Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олександр Сушко
2018.11.27
05:44
Ганя
Ганя хутко збиралася на працю в колгосп. Трудоднями, звичайно, ситий не будеш, але спробуй не прийди вчасно – і тієї клятої галочки в журналі обліку вже не буде.
Удома п’ятеро малих діточок. Найстаршій – Федорі – шість років. А наймолодшій – моїй мамі –
Удома п’ятеро малих діточок. Найстаршій – Федорі – шість років. А наймолодшій – моїй мамі –
Володимир Півторак
2018.11.27
00:13
* * *
Ти пишеш мені листи:
Важливі. А часом – не дуже.
Веселі, сумні, прості,
А головне – небайдужі.
Ти часом дзвониш мені:
і вдосвіта, і серед ночі,
Приходиш, буває, у сні
Важливі. А часом – не дуже.
Веселі, сумні, прості,
А головне – небайдужі.
Ти часом дзвониш мені:
і вдосвіта, і серед ночі,
Приходиш, буває, у сні
Марія Дем'янюк
2018.11.26
23:07
Про хмаринку
Висока ялинка
торкалась хмаринки
і їй лоскотала животика.
Сміялась хмаринка,
і білі сніжинки
Зі сміхом стрибали із ротика.
Краса неймовірна!
торкалась хмаринки
і їй лоскотала животика.
Сміялась хмаринка,
і білі сніжинки
Зі сміхом стрибали із ротика.
Краса неймовірна!
Домінік Арфіст
2018.11.26
13:33
о дар...
о дар… о жар… відважна даність…
дання самотності… захланність…
недремний… недаремний…
горить жертовницький вівтар…
і випромінює гусляр
свої сумні «до-ре-мі…»
не в дім – в Едем –
як нагаєм не думи – гімни… гами…
дання самотності… захланність…
недремний… недаремний…
горить жертовницький вівтар…
і випромінює гусляр
свої сумні «до-ре-мі…»
не в дім – в Едем –
як нагаєм не думи – гімни… гами…
Олена Балера
2018.11.26
12:56
Amoretti. Сонет L (переклад з Едмунда Спенсера)
Подвійну хворість шлють мені жалі,
Бо в серці рана й тіло біль скував.
Тут нагодився лікар і велів
Прийняти ліки, що творять дива.
А я сказав, що марні ті слова,
Даремні ліки, як хворіє дух.
Хіба не серце тілу голова
І не керує ним, як на біду?
Бо в серці рана й тіло біль скував.
Тут нагодився лікар і велів
Прийняти ліки, що творять дива.
А я сказав, що марні ті слова,
Даремні ліки, як хворіє дух.
Хіба не серце тілу голова
І не керує ним, як на біду?
Уляна Яресько
2018.11.26
10:13
Дерев оголена мода...
Дерев оголена мода: осика у стилі ню.
Земля заховала душу під сніжним светром.
Сьогодні ти не в мережі. На вечір експрес-меню -
друкована книга й музика в стилі ретро.
Змінився брунатний шерех зненацька на білий рип...
Полонить піано-блюз всі осінн
Земля заховала душу під сніжним светром.
Сьогодні ти не в мережі. На вечір експрес-меню -
друкована книга й музика в стилі ретро.
Змінився брунатний шерех зненацька на білий рип...
Полонить піано-блюз всі осінн
Олександр Сушко
2018.11.26
06:41
За упокій
Йшов 1992-й рік. В країні лютував економічний хаос. Ламалися стереотипи, людські долі, родини. Ще жили пліч-о-пліч кати та їхні жертви, не було збудовано квадрильйона квадратних метрів височенних парканів між однотипними садибами керівників підприємств та
Юлія Стиркіна
2018.11.26
00:34
Свічка
На вікні поставлю свічку.
Скло холодне – теплий віск.
В нас попереду – вся нічка,
проговоримо наскрізь.
Розкажи мені. Хай вістря
вогняне палахкотить.
Чом сьогодні урочисто
і святково стало жить?
Скло холодне – теплий віск.
В нас попереду – вся нічка,
проговоримо наскрізь.
Розкажи мені. Хай вістря
вогняне палахкотить.
Чом сьогодні урочисто
і святково стало жить?
Сонце Місяць
2018.11.26
00:05
готика
зморило нанівець почесну варту
втручатись нікому вже клич не клич
& носферату обіймає ніч
& тихі зимні цвинтарі садів
& дірами очниць кривавий дим
& ще для когось зовсім інше завтра
втручатись нікому вже клич не клич
& носферату обіймає ніч
& тихі зимні цвинтарі садів
& дірами очниць кривавий дим
& ще для когось зовсім інше завтра
Володимир Бойко
2018.11.25
23:43
* * *
Морозяний туман і снігова пустеля,
Якої ще ніхто вкінець не перебрів.
І не провадить шлях до теплої оселі,
Немає ні царів, ані проводирів.
Я не один такий блукаю у тумані,
Ім'я їм - легіон, зникомих у пітьмі.
Шаманять їздові, керманич знов пога
Якої ще ніхто вкінець не перебрів.
І не провадить шлях до теплої оселі,
Немає ні царів, ані проводирів.
Я не один такий блукаю у тумані,
Ім'я їм - легіон, зникомих у пітьмі.
Шаманять їздові, керманич знов пога
Ігор Рубцов
2018.11.25
23:23
Не мовчи, коли тобі болить!
Не мовчи коли тобі болить,
У солодку не веди оману.
Я для тебе розтривожу світ,
Хай спішить на поклик полум'яний.
Нас усіх залучено до гри
Де найкращих не минають кризи.
Легше разом під розгул вітрів
У солодку не веди оману.
Я для тебе розтривожу світ,
Хай спішить на поклик полум'яний.
Нас усіх залучено до гри
Де найкращих не минають кризи.
Легше разом під розгул вітрів
Іван Потьомкін
2018.11.25
15:37
Семен Надсон (1862-1887)
Я ріс тобі чужим, відринутий нарід,
І не тобі співав я в миті натхнення.
Легенд твоїх і печалей твоїх гніт
Мені чужий, як і твої вчення.
І якби, як задавна, у щасті ти й при силі був,
Зневажений не був би цілим світом,
Іншим пориванням захоплен
І не тобі співав я в миті натхнення.
Легенд твоїх і печалей твоїх гніт
Мені чужий, як і твої вчення.
І якби, як задавна, у щасті ти й при силі був,
Зневажений не був би цілим світом,
Іншим пориванням захоплен
Віктор Кучерук
2018.11.25
13:44
* * *
Т. І...
Густішає сутінь студена
І тиша глибока зроста, –
А ти пригорнулась до мене
І грієш устами вуста.
Сніжинками першими вкриті,
Не прагнемо зникнуть кудись, –
Удвох серед цілого світу,
Густішає сутінь студена
І тиша глибока зроста, –
А ти пригорнулась до мене
І грієш устами вуста.
Сніжинками першими вкриті,
Не прагнемо зникнуть кудись, –
Удвох серед цілого світу,
Тетяна Левицька
2018.11.25
12:55
Відлуння
Не дай, Боже, зірватись з гачка,
лопотіти в діброві кохання.
Божеволіти непритаманно,
віднесла вельон річка стрімка.
Блекота на межі відцвіла,
та дурманом завіяла очі.
Дощ понурий зажуру наврочив,
лопотіти в діброві кохання.
Божеволіти непритаманно,
віднесла вельон річка стрімка.
Блекота на межі відцвіла,
та дурманом завіяла очі.
Дощ понурий зажуру наврочив,
Вікторія Лимарівна
2018.11.25
11:57
Нав’язливi думи
Нанизувати страх обридло:
Зігрітись, відійти від дум
Так хочу – морок остогидлий
Не огортав щоб душу в сум.
Минулого відлуння дотик
Відчутний, холодом ятрить,
А серця невгамовний поклик
Зігрітись, відійти від дум
Так хочу – морок остогидлий
Не огортав щоб душу в сум.
Минулого відлуння дотик
Відчутний, холодом ятрить,
А серця невгамовний поклик
Олександр Сушко
2018.11.25
10:48
Ідилія
Жувалась костомаха досить довго,
М'якою стала, можна і ковтнуть.
Цвіте в державі розкошів епоха,
Освітлює "Roshen" до щастя путь.
Є курячі пазурики та шиї,
Делікатесні шкура та дзьоби.
Гурманам (на зарплату) - лантух пір'я,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...М'якою стала, можна і ковтнуть.
Цвіте в державі розкошів епоха,
Освітлює "Roshen" до щастя путь.
Є курячі пазурики та шиї,
Делікатесні шкура та дзьоби.
Гурманам (на зарплату) - лантух пір'я,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Ліна Редіген
2018.11.25
Катерина Теліга
2018.11.22
Ігор Федів
2018.11.17
Артем Харченко
2018.11.17
Юлія Стиркіна
2018.11.16
оксана деркач
2018.11.12
Віктор Католик
2018.11.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Всі актуальні голосування
|
|
|
|
|
Постійні рейтингові голосування: Творчість кого з названих авторів (R1) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (R2) найбільш імпонує вам: Творчість кого з названих авторів (ЛП) найбільш імпонує вам: |
• Архів голосувань>>
Коментарі
1 2
Переглянути все