This version of the page http://maysterni.com/editprofile.php (194.28.85.110) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2018-09-27. The original page over time could change.
Вхід - Поетичні майстерні
Голосування | Теми | Школа | Конкурс | УкрАрт
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Фотогалерея| Новини |  Уніан  |   Чат   | Історія
 Угрупування |  до 33   |  до 55  | до 85  | Вічність
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.27 16:17
9 серпня
«ПантілІмона», – казала моя бабуся.
(Пригадав, коли схиливсь над її труною).
Скільки років проминуло – а не забулось.
Підросли на кладовищі кущі тернові.

А яким же неслухняним в дитинстві був я;
скільки нервів зіпсував і близьким, і рідним!
Потерп

Любов Бенедишин
2018.09.27 10:21
Жорстоке
Скільки їх: недолугі, сухотні,
Кривобокі, скарлючені, кволі…
Слави крихточку! – завше голодні.
В темноті – як у вічній неволі.

Народилися… бажані наче.
Та занедбані, мовби сирітки.
Хтось од них одвертається, плаче.

Віктор Кучерук
2018.09.27 10:16
* * *
Зелений змій, як зашморг, душить,
І, ніби шашіль, точить плоть, –
Уже спокусив грішну душу
І прагне волю побороть.
Міцніє й дужчає потвора, –
І так зростає на очах,
Що я стаю помалу хворим,
Спостерігаючи цей жах.

Олександр Сушко
2018.09.27 05:51
Сповідь солдата
Я сміюся крізь сльози, інакше поглине пітьма,
Ні на мить те, що бачив у пеклі, забути не можу...
Ворог бив по позиціях із "Ураганів", гармат,
Шепотіли вуста "Сохрани і спаси мене, Господи Боже!".

Кров лилася з небес, я лежав у рову, наче мрець,

Володимир Бойко
2018.09.26 20:33
Вони ідуть
Без племені, без роду, без коріння,
Давно своїх пустились берегів,
І топчуться вони по Україні,
Неначе орди хижих ворогів.

Глумляться над святинями народу,
Плюють в криниці, що святих святіш,
І ловлять душі в каламутних водах,

Марія Дем'янюк
2018.09.26 20:32
Сонячна купіль
В купелі озера пінились хмари.
А поміж ними сонце усміхалося:
Воно збиралося в небесну подорож,
І перед цим вдоволено купалося.

В жовтолілейнім ластовинні ряснім
Червоні щічки радістю пашіли,
Торкались хвилі золотоволосся,

Адель Станіславська
2018.09.26 16:22
* * *
Найтяжчий момент прощання...
То згодом життя ущент
запрудить просвіт печалі...
Фрагмент... ще і ще фрагмент...
І згустки житейських митей
стушують оту межу
о котру вривались ниті
незгойності міражу

Віта Парфенович
2018.09.26 15:29
Насправді
Він валявся під її ногами, плазував, хоча і стояв зараз перед нею, струнко, дивився у очі і боявся видати себе. Але вона бачила інше – правду, він став черговою вежею, яку вона підкорила. На маківці майорів білий стяг. Зважувала, думала...Її не цікавив ц

Ігор Шоха
2018.09.26 09:04
Сигнали всесвіту
Несемося у вир стихії та емоцій.
У хаосі подій минають ночі, дні.
У веремії цій ми як більмо на оці
байдужій і німій космічній далині.

ІІ
Довічне я і ми змагаються в етері
за право на життя у пам’яті людей.

Олександр Сушко
2018.09.26 04:29
Фатум
Моє місце не тут - біля ложки, каструлі й тарілки,
І не ручка з блокнотом являється сенсом життя.
Бо думками в бою - там, де вибухи, трупи, каліки,-
Куля точно летить між ударами серцебиття.

А на столику чарка горілки і кухоль розсолу,
І вовтузитьс

Таїсія Цибульська
2018.09.25 23:42
Не сотвори
Не сотвори собі мене
в своїй уяві,
бо не з'явлюся я тобі
в зеніті слави,
бо "на готове" простягає
кожен руки,
та ідеали сотворять -
важка наука!

Олена Багрянцева
2018.09.25 21:13
А планети зійдуться і стане усе на місця...
А планети зійдуться і стане усе на місця.
І світанки нові вереснево засяють яскраво.
Купол правди здійметься над містом твоїм величаво.
І щасливо завершиться вкотре історія ця.

І широка ріка змиє втому поснулих людей.
Переможе добро. Ось побачиш, в

Адель Станіславська
2018.09.25 17:12
Про болі мовчи
Про болі мовчи, говори лиш про щастя, сонце
Складай йому оди, та тільки не про своє...
І тихо моли свого янгола-охоронця,
Про те, щоб і він не казав, як на серці є.

Бо щирість лякає, і вершить тобі запону
від слів розуміння, що жити - то все, що є.

Тетяна Левицька
2018.09.25 14:05
Сирітка з Ніжина
Красива, сонячна,
лише б радіти.
Згубила в соняхах
строкате літо,
зелені кульчики,
немов ліщина.
Сама ще дівчинка,
а Бог дав сина.

Анонім Я Саландяк
2018.09.25 10:54
18-19. Діалектика для фейсбука (з Канта)
Діалектика для фейсбука (з Канта) довге – актуальне речення... ... від Канта*: “Там де їхня спрощена логіка-свідомість (Wesen-суть,істота) , замість того зупиняє, власне стверджує, що це каверзні задуми розумників з метою, що найменше, похитнут

Ночі Вітер
2018.09.25 09:22
Все мине...
Все мине безжалісно, повільно,
Злиже час і відчай твій, і біль.
Усміхнеться в очі божевіллю, -
Не жалкуй, облиш вчорашній хміль.

До зими хвилина-дві – не більше.
Жменя снігу – вимір у життя.
Холодно. Тебе турбує інше?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори на сторінці:

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники







  Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід
Для входу в систему ви повинні надати Ім’я зареєстрованого користувача системи та правильний пароль.
Користувач: 
Пароль: