидорову козу.
Один сушив, а цей уже січе,
Суддя більш «професійний» він і строгий…
І вирок, наче уй через плече.
Марґо Ґейко
2019.02.08
20:20
Месір
«На небо, що плавиться воском»,
Іде по зірковій косі
Старий прокуратор і тоскно
Ходу споглядає Месір.
За ним розчинилась у повні
Фігура любимого пса,
Почуто Пілатову сповідь
І двох прийняли небеса.
Іде по зірковій косі
Старий прокуратор і тоскно
Ходу споглядає Месір.
За ним розчинилась у повні
Фігура любимого пса,
Почуто Пілатову сповідь
І двох прийняли небеса.
Богдан Манюк
2019.02.08
20:17
Рай на скелях
Море в уяві Адама зчитувало і відтворювало душу рудої жінки, що появилася в його долі нізвідки, а доречніше буде сказати - з морської піни. Так, саме в морській піні побачив її вперше: купалася неподалік скелястого берега, у тому місці, де глибина моря ся
Серго Сокольник
2019.02.08
20:09
Віршуванню еротика поміха
маленька еротично-філософська поема.
Андеграунд. Дивні роздуми, "рвана" ритміка. Під усереднено-узагальнені смаки не адаптоване***
Жага втихала... Ось і налетіли
Сни стомлені в еротиці нічній.
Ти відчувала кожен дотик тіла,
До мене притулившись у
Андеграунд. Дивні роздуми, "рвана" ритміка. Під усереднено-узагальнені смаки не адаптоване***
Жага втихала... Ось і налетіли
Сни стомлені в еротиці нічній.
Ти відчувала кожен дотик тіла,
До мене притулившись у
Марія Дем'янюк
2019.02.08
16:03
Мати
Мати сина колисала:
Люлі-люлі-люлі,
Теплосяйно заглядала
В оченьки синулі.
Мати сина годувала:
Клала до серденька,
І дитятко усміхалось
Люлі-люлі-люлі,
Теплосяйно заглядала
В оченьки синулі.
Мати сина годувала:
Клала до серденька,
І дитятко усміхалось
Микола Дудар
2019.02.08
14:08
Закальвадосим?
Відборонились нарешті від ос…
мали давно пропозицію
через кілька неділь, ми - кальвадос
км півтора від столиці…
Поети-поетки, товариші
колеги, чи просто знайомі
забудьте на місяць про бариші
мали давно пропозицію
через кілька неділь, ми - кальвадос
км півтора від столиці…
Поети-поетки, товариші
колеги, чи просто знайомі
забудьте на місяць про бариші
Микола Дудар
2019.02.08
13:40
Вона для тебе
Вона для тебе кисень... терапевт
травневий дощ і цвіт нічної ласки
ранковий спів пташиний… тет-а-тет:
Вона твоя холєра і поразка…
Вона для тебе лоцман - поводир
галявина із сонця від негоди
Вона - війна! і двостороній мир -
травневий дощ і цвіт нічної ласки
ранковий спів пташиний… тет-а-тет:
Вона твоя холєра і поразка…
Вона для тебе лоцман - поводир
галявина із сонця від негоди
Вона - війна! і двостороній мир -
Іван Потьомкін
2019.02.08
12:42
Она по проволоке ходила
Эта история, рассказанная мне дважды, первый раз в Тель-Авиве, на Блошином рынке, а второй раз – в Иерусалиме, у меня дома, связана с популярной песней, конечно же, косвенно. Наша героиня действительно была артисткой цирка и по проволоке ходила. А все ост
Юрій Сидорів
2019.02.08
11:12
Не те...
Довчились однокласники мої,
Пропащої системи давні учні.
Світ за очі, у будь-які краї -
Роз'їхались. Такі ми нерозлучні.
Живуть, мабуть, утішені життям,
В якому все знайшли - себе і щастя.
- Шлімазл ти, - кажу собі, - затям,
Пропащої системи давні учні.
Світ за очі, у будь-які краї -
Роз'їхались. Такі ми нерозлучні.
Живуть, мабуть, утішені життям,
В якому все знайшли - себе і щастя.
- Шлімазл ти, - кажу собі, - затям,
Володимир Бойко
2019.02.08
10:32
Моя країна стратила глузд (переклад з Андрія Макаревича)
Країну народження маєш одну,
І нить оту не урвати довік.
Моя країна пішла на війну,
І я зупинити її не зміг.
Комусь влади дурман,
Чи темниця комусь,
А мені цього болю не перемогти.
І нить оту не урвати довік.
Моя країна пішла на війну,
І я зупинити її не зміг.
Комусь влади дурман,
Чи темниця комусь,
А мені цього болю не перемогти.
Олександр Сушко
2019.02.08
06:24
Аз воздам
Віршенята є в кожній книгарні,
Я ж відомий поет, а не штибз.
Знов писатиму вам про кохання,
Про природу - звиняйте, втомивсь.
Не зрівняються діви з дубами,
Мавки ліпші від них востократ.
Я навчився в Барака Обами
Я ж відомий поет, а не штибз.
Знов писатиму вам про кохання,
Про природу - звиняйте, втомивсь.
Не зрівняються діви з дубами,
Мавки ліпші від них востократ.
Я навчився в Барака Обами
Віктор Кучерук
2019.02.08
06:19
* * *
Матусю сили залишали,
Як берег в’ялих хвиль відлив,
А ненька поралась помалу
І рух отой її живив.
Життям утомлена над міру,
Не присідала ні на мить, –
Неначе хтось колись наміряв
Їй те чи інше поробить.
Як берег в’ялих хвиль відлив,
А ненька поралась помалу
І рух отой її живив.
Життям утомлена над міру,
Не присідала ні на мить, –
Неначе хтось колись наміряв
Їй те чи інше поробить.
Тетяна Левицька
2019.02.07
17:30
Первоцвіт
Заквітло підвіконня цикламенами,
і у саду галявини пробились рястом
підсніжників, крізь вогкий гобелен. А ми
милуємося первоцвітами і щастям.
Відлига сонячна рясна на дотики,
мімозовий розмай від неба до тюльпанів,
і схрещення долонь - томливість
і у саду галявини пробились рястом
підсніжників, крізь вогкий гобелен. А ми
милуємося первоцвітами і щастям.
Відлига сонячна рясна на дотики,
мімозовий розмай від неба до тюльпанів,
і схрещення долонь - томливість
Віта Парфенович
2019.02.07
17:03
***
ти будеш моєю землею? скажи?
ти будеш моєю ріллею?
я посію у тобі ніжність
я посію у тебе любов
я посію у тебе довіру і дружбу
ти будеш?
ти будеш моєю ріллею?
я посію у тобі ніжність
я посію у тебе любов
я посію у тебе довіру і дружбу
ти будеш?
Віктор Кучерук
2019.02.07
07:20
* * *
Кажуть люди – буде добре,
Як забуду я колись,
Що вона пішла за обрій,
Повернутись боячись.
Кажуть люди – натомилась
І спочити прилягла
Там, де тільки Божа милість
Тішить душі та тіла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як забуду я колись,
Що вона пішла за обрій,
Повернутись боячись.
Кажуть люди – натомилась
І спочити прилягла
Там, де тільки Божа милість
Тішить душі та тіла.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Надія Тарасюк
2019.02.03
Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29
Ольга Кміт
2019.01.24
Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21
Величко Анастасія
2019.01.16
Віктор Ковіпа
2019.01.08
Людмила Кірєєва
2019.01.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори /
Микола Блоха /
Вірші
Волна играет.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Волна играет.
Волна играет.
Волна играет, прибрежной галькой,
Шуршание прибоя слуг ласкает.
Держась за руки, мы идём,
По берегу слоновой кости,
И не врезаем мы, что это,
Туапсе, курортный городок.
У нас роман курортный,
Без всяких обязательств,
Лишь наслаждение и кайф,
Сиюминутных отношений.
По пляжу, вдоль погибших кораблей,
Прочь от людей, отдаться отношеньям.
В глазах подруги блеск азарта,
Согласие её, давление в паху.
А поцелуй блондинки сладок,
Всего лишь, два часа знакомства.
И получаешь столько, столько,
Пьянящих чувств и возбуждений.
И грудь пьянит упругостью своей,
В уютной бухте, на огромном камне.
Расслабился, рукой полез её лаская,
Кожу живота, и ниже, ниже
Лишь отвращение постих от пониманья,
Пред мной лежит гермафродит.
Волна играет, прибрежной галькой,
Шуршание прибоя как насмешка.
Никола Борщаговский 7.07.09 г. 20:59
Волна играет, прибрежной галькой,
Шуршание прибоя слуг ласкает.
Держась за руки, мы идём,
По берегу слоновой кости,
И не врезаем мы, что это,
Туапсе, курортный городок.
У нас роман курортный,
Без всяких обязательств,
Лишь наслаждение и кайф,
Сиюминутных отношений.
По пляжу, вдоль погибших кораблей,
Прочь от людей, отдаться отношеньям.
В глазах подруги блеск азарта,
Согласие её, давление в паху.
А поцелуй блондинки сладок,
Всего лишь, два часа знакомства.
И получаешь столько, столько,
Пьянящих чувств и возбуждений.
И грудь пьянит упругостью своей,
В уютной бухте, на огромном камне.
Расслабился, рукой полез её лаская,
Кожу живота, и ниже, ниже
Лишь отвращение постих от пониманья,
Пред мной лежит гермафродит.
Волна играет, прибрежной галькой,
Шуршание прибоя как насмешка.
Никола Борщаговский 7.07.09 г. 20:59
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"О ангеле любви."
• Перейти на сторінку •
"Е......й кот."
• Перейти на сторінку •
"Е......й кот."
Про публікацію