Мантія на виріст

До кінця року Феміді не варто очікувати на молоде поповнення

Чим досконалішою виглядає система, тим більше проблем може виникнути з її викорис¬танням. Враховуючи всемогутність кадрів та опікуючись розчищенням шляху від корупційних бар’єрів для охочих зайняти суддівську посаду, автори реформи перенесли центр тяжіння в столицю.

Напевне, розраховуючи, що київська атмосфера виявиться непридатною для сходження паростків бажань та можливостей торувати шлях до Фемі¬ди за допомогою «американських президентів». Але через такі старання нові призначення на тривалий строк опинилися в глухому куті…

12 кроків до посади

Не будемо прогнозувати, наскільки близькі до правди розхожі розмови про суми, які дотепер доводилося витрачати на суддівську мантію. З огляду на закладені в законі «Про судоустрій і статус суддів» детально прописані норми добору майбутніх служителів Феміди їх ініціатори не виключали існування подібної практики, а тому пішли шляхом скорочення кількості інстанцій, які може вразити корупційна хвороба.
Відтепер головним фільтром для відбору достойників стає Вища кваліфікаційна комісія суддів. Усі її місцеві «філії» ліквідовуються. Так само усувається від процесу і судове керівництво: кого відберуть, з тим і працюватимуть.
12 кроків, які має зробити претендент на перше призначення, прописані у ч.1 ст.66 закону. Деякі з них — тривіальні, наприклад ознайомлення час від часу з оголошеннями ВККС про проведення добору. Інші — більш складні та тривалі.
Загалом на цю дюжину кроків — від моменту виникнення в юриста бажання присвятити себе правосуддю до отримання посвідчення судді — доведеться витратити щонайменше 9 місяців, які на практиці можуть розтягнутися більш ніж на рік.
Десь місяць пролетить у паперових приготуваннях, найскладнішим серед яких буде отримати висновок медичної установи про стан здоров’я. Адже йдеться не про звичайну довідку ра¬йонної лікарні, а про особливу форму, яку видаватимуть лише уповноважені медичні установи. Тож претенденту з глибинки доведеться поїздити до фахівців, аби вони засвідчили відсутність психічних та інших захворювань, «що перешкоджають виконанню обов’язків судді». А психіатрія — наука суб’єктивна: що один вважає нормою, інший може розцінити як відхилення.
Крім того, кандидат має дати письмову згоду на збирання та використання інформації, яка може бути використана проти нього під час «оцінки готовності до роботи на посаді». А допоможуть у цьому «доброзичливці» — як організації, так і окремі громадяни.
Якщо боятися нема чого і кого, то, подавши документи, можна готуватися до першого іспиту. До речі, закон не зобов’язує претендента їхати в Київ, та з огляду на бюрократичні нюанси (не той зразок заяви, не в тому рядку не та буква тощо) доцільніше витратитися на поїздку, ніж пропус¬тити строк подачі документів.

Часові провалля

Далі у законі — перше часове провалля: прийом документів припиняється за 2 дні до дня «проведення добору кандидатів» (ч.2 ст.67 закону).
Сам добір включає проведення анонімного тестування «рівня загальних тео¬ретичних знань» та перевірку документів. Ключовим етапом добору логічно вважати складання екзаменів. Але важко уявити, що за 2 дні в апараті ВККС встигнуть перевірити подані відомості. Тим більше що лише на отримання відпові¬дей від підприємств, установ та організацій на запити комісії, направлені з метою збирання інформації про кандидата, закон відводить 10 днів. А як перевірити те, що не було подано?
Тож ВККС приречена порушувати закон і припиняти прийом документів раніше, аби допускати до тестування лише перевірених претендентів. Враховуючи бюрократичні особливості, така перевірка триватиме не менш ніж місяць. Хоча акт взагалі не визначає граничних строків між поданням документів та ухваленням рішення про допуск до іспиту та оголошення його результатів.
Будемо вважати, що десь за 2 місяці ВККС ви¬значиться з тими, кого допустити до наступного етапу — піврічної професійної підготовки у вищому навчальному закладі IV рівня акредитації. Але ж навчальний процес не може починатися з довільної дати. У кращому випадку визначені для профпідготовки вузи розіб’ють календарний рік на два семестри: з 1 вересня та 1 березня. Проте ще є канікули та вступна кампанія, під час яких знайти вільних викладачів буде складно.
Отже, коли б не був проведений екзамен, наступного дня приступити до навчання претендент не зможе. Навіть якщо у ВККС підлаштовуватимуться під вузи, то останній день добору призначатиметься на кінець липня та січня, аби ще місяць залишався на оформлення документів та зарахування.
Коли ж підготовлений кандидат повернеться до Києва, тут його чекатимуть ще два тижні навчання у Національній школі суддів (ч.6 ст.54 закону). Цей пе¬ріод можна узгодити із завершенням сесії у вузі, тож довго чекати на «вільне місце» в аудиторіях НШС не доведеться.
Щоправда, додаткові освітні вимоги почнуть ді¬яти з 1 липня 2011-го. Тому ще рік претенденти перестрибуватимуть через два щаблі. І після загального екзамену… складатимуть кваліфікаційний! Принай¬м¬ні так визначено в законі.

Практика над теорією

Саме складання квалі¬фікаційного іспиту відіграватиме головну роль у подальшій кар’єрі майбутньо¬го служителя Феміди. Як швидко після завершення навчання (чи без нього) він повинен проводитися — закон не вказує. Як не конкретизує, що саме вкладали автори реформи у поняття «практичного завдання з метою виявлення рівня практичних навичок та умінь у застосуванні закону», оцін¬ка за яке разом з результатами знову-таки анонімного тестування (з відеофіксацією та звукозаписом!) складатиме рейтинг кандидата.
Методику такого оцінювання ще має визначити ВККС, але якою б вона не була досконалою, не ви¬ключено, що саме на «практичному» етапі спрацьовуватиме суб’єктивний чинник, який і допомагатиме відсіювати «сумнівних» претендентів.
Тим, хто подолає ці дві третини шляху, нова робота ще не гарантована. Далі знову доведеться читати оголошення ВККС про наявні вакансії в конкретному суді. Якщо поталанить, то через місяць після зарахування до кадрового резерву можна буде взяти участь у конкурсі. А якщо ні? Можливо, доведеться погоджуватися і на переїзд, оскільки через 3 роки і рейтинг, й усі витрачені зусилля зійдуть нанівець.
З другого боку, за наявності високого рейтингу можна спробувати відразу зайняти посаду у вищому спеціалізованому суді, ос¬кільки закон не висуває додаткових вимог щодо поступового просування по інстанціях. І лише до Верховного Суду можна потрапити, відпрацювавши не менш ніж 15 років у судах нижчого рівня, хоча б у місцевих.
Щоправда, й бажана вакансія, й високі бали також можуть перетворитися на міраж. Адже якщо попередні етапи добору більш-менш деталізовані за критеріями проведення конкурсу, перевагами, які повинна врахувати ВККС при наданні рекомендацій, то для членів ВРЮ автори залишили свободу дій: можуть рекомендувати, а можуть і відмовити в цьому. Скільки часу має Рада на роздуми — в документі не зазначено.
Натомість глава держави може розмірковувати над відповідним указом довше, ніж над підписанням закону — цілий місяць. Хоча ст.72 акта альтернативи його візування не допускає в принципі. Як, до речі, і для парламенту — щодо безстрокового обрання.

Кадрова пауза

Отже, принаймні до кінця року судам не варто очікувати на молоде поповнення. З одного боку, доки не буде проведений з’їзд суддів, не буде сформований новий склад ВККС. А без неї ВРЮ не має права вносити подання ні про призначення, ні про переведення суддів. Так само обмежений рекомендаціями цього органу і парламент. Єдиний виняток — переведення суддів ВС, якщо в них виникне, наприклад, бажання перейти до нового вищого спеціалізованого суду.
Крім того, відсторонення від посади будь-якого судді, а також звільнення законників з перших двох інстанцій можуть здійснюватися виключно за поданням ВККС.
Щоправда, Президент ще підписує укази про перше призначення на підставі «старих» подань ВРЮ. Хоча, за логікою, нова процедура мала б діяти з дня набуття чинності розглядуваним законом — з 30 липня.
Що ж, гарна ідея ніколи не гарантує таку саму привабливу її реалізацію. Особливо коли за головною метою поза увагою залишаються «дрібниці». Тож і доводиться починати жити за новим законом… з його порушень.

Лев СЕМИШОЦЬКИЙ