ІСТОРІЯ З СЕКРЕТОМ:
ІГРИСТЕ З ПІДЗЕМНОГО МІСТА

Чи думав заповзятливий прусський підданий інженер Едмунд Фарке, укладаючи у кінці ХІХ століття з Бахмутською управою контракт на будівництво заводів, що внесе неоцінимий внесок до створення унікального ігристого в центрі Східної Європи?

Вся річ у тому, що, згідно з контрактом, європейський заводчик зобов'язався ушляхетнити міську інфраструктуру, а в рахунок компенсації за витрати отримував в оренду земельну ділянку з покладами гіпсу для розвитку алебастрового виробництва. Завод Фарке незабаром став найбільшим процвітаючим підприємством галузі на Сході України, а неповторне засвоїм мікрокліматом багатокілометрове підземне місто в надрах гіпсових шахт з часом поклало початок унікальному виноробницькому виробництву.

Підземне царство – побічний продукт гіпсових вироблень – мовчазно зберігало свої секрети практично до кінця Другої світової війни. В середині 1940-х років за особистим розпорядженням Йосипа Сталіна було почато роботи із створення "радянського ігристого", яке за якістю не повинне було поступатися французькому шампанську. Святкування Великої перемоги вимагало особливого напою, і його рецепт незабаром було знайдено. Створення нового вишуканого вина для країни-переможниці стало можливим завдяки унікальності мікроклімату артемівських гіпсових штолень, відкритій в цей час радянськими експертами-винарями. У будь-яку пору року зали зберігали постійну температуру 12-14⁰С вище нуля і стабільну вологість повітря – 88-90%, – саме в таких умовах виробляли ігристе вино у французькій провінції Шампань.

Постанова про створення Артемівського виробництва була прийнята в 1950-му році, а в 1954-му були вироблені перші 500 тисяч пляшок ігристого. Напій був настільки високої якості, що незабаром став найкращим і найдефіцитнішим ігристим СРСР, яке розходилося в основному по закритих магазинах для партійної номенклатури. На відміну від практики більшості радянських винзаводів, ігристе вироблялося тут не за спрощено-прискореною, а за класичною французькою технологією, що передбачає тривалу витримку в пляшці від дев'яти місяців до трьох років, залежно від марки.

Для того щоб покинуті штольні із стінами, покритими щедрою чорною пліснявою, а іноді і повністю залиті водою, без нормального освітлення і розчищених проходів, стали сучасним виробництвом, - творці підприємства виконали величезну роботу. Сучасний вигляд заводу - рукотворний пам'ятник декільком поколінням артемівських винарів, які протягом багатьох десятиліть, починаючи з 1950-х років, не лише ретельно вибудовували архітектуру надійного високотехнологічного циклу виробництва, але й формували сприятливу атмосферу, без якої неможливе створення якісного ігристого. Сьогодні стіни гіпсових штолень пофарбовані в різні кольори, - палітра веселки як підкова на щастя - для гарного настрою ігристого і відмінного настрою співробітників, що виконують тонку, майже ювелірну, вимагаючу терпіння і любові, роботу в цехах виноробницького заводу.

Артемівське підземне місто велике, але справжня майстерність виноробства не терпить ні метушні, ні шуму, ні поспіху, - ігристого не можна виробити більше, ніж дозволяє врожайність року і вміщує підземне сховище винних секретів. Навіть в умовах модернізованого виробництва, відповідно до найсучасніших світових стандартів, річний обсяг високоякісної продукції з Артемівських штолень не перевищує 25 млн. пляшок.