Цей піст не є таким строгим, як Великий, і як його провадити, кожен визначає сам. Зокрема, УГКЦ зобов’язує своїх вірян у середу та п’ятницю утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв; у понеділок вівторок та четвер дозволені всі види їжі. У суботу та неділю посту нема. Також греко-католиків закликають під час посту приділити більше уваги духовним аспектам життя, частіше спілкуватися з рідними, бути чуйними до потреб інших.

Православні ж за давньою традицією мають відмовитися в усі будні дні від м’ясних та молочних страв, а в святкові обмежитися рибою та стравами, приготовленими на олії.

У всі дні посту та періоди загальниць християни зобов’язані утриматися від гучних забав, весіль, інших подібних заходів та участі в них.

Традиція постити на честь святих апостолів є дуже давньою в Церкві. За свідченням святого Івана Золотоустого, апостоли майже завжди постили. Молитвою і постом вони готувалися до зішестя Святого Духа, до проповіді Євангелія. Тому й Церква закликає вірних наслідувати апостолів і постом та молитвою готуватися до свята, встановленого на їхню честь.

Перші згадки про цей піст походять із IV століття: в Александрії, Єрусалимі та Антіохії піст Апостолів був пов’язаний із П’ятидесятницею, а не з празником святих апостолів Петра і Павла. В перші століття після П’ятидесятниці був зазвичай один тиждень радості, тобто загальниця, а потім – один тиждень посту.

Як пише у своїй книзі “Пізнай свій обряд” літургіст отець Юліян Катрій, Петрів піст ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, а через звичай. Тому тривалий час не було одностайності ані щодо його дотримання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, інші – 6, ще інші – 4 або ж тільки один день.

Нині піст святих апостолів у Східній Церкві триває від Неділі всіх святих, що припадає за тиждень після П’ятидесятниці, до 29 червня (12 липня – за новим стилем) – празника святих верховних апостолів Петра і Павла. Тривалість Петрівки може бути різною, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Найдовше Петрівка може тривати шість тижнів, найменше – 8 днів.

Як розповів “Львівській Пошті” етнолог Михайло Глушко (“Запусти, Пущення, Масниця, Масляна…”, №14 (2026), субота, 17 лютого 2018 р.), в Україні жартували, що Петрівку придумали жінки, щоби наскладати на зиму масла і сиру. Адже в небагатих родинах важко було щось відкласти, а за час посту, поки сім’я не споживала молока і молочних продуктів, господиня могла трохи зекономити на зиму.

Перший день Петрівки вважали початком косовиці. Звідси прислів’я: хто в Петрівку сіна не косить, той узимку в собаки їсти просить.

А оскільки на Петрівку припадали найдовші дні, дівчата білили полотно і прядиво, а молодиці поралися біля конопель. Тому в петрівських піснях найчастіше оспівуються ці види праці: “Ой мала нічка-петрівочка, не виспалася Наталочка: по горі ходила, тонку біль білила…”.