Помирана

Мене безмежно радує команда Якабу, яка працює над рекомендаціями та добірками книг. Так, з одної з них, я дізналась про українських письменників - анти утопістів. Я велика прихильниця цього жанру, але з недовірою поставилися до цього нарису. Рекомендовані книжки все ж замовила. І якщо «Маша, або постфашизм» мені неймовірно припала до душі, то «Помирана» читалася тяжко з перших сторінок.
По-перше, жанр роману «Помирана» все ж зветься дистопія і, як я дізналася зі статті, це означає, що в описуваному суспільстві вже все погано – на зразок твору «Кись» Товстої або кіноленти «Безумний Макс».
По-друге, мова твору. Я двічі перечитала перші сторінки роману, щоб зосередитися та поринути у текст. Спершу я думала, що погано володію українською, тому щоб мені «незручно» читати, потім зрозуміла, що я «спіткаюся» о матюки, які написані задом-наперед. Пристосувалася, але справи на краще не пішли.
По-третє, хоч роман і невеликий (десь сторінок 200), одразу зрозуміло чим закінчиться. Розчарована.
Анотація іншого твору Антиповича привертає увагу, але велика вірогідність того, що я не наважуся спробувати ще раз щось прочитати у цього автора.

Оскільки від деяких антиутопій в мене просто зносить дах, тому я ні в якому разі не могла оминути цю книгу. хоча й познайомилася з нею через "Жлобологію".
Це просто капєц. Після прочитання лишається відчуття ніби ти листочок паперу, який пожмакали і кинули у смітник. Але це я в хорошому сенсі. Від книжки у захваті і до сих пір від неї відходжу.
Відчуття вкрай песимістичні. Суспільство вже впало у багнюку і навіть не може піднятися. Якийсь літературний критик написав, що насправді це не уявна модель, а змалювання довколишньої реальності сьогодення, де пессизму і гротеску більше, ніж будь-якій літературі. Я от з цим цілком погоджуюся.
В мене у голові виникли свої ілюстрації до книги і я дуже жалкую, що не можу їх втілити, бо малювати не вмію (