 |
Такий погляд висловили три колишні експерти Центрального розвідувального управління США, додавши, що шанси успіху Росії в цьому плані – за ознаками – кращі, ніж будь-коли. Втручання у вибори в США це, ймовірно, відплата за американську підтримку продемократичних рухів у країнах, якими Кремль вкрай зацікавлений, зокрема в Україні, яку Москва відчайдушно намагається не допустити до НАТО.
Про це пише Сидні Фрідберґ-молодший у виданні Breaking Defense.
Росія серйозно не пробувала запевнити перемогу Трампа на президентських виборах у США в 2016 році, вважають колишній голова Відділу ЦРУ аналізу дій Росії Джордж Бібі та його колега Пітер Клемент, який очолював Офіс з аналізу російських та євразійських питань. Якщо б росіяни справді хотіли створити виборчу кризу в США, їхні зусилля не обмежувалися б так званими фабриками тролів чи фейковими новинами.
А може, що замість спроб запевнити обрання Трампа, каже Клемент, Кремль хотів помститися Гілларі Клінтон, надіючись підірвати її шанси на здобуття президентства. Чому? Бо, на посаді державного секретаря в адміністрації Барака Обами, Гілларі Клінтон підтримувала демократичні рухи і «кольорові революції» проти пропутінських автократів в Україні та в інших місцях. Саме поширення демократії на країни «близького зарубіжжя», а не на територію за 4 000 миль звідтіля у США, становить для Путіна екзистенційну загрозу.
Колишні амриканські розвідники висловили свої погляди напередодні саміту G7 у Канаді, проте події на самій зустрічі «Великої сімки» тільки підтвердили їхню позицію щодо вразливості альянсів США. Президент Трамп прибув на саміт, погрожуючи торговельною війною з найближчими союзниками Америки і, закликаючи їх повернути Росію до їх складу. Він покинув зустріч раніше, і засудив кінцеву заяву, яку США вже були підписали.
«За моїх часів США були менш вразливими», - сказав Мільтон Берден, який очолював відділення ЦРУ як у Москві, так і в Ісламабаді та керував таємними операціями на підтримку афганського повстання проти Радянського Союзу. Під час ‘холодної війни’ у відносинах Альянсу були напружені моменти, проте зобов’язання США передбачало розміщення на території Європи понад 300 тисяч молодих чоловіків. У свою чергу, радянці нагадували всім про загрозу періодичними варварськими діями – в Угорщині (1956), Чехословаччині (1968) та Афганістані (1979).
«Сьогодні ситуація зовсім інакша», каже Берден. – Я думаю, що в даний час, європейці можуть повірити будь-що про Сполучені Штати».
Однак, не можна сказати, що Трамп робить все те, що Росія хоче. Навпаки, «у Кремлі мусять бути дещо розчаровані ним», - вважає Бібі. Під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв припинити участь США в регіональних конфліктах, а відтак він збільшив присутність США в Афганістані і завдав ракетних ударів по режиму Асада в Сирії. Росія вважає обидві ці країни своїми сферами впливу.
За словами Бібі, з точки зору Росії, втручання у вибори в США, можна, «до певної міри, вважати оборонним заходом. Вони хочуть, щоб ми припинили кампанію на підтримку демократії. Сама демократія їх не лякає, але загроза поширення демократії закордоном і в самій Росії – от це вже їх непокоїть».
Для Росії це велика трагедія бачити як вплив НАТО поширюється на землі, де колись переважала Москва.
Клемент вказує на те, що якщо на колишніх радянсько-російських територіях – в Україні чи Грузії - «є уявлення, що поширюють свій вплив НАТО чи навіть ЄС, - бо вважається, що членство в ЄС допровадить до приєднання до НАТО – Росія реагуватиме. Це не означає, що вона мусить завойовувати цілу країну, підкреслює він. З уваги на те, що положення НАТО не дозволяють приєднання до Альянсу будь-якої країни з тривалими територіальними суперечками, хватить, щоб Росія лише претендувала на маленький шматочок України (Крим), щоб її не надали членства в НАТО.
Одначе, не всі втрачені Росією землі створені рівними. «Вони підуть на ризик заради здобутків в Україні, але не для повернення балтійських країн», - твердить Берден.
За словами ветерана ЦРУ Бібі, з погляду Росії, Україна найважливіша країна в цілому світі. «Росіяни переконані, що втрата України для них - найболісніша».
Те, що Україна займає місце в серцях та умах росіян важко пояснити американцям, пише автор статті Сидні Фрідберґ. А для такого російського націоналіста як Путін, сама ідея, що Україна не належить Росії є болісною та принизливою.
Це все вина Америки. Так оцінюють ситуацію колишні агенти КДБ, каже Берден. Настав час на відплату. Росія хоче приборкати силу та вплив Америки, а не знищити її, бо це відкрило б економічні, геостратегічні та навіть ядерні проблеми, з якими Москві справитися не було б можливо.
«Я не думаю, що Владімір Путін, який на мій погляд є реалістом, прагне знищити нас чи нашу демократію, хоча росіяни дійсно втручалися в наші вибори…і знову це зроблять, якщо матимуть нагоду» - заявив Берден. «Вони далі каламутитимуть води, але я вважаю, що вони настільки здивовані нашими діями, як, мабуть, і ми самі».
З цим погоджується Клемент, кажучи, що навряд чи Путін прагне знищення США.
За його словами, США самі несуть відповідальність за чимало внутрішніх проблем країни, «одначе росіяни цей факт майстерно використовують».
«Сполучені Штати переживають період відносно значних внутрішніх проблем, кризу довіри, яка виходить, здебільшого, від нас самих», - каже Бібі. «Ми приписуємо чимало з цих внутрішніх проблем і занепокоєнь Росії».
Відверто кажучи, США самі завдають собі досить шкоди, без допомоги ззовні, - пише Сидні Фрідберґ-молодший у статті у виданні Breaking Defense.