Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олександр Бобошко Заколотний
2019.01.24
16:25
Чи не зупиниться...
Чи не зупиниться процес,
в якому ти – провідний учасник?
Уже ж бо літо календар
пофарбувало у теплий колір.
Король немовби і не голий,
втім одягнений не
в якому ти – провідний учасник?
Уже ж бо літо календар
пофарбувало у теплий колір.
Король немовби і не голий,
втім одягнений не
Олександр Сушко
2019.01.24
08:13
Звичайні дива
Навчив я свою берегиню користуватися комп’ютером та інтернетом. Дівчина до шлюбу зі мною тільки і знала, що по лісі швендяти, та з коропами і бобрами у річці голяком плавати. А нині прогрес – одклацує на клавіатурі відповіді шанувальникам свого блога « Ря
Ігор Деркач
2019.01.23
22:22
Білі міражі
Сніг іде, запрошує на лижі
і веде дорога у ліси,
де із віт звисають дивовижі
білої зимової краси.
Ти і я. Лещата – цілиною,
обіруч – тонелі та мости...
Ой, не уженусь за молодою.
і веде дорога у ліси,
де із віт звисають дивовижі
білої зимової краси.
Ти і я. Лещата – цілиною,
обіруч – тонелі та мости...
Ой, не уженусь за молодою.
Вікторія Торон
2019.01.23
22:15
Все дороге тобі
Все дороге тобі між пальців витікає,
було, здавалось, а подивишся – немає.
Усі слова, що їх промовлено без ліку,
як жмені снігу, розчинилися навіки.
Роками вчишся з дна морського добувати,
щоб потім мовчки і невидимо втрачати.
В повітрі ширить
було, здавалось, а подивишся – немає.
Усі слова, що їх промовлено без ліку,
як жмені снігу, розчинилися навіки.
Роками вчишся з дна морського добувати,
щоб потім мовчки і невидимо втрачати.
В повітрі ширить
Микола Дудар
2019.01.23
18:38
Пам'яті - крізь час...
Ви знаєте, мамо, дітки зросли…
водою в пісок… наче як вчора
душу віддав би, щоб тільки з роси
інше, дай боже, ми переборем…
А знаєте, мамо, в світі образ
Ваші слова - "триматися вкупі"
перепровірено — дороговказ
серед живих знайомих нам трупів…
водою в пісок… наче як вчора
душу віддав би, щоб тільки з роси
інше, дай боже, ми переборем…
А знаєте, мамо, в світі образ
Ваші слова - "триматися вкупі"
перепровірено — дороговказ
серед живих знайомих нам трупів…
Богдан Манюк
2019.01.23
10:35
Під балконом
Дзяв! Дзяв!
- Гав! Гав!
- Дзяв! Дзяв!
- Гав! Гав!
У курортному містечку Мандельє-ла-Напуль, під балконом квартири, в якій тимчасово мешкаю, на поводках господарів сваряться мініатюрний, з головою у формі яблука чихуахуа і опецькуватий з квадратною гол
Ярослав Чорногуз
2019.01.23
10:22
Тетяна Левицька Золотим друзям (переклад з російської)
Спасибі любим, дорогим,
Кому я так без міри мила.
І хто прощає все мені,
Який би гріх я не вчинила.
Із ким у прірву не впаду,
У спеку не помру од спраги,
І відвернуть кому біду
Кому я так без міри мила.
І хто прощає все мені,
Який би гріх я не вчинила.
Із ким у прірву не впаду,
У спеку не помру од спраги,
І відвернуть кому біду
Тетяна Левицька
2019.01.23
09:44
Спасибо тем, кто мной любим!
Спасибо тем, кто мной любим!
Надежен, дорожит безмерно,
Кто всепрощающе терпим
И не позволит стать над бездной.
Врачует боль души и в зной
Елеем смазывает губы.
Кто заслонит от пуль собой
И вопреки порокам любит.
Надежен, дорожит безмерно,
Кто всепрощающе терпим
И не позволит стать над бездной.
Врачует боль души и в зной
Елеем смазывает губы.
Кто заслонит от пуль собой
И вопреки порокам любит.
Іван Потьомкін
2019.01.23
09:00
***
Допоки в дзеркалі себе ти бачиш,
У відчай не впадай і позабудь про смерть.
Подумай ліпше, як до мети добратись,
Щоб не лишать нащадкам, що не встиг зробить.
Струси з плечей набридливі літа,
Не піддавайся їх спокусі: нікуди не спішить,
Поніжитися в
У відчай не впадай і позабудь про смерть.
Подумай ліпше, як до мети добратись,
Щоб не лишать нащадкам, що не встиг зробить.
Струси з плечей набридливі літа,
Не піддавайся їх спокусі: нікуди не спішить,
Поніжитися в
Олександр Сушко
2019.01.23
06:54
Сни
Нене, знов привиділася ти!
Хочу доторкнутися руками.
Ти шептала:- Сину, геть іди!
Я в одвіт: - Навіщо гониш, мамо?
Ти пішла. Не стало кольорів,
Сонце світить, а довкола темінь...
Все шукаю потайних доріг
Хочу доторкнутися руками.
Ти шептала:- Сину, геть іди!
Я в одвіт: - Навіщо гониш, мамо?
Ти пішла. Не стало кольорів,
Сонце світить, а довкола темінь...
Все шукаю потайних доріг
Віктор Кучерук
2019.01.23
05:28
* * *
Усе так само, мов колись,
І так буденно, як учора, –
Ми звично й вдячно обнялись,
Адже обом – любов на користь.
У тебе є своя сім’я
І я родину власну маю,
Але кохання течія
Уперто грішників єднає.
І так буденно, як учора, –
Ми звично й вдячно обнялись,
Адже обом – любов на користь.
У тебе є своя сім’я
І я родину власну маю,
Але кохання течія
Уперто грішників єднає.
Маркіяна Рай
2019.01.22
23:58
Орієнтири
Ми - одинокі орієнтири
На мапах долі щоденних стрічних.
Ми - точки, втрачені на предвічних
Обривах думки і зламах волі.
Ми - перехрестя, мости і схили,
Комусь - вершини, комусь - підніжжя.
Ми водночас і засів і збіжжя,
Дощі живильні й фатальні зл
На мапах долі щоденних стрічних.
Ми - точки, втрачені на предвічних
Обривах думки і зламах волі.
Ми - перехрестя, мости і схили,
Комусь - вершини, комусь - підніжжя.
Ми водночас і засів і збіжжя,
Дощі живильні й фатальні зл
Богдан Манюк
2019.01.22
21:45
Оповідання по радіо
Масенко прокинувся пізно. До опівночі зчитував з обрію щось потаємне, що залягло б йому на серці небуденним відчуттям, а потім соталося нитками думок. Так налаштовував себе на творчий порив наступного, вихідного дня, коли тема нового його оповідання, як л
Ігор Деркач
2019.01.22
20:46
Божий промисел
У будь-якому явищі – у спорті,
поезії, релігії, таки,
не можна виключати ані чорта,
ані благої Божої руки.
Але диявол поламає роги,
а нація вертає до основ.
Надійні віхи нашої дороги
поезії, релігії, таки,
не можна виключати ані чорта,
ані благої Божої руки.
Але диявол поламає роги,
а нація вертає до основ.
Надійні віхи нашої дороги
Володимир Бойко
2019.01.22
17:03
Ті, що відходять (переклад з Андрія Макаревича)
Хай горе і печаль, мов свічечка, згоряють.
Останнєє прости, останнє прощавай...
О, друже мій, не плач, ніхто не помирає...
І не вони, – а ми від них ідемо вдаль.
Хай Бог передвістив дочасно нам розлуку,
Але коли упав ти, вибитий з сідла,
Вони і пі
Останнєє прости, останнє прощавай...
О, друже мій, не плач, ніхто не помирає...
І не вони, – а ми від них ідемо вдаль.
Хай Бог передвістив дочасно нам розлуку,
Але коли упав ти, вибитий з сідла,
Вони і пі
Тетяна Левицька
2019.01.22
13:44
Крок
Не суди і судимим не будеш,
крок від святості і до облуди!
Від любові - до зради людської,
що прощенням довіку не згоїш.
Крок від радості, смути, надії
до сльози лицемірства на віях.
Від гріха, каяття і розпуки,
до звитяги, піднесення духу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...крок від святості і до облуди!
Від любові - до зради людської,
що прощенням довіку не згоїш.
Крок від радості, смути, надії
до сльози лицемірства на віях.
Від гріха, каяття і розпуки,
до звитяги, піднесення духу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21
Величко Анастасія
2019.01.16
старий Стрілець
2019.01.14
Анна Баняс
2019.01.13
Віктор Ковіпа
2019.01.08
Людмила Кірєєва
2019.01.02
Леся Кесарчук
2018.12.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Всі актуальні голосування
|
|
|
|
|
Постійні рейтингові голосування: Творчість кого з названих авторів (R1) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R2) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (ЛП) найбільш імпонує вам: |
• Архів голосувань>>
Коментарі
1 2
Переглянути все