This version of the page http://maysterni.com/userrubrics.php (194.28.85.110) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2018-10-03. The original page over time could change.
Вхід - Поетичні майстерні
Голосування | Теми | Школа | Конкурс | УкрАрт
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Фотогалерея| Новини |  Уніан  |   Чат   | Історія
 Угрупування |  до 33   |  до 55  | до 85  | Вічність
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2018.10.03 08:48
Мандри подорожника
Тихо, немов у могилі.
Осінню ночі урочі.
Падають яблука стиглі.
Маряться лики жіночі.

Тихо за неї, за себе
оберігаю надію.
Може на сьомому небі

Віктор Кучерук
2018.10.03 05:24
* * *
Т.І...
Ночі тінь, невсипущою знадою,
Перед зором безсонним лежить, –
Може, зараз про мене хтось згадує
І в чеканні сумує щомить?
Може, смуток сльозами притишує,
Як світанок росою моріг, –
І гукає цією ось тишею

Вікторія Торон
2018.10.03 02:04
Імпресії
Виткі, роздмухані, розбиті
сніжать повз білі відчуття
рясні метеликові миті
в конічнім просторі життя.

Ранкове плетиво німує
тісних обов’язів і норм.
Свідомість плинно співіснує

Віта Парфенович
2018.10.02 21:29
ЖИТИ МОЖНА ІНАКШЕ
Ірка стояла біля люстерка кімнати з умивальниками і вдивлялася у своє відображення. Люстерко було старе і потріпане пісками часу. І хто зна скільки студентів гуртожитку вдивлялося у нього. Дівчат і хлопців, адже за правилами гуртожитку поділу на чоловічу

Іван Потьомкін
2018.10.02 16:45
Як гарно знати мови
Набачив кіт мишеня.На жертву кинувся прожогом, Та кляте звіриня встигло сховатися у нірку. Почухав кіт потилицю і рішенець почав шукати. Надибав:і заліг неподалік. Спочатку тихо, а потім голосніш, Удавши з себе пса, зачав гарчати, а потім як міг і

Віта Парфенович
2018.10.02 15:08
Грішна
Я визнаю, що грішна, а не свята, лежу у його обіймах на простирадлах, які потім пахнутимуть ним. І я зумисне не буду міняти кілька днів їх, аби присутність запаху коханого тіла була поруч. Обійми затишні, його тепле і важке тіло мене зігріваючи притисло

Ночі Вітер
2018.10.02 15:08
Час...
Міряли, судили і рядили, -
Часу вдосталь, щастя – через край.
Катували словом і любили,
Пекло днів приймаючи за рай.

Що, про що – ніхто тепер не скаже,
Обминали Бога хто як міг.
Крайніх не шукали. Хто ж розв’яже

Тата Рівна
2018.10.02 14:02
Пам’яті Левка Лук’яненка
Я їх не забуду— отих людей, їхні лиця
Жовті вилиці, стурбовані очі, стиснені губи
Це був звичайний жовтневий день у центрі столиці
І навіть не Гурби....
Вони ішли як пророки, як провидці
Вони щось знали, якісь завітні таємниці
І був між них сивочуб

Адель Станіславська
2018.10.02 13:01
Самої себе' заради...
Чи знаєш ти, що' то - перезавантаження?
Це час, що не сліпить очі...
Від того, що й досі - нові уже враження:
ти більше уражень не хочеш...
Уражень, заражень, мороки, хвороби...
Ти пахнеш теплом і спо'коєм.
Світ часто навиворіт, ніц не поробиш:
у

Микола Соболь
2018.10.02 08:48
Трамвай з дитинства
Червонощокий цей трамвай

Іще з часів царя Гороха
По листю човгає потроху

Здається, аж за небокрай.

Йому б у небо до пташок,

Віктор Кучерук
2018.10.02 08:23
* * *
Літо притулилося прощально
До напіввідкритого вікна
Променем схололим та печальним,
І німим, як зірвана струна.
Поспішає літечко прощатись
Шелестом і запахом гірким,
Хоч ще квітнуть мальви волохаті,
Збуджуючи виглядом думки.

Олександр Сушко
2018.10.02 04:43
Народження
О, муже мій! Бери мене! Бери!
Впади росою на суху долину!
Згуби мене між пінистих перин,
А я встелюся пухом тополиним.

Ходи в Едем аби твій дух воскрес,
Рубці страждань минувшини загою.
Кохати так як я - це дар небес,

Серго Сокольник
2018.10.01 23:42
Пітьма
андеграунд***

Ніби щойно злітали у небо пташата
Доторкнутись склепіння небесного шатів,
Оминаючи протиріч
(споминаємо- "ВЕЧІР... НІЧ...")
Та пітьма накладає долоню буденно,
Перелистує світу одвічний щоденник,

Катерина Боброк
2018.10.01 20:13
Доторк
хоч інколи торкайся моїх рук...
хоч здалеку - уявно-віртуально.
і я перетворюся в інфразвук,
й постану над тобою ангелом печальним.

і розгорну над стомленим твоїм
немолодим і виснаженим болем
стотисяч в тисячному степені пір'їн,

Сонце Місяць
2018.10.01 19:09
прикуп
я сяду собі писати
нестосовні аля вірші

чи на фоні ~ тлі патетичнім
чи тропічнім нема поради


& ти чутимеш якби намір

Світлана Майя Залізняк
2018.10.01 17:52
Нішеве
Поезіє вищої ліги!
Зачисли до зрілих, незлих.
Там вина, смачнесенькі фіги...
цикад-танцівниць навезли.

Мозаїки... брами... картини...
Сивіючі доки... дурман...
О, так... Проти них я - дитина.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори на сторінці:

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники







  Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід
Для входу в систему ви повинні надати Ім’я зареєстрованого користувача системи та правильний пароль.
Користувач: 
Пароль: