Прохання розмістити матеріали творчості, опублікувати оголошення чи знайти текст пісні, а також пропозиції співпраці чи обміну посиланнями просимо надсилати на нашу електронну пошту. Повідомлення, які відносяться до вище згаданих категорій, можуть бути видалені з Гостьової на розгляд адміністрації.
N.B. Якщо Ви не отримаєте відповіді на Ваш лист протягом 2-3 днів, рекомендуємо надіслати його повторно. Можливо він був помилково прийнятий за спам і видалений.
N.B. Якщо Ви не отримаєте відповіді на Ваш лист протягом 2-3 днів, рекомендуємо надіслати його повторно. Можливо він був помилково прийнятий за спам і видалений.
Тетяна
19 січня 2019 р.
12:49
12:49
Замерзаю
Вже січень за вікном закінчує свій шлях.
Й морозний сніг окутав сплячу землю.
Та сонце і весна в моїх думках
І я думки від тіла- відокремлю...
Я полечу крізь гори і ліси,
Порину в даль, знайду собі відраду.
Знайду місця- незнаної краси.
Залишу дім, я скою дику зраду.
У нашім домі холодно і зле.
Повітря зле у нас й холодні люди.
Стає повільно сіре все й гниле.
Нічого доброго тут більше вже не буде...
І раптом десь далеко в чужині.
Працюючи чи живучи в неволі...
Мій рідний дім насниться знов мені...
Там крізь вікно спадає сніг поволі...
І я заплачу щиро, мов дитя.
Так, як до цього я ще не ридав.
Бо зрозумію- в нас одне життя.
А я за коржик матір взяв й продав...
Я замерзаю десь на чужині.
Хоча тут завжди тепло в них надворі.
Щоночі січень сниться тут мені.
І Українські неповторні зорі...
Вже січень за вікном закінчує свій шлях.
Й морозний сніг окутав сплячу землю.
Та сонце і весна в моїх думках
І я думки від тіла- відокремлю...
Я полечу крізь гори і ліси,
Порину в даль, знайду собі відраду.
Знайду місця- незнаної краси.
Залишу дім, я скою дику зраду.
У нашім домі холодно і зле.
Повітря зле у нас й холодні люди.
Стає повільно сіре все й гниле.
Нічого доброго тут більше вже не буде...
І раптом десь далеко в чужині.
Працюючи чи живучи в неволі...
Мій рідний дім насниться знов мені...
Там крізь вікно спадає сніг поволі...
І я заплачу щиро, мов дитя.
Так, як до цього я ще не ридав.
Бо зрозумію- в нас одне життя.
А я за коржик матір взяв й продав...
Я замерзаю десь на чужині.
Хоча тут завжди тепло в них надворі.
Щоночі січень сниться тут мені.
І Українські неповторні зорі...
Тетяна
19 січня 2019 р.
11:31
11:31
Метелик
Тебе зустрів в одному із життів...
Так полюбив, що заздрили боги...
З тобою бути вічно я хотів...
Не знати ані горя, ні туги...
Та божа заздрість- це не сміх.
Нас розєднали, не пройшло і миті.
І почалася подорож крізь гріх.
У пошуках єдинної на світі.
Усе що було- я продав...
Не пощадив я навіть душу.
І вже тоді- я точно знав.
Знайти тебе- це все, що мушу.
Я душу обміняв на дні й години
Безсмертний став, для пошуків тебе.
За ці століття не було й хвилини,
Щоб я, хоч пожалів себе.
Ішли роки. За ними дні і ночі
І я ішов по світу мимоволі.
І раптом бачу я-твої зелені очі.
Переродилась ти- ми втерли носа долі!
І от ми вдвох... Як і колись...
Ми знов занурились в життя.
Але боги всерйоз за нас взялись .
Ти знову зникла в небуття...
Моє безсмертя- то проклятий дар.
Знаходити тебе, мов мимоволі.
Втрачати знову- то тягар...
Що ж доброго в такої долі?
І безліч раз знаходив і втрачав.
І кожен раз був як останній.
Побачу ще... Я ніби знав...
Скажу- люблю, своїй коханій.
І от сежу серед трави.
І ти зі мною- на долоні.
Метелик ти... Як не крути-
Ми досі в Божому полоні...
Я стратив все. Є плоть і кров...
В богів я тіло обміняв на крила...
Ми далі вдвох підем, моя любов...
Я хочу, щоб зі мною ти летіла...
Тебе зустрів в одному із життів...
Так полюбив, що заздрили боги...
З тобою бути вічно я хотів...
Не знати ані горя, ні туги...
Та божа заздрість- це не сміх.
Нас розєднали, не пройшло і миті.
І почалася подорож крізь гріх.
У пошуках єдинної на світі.
Усе що було- я продав...
Не пощадив я навіть душу.
І вже тоді- я точно знав.
Знайти тебе- це все, що мушу.
Я душу обміняв на дні й години
Безсмертний став, для пошуків тебе.
За ці століття не було й хвилини,
Щоб я, хоч пожалів себе.
Ішли роки. За ними дні і ночі
І я ішов по світу мимоволі.
І раптом бачу я-твої зелені очі.
Переродилась ти- ми втерли носа долі!
І от ми вдвох... Як і колись...
Ми знов занурились в життя.
Але боги всерйоз за нас взялись .
Ти знову зникла в небуття...
Моє безсмертя- то проклятий дар.
Знаходити тебе, мов мимоволі.
Втрачати знову- то тягар...
Що ж доброго в такої долі?
І безліч раз знаходив і втрачав.
І кожен раз був як останній.
Побачу ще... Я ніби знав...
Скажу- люблю, своїй коханій.
І от сежу серед трави.
І ти зі мною- на долоні.
Метелик ти... Як не крути-
Ми досі в Божому полоні...
Я стратив все. Є плоть і кров...
В богів я тіло обміняв на крила...
Ми далі вдвох підем, моя любов...
Я хочу, щоб зі мною ти летіла...
Ой не світи, місяченьку
13 січня 2019 р.
05:02
05:02
Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.
Світи йому як йде гайєм
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари.
Світив, світив місяченько,
Та й зайшов за хмари.
Зрадив мене мій миленький –
То ж зазнає кари!
А я, бідна, гірко плачу,
Засмучена тому,
Що навіки віру втрачу,
Покохати знову.
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.
Світи йому як йде гайєм
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари.
Світив, світив місяченько,
Та й зайшов за хмари.
Зрадив мене мій миленький –
То ж зазнає кари!
А я, бідна, гірко плачу,
Засмучена тому,
Що навіки віру втрачу,
Покохати знову.
Ой не світи, місяченьку
13 січня 2019 р.
01:59
01:59
Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.
Світи йому як йде гайєм
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари.
Світив, світив місяченько,
Та й зайшов за хмари.
Зрадив мене мій миленький –
То ж зазнає кари!
А я, бідна, гірко плачу,
Засмутилась тому,
Що навіки віру втрачу,
Покохати знову.
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.
Світи йому як йде гайєм
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари.
Світив, світив місяченько,
Та й зайшов за хмари.
Зрадив мене мій миленький –
То ж зазнає кари!
А я, бідна, гірко плачу,
Засмутилась тому,
Що навіки віру втрачу,
Покохати знову.
Олександр
12 січня 2019 р.
01:16
01:16
А куди дівся великий розділ Скрябіна? Чому його видалили??? Надіюсь на відповідь.
Олександр
20 грудня 2018 р.
19:39
19:39
Шкода, що знайшовши текст пісні свого улюбленого автора, я побачив у ньому помилки - видно, що текст записувався на слух.
Білецька Тетяна Миколаївна
07 грудня 2018 р.
15:42
15:42
з-під явора вода била там дівчина воду брала чорнобрива молода хочу знайти мелодію цієї пісні
Сергій
29 листопада 2018 р.
09:56
09:56
Добрий проект! Тримайте так й надалі!
Вовкун Степан
28 листопада 2018 р.
23:38
23:38
Твій аромат парфум,
Мені у голову , як бум-бум-бум .
Контроль втрачаю - я хижак .
На сотні "ні " - є тисячі "так"
Пр. Доторкнулися серця , душі - струни твої.
Доторкнулися серця , душі - очі твої.
Мені у голову , як бум-бум-бум .
Контроль втрачаю - я хижак .
На сотні "ні " - є тисячі "так"
Пр. Доторкнулися серця , душі - струни твої.
Доторкнулися серця , душі - очі твої.
Катерина
05 листопада 2018 р.
16:29
16:29
Яке щастя що сайт повернувся! Де ви були-пропали кілька тижнів?
Може можна якось фінансово підтримати ваш проект, щоб ви більше нікуди не зникали?
Може можна якось фінансово підтримати ваш проект, щоб ви більше нікуди не зникали?
Рекламне оголошення