Записи категорії: Лікарі

Медична допомога та медична послуга: в чому ж різниця?

Намагаючись провести відмінні характеристики між значенням понять «медична допомога» та «медична послуга» з точки зору функціонального наповнення, ми б ризикували ще більше ввести читача в оману. На сьогоднішній день існує досить багато теоретичних концепцій, автори яких намагаються довести актуальність своєї точки зору, оперуючи тими або іншими міркуваннями.

Ми вирішили подивитися на наявну ситуацію трохи під іншим кутом зору, і нам здається, висновки говорять самі за себе. Читати далі

Телемедицина: підстави та умови застосування

Публікуємо особливий гостьовий пост про особливості телемедичних консультацій в Україні. Професійних матеріалів юристів ми ще не публікували 🙂 Вдячні пані Олені, директору юридичної компанії «Ескорт-Мед» за партнерство. Поширюємо україномовну версію публікації за згодою авторки. Оригінал публікації розміщений на офіційному сайті.  

В умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, введення в сферу охорони здоров’я інституту телемедицини являє собою цілком логічне та закономірне явище. Також не варто забувати, що і до введення телемедицини, медичні працівники консультувались один з одним відносно діагнозу та методів лікування своїх пацієнтів.

Тільки до цього часу подібне консультування носило «кулуарний» характер: розголосу не підлягало та, відповідно, ніде не фіксувалось. І це не дивно, тому що з одного боку медичні працівники зобов’язані надавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам в галузі охорони здоров’я, а з іншого – зобов’язані охороняти лікарську таємницю. Телемедицина відкриває колосальні можливості у виборі спеціаліста-консультанта, не обмежуючись особистими знайомствами конкретного лікаря. Припускаємо, що введення даного інституту переслідує дві мети:

  • Офіційну: поліпшення здоров’я населення шляхом забезпечення рівного доступу до медичних послуг належної якості;
  • Неофіційну: вивід «кулуарного» консультування на новий формальний рівень, що, на наш погляд, є тільки плюсом.

На законодавчому рівні застосування телемедицини регулюється Наказом Міністерства Охорони Здоров’я України № 681 від 19.10.2015 року «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров’я». Цим же Наказом затверджено Положення про кабінет телемедицини та відповідні форми первинної облікової документації.

Як все нове і до цього часу незвідане, практика застосування телемедицини залишає за собою багато запитань, на основні з яких ми спробуємо відповісти в цій статті.

Читати далі

Книга «Історії про життя, смерть та нейрохірургію»

На цьогорічному Книжковому форумі представили книгу британського нейрохірурга Генрі Марша «Історії про життя, смерть та нейрохірургію». Коли побачив її у книгарні, то без вагань придбав. По-перше, я прихильник електронних книжок і якщо платити за перероблену деревину, то тільки у виняткових випадках 🙂 По-друге, в Україні майже ніколи не зустрічаються книжки за авторства лікарів. Що безумовно сумно, гра в мовчанку зле жартує у ставленні соціуму до лікарів.

Ця книга не тільки захоплива у читанні, але й викликає спогади власних переживань. Хоча досвід набивання гуль в мене менший, та напрочуд вони універсальні для українських та британських лікарів. Взяв на озброєння міркування автора вести щоденник, щоб не забути важливих деталей. Мій перелік лікарських висновків з 21 пункту, які зробив з власної практики, неповний без клінічного бекграунду. Читати далі

Навіщо лікарям Facebook?

Тема медицині в інтернеті завжди хвилююча. Для пацієнтів це спосіб знайти пораду та підказку про своє здоров’я. Для лікарів, якщо брати ситуацію в Україні, — фобія того, що про лікарів “там пишуть якусь гадость”.

І якщо для людей, що хворіють і не мають медичної освіти цілком логічно звертатись до найбільшого джерела інформації на планеті. То скепсис лікарів я не поділяю, хоча і можу зрозуміти. Далі спробую розібратись в ситуації та поборотись з міфами про лікарів, медицину та інтернет.

Лікар повинен лікувати

Думка, яка сидить не тільки в головах деяких медиків, а здавалося б, цілком освічених людей. Наприклад, журналістів. Закид про те що лікар має лікувати і більше нічого не робити, порушує категоричний імператив — не розглядати людину з точки зору її функцій. По-перше, якщо лікар десяток років вчить медицину, це не значить, що він більше нічого не може робити. Лікарі водять машини, займаються риболовлею, і уявіть — можуть користуватись комп’ютером. Натискати на кнопки і друкувати! 🙂 Читати далі

Люди звертаються не до лікаря, а в Інтернет

Найкращий спосіб знайти достовірну інформацію про здоров’я та лікування в інтернеті – читати блоги лікарів.
Якщо за кордоном така практика є звичною, то в Україні тільки починає з’являтись.  Про їх користь для пацієнтів та допомогу в роботі лікарів, MedBlog розпитав у Юлії Авксентьєвої. Вона вже півтора року веде свій блог про жіноче здоров’я.

Юлія Авксентьєва – лікар акушер-гінеколог консультативної полікліники Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова.

http://dryuavk.blogspot.com/

Профілі в соцмережах:

Twitter | Facebook | Google+

 Які були причини створення блогу?

Основною причиною створення блогу було щире бажання поділитися своїми знаннями про жіноче здоров’я. Це рішення не було раптовим, на нього вплинули певні передумови, події і люди.

По-перше, з 2011 року в Дніпропетровській обласній лікарні ім. І.І. Мечникова, де я працюю, функціонує цікавий проект з впровадження соціальних медіа у медицину на чолі з головним лікарем Сергієм Риженко.

«Команда наших медиків підтримує комунікації з користувачами Інтернету в соціальних мережах Twitter, Facebook, Google+ з метою поширення інформації про здоров’я і медицину, відповідає на запитання читачів, налагоджує спілкування з колегами, анонсує події у лікарні і таке інше»

Ми підтримуємо один одного “лайками”, репостами і ретвітами.

Дуже важливо, коли політика використання соціальних медіа єдина у межах всієї команди. Деякі лікарі ведуть свої персональні блоги, щоб донести до людей власні погляди, знання та поради.

Керівниками проекту і справжніми наставниками у цій роботі для мене стали зав. відділом інформаційних технологій нашої лікарні Михайло Сухомлин та провідний інженер цього відділу Тетяна Сухомлин. Так, мені пощастило бути учасником цього проекту.

По-друге, повсюдною тенденцією сьогодення є той факт, що відчувши якісь симптоми, люди спочатку звертаються не до лікаря, а в Інтернет. Пересічна людина зазвичай знаходить інформацію на науково-популярних сайтах і форумах.

Часто такі відомості виявляються некомпетентними або інформаційно застарілими. З цією проблемою я стикнулася під час пошуків публікацій, на які можна дати посилання, щоб поділитися у соцмережах зі своїми читачами. Сучасну достовірну інформацію можна було знайти переважно на англомовних сайтах.

«Настав момент, коли я зрозуміла, що донести свої погляди, засновані на світовому досвіді, причому простими словами, зрозумілими звичайним українцям, можна тільки створивши власний блог.»

Читати далі

Коли лікарі не спілкуються — страждають люди

Спілкування людей — необхідний компонент роботи лікувальних закладів. Перепони у формуванні командної роботи, яка є конкурентною перевагою на ринку медичних послуг, викликані самою структурою лікарень. Всі кабінети і відділення функціонально розділені і відмежовані. Як і люди, що там працюють.

 Коли лікарі мовчать

Працюючи лікарем, часто чую “тут лікар пише…”, та що там — сам так говорю. Мова термінів і документації настільки високо підноситься, що стає замінником спілкуванню між лікарями. Від цього страждає пацієнт, який виконує роль телеграфу, оббігаючи всі кабінети. Та лікарі, які працюючи розрізнено, обмежують свою компетенцію та обмін клінічними знаннями, що також опосередковано негативно впливає на якість медичних послуг.

Ніхто не говорить ні з ким, і від цього гірше тільки пацієнту. В мовчанні між лікарями губиться те «Ми лікуємо людину, а не хворобу». Читати далі