http://cun.org.ua Партійний сайт конгресу українських націоналістів Thu, 23 Aug 2018 14:13:44 +0000 ru hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.0 http://cun.org.ua/2018/z-dnem-nezalezhnosti-ukrayino-3/ http://cun.org.ua/2018/z-dnem-nezalezhnosti-ukrayino-3/#comments Thu, 23 Aug 2018 14:13:44 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17564 [http://cun.org.ua/wp-content/uploads/2018/08/39442101_2035999966419285_1126227973624561664_n.jpg] Дорогий український народе! Дорогі друзі, однодумці, побратими! Дорогі захисники Батьківщини! Відновленій 24 серпня 1991 року Незалежній Українській державі виповнюється 27 років. Цей ухвалений Верховною Радою України Акт був підтверджений і назавжди узаконений всенародним волевиявленням на референдумі першого грудня 1991 року. Наш народ приступив до будівництва держави і мріяв про мирне, гідне життя. Проте націоналісти ні на мить не забували про загрозу з боку нашого одвічного ворога – Росії й нагадували всім українським урядам про потребу зміцнювати обороноздатність країни, оскільки вона є гарантом національної безпеки. Понад чотири роки тому переконалися, що ми були праві. Росія захопила Крим і вторглася на Донбас. Здавалося, над країною нависла катастрофа. Але тисячі, десятки тисяч добровольців стали на прю з агресором і врятували нашу рідну землю від потопту московської орди. Ми завжди пам’ятатимемо подвиг звитяжців, він буде уславлений у майбутніх поколіннях, як приклад безмежної відданості Батьківщині. Нам потрібна єдність нації. Її майбутнє залежить лише від нас, українців. Чекати поблажливості якоїсь могутньої держави, виступаючи в статусі суб’єкта в геополітичному вимірі, принизливо для древньої нації, яка збагатила світ своїми надбаннями в науці та культурі, прославилась своїм воїнством і народом. Отже, пам’ятаючи слова незабутньої нашої провідниці Слави Стецько про те, що «гарантією безпеки нації є її власна сила», маємо об’єднати народ віддати максимум можливого для створення збройного щита держави супроти агресора, який не має наміру відмовлятися від своїх загарбницьких цілей. І – молитися Всевишньому. Тож за тебе, свята Україно, станемо з Божим благословенням у монолітні ряди! Об’єднаємося. Полюбимо один одного. Покляне­мося у вірності найдорожчому – Україні. З нами – Бог. Слава Україні! Героям слава! Степан БРАЦЮНЬ, Голова Конгресу Українських Націоналістів ]]> http://cun.org.ua/2018/z-dnem-nezalezhnosti-ukrayino-3/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/dorogi-ukrayintsi-2/ http://cun.org.ua/2018/dorogi-ukrayintsi-2/#comments Thu, 23 Aug 2018 14:11:58 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17560 У тривожний час ми відзначаємо 27-у річницю Незалежності України та 100-річчя відродження української державності. Подбаймо разом про зростання в національній свідомості, про наших захисників, про розбудову громадянського суспільства та втілення в життя національної ідеї. Збагнімо, що спасіння прийде лише тоді, коли людина відкриє серце на правду і визнає свої помилки, свої гріхи. Господь промовляє до нас: «Я з вами аж до кінця світу» (Мт. 28, 20). Божа любов є надійною і безмежною та здатна усе змінити. Просімо Божого благословення і заступництва Пресвятої Богородиці, аби прийшло прозріння до кожного. Керуймось принципами християнської моралі, законності та правопорядку. Формуймо громадську думку, слово і єднаймось, усвідомлюючи головні цілі. Плекаймо рідну мову, патріотизм, мужність і відповідальність. Хай допоможе нам висока мораль, людяність і мудрість, щоб стати господарями на своїй українській землі, в своїй хаті. Виховуймо культуру гідності і честі. Вшануймо пам’ять борців національно-визвольного руху, ОУН-УПА і Героїв нинішньої доби за волю і незалежність України, які є прикладом для всіх поколінь. З вірою і в любові наповняймо свої серця теплом, щирістю, добром, милосердям і гордістю за нашу державу. Живімо з Богом і з миром у душі! Слава Україні! Героям слава! За головну Булаву Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Богдан БОРОВИЧ, голова Марія СОЛОДЧУК, секретар ]]> http://cun.org.ua/2018/dorogi-ukrayintsi-2/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/zayava-zvernennya/ http://cun.org.ua/2018/zayava-zvernennya/#comments Mon, 13 Aug 2018 15:14:03 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17556 Конгресу Українських Націоналістів з приводу протиправних дій спецпризначенців МВС, які вчинили замах на життя та здоров’я адвоката та громадського діяча Юрія Кармазіна під час виконання ним своїх обов’язків захисника біля Лук’янівського СІЗО у м Києві. 09 серпня 2018 року в Україні відбулася надзвичайна подія, яка відкидає Україну в часи диктатури В. Януковича, проти якої виступили мільйони українців на Майдані Гідності: поблизу Лук’янівського СІЗО у м. Києві спецпризначенцями МВС України було вчинено замах на життя та здоров’я Юрія Кармазіна – адвоката та громадського діяча, Голови Партії захисників Вітчизни, народного депутата України 2-го, 3-го, 4-го та 6-го скликань, захисника екс-командира батальйону спеціального призначення «Торнадо» МВС України під час виконання ним своїх службовий обов’язків. Як стало відомо з відкритих джерел, адвокат Юрій Кармазін попередив завчасно в.о. начальника Лук’янівського СІЗО у м. Києві про намір негайно зустрітися із своїм підзахисним у відповідності до чинного законодавства, і отримав його згоду. Після прибуття до Лук’янівського СІЗО у м. Києві його зустріла колега, адвокат по справі бійців «Торнадо» Світлана Фьодорова . Адвокатам, які у відповідності до Розділу УІІІ ст. 131 із значком 2 Конституції України є рівноправними учасниками процесу здійснення правосуддя в Україні, стало відомо, що їхніх підзахисних без ухвали суду, без повідомлення захисників вивозять із Лук’янівського СІЗО у невідомому напрямку. Спецпризначенці МВС України, які оточили вхід до Лук’янівського СІЗО, відмовилися пропускати захисників, всупереч чинному законодавству. Коли підсудних екс-«торнадівців» почали вивозити з СІЗО, адвокат Юрій Кармазін в черговий раз гучним голосом повідомив, що він захисник, що в автозаку знаходиться його клієнт та вимагав у спецпризначенців припинити протизаконні дії. Сказане адвокатом Юрієм Кармазіним, за свідчення очевидців, було чутно в радіусі тридцяти метрів. Його заяву добре чули бійці спецназу, які знаходилися поряд. У відповідь захисник отримав від одного із спецпризначенців, який перебував у повній бойовій викладці, балаклаві та шоломі професійний удар знизу в щелепу : удар, якому навчають лише спецназ та ціллю якого є зламати шийні хребці та умертвити рукою супротивника. Спецпризначенці кинули захисника Юрія Кармазіна на асфальт( внаслідок падіння адвокат сильно вдарився тім’ям голови) та продовжували бити по ногах, тулубі та голові, що категорично заборонено чинними нормативно-правовими актами. На жаль, сьогодні адвокат перебуває в важкому стані у лічниці під пильним наглядом нейрохірургів та отримує складне лікування. Звертаємо увагу, що інші цивільні особи, які протестували проти протиправного вивезення з Лук’янівського СІЗО підсудних в невідомому напрямку, не зазнали таких агресивних нападів поліції. Тому цілком логічно напрошується висновок, що замах на життя та здоров’я Юрія Кармазіна – адвоката та громадського діяча, народного депутата України 2-го, 3-го, 4-го та 6-го скликань, захисника екс-командира батальйону спеціального призначення «Торнадо» МВС України під час виконання ним своїх службовий обов’язків був спланованим та цілеспрямованим проти нього. Відповідно, ми вважаємо, що організатори та виконавці замаху – посадові особи МВС України грубо порушили ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи, ратифіковану Україною 17 липня 1997 року за N 475/97-ВР, ст. 29, 59, 131 із значком 2 Конституції України, пункти 6 та 7 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, посадові особи поліції вчинили кримінально карні діяння, кваліфіковані ст. 112 (Посягання на життя державного чи громадського діяча) та пунктом 2 ст. 121 (Замах на вбивство, вчинений групою осіб) Кримінального Кодексу України. Описані дії посадових осіб МВС України здатні не лише завдати значних втрат міжнародному іміджу України, а сприяють розхитуванню внутрішньополітичної ситуації в Україні в умовах національно-визвольної війни проти російської воєнної агресії, залякуванню громадян напередодні президентських та парламентських виборів в Україні. На підставі викладеного вимагаємо: Невідкладно порушити кримінальне провадження за ст. 112 та пунктом 2 ст. 121 КК України щодо фактів посягання на життя громадського діяча та адвоката Юрія Кармазіна та замах на його вбивство, вчиненого групою осіб. Провести повне, об’єктивне та всебічне розслідування, виявити посадових осіб, які віддали злочинний наказ та виконавців злочину з числа спецпризначенців МВС України. Притягнути винних до відповідальності згідно з чинним законодавством України. З повагою, Президія Проводу Конгресу Українських Націоналістів. ]]> http://cun.org.ua/2018/zayava-zvernennya/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/prosti-i-proshhavay-6/ http://cun.org.ua/2018/prosti-i-proshhavay-6/#comments Tue, 10 Jul 2018 13:36:48 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17552 Сьомого липня 2018 року відійшов у засвіти Левко Лук’яненко, вірний син України, безмежно відданий українській нації та її незалежній державі. Ще зовсім молодим, у 50-ті роки, маючи диплом МГУ та всі шанси для кар’єрного зростання в СРСР, він, разом з однодумцями, створив підпільну організацію, яка мала за мету скористатися задекларованим у радянській конституції «правом націй на самовизначення аж до відокремлення» для проголошення самостійної Української держави. Та цілком законні прагнення патріотів суд кваліфікував як державну зраду, за що суворо покарав причетних до «зради» тривалими термінами ув’язнення, а Левка Лук’яненка, як лідера, засудив до смертної кари. Вісімдесят днів він чекав на свою страту в камері смертників, але тирани проявили «гуманність» і замінили її 15-ма роками неволі. Левко Лук’яненко провів у таборах ГУЛАГу 27 років. Націоналіст за духом, він у неволі готував себе… до державотворення: самостійно вивчав іноземні мови, зокрема, досконало оволодів англійською, поглиблював економічні знання, освоював науку дипломатії. Усвідомлення особистої відповідальності перед нацією зробило його незламним і безстрашним, і, вийшовши на так звану волю, Левко Лук’яненко не приховував своїх переконань. 1988 року за його активною участю постає Українська Гельсінська Спілка. А ще через рік, на Установчому з їзді Народного Руху за перебудову, з його трибуни, Левко Лук’яненко закликає делегатів бути чесними перед собою і заявити «чи хочемо ми незалежної Української держави, а чи прагнемо лише декоративних змін». Далеко не всі наважувалися тоді говорити відверто про державну самостійність України. Та вона постала зусиллями та відвагою українських лицарів честі, в передніх лавах яких був Левко Лук’яненко. Символічно, що він став автором Декларації про незалежність України, яку було ухвалено саме в день його народження – 24 серпня 1991 року Левкові Лук’яненку виповнилося 63 роки! В Українській самостійній державі він став її першим амбасадором у Канаді, де мав і повагу, й авторитет, але за два роки повернувся до Києва, оскільки вважав, що його праця потрібніша тут. Конгрес Українських Націоналістів на чолі із Славою Стецько тісно співпрацював із Українською Республіканською партією, лідером якої був Левко Лук’яненко. Під час парламентських виборів 1998 року ми об єднали свої зусилля у Національному фронті, виборчий список якого очолював, саме за нашою ініціативою, Левко Лук’яненко. Та надто потужні сили, і не лише ворожі, стали нам на перешкоді. Проте наша єдність у боротьбі за національні інтереси України тривала до останніх днів життя нашого незабутнього друга Левка ЛУК’ЯНЕНКА. Біль по його утраті ми переживаємо разом з усім українським народом, як нашу спільну трагедію. Для українців він завжди буде символом невмирущості української нації, взірцем звитяги за святу ідею, прикладом шляхетної скромності в побуті й спілкуванні з людьми. Його беззавітне служіння рідному народу, віримо, по-справжньому оцінять наші нащадки, коли з часом, як писав поет, «одійде в морок підле і лукаве…» Сьогодні ми сумуємо разом з мільйонами українців, приносимо щирі співчуття дружині покійного пані Надії, рідним, близьким і друзям Левка Лук’яненка. Молимо Всевишнього, аби оселив його душу там, де праведні спочивають. Прости і прощавай, дорогий друже. Голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь ]]> http://cun.org.ua/2018/prosti-i-proshhavay-6/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/zayava-zvernennya-kongresu-ukrayinskih-natsionalistiv-z-nagodi-77-richchya-progoloshennya-aktu-vidnovlennya-ukrayinskoyi-derzhavi-30-chervnya-1941-roku/ http://cun.org.ua/2018/zayava-zvernennya-kongresu-ukrayinskih-natsionalistiv-z-nagodi-77-richchya-progoloshennya-aktu-vidnovlennya-ukrayinskoyi-derzhavi-30-chervnya-1941-roku/#comments Fri, 06 Jul 2018 10:38:29 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17544 Створення і становлення національної держави – вершина розвитку нації, вінець її самореалізації та самоутвердження, як суб’єкта міжнародних відносин, задля духовного процвітання та громадського добробуту. Цього року український народ відзначає 100-річчя відродження новітньої Української Держави, проголошеної Четвертим Універсалом Української Центральної Ради, оприлюдненого та проголосованого 22-25 (9-12) січня 1918 року: «Народе України. Твоєю силою, волею, словом стала на землі Українській Вільна Народна Республіка… Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, Вільною, Суверенною Державою Українського Народу». Однак, Українська Народна Республіка де-факто не змогла встояти перед агресією більшовицької Росії та Польщі. Весною 1941 р. сумнівів щодо вибуху німецько-російської війни у найближчому часі не було. Через те Провід ОУН постановив використати воєнне становище й у разі, якщо на українських землях почнуться військові операції, підняти повстання і на звільнених від російських окупантів українських землях проголосити відновлення Української держави. На досягненні поставленої цілі ОУН спрямувала всю свою тогочасну діяльність, як в Україні, так поза її межами. Планом Проводу ОУН передбачалося проголошення Акту відновлення Української Держави найперше у Львові, а згодом після звільнення, у столиці України – Києві, створення уряду – Українського Державного Правління та повсюдної організації місцевих органів влади, правоохоронних органів та збройних сил. В інструкціях Проводу ОУН сказано все дуже вимогливо й зрозуміло. Ціль – Самостійна Соборна Українська Держава. Війну буде використано для здобуття Державної Незалежності. Спочатку проголошення відновлення Української Держави, створення Українського уряду й місцевих органів державної влади, надалі – переговори з воюючими сторонами з позицій суверенної держави. 30 червня 1941 р. похідна група на чолі з Я. Стецьком скликала у м. Львові Національні збори, які затвердили Акт відновлення Української держави від імені ОУН: «Волею Українського Народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує створення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб….» Дії ОУН підтримали Греко-католицька церква в особі митрополита А. Шептицького та православна церква – від єпископа Полікарпа. Національні збори звернулися за підтримкою до Уряду УНР в еміграції та гетьмана Скоропадського. Серед загального числа діячів УДП: до ОУН належало 9 осіб, безпартійних – 8, соціал-радикалів – 4, УНДО – 3, Фронт національної єдності – 1. Згідно цих даних представники ОУН не становили чисельної більшості в УДП, ініціаторами створення якого були. Професор Ерік Кох — капітан абверу та зв’язковий між міністром Розенбергом та групою армій «Південь» намагався перешкодити проведенню зборів та голосуванню Акту. Та коли йому не вдалося задумане, різко заявив головуючому на Зборах Ярославові Стецькові: «Sie, ukrainer, werden das niemals haben! Sie spielen mit Feuer!» («Ви, українці, не матимете цього ніколи! Ви граєтесь з вогнем!» перекл. П.Т.). Уряд та створені ОУН похідні групи, які налічували близько 7000 осіб, блискавично приступили до створення місцевих адміністрацій не лише в містах і селах Західної України. Похідні групи встигають створити місцеві органи влади в Кам’янець-Подільському, Вінниці, Житомирі, Кіровограді та Дніпропетровську. Паралельно створювалися окружні, повітові, районні та міські адміністрації. Форсовано творилася на місцях українська озброєна поліція. На жаль, ОУН не вдалося організувати і провести національні збори у Києві та проголосувати Акт Відновлення Української Держави, оскільки організаційна група, яка проривалася в стольний град, була заарештована ґестапо у Василькові. Нацисти були налякані успіхами українців. 5 липня 1941 р. нарада у Гітлера категорично відкинула можливість політичної самостійності українців. Плани на Україну нацистів та українських патріотів були діаметрально протилежними. Жодної української державності, лише «Lebensraum» — життєвий простір для німців. Це рішення, на думку багатьох політиків, військовиків, науковців стало основоположним чинником поразки нациської Німеччини у другій світовій війні. На ультиматум Гітлера — відкликати Акт проголошення Української Держави — провідник ОУН Степан Бандера, прем’єр уряду Ярослав Стецько і голова Українського Національного Комітету (УНК) Володимир Горбовий відповіли категоричною відмовою. Тому в вересні 1941 року вони були разом з іншими очільниками ОУН кинуті до внутрішньої ґестапівської тюрми Целленбау нацистського табору Заксенгаузен, де перебували до осені 1944 р. Ґестапо протягом літа-осені 1941 р. арештувало близько 2000 тис. провідних членів ОУН, більшість з яких були закатовані в ґестапівських застінках або загинули в нацистських концтаборах, серед яких і два рідних брати Степана Бандери. Вести боротьбу з німецькою владою, як імперсько-окупаційною на рівні боротьби з московськими окупантами постановила Перша Конференція ОУН, яка відбулася в вересні 1941-го уже в глибокому підпіллі. Заборонялося будь-яке співробітництво з ґестапо, котре розглядалося як зрада і беззастережно каралося. А вже 25 листопада 1941 р. органи поліції безпеки й СД, дислоковані в райхскомісаріаті, отримали наказ: «Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у рейхскомісаріаті, мета якого створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані й після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники». Через 74 роки після проголошення 31 червня 1941 року акту відновлення Української Держави, Верховна Рада вперше спромоглася проголосувати ініційований Українським інститутом національної пам’яті та модернізований народним депутатом України Юрієм Шухевичем Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» . Однак в Законі, вірогідно з технічних причин, випущено цілий пласт учасників боротьби за незалежність України у XX столітті – учасників органів влади, організацій, структур та формувань з підготовки та проведення Національних зборів українців у Львові 30 червня 1941 року, членів Українського Національного Уряду - Українського Держаного Правління (УДП) на чолі з Ярославом Стецьком, урядників сільських, міських, повітових (районних), обласних управ, учасників похідних групи ОУН, вояків Української національної революційної армії, Української міліції, Дружини українських націоналістів, інших безпекових формуваннь ОУН та УДП, які створювалися на всіх українських землях всупереч планам Гітлера та Сталіна. Пунктом 21 ст. 1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», передбачено: перелік інших організацій структур або формувань, що існували протягом XX століття (до 24 серпня 1991 року) і метою діяльності яких було здобуття (відновлення) або захист незалежності України затверджується Кабінетом Міністрів України. Службовцями Державної служби України у справах ветеранів війни Міністерства соціальної політики України ще в березні 2018 року був підготований відповідний проект Постанови Кабінету Міністрів України. Однак керівництво Мінсоцполітики до цього часу не винесло цей проект на розгляд Кабінету Міністрів. З іншого боку, 24 квітня 2018 року Голова Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, народний депутат України Олександр Третьяков заявив, що в країні налічується «понад 1,6 мільйона ветеранів» з яких 329 500 – учасники АТО. За розрахунками аналітика Ігоря Тишкевича з Українського Інституту Майбутнього, якщо взяти за основу інформацію про те, що на сьогодні у нас нараховується 1 600 000 ветеранів та відмінусувати 329 500 ветеранів АТО і ветеранів другої світової війни чисельністю 144 075 ( за даними на 2018 р.), яким в 1945-му році виповнилося 18 років, то у 2017 році всіх інших, прирівняних до ветеранів другої світової згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нараховувалося 1 050 381 осіб, а 2018 році вже 1 126 425, тобто на 76 000 більше. Оскільки війни, які дають право на отримання статусу ветерана закінчилися давно, збільшення кількості фейкових ветеранів, можна пояснити лише грядущою монетизацію пільг, зловживаннями та фальсифікаціями державних служб, які присвоюють статус ветеранів, системну корупцію у цій сфері. Одночасно, бійці добровольчих батальйонів, які першими поставили чоло російській агресії проти України, роками добиваються відповідного статусу війни та збройної відсічі російській агресії. А для борців за незалежність України у XX столітті такий статус взагалі не передбачено в українському законодавстві. Відповідь знаходимо в статті 6 Закону, яка передбачає, що перелік конфліктів, учасники яких вважаються ветеранами і / або прирівнюються до ветеранів Другої світової встановлюється Кабінетом Міністрів. Така Постанова «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була проголосована Кабінетом Міністрів України 8 лютого 1994 р. за N 63. При ознайомленні з переліком держав і періодів бойових дій на їх території, участь у яких надає право вважатися учасником бойових дій та користуватися відповідними пільгами, фінансованими з державного бюджету за умов відсутності пільг для борців за незалежність України в ХХ ст., в будь-якого рядового громадянина викличе когнітивний дисонанс. Серед них ті, що брали участь у ліквідації диверсійно-терористичних груп та бандитизму на територія України, Білорусії, Латвії, Литви, Естонії 1944 – 1951 роках – тобто знищували організаційні клітини ОУН та підрозділи УПА, які боролися за незалежність України, національно-визвольні рухи наших народів-сусідів. В переліку й ті, хто брав участь у війні проти миротворців ООН в Північній Кореї в 1950-1953 роках, в придушенні з допомогою танків, артилерії та авіації Угорського повстання 1956 року, в результаті якого загинули тисячі угорських мирних громадян, інтервенції в Чехо-Словаччину 1968 року. Зараховуються також країни та збройні конфлікти, про які абсолютна більшість із нас не здогадувалася: Алжир, Ангола, Бангладеш, В’єтнам, Ефіопія, Єменська Арабська Республіка, Камбоджа, Китай, Куба, Лаос, Мозамбік, Сирія, Сомалі та інші. На підставі викладеного звертаємося до Вас: 1. Невідкладно вжити всіх необхідних заходів щодо термінового погодження та прийняття проекту Постанови Кабінетом Міністрів України, підготованого службовцями Державної служби України у справах ветеранів війни Міністерства соціальної політики України на виконання пункту 21 ст. 1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» . щодо доповнення переліку визнаних борцями за незалежність України у XX столітті учасників органів влади, організацій, структур та формувань з підготовки та проведення Національних зборів українців у Львові 30 червня 1941 року, членів Українського Національного Уряду - Українського Держаного Правління (УДП) на чолі з Ярославом Стецьком, урядників сільських, міських, повітових (районних), обласних управ, учасників похідних груп ОУН, вояків Української національної революційної армії, Української міліції, Дружин українських націоналістів, інших безпекових формуваннь ОУН та УДП тощо. 2. Терміново провести інтегральну системну ревізію Постанови Кабінету Міністрів «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», прийнятої Кабінетом Міністрів України 8 лютого 1994 р. за N 63, положення не лише грубо порушують Конституцію та закони України, але й міжнародні договори ратифіковані українським парламентом. Тому вилучити з переліку держав і періодів бойових дій на їх території, участь у яких надає право вважатися учасником бойових дій, осіб, які брали участь у ліквідації диверсійно-терористичних груп та бандитизму на території України, Білорусії, Латвії, Литви, Естонії 1944 – 1951 роках, війні проти миротворців ООН в Північній Кореї в 1950-1953 роках, в воєнному придушення Угорського повстання 1956 року, інтервенції в Чехо-Словаччину 1968 року та збройних конфліктах в інших країнах, в яких брав участь СССР після другої світової війни, грубо порушуючи принципи та норми міжнародного права та міжнародного гуманітарного права. 3. Одночасно підготувати та внести зміни в Постанову Кабінету Міністрів «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», прийнятої Кабінетом Міністрів України 8 лютого 1994 р. за N 63, доповнивши її правом отримання статусу ветеранів і / або прирівняння до ветеранів Другої світової війни особам, які із зброєю в руках вели боротьбу за незалежність України у ХХ столітті та набули правового статусу борців за незалежність України згідно Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» та нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання. З повагою, Голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь ]]> http://cun.org.ua/2018/zayava-zvernennya-kongresu-ukrayinskih-natsionalistiv-z-nagodi-77-richchya-progoloshennya-aktu-vidnovlennya-ukrayinskoyi-derzhavi-30-chervnya-1941-roku/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/akt-30-chervnya-1941-roku-fotovistavka-u-verhovniy-radi/ http://cun.org.ua/2018/akt-30-chervnya-1941-roku-fotovistavka-u-verhovniy-radi/#comments Wed, 27 Jun 2018 14:04:20 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17536 Із нагоди відзначення 77-ї річниці Акту відновлення Української держави, проголошеного 30 червня 1941 року, в кулуарах Верховної Ради України третього липня відбудеться фотовиставка під назвою «Історичний чин нації. Відновлення української державності під час Другої світової війни!», на якій будуть представлені світлини та документи цієї історичної події. Виставка триватиме з 3 по 7 липня 2018 року в приміщенні Верховної Ради України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5 . Захід відбудеться з ініціативи Конгресу Українських Націоналістів, Всеукраїнського благодійного фонду «Соборність», Міжнародного благодійного фонду імені Ярослава Стецька та за підтримки народного депутата України Юрія Шухевича. Нагадаємо, історичний документ – Акт відновлення Української держави – виголосив Ярослав Стецько у Львові 30 червня 1941 року, який затвердили Національні Збори за ініціативою Організації Українських Націоналістів утвердили в цей день волю українського народу до відновлення незалежної Української Держави на своїх етнічних землях, відновили суб’єктність української нації на світовій шахівниці, виступили політично, а згодом і збройно проти двох найпотужніших людиноненависницьких та народовбивчих потуг 20 ст. – сталінсько-комуністичного СССР і нацистсько-гітлерівської Німеччини та закликали українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава». ]]> http://cun.org.ua/2018/akt-30-chervnya-1941-roku-fotovistavka-u-verhovniy-radi/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/z-nagodi-77-oyi-richnitsi-aktu-vidnovlennya-ukrayinskoyi-derzhavi/ http://cun.org.ua/2018/z-nagodi-77-oyi-richnitsi-aktu-vidnovlennya-ukrayinskoyi-derzhavi/#comments Wed, 27 Jun 2018 13:52:06 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17533 30 червня 2018 року, в приміщенні столичного Музею шістдесятництва (вул.Олеся Гончара, 33), відбудеться відкриття виставки «Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї!», присвяченої 77-ій річниці проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року – однієї з надважливої події в українській та світовій історії, яка призвела до краху нацистсько-гітлеровської Німеччини та сталінсько-комуністичного СССР. У програмі урочистостей: - виступи політичних та громадських діячів, істориків; - концертний виступ відомого українського кобзаря Тараса Компаніченка. Організатори заходу: Конгрес Українських Націоналістів, Музей шістдесятництва, Всеукраїнський благодійний фонд «Соборність», Міжнародний благодійний фонд імені Ярослава Стецька. Початок - о 14 годині. Запрошуємо всіх охочих. Вхід вільний. ]]> http://cun.org.ua/2018/z-nagodi-77-oyi-richnitsi-aktu-vidnovlennya-ukrayinskoyi-derzhavi/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/svobodu-brantsyam-kremlya-vimagaye-kongres-ukrayinskih-natsionalistiv/ http://cun.org.ua/2018/svobodu-brantsyam-kremlya-vimagaye-kongres-ukrayinskih-natsionalistiv/#comments Wed, 27 Jun 2018 09:26:09 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17528 ВОЛОДИМИР БАЛУХ. НЕСКОРЕНИЙ. Він схуд більше, ніж на тридцять кілограмів, змарнів, не здужає триматися на ногах… Член Конгресу Українських Націоналістів Володимир Балух оголосив голодування 19 березня, протестуючи проти висунення йому фальшивих звинувачень, на основі яких його засудили до трьох років і семи місяців колонії. Насправді російська окупаційна влада в Криму піддала його репресіям за вірність Україні. У селі Серебрянка, на будинку Володимира Балуха майорів прапор України вже й після того, як Путін захопив Крим і наказав своїм сатрапам знищувати все, що нагадує Україну. Балух не здався. І табличку «вулиця Героїв Небесної Сотні», прикріплену до стіни його дому, також не зняв. Адже сам він – учасник Революції Гідності, тож сповідував гідність і честь як найвищі цінності. Окупанти підкинули йому набої, які ж і самі знайшли під час обшуку. Далі – усе в традиціях Єжова і Берії. Арешт, катівні, приниження. І вирок, який, як заявив прямо на суді Балух, не зможе змусити його полюбити нову владу. Для Путіна такі незламні, як Балух, – вороги номер один. У слідчому ізоляторі йому непереливки. Тут він перебуває і досі, позаяк подав на апеляцію. Ну, а тирани використовують цей час для задоволення своїх диких інстинктів. Коли на приниження наглядача Балух відреагував належним чином, окупанти вирішили на цьому відігратися й перетворили його життя в пекло. Голодування, яке оголосив пан Володимир, помітно підірвало його здоров’я. Просто у залі суду він втратив свідомість. «Швидка» обмежилася уколом, а одна російська чиновниця, дуже дивна особа, заявила, що Балух почуває себе прекрасно й нічого не потребує. Одне слово, «кримнаш» і порядки «наші». На захист Володимира Балуха пролунали заяви від міжнародних організацій, не кажучи про українські. Та в Кремлі їх традиційно «не почули». Знесилений фізично, виснажений, але незламний, друг Балух не визнає окупаційної влади і твердо переконаний, що вона в Криму – тимчасове непорозуміння. Мама Володимира каже, що своїми принципами син не поступиться, триматиметься до кінця. А хто краще від матері знає сина? 26 червня стан здоров’я В. Балуха різко погіршився. Та він-голодує. Конгрес Українських Націоналістів звертається до української влади, а також до української діаспори з проханням залучити міжнародні організації та правозахисні структури і змусити кремлівського тирана звільнити з неволі українських бранців. ГОЛОВНИЙ ПРОВІД КОНГРЕСУ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ ]]> http://cun.org.ua/2018/svobodu-brantsyam-kremlya-vimagaye-kongres-ukrayinskih-natsionalistiv/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/oleg-sentsov-litsar-chesti/ http://cun.org.ua/2018/oleg-sentsov-litsar-chesti/#comments Wed, 27 Jun 2018 09:16:09 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17524 У лабетах московських катів кінорежисер Олег Сенцов перебуває п’ятий рік. Його схопили 10 травня 2014-го, допитували, катували і за сфабрикованим звинуваченням – у підготовці терактів – засудили до 20 років позбавлення волі. Але не зламали. Нескореність Олега найдужче розлютила його катів: ущербні істоти, вони з поблажливою зневагою ставляться до рабів, але не прощають хоробрим їх вільного духу. Путін належить до ущербних і мстивих. Він усвідомлює свої шанси на майбутнє: трибунал у Гаазі або задвірки цивілізації, до яких В.В.П. уже прямує – повільно, але невпинно. Тож його ненависть до Олега Сенцова, на захист якого піднявся весь цивілізований світ (за винятком Є.Мураєва та йому подібних, але для них «цивілізація» – біля путінської пантофлі), не співмірна з адекватними вчинками. Зневажений інтелектуалами й правителями, Путін відповів їм не як державний муж, а як водиться у «заплечних дел мастеров» – по-чекістськи. Оглухнувши й онімівши, він «не почув» жодного тверезого голосу, відтак і не відповів на нього. Лють Путіна зосередилася на Сенцову і на всіх українцях, яких він залюбки спровадив би до «білих ведмедів» – нехай би там утішалися «вольницею». Та путінське озлоблення на український народ (і на весь цивілізований світ) довелося сповна відчути на собі нашому кінорежисеру. Його возили по всій Росії в пошуках «підходящого» місцеперебування. І, схоже, знайшли – в надії на те, що там-таки талант його знидіє, а сам він… хто зна як виживе і чи виживе. Одне слово, Олега Сенцова запроторили в Заполяр’я, в колонію суворого режиму, що в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, більше відомому як Білий ведмідь. В’язня позбавили можливості спілкуватися з навколишнім світом. Жодного телефонного дзвінка, жодного побачення, жодної вісточки про те, як вболіває за нього людство! А в різних кінцях «необ’ятной» родіни Путіна знемагають такі ж, як і він українці. Без підтримки, без захисту, без жодного правдивого слова! Схоже, саме ця обставина – нелюдські умови перебування й звірячі знущання над ув’язненими українцями – спонукали Олега Сенцова кинути виклик ворогові і до кінця стояти з ним на прю, навіть якщо кінець буде смертельним. 14 травня він оголосив голодування, вимагаючи звільнити з російських концтаборів усіх українських заручників. Їх там понад сімдесят. Нині про долю Сенцова майже нічого невідомо, що викликає тривогу й найгірші припущення. Коли до прес-секретаря В.Путіна звернулися із запитанням, чи Сенцов – живий, Д.Пєсков відповів: «Нічого не можу сказати з цього приводу». Що це? Така двозначність навмисна чи за нею стоїть новина, яку Кремль оприлюднить після чемпіонату? Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова, яка вже два тижні перебуває в РФ, досі не змогла добитися зустрічі з жодним українцем, ув’язненим у Росії. А були ж попередні домовленості Президента України з Путіним! Мало того, Людмила Денисова прибула до місця ув’язнення О.Сенцова, п’ять днів добивалася зустрічі з ним. Марно. Їй відмовили навіть у відеозв’язку з ним! Адміністрація колонії навідріз відмовилася інформувати її про стан здоров’я Сенцова! Схоже, садистські притаманності Путіна можна вгамувати лише адекватною жорстокістю. Чемпіонат з футболу, який Кремль собі вициганив у ненайпристойніший спосіб, кремлівський тиран мав би використати (на що й сподівалася Європа, але не ми) для вчинення жесту «доброї волі» й звільнити із своїх застінків бодай частину українців. Натомість він демонструє свою зневагу світові, ігноруючи його волю й заклики не вбивати Сенцова. Чи стане уроком для людства звиродніла поведінка кремлівського вождя? Чи знайдуться мудрі й хоробрі на цій планеті, аби врятувати її від потопту публічного ката, який вже споглядає нашу цивілізацію через приціл? ГОЛОВНИЙ ПРОВІД КОНГРЕСУ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ ]]> http://cun.org.ua/2018/oleg-sentsov-litsar-chesti/feed/ 0 http://cun.org.ua/2018/prezentatsiya-knizhki-golovi-dniprovskkoyi-rayonnoyi-organizatsiyi-kongresu-ukrayinskih-natsionalistiv-v-petranyuka-mazepa-shevchenko-bandera-duhovniy-trizub-ukrayintsya/ http://cun.org.ua/2018/prezentatsiya-knizhki-golovi-dniprovskkoyi-rayonnoyi-organizatsiyi-kongresu-ukrayinskih-natsionalistiv-v-petranyuka-mazepa-shevchenko-bandera-duhovniy-trizub-ukrayintsya/#comments Tue, 29 May 2018 11:46:13 +0000 admin http://cun.org.ua/?p=17519 У четвер, 31 травня 2018 року, у столичному Будинку письменників України (вул. Банкова, 2, маєток Лібермана) відбудеться презентація книги Володимира Петранюка «Мазепа, Шевченко, Бандера-духовний тризуб українця». П’єси для театру». Початок заходу – о 17.00. Книга Володимира Петранюка – не просто збірка драматургії відомого подвижника на ниві розвитку українського театрального мистецтва. Це визначний просвітницький акт, неоціненний матеріал і дружній поштовх для багатьох сучасних театральних діячів,які лише починають свій шлях до справжньої України. Як зазначає відомий письменник і учасник російсько-української війни Борис Гуменюк, «Мазепа, Шевченко, Бандера – духовний тризуб українця» – три п’єси виходять з робітні Володимира Петранюка у широкий світ в образах, в характерах, у метафорі, яка виростає до рівня загальнонаціонального культурного явища» Володимир ПЕТРАНЮК. Заслужений діяч мистецтв України. Актор, режисер та драматург, учень легендарного українського актора Петра Сергієнка. Засновник і керівник Театру української традиції «Дзеркало». Автор книги майже двох десятків п’єс, які в більшості вже поставлені на сцені театру «Дзеркало». Довгий час жив і керував власним театром в еміграції (Польща, Краків). Член Конгресу Українських Націоналістів. Представляє і розвиває рідкісний жанр українського патріотичного театру. В своїх виставах заграв ролі Тараса Шевченка, Івана Мазепи і Степана Бандери. Творчість В. Петранюка і колективу, яким він керує понад 30 років, десятки разів була відмічена дипломами на фестивалях в Україні і за її межами, а як актор, драматург, режисер і педагог – він і надалі є генератором мистецьких ідей і духовної активності на користь єдиної для Володимира Петранюка мети – добра України. В презентації братимуть участь актори та режисери київських театрів, письменники, художники та відомі громадські діячі. Довідки за тел: (044) 253 45 86 (044) 568-98-40 (050) 446 08 64 ]]> http://cun.org.ua/2018/prezentatsiya-knizhki-golovi-dniprovskkoyi-rayonnoyi-organizatsiyi-kongresu-ukrayinskih-natsionalistiv-v-petranyuka-mazepa-shevchenko-bandera-duhovniy-trizub-ukrayintsya/feed/ 0