Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ігор Деркач
2018.08.23
08:03
Я и Вова
На духу. Не солгу ни слова.
Угораздило как-то во сне:
двое в комнате – я и Вова
фотографией на стене.
– Ты... чего? –
изрекает Вова.
Ну а я ему так зажужжал:
Угораздило как-то во сне:
двое в комнате – я и Вова
фотографией на стене.
– Ты... чего? –
изрекает Вова.
Ну а я ему так зажужжал:
Микола Соболь
2018.08.23
06:37
Не на параді згинули бійці
Дірку в кишені бюджету парад не лікує.
Вкрадені гроші на користь нікому не йдуть.
Де не шукав справедливості – марно те, всує.
І закордоння не кличе. Народжений тут.
Кулі у плоть угризаються іклом шакала.
Рвуть мою душу і тіло, терзають за так.
Зе
Вкрадені гроші на користь нікому не йдуть.
Де не шукав справедливості – марно те, всує.
І закордоння не кличе. Народжений тут.
Кулі у плоть угризаються іклом шакала.
Рвуть мою душу і тіло, терзають за так.
Зе
Олександр Сушко
2018.08.23
06:24
Пурпурові вітрила
Без Грея нудиться Ассоль,
Жує підсмажену оливку..
У чоловіка ж – інша роль:
На люд полює за готівку.
Кричать од жаху дітлахи,
Стріляють із рушниць солдати.
Хто не утік – у ланцюги,
Жує підсмажену оливку..
У чоловіка ж – інша роль:
На люд полює за готівку.
Кричать од жаху дітлахи,
Стріляють із рушниць солдати.
Хто не утік – у ланцюги,
Віктор Кучерук
2018.08.23
00:07
*.*.*
Від радощів чи болів -
Сльозинки поміж вій, -
В якій сьогодні ролі
Мінливий образ твій?
Позаздрили б актриси,
І автори реприз, -
Твого обличчя рисам
В очікуванні сліз.
Сльозинки поміж вій, -
В якій сьогодні ролі
Мінливий образ твій?
Позаздрили б актриси,
І автори реприз, -
Твого обличчя рисам
В очікуванні сліз.
Лариса Пугачук
2018.08.22
17:05
Чухалка
Бедрик повзав по травичці,
Чухав ніженьки по звичці:
Об стеблинку вжик-вжик,
Щоби лоскіт зник-зник.
А травичка воркотіла:
“Ну чого ти так несміло?”
А стеблинка чух-чух —
Чухав ніженьки по звичці:
Об стеблинку вжик-вжик,
Щоби лоскіт зник-зник.
А травичка воркотіла:
“Ну чого ти так несміло?”
А стеблинка чух-чух —
Ігор Шоха
2018.08.22
09:53
Не одною істиною
Що у вині, то те і в голові.
Та істина гіркою не буває.
Коли розкусиш свого візаві,
то ти вже й ворог.
Та зникає морок
і стане ясно – істини немає.
***
Та істина гіркою не буває.
Коли розкусиш свого візаві,
то ти вже й ворог.
Та зникає морок
і стане ясно – істини немає.
***
Віктор Кучерук
2018.08.22
06:29
* * *
Хтось, напевно, вже забув,
Як у нашу хату
Ти привів колись журбу
На велике свято.
Як голівоньку набік
Похилив раніше,
Ніж матусі марний крик
Пролунав у тиші.
Як у нашу хату
Ти привів колись журбу
На велике свято.
Як голівоньку набік
Похилив раніше,
Ніж матусі марний крик
Пролунав у тиші.
Олександр Сушко
2018.08.22
05:38
Природа
Природа, звісно,- штука гарна,
Довкола хмари і дуби...
Сіяє зірочка полярна,
Кохана грає на трубі.
Сурмить, неначе слоненятко,
Акомпонує бабський хор.
Закінчать марш - гудуть спочатку,
Довкола хмари і дуби...
Сіяє зірочка полярна,
Кохана грає на трубі.
Сурмить, неначе слоненятко,
Акомпонує бабський хор.
Закінчать марш - гудуть спочатку,
Сонце Місяць
2018.08.22
04:17
apropos
іще світання. хмарний бруд
на ніжному склепінні
& ангел розгорнув талмуд
в безмовній серцевині
як тане свічка мовби суть
що присна завше нині
займи усе & все забудь
на ніжному склепінні
& ангел розгорнув талмуд
в безмовній серцевині
як тане свічка мовби суть
що присна завше нині
займи усе & все забудь
Ярослав Чорногуз
2018.08.21
23:00
Серпневе надвечір`я
Як хороше в останні дні серпневі…
Ще літо домліває в небесах,
У тихому замисленому дневі
Ген подих його стомлений зачах.
Хтось молоко немов би п`є із глека –
Густу сметану хмарну чи вершки…
Воює літо, шле задуху й спеку,
Ще літо домліває в небесах,
У тихому замисленому дневі
Ген подих його стомлений зачах.
Хтось молоко немов би п`є із глека –
Густу сметану хмарну чи вершки…
Воює літо, шле задуху й спеку,
Олена Багрянцева
2018.08.21
22:08
А скажи мені: так...
А скажи мені: так.
-Так.
Не кажи тільки: ні.
-Ні.
Поцілунку терпкий смак.
Твої очі такі сумні…
Що несеш ти мені?
-Час.
-Так.
Не кажи тільки: ні.
-Ні.
Поцілунку терпкий смак.
Твої очі такі сумні…
Що несеш ти мені?
-Час.
Іван Потьомкін
2018.08.21
21:03
З голосу Езопа
З літами недобачать стала бабуся.
Ескулапа кличе й обіця:
«Зцілюся – віддячу, як належить.
Тепер од тебе все залежить!»
Цілитель міркував інакше:
«Те, що бабуся дасть – це наше.
Але ж можна щось там і додати!..»
Приходив ескулап вряди-годи,
Ескулапа кличе й обіця:
«Зцілюся – віддячу, як належить.
Тепер од тебе все залежить!»
Цілитель міркував інакше:
«Те, що бабуся дасть – це наше.
Але ж можна щось там і додати!..»
Приходив ескулап вряди-годи,
Світлана Майя Залізняк
2018.08.21
18:35
Тут
Бігає Артьомка, син Нікіти,
лементить російською...
Агов!
Діти - не бур'ян: дерева... квіти.
То за що на Сході ллється кров?
Верть мене запевнить, що паради -
це країни міць і плани на...
лементить російською...
Агов!
Діти - не бур'ян: дерева... квіти.
То за що на Сході ллється кров?
Верть мене запевнить, що паради -
це країни міць і плани на...
Марія Дем'янюк
2018.08.21
16:48
Відверто
Іноді так хочеться одягнути шкарпетки з дирками
через які мої пя'тки дивляться на світ,
старий зелений светр,
де келих вина залишив свій слід,
вплести в коси величезну волошку
і прудко йти уперед, а не потрошку...
А потім бігти посеред стиглого ж
через які мої пя'тки дивляться на світ,
старий зелений светр,
де келих вина залишив свій слід,
вплести в коси величезну волошку
і прудко йти уперед, а не потрошку...
А потім бігти посеред стиглого ж
Адель Станіславська
2018.08.21
15:32
А нема її...
А нема її... та й нема.
Відбула своє, відтужила,
Відлюбила, відворожила,
Відсніжила немов зима...
Відбруньковано відцвіла
і плодами у землю впала...
Мало... Мало... Нестримно мало...
Не зосталось її тепла.
Відбула своє, відтужила,
Відлюбила, відворожила,
Відсніжила немов зима...
Відбруньковано відцвіла
і плодами у землю впала...
Мало... Мало... Нестримно мало...
Не зосталось її тепла.
Микола Соболь
2018.08.21
14:14
Серпневе
Червонояблучна печаль
Серпневі залила світанки.
Її одвічні забаганки –
Тепло і літо. Та, на жаль
Тумани в’ються над водою,
Зоря студеною росою
Омила вересневу даль.
Яка уже не за горами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Серпневі залила світанки.
Її одвічні забаганки –
Тепло і літо. Та, на жаль
Тумани в’ються над водою,
Зоря студеною росою
Омила вересневу даль.
Яка уже не за горами
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Юрій Іванов
2018.08.18
Ангеліна Федоренчик
2018.08.17
Владислав Пилипюк
2018.08.15
Ірина Ільчук
2018.08.15
Василь Літвін
2018.08.14
Вікторія Волецвіт
2018.08.13
Авель Штерн
2018.08.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід