Власного кореспондента інформаційного агентства Укрінформ у Франції Романа Сущенка, порушивши всі міжнародні правила, затримали 30 вересня 2016 року в Москві, де він мав намір відвідати двоюрідного брата. Майже відразу ФСБ Росії висунуло йому обвинувачення в шпигунстві. Російська контррозвідка заявила, нібито випускник військового училища Роман Сущенко, який пішов у відставку в званні полковника, працював на Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України під прикриттям журналіста. В ГУР це категорично заперечили.

А проте російська слідча машина не збиралася гальмувати. Українця визнали винним у тому, що буцімто він під час перебування в Москві намагався з’ясувати в колишніх російських військових, чи можливий новий наступ з “ДНР” на Маріуполь. Також його нібито цікавили структура та штатний розпис незадовго до цього створеної Росгвардії.

Вирок – 12 років колонії суворого режиму. Адвокат журналіста Марк Фейгін заявив, що подаватиме апеляцію, хоча, як свідчить практика, в подібних випадках російська Феміда залишається не просто сліпою, але й глухою.

Президент України Петро Порошенко відреагував на оголошення вироку, зазначивши на своїй сторінці у Facebook, що Кремль не зупиниться ні перед чим у спробі зламати дух українців.

“Безпрецедентний цинізм російського “суду”, який за надуманими обвинуваченнями засудив українського журналіста Романа Сущенка, доводить, що кремлівський режим не зупиниться ні перед чим у своїй спробі зламати дух українців, – сказано в повідомленні. “Такими “вироками” Кремль демонструє панічний страх, підписується під власною агресією проти України і виносить собі вирок”, – зазначив глава держави.

Роман Сущенко свого часу закінчив Військово-інженерне танкове училище, пізніше – Інститут журналістики при Київському університеті ім. Т. Шевченка. Професійним журналістом став у 2002 році, в 2010-ому переїхав до Парижа як власний кореспондент Укрінформу. До цього якийсь час працював у Міністерстві оборони України, дослужившись до звання полковника.

Хоча про справу Сущенка пишуть всі українські засоби масової інформації, “Львівська Пошта” хоче запропонувати власну версію, яку наразі ніхто ще не озвучував. Чомусь усі забули гучну історію, яка трапилася в червні 2015 року, коли в столиці самопроголошеної “ЛНР” відбулася прес-конференція двох співробітників українських спецслужб. Два брати: один – співробітник Служби зовнішньої розвідки України Олексій Мірошниченко, другий – його брат, комендант Посольства України у Франції Юрій Мірошниченко заявили, що перейшли на бік сепаратистів. Особливих таємниць вони не повідомили, але пропагандистський ефект виявився потужним.

Оскільки Романа Сущенка затримали відразу після прибуття до Москви, це означає, що ФСБ вже мала на нього докладне досьє. Цілком імовірно, що саме колишній комендант Посольства України у Франції Юрій Мірошниченко злив російській контррозвідці дані про всіх українців, які працюють в цій країні, в тому числі й про те, що журналіст Сущенко свого часу служив у Міноборони України. У ФСБ швидко придумали спрямовану проти України провокацію, тим паче що відповідних “фахівців” там, судячи з усього, не бракує.

Хоча в деяких випадках “казкарі” з ФСБ більше нагадують клоунів. У липні 2016 року в Росії був затриманий 32-річний перекладач місії ОБСЄ в Луганську. Тоді російська контррозвідка заявила, що Артем Шестаков, колишній викладач англійської мови Луганського нацуніверситету, “збирав політичну, соціально-економічну і військову інформацію в “ЛНР” під псевдонімом Сварог”.

Головна сенсація – саме Артем Шестаков нібито передав українській військовій розвідці докладні відомості про маршрути пересування, номери телефонів, марки використовуваних автомобілів козацького отамана “ЛНР” Павла Дрьомова (псевдо – Батя). 12 грудня 2015 року на трасі Первомайськ – Стаханов автомобіль, у якому він перебував, підірвався на закладеному фугасі.

Додамо, що Дрьомов тісно співпрацював із командиром бригади “Привид” Олексієм Мозговим, котрий за нез’ясованих обставин загинув унаслідок диверсії на трасі Перевальськ – Луганськ у травні 2015-го. Тоді також багато говорили про якусь таємничу українську диверсійну групу, яка чітко знала, якою дорогою, у який час і в якому авті їхатиме Мозговий.

Таким чином, якщо йняти віри ФСБ, колишній скромний викладач Луганського університету долучився до знищення принаймні двох лідерів терористів. Фінал історії виявився фантастичним: “супершпигуна” привезли на кордон і передали українській стороні. “Артем Шестаков своєю шпигунською діяльністю не завдав шкоди безпеці Росії”, – пояснили у ФСБ. Щоправда, забули сказати, навіщо тоді затримали…

Днями розпочалася ще одна гучна шпигунська історія. Підконтрольні сепаратистам ЗМІ повідомили про затримання агента СБУ, який шпигував на користь України та нібито брав участь в підготовці замаху на так званого заступника командувача оперативного командування “ДНР” Едуарда Басуріна.

Найцікавіше, що СБУшник виявився… 32-річним громадянином Йорданії. “Хальдун Найєф Саїл Харахшех у серпні 2016 року був затриманий співробітниками СБУ при перетині українського КПВВ “Мар’їнка”. Представники української спецслужби, шантажуючи депортацією з України, схилили йорданця до співпраці”, – повідомили в “міністерстві держбезпеки “ДНР”.

Йорданець так вдало замаскувався в середовищі донецьких шахтарів, що аж два роки здійснював тайникові операції: виїмку і закладення зброї, боєприпасів, засобів аудіо- та відеофіксації, вів відеозйомку стратегічних об’єктів, передавав відомості про розташування військових частин “ДНР”. А в 2018-ому “непомітний” араб навіть встановив спостереження за адресою проживання Басуріна з метою підготовки замаху. Здається, ніхто не здивується, якщо наступним “агентом СБУ” виявиться якийсь приблудний бурят із монгольським паспортом.