Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сонце Місяць
2018.08.18
00:00
Палії
якби не стало цілого світу
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі
враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі
враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми
Серго Сокольник
2018.08.17
23:57
Спрага творчості
Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди
Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди
Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а
Ігор Деркач
2018.08.17
22:16
Секрет на двох
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.
Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.
Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох
Ластівка Польова
2018.08.17
21:51
Єдиному
Чекатиму: він з’явиться в житті,
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.
У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.
У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни
Віта Парфенович
2018.08.17
13:23
Роздуми над поняттям Любов
Я часто роздумую над поняттям Любов.
І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не о
Адель Станіславська
2018.08.17
09:34
Дай си на стримок...
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...
Сонце Місяць
2018.08.16
23:42
до запитання
як нам вернутися, чи відповідь даси
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози
дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози
дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи
Ластівка Польова
2018.08.16
15:06
Майже за Кіплінгом
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.
…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.
…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось
Володимир Бойко
2018.08.16
14:16
Ігри слів -7
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.
Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.
До фіктивної контори
Завітали кредитори.
І взялись дерева гризти.
Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.
До фіктивної контори
Завітали кредитори.
Микола Соболь
2018.08.16
09:53
Оскомина
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.
Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…
Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.
Рефрижератор. Вантаж 200.
Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…
Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.
Олександр Сушко
2018.08.16
08:47
Тяжка доля
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.
Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.
Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -
Ігор Шоха
2018.08.16
07:08
За покликанням
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.
Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.
Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...
Серго Сокольник
2018.08.16
00:21
Наше сакральне
сенсозмістовне. Андеграунд***
Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))
І недаремно... "Офіследі"-
Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))
І недаремно... "Офіследі"-
Сонце Місяць
2018.08.15
23:30
*Liтo *Z (III.)
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі
Вікторія Лимарівна
2018.08.15
22:08
Дядько Лев
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.
Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.
Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.
Тетяна Левицька
2018.08.15
21:40
Провокатор
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».
Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».
Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Ангеліна Федоренчик
2018.08.17
Владислав Пилипюк
2018.08.15
Ірина Ільчук
2018.08.15
Вікторія Волецвіт
2018.08.13
Авель Штерн
2018.08.08
Ластівка Польова
2018.08.07
Дарія Б
2018.08.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Поновлення паролю