В. Бєлий: обговорення - пропозиції - і що?

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

Зараз такі часи, коли запрошень від МОН до обговорення проектів нормативно-регуляторних актів, як на тій «скатертині самобранці».

У цьому контексті спробую черговий раз звернути увагу як спільноти в цілому, так і зацікавлених профільних виконавців до впровадження у нормативні документи санкцій за ігнорування чи порушення нормативів робочої дисципліни учасниками освітньої діяльності, яка фінансується за бюджетні, тобто народні, кошти.

Я свідомий того, що мої публікації з цього питання, як і з проблематики трирічної профільної освіти старшокласників, вже третє десятиліття поспіль програють діям влади по збереженню існуючого пострадянського статус-кво. Мова про оновлення структури та організації нашої освіти у напрямі звичної для світу розвинених країн відповідальності за результати діяльності та за порушення правових чи технологічних вимог до її здійснення.

Так, я програю, … АЛЕ чи виграє від того Україна?

Не факт.

Навпаки, історія показує, що всі ті політичні системи, які опиралися на радянську модель освіти, за якої практика нецільового використання значної частини бюджетних, тобто народних, коштів була звичною справою, з тріском провалилися, чому історія самого Радянського Союзу перший приклад, а новітньої України - один з цього ряду підтверджень.

Натомість всі ті політичні системи, які взяли за основу західну модель організації освіти, успішно розвивались і не менш успішно продовжують те робити й зараз, чому плани деяких урядів по впровадженню безумовного щомісячного доходу на кожного громадянина є історично новим підтвердженням. Мова про такий соціальний захист кожного непрацюючого вихідця із західної системи освіти, який досі є недосяжним для мільйонів працюючих українців, зокрема й вчителів.

Чому подаю тут посилання на одну зі своїх статей-пропозицій щодо правової дисципліни надавачів та здобувачів освіти?

Тому, що з порівняння власного досвіду роботи у західній системі освіти та нашій радянській/пострадянській отримав масу підтверджень, щоб мати переконання: без санкцій за ігнорування чи порушення нормативів діяльності, які б були однозначно прописані у профільних освітніх документах, країна так і матиме якісну освіту лише на рівні закладів/педагогів – ентузіастів, тобто лише тих, хто за будь-яких порядків/непорядків не можуть працювати інакше, ніж на вищому якісному рівні.

Але таких, як і учнів-призерів олімпіад, явно замало, щоб система держуправління могла спати спокійно щодо проблеми ефективності використання бюджетних, тобто народних, коштів на освіту.

Оригінал