Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олександр Сушко
2018.10.25
12:38
Ич, який!
Бреде крізь ніч хитлива постать
(почастували кум й кума).
Нявчить котяра, їсти просить,
А в мене рибки ніц нема.
"Піддав" увечері добряче,
Цебро чи два "прийняв на грудь".
Мужі - вживають горіляччя,
(почастували кум й кума).
Нявчить котяра, їсти просить,
А в мене рибки ніц нема.
"Піддав" увечері добряче,
Цебро чи два "прийняв на грудь".
Мужі - вживають горіляччя,
Ігор Деркач
2018.10.25
09:15
Яблука і кислиці
У Бога усі фаворити.
Але пам’ятаймо, панове, –
єдина у цілому світі –
людина – уміє творити,
...а не споживати готове.
Аматора ліри і музи
у сіті заманюють сайти.
Але пам’ятаймо, панове, –
єдина у цілому світі –
людина – уміє творити,
...а не споживати готове.
Аматора ліри і музи
у сіті заманюють сайти.
Юрій Лазірко
2018.10.25
06:17
калюжами серця
думки росли серцем
як у дощі
калюжі
аби не їхала голова
і не виступала байдужість
аби зливалася мить
і творила море
як у дощі
калюжі
аби не їхала голова
і не виступала байдужість
аби зливалася мить
і творила море
Віктор Кучерук
2018.10.25
02:39
* * *
Т. І...
Мене дивує знову й знову
Тепер, коли бракує слів, –
Чому ці очі світанкові
Мій юний погляд не зустрів?
Чому тоді, коли згасає
Життя, котрого не було, –
Кохання, пізнє і безкрає,
Мене дивує знову й знову
Тепер, коли бракує слів, –
Чому ці очі світанкові
Мій юний погляд не зустрів?
Чому тоді, коли згасає
Життя, котрого не було, –
Кохання, пізнє і безкрає,
Сонце Місяць
2018.10.24
23:19
les filles (ІІІ.)
ось так сидіти у дворі
із цигарками & при спрайті
дивитися падуть в журбі
листки тополі кимсь прокляті
крізь вітровий порив
печаль примножуючи лиш
сьогодні ліпше не читати ~
із цигарками & при спрайті
дивитися падуть в журбі
листки тополі кимсь прокляті
крізь вітровий порив
печаль примножуючи лиш
сьогодні ліпше не читати ~
Віта Парфенович
2018.10.24
22:47
Даліла
Даліла окинула зором свій стіл. У кімнаті він велично займав центральну позицію, і міг конкурувати за енергетикою, величністю і незвичайністю хіба що з каміном. Закутавшись у теплий аристократичний халат, дівчина вмостилася у крісло.
Ранок. Прохолода ту
Володимир Бойко
2018.10.24
22:41
Парус (переклад з Михайла Лермонтова)
Самотній парус даленіє
В тумані моря голубім.
Які загублені надіїї
Шукає він в краю чужім?
Шаліє вітер, хвилі грають
І щогла гнеться і скрипить...
О ні, він щастя не шукає,
В тумані моря голубім.
Які загублені надіїї
Шукає він в краю чужім?
Шаліє вітер, хвилі грають
І щогла гнеться і скрипить...
О ні, він щастя не шукає,
Катерина Боброк
2018.10.24
18:10
я приїду до тебе
я приїду до тебе хюндаєм Київ-Вінниця
але навіть і тоді між нами нічого не зміниться
бо те що сталося, те що відбулося
є константою. і вздовж вікон гони колосся
стиглого пшеничного, житнього, ячмінного
відцілованого сонцем, мудрого, цінного.
а потяг
але навіть і тоді між нами нічого не зміниться
бо те що сталося, те що відбулося
є константою. і вздовж вікон гони колосся
стиглого пшеничного, житнього, ячмінного
відцілованого сонцем, мудрого, цінного.
а потяг
Любов Бенедишин
2018.10.24
16:23
Божество
Назбиралося спогадів… Ще би
Упіймати й затримати мить.
Знає Бог, що молюся на тебе –
Не пригадує скільки століть.
Сенс вихоплюю з чаду інверсій.
Уникаю трамплінів, тривог…
Мов іконка на цвяшкові – в серці –
Упіймати й затримати мить.
Знає Бог, що молюся на тебе –
Не пригадує скільки століть.
Сенс вихоплюю з чаду інверсій.
Уникаю трамплінів, тривог…
Мов іконка на цвяшкові – в серці –
Ірина Вовк
2018.10.24
15:55
"У часоплину вища зваба є"
У часоплину вища зваба є,
І знову вічна крутиться спіраль:
Осіннє небо – усміх райдуги,
Осіннім сном нас літо радує,
Осінній лист так тихо падає,
Як та знеможена печаль.
І знову вічна крутиться спіраль:
Осіннє небо – усміх райдуги,
Осіннім сном нас літо радує,
Осінній лист так тихо падає,
Як та знеможена печаль.
Олександр Сушко
2018.10.24
09:29
Мир та любов
В любові не існує заборон,
Коханому належить все прощати.
Бо чоловік - моторний Купідон,
Сусідки не виводяться із хати.
Добрезна в чоловіченьки душа,
Не відмовля - кладе одразу в скирту.
Гірчила ревність, начебто євшан,
Коханому належить все прощати.
Бо чоловік - моторний Купідон,
Сусідки не виводяться із хати.
Добрезна в чоловіченьки душа,
Не відмовля - кладе одразу в скирту.
Гірчила ревність, начебто євшан,
Віктор Кучерук
2018.10.24
08:32
* * *
Т. І...
Невже ця осінь назавжди
Заполонила місто?..
Десь поховалися сліди
Попід опалим листям.
Я не зберіг твоє тепло,
В долонях захололих, –
Неначе завжди в них було
Невже ця осінь назавжди
Заполонила місто?..
Десь поховалися сліди
Попід опалим листям.
Я не зберіг твоє тепло,
В долонях захололих, –
Неначе завжди в них було
Сонце Місяць
2018.10.23
20:06
окремішнє
в останній оселі моїх батьків
де часом заводять іще кота
панує спокій осінньо так
& я би навіть із ними жив
в меду квітковім або в пилку
навпроти ~ фронти дощових хмар
я знов не тут ось мене й нема
де часом заводять іще кота
панує спокій осінньо так
& я би навіть із ними жив
в меду квітковім або в пилку
навпроти ~ фронти дощових хмар
я знов не тут ось мене й нема
Любов Бенедишин
2018.10.23
19:29
Обличчя
Біленька хустка – акуратні кінчики.
В тісний автобус жіночка зайшла.
Не зморщечки довкруж очей – промінчики
Від осені до літнього тепла.
Звичайна, тиха, втомлена, спрацьована…
Я ж погляду ніяк не відірву:
І від чола, що злістю не тавроване,
В тісний автобус жіночка зайшла.
Не зморщечки довкруж очей – промінчики
Від осені до літнього тепла.
Звичайна, тиха, втомлена, спрацьована…
Я ж погляду ніяк не відірву:
І від чола, що злістю не тавроване,
Катерина Боброк
2018.10.23
18:49
кровообіг
думки складні й великі, як міста.
свободу волі всотують дороги.
без сил молитва крихітна й проста
веде по стрічній стежці босі ноги
в досвітнє небо в ніжність навзаєм
у тихе світло з ласки і любові
здаля біжить в обійми, й скільки є
свободу волі всотують дороги.
без сил молитва крихітна й проста
веде по стрічній стежці босі ноги
в досвітнє небо в ніжність навзаєм
у тихе світло з ласки і любові
здаля біжить в обійми, й скільки є
Олександр Сушко
2018.10.23
09:14
Розпач
Дружина - це трояндовий бутон,
Цей світ на ружі пишні пребагатий.
А жінка без любові - моветон,
На манівці заводить долю фатум.
Не любиш милу? Отже - ти осліп,
Діра у серці з каменем холодним.
А на моїй красуні світить німб,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Цей світ на ружі пишні пребагатий.
А жінка без любові - моветон,
На манівці заводить долю фатум.
Не любиш милу? Отже - ти осліп,
Діра у серці з каменем холодним.
А на моїй красуні світить німб,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Мессір Лукас
2018.10.14
Аліна Волошина
2018.10.06
Осінній Володимир
2018.10.06
Оксана Котвицька
2018.09.29
Людмила Бай
2018.09.27
Катерина Боброк
2018.09.25
Сергій Царенко
2018.09.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід