19.06.2018

"Коли я занурююся у світ танців – я малюю рухами" – Ліля Недзельська, професійна танцівниця та художниця

Лілія Недзельська, вона ж Miss Lee, - засновниця своєї танцювальної школи «TOPONE». Основними напрямками танців Лілі Недзельської є Hip-Hop і Jazz-funk.

Заслужена слава та великий досвід дозволяють Лілі Недзельській бути досить часто залученою до участі в постановках і зйомках кліпів, як українських, так і зарубіжних виконавців. Так на її рахунку вже є наступні заслуги:

• постановка хореографії концертного номеру «I Can`t Stop» Kazaky для туру «The Heels Chronicles». - Зйомки в кліпах: Матіас «Програй мені війну»; Тимур Родрігез «Я вірю в твою любов»; Ваня Дорн «Стицамен»; Руслана «Wow» і багатьох інших

• постановка танцювального виступу групи Gorchitza на відкритті церемонії нагородження Муз-ТВ.

• хореографія і зйомки в кліпах виконавиці Korr-A

Якщо говорити про непрофесійні танці - то я почала танцювати ще в тінейджерському віці. Я любила дискотеки, дуже любила танцювати, мені це приносило неймовірне задоволення. Але тоді це все було на любительському рівні, я не навчалася в дитячих колективах, не закінчувала танцювальні інститути, так як, перш за все я художник. Ми з моєю сестрою-близнючкою вступили до художнього інституту, тому що у нас вся сім'я художників. Але ми дуже любили ходити на різні R'n'B тусовки, і як раз на одній з таких, директор однієї танцювальної студії нас помітив. У нього був свій шоу-балет і він вирішив запросити до себе двох близнючок.

І якщо говорити вже про більш серйозний, професійний танець, саме ним і став виступ у складі цього шоу-балету. Ми півроку тренувалися, готували номер, не виходили із танцювальної зали і при цьому ще вчилися. Ми готували номер до відкриття кінотеатру, для нас це було дуже важливо і серйозно. І коли ми перший раз вийшли на сцену - це був жах (сміється).

Коли ти перший раз танцюєш на публіку – у тебе мільйон сумнівів, страхів, переживань. Я пам'ятаю, що за три дні до нашого виступу мені було погано, я дуже хвилювалася, було дуже страшно. І можу сказати, що ще кілька місяців після цього я виступала з такими ж відчуттями і переживаннями.

KAN: Що ти відчуваєш зараз перед глядачами? Про що думаєш, перебуваючи на сцені?

Я по своїй суті багато чого боюся. Але з часом я зрозуміла, що хвилювання перед виходом на сцену - це нормально. Головне вміти з ним справлятися.

KAN: А що найскладніше для танцюриста?

Найскладніше і одночасно найважливіше – виділятися серед інших. Мати свій власний стиль. Адже можна навчитися рухатися, а ось бути не таким як усі, виділитися серед інших - це талант. Для цього потрібно дуже багато працювати, щоб відрізнятися і за технікою, і за харизмою.

KAN: Ти колись думала про те, що почнеш викладати?

Ні. Я ніколи не була лідером. Є люди, які з дитинства ведуть за собою. Я не в їх числі. Але зрештою моя любов до танців перемогла невпевненість. Коли ти накопичуєш досвід, рано чи пізно ти переповнюєшся, тобі хочеться цим ділитися, віддавати свої знання іншим. Я викладаю вже більше 8-ми років. Зараз багато моїх учнів - професійні танцюристи, знімаються в кліпах, і вже самі викладають. Це мій величезний привід для гордості.

KAN: Чи надихає проживання в нашому ЖК творити і створювати щось нове?

Безумовно! Тут хочеться творити, хочеться розвиватися. Навіть коли ти втомлюєшся, ти можеш вийти на вулицю, прогулятися, перезавантажитися і сили знову повертаються. Це дуже круто. Для мене Комфорт Таун – це такий закритий рай, акумульований простір, з якого не хочеться виходити.

KAN: Нещодавно ти заснувала свою танцювальну школу. Розкажи з чого все починалося і які твої очікування?

У своєму першому колективі я пропрацювала 13 років. Ми спочатку працювали як шоу-балет, потім це стало танцювальною школою. Там я познайомилася зі своїм чоловіком Дімою.

Торік восени ми з чоловіком розмовляли на тему того, що дуже не хочемо перетворювати нашу професію в рутину, адже коли ти перестаєш отримувати задоволення від того, що ти робиш, це помічають всі, так не можна, це передається на енергетичному рівні.

Ми прийняли рішення ризикнути всім і спробувати створити свою справу, свою танцювальну школу. У нашому починанні нас підтримав наш хороший друг, який в подальшому нам дуже допоміг в реалізації нашої ідеї, без нього ми б не впоралися.

Було дуже страшно, тому що на одній чаші ваг у нас вже була стабільна робота, стабільний фінансовий результат. А на іншій чаші - дуже великий ризик, тому що це дуже хиткий бізнес, а ми ще й замахнулися не на один - два зали, у нас танцювальний центр на 2 тис. квадратних метрів, а це 7 великих залів! Ми дуже сильно виклалися і морально, і фізично, віддали всі свої сили, для нас це були два місяці божевільного будівництва.

KAN: З якими труднощами довелося зіткнутися?

Так як ми працюємо в повноцінному режимі всього три місяці, труднощів все ще багато і я думаю, що деякий час без них нікуди, але це нас не зупиняє.

Коли ми з чоловіком йшли з танцювального центру, в якому до цього працювали, за нами пішли дуже багато наших друзів педагогів і зараз на нас лежить дуже велика відповідальність, щоб їх не підвести. Нам необхідно набрати достатню кількість людей в групи – це наш обов'язок. Також ми зіткнулися з поняттям багатозадачності: раніше ти просто був педагог, а зараз ти педагог, психолог і керівник. Ми намагаємося активно просувати нашу школу, так як не всі знають, що ми з чоловіком пішли з минулого місця роботи, і багато хто намагається записатися туди ж до нас на заняття.

KAN: У тебе є улюблений танцюрист? Хто для тебе приклад?

Я дотримуюся думки, що не потрібно нікого наслідувати. Якщо тобі подобається якийсь танцюрист, ти підсвідомо починаєш його копіювати, повторювати його стиль, а це ненавмисний плагіат. Так, я можу звернути свою увагу на сильні сторони - в одному мені подобається пластика, в іншому чіткість, в третьому як він подає себе, який він несе настрій. Але це більше збірний образ.

KAN: Крім танців, чи є у тебе ще хобі чи пристрасть до чогось?

Так, як я вже говорила, я художник. Ми з моєю сестрою-близнючкою закінчили художній інститут і у нас вся сім'я художників. Але чим більше я занурююся в світ танців, тим менше я малюю. Мені цього дуже не вистачає, тому я малюю рухами.

Ще я б хотіла співати, але з цим у мене не склалося (сміється). Невід'ємною частиною мого життя є спорт і біг, адже для танцюриста дуже важлива хороша фізична форма. Я щороку збільшую фізичну активність, по-перше тому, що я стежу за своєю фізичною формою, по-друге, це круто, тому що я стаю витривалішою в танцях.

KAN: Як проходить твій день?

Прокидаюся о 6-7 ранку, обов'язково снідаю і їду в школу проводити індивідуальні заняття, тому що вони, в основному, вранці, але якщо їх немає, я можу побігати у нас недалеко від будинку. Потім я їду готуватися до групових занять, ставлю хореографію, все продумую. Плюс, зараз додалося багато організаційних моментів - зустрітися з менеджерами, педагогами, фотографами. О 17:00 у мене починаються групові заняття. Я проводжу свої заняття і обов'язково намагаюся ходити ще й до інших педагогів, щоб розвиватися. Додому я повертаюся близько 12-ти.

KAN: Що плануєш робити далі, як будеш розвивати кар'єру?

Найголовніше – це розвиток нашої танцювальної школи і розвиток танцювальної культури в Києві! Виховувати гідних і професійних педагогів, танцюристів – це моя мета!

У нас з Дімою є дуже багато проектів, які ми хочемо втілити. Маємо ціль вийти на більш масштабний рівень, щоб з усього світу приїжджали до Києва вчитися танцювати, ось такі «наполеонівські» у нас плани.

KAN: Чи впливає на твій стан то, що тебе оточує? Місто в якому ти живеш, будинки, які бачиш з вікна щоранку? Що тебе надихає?

Дуже впливає, коли навколо красива обстановка, коли красивий вигляд милує око. Тоді хочеться творити! І в цілому, людство створено, щоб дивитися на щось гарне, адже нас оточує стільки краси. Я, як художник, дивлюся на гарні лінії, красиві вигини, яскраві кольори – це мене дуже надихає. У Комфорт Тауні кожен мій ранок заряджений на позитив, адже він начебто створений для художника, такий яскравий і красивий.

KAN: Ти живеш в ЖК «Комфорт Таун», розкажи, чому ти обрала саме цей жк?

Коли ми вперше побачили Комфорт Таун, це було «Вау». Після нього ти не хочеш повертатися в «сірі джунглі». Тут легко дихається, ти заряджаєшся цією атмосферою.

KAN: У тебе є улюблене місце в Комфорт Тауні?

Я не можу виділити якесь конкретну місце, мені просто подобається гуляти по Комфорт Тауну, милуватися цією красою. Мені хочеться повертатися додому, не тому що це будинок, а тому що тут дійсно кльово. Сюди хочеться приводити друзів, гуляти з ними, насолоджуватися атмосферою.

kAN: Як ти вважаєш, чи вдалося компанії КАН створити простір для розвитку і комфортного життя?

Так. Однозначно. Я дивилася багато інтерв'ю з Ігорем Ніконовим, чула про його концепції, про концепцію компанії КАН в цілому, і я захоплююся тим, що він робить.

Все дуже по-європейськи, красиво, доступно! Мені здається, він зробив те, що до цього ніхто не робив. І я дуже рада, що так склалося, що саме тут ми живемо.

KAN: Ти б хотіла бачити в Києві майбутнього більше такого простору, яке створює компанія КАН?

Так! Я вже це бачу, я стежу за всіма проектами КАН, тому що мені дуже цікаво як все розвивається. Кожен новий житловий комплекс, безумовно, викликає бажання придбати там житло, кожен новий відрізняється від попереднього. Мені дуже подобається, що крім самих будинків, є ще розвинена інфраструктура.

KAN: Які твої улюблені місця в Києві?

Я дуже люблю Поділ, вулички з “пряниковими будиночками”, які радують око, тихі і затишні. Ми з чоловіком дуже любимо прогулюватися по Подолу.

KAN: Який він, в цілому, Київ твоєї мрії?

Чистий і зелений. Це еко-місто, в якому їздить мінімум машин, більше велосипедів. В якому багато людей гуляє по місту, є багато хороших доріжок для бігу, велодоріжок. Дуже хочеться розвивати спортивну і здорову націю.

KAN: Що б ти побажала нашим підписникам?

Давайте поважати одне одного, і створювати навколо себе простір, в якому нам хочеться жити, розвиватися культурно, надихатися, допомагати один одному! Нам потрібно створювати разом місто, з якого не захочеться їхати, яке ми будемо любити і яким будемо пишатися.